Рішення

від 16.10.2019 по справі 908/1683/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/126/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2019 Справа № 908/1683/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/1683/19

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912)

до відповідача: Фермерського господарства «Фурса О.І.» (72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. 40 років Перемоги, буд. 26, ідентифікаційний код 33322896)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 141058,67 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» з позовною заявою вих. № ЕЛ_8619 від 26.06.2019 р. про стягнення з Фермерського господарства «Фурса О.І.» в порядку суброгації 141058,67 грн.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 08.07.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1683/19 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.07.2019 р. у справі № 908/1683/19 вказана позовна зава залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

26.07.2019 р. до суду надійшло письмове пояснення (вих. № б/н від 17.07.2019 р.) позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.07.2019 р. суддею Мірошниченко М.В. позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/1683/19 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/126/19. Підготовче засідання призначено на 13.08.2019 р. На підставі ст. 50 ГПК України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.08.2019 р. на підставі ч. 2 ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 17.09.2019 р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.09.2019 р. підготовче провадження закрите, справа призначена до розгляду по суті у судовому засіданні 16.10.2019 р.

07.10.2019 р. від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до суду надійшла письмова заява (вих. № б/н від 02.10.2019 р.) про зміну найменування позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» .

Також 07.10.2019 р. від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до суду надійшла письмова заява (вих. № б/н від 02.10.2019 р.) про проведення судового засідання по справі в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.10.2019 р. змінено найменування позивача з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» , код ЄДРПОУ 20474912, на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» , код ЄДРПОУ 20474912. Задоволена заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про участь у судовому засіданні 16.10.2019 р. в режимі відеоконференції. Доручено Святошинському районному суду міста Києва забезпечити проведення відеоконференції 16 жовтня 2019 року об 10 год. 00 хв. у приміщенні Святошинського районного суду міста Києва за адресою: 03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, буд. 27А.

Господарським судом Запорізької області о 10.00 год. 16.10.2019 р. був забезпечений відеоконференцзв`язок із Святошинським районним судом міста Києва з метою проведення відеоконференції. Однак відеоконференція не відбулася у зв`язку з неявкою до Святошинського районного суду міста Києва представника позивача, за заявою якого було призначено відеоконференцію у вказаному суді. Про час та місце слухання справи, а також про призначення відеоконференції, позивач був повідомлений відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Причини неявки позивача суду невідомі.

Представник відповідача та третя особа у судове засідання 16.10.2019 р. з розгляду справи по суті не з`явилися, причини неявки суду невідомі. Про час та місце слухання справи учасники справи були повідомлені відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

16.10.2019 р. до суду за підписом представника відповідача адвоката Ковальова Д.В. надійшло клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 16.10.2019 р., на іншу дату.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно п.п. 1.5.6, 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 20.02.2013 р. № 28, електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом. Документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Клопотання, що надійшло від відповідача на електронну адресу суду 16.10.2019 р., електронним цифровим підписом представника учасника справи не скріплене, оригінал вказаного клопотання в паперовій формі до суду станом на 16.10.2019 р. не надійшов, відтак клопотання судом не розглядалося.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки неявка учасників справи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами за відсутності учасників справи.

У судовому засіданні 16.10.2019 р. справу розглянуто, ухвалено рішення.

Позовні вимоги, згідно з позовною заявою, мотивовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 0147а7с власника автомобіля Toyota Corolla (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), внаслідок настання 03.08.2018 р. страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (зіткнення з тpактором Deutz-Fahr Agrotron X720 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , та цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ СК Оранта-Січ згідно полісу № АК/008517960) та пошкодження вказаного автомобіля, виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 241058,67 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 506218 від 17.10.2018 р. Відповідно до постанови Приазовського районного суду Запорізької області від 03.10.2018 р. у справі про адміністративне правопорушення № 325/1514/18, встановлено вину ОСОБА_1 у вказаній ДТП. Відповідно до ліміту полісу № АК/008517960 ліміт за шкоду, завдану майну в результаті ДТП, становить 100000,00 грн., франшиза - 0,00 грн. Таким чином, ПрАТ СК Оранта-Січ правомірно здійснено виплату у межах ліміту 100000,00 грн. Отже, сума зобов`язання, що має бути сплачена відповідачем, становить 141058,67 грн. Відповідачу була направлена претензія з вимогою виплатити страхове відшкодування. Позов обґрунтований ст. 27 Закону України «Про страхування» , ст. 993, ч. 1 ст.1172 ЦК України, ст.ст. 12, 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

У письмовому відзиві, що надійшов до суду 22.08.2019 р., відповідач проти позову заперечив, вказавши, що матеріали позову не містять доказів вини у ДТП ОСОБА_1 До позовної заяви позивачем додано копію постанови слідчого від 31.08.2018 р. про закриття кримінального провадження № 12018080330000364 за фактом ДТП за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Звертає увагу суду, що кримінальне провадження закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто за відсутністю в діях обох водіїв складу кримінального правопорушення (злочину). Зазначена постанова не є допустимим доказом вини ОСОБА_1 , оскільки не є судовим рішенням, яким встановлена винуватість особи у вчиненні правопорушення. Справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрита у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. При цьому, суддею докази у справі про адміністративне правопорушення не досліджувались та не аналізувались, їм не надана жодна правова оцінка. Тобто, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення не встановлювалась. Також відсутні докази щодо наявності чи відсутності вини ОСОБА_2 у ДТП, у зв`язку з якою здійснена страхова виплата. Водій трактора ОСОБА_1 ніколи не перебував з відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується довідкою відповідача. Між відповідачем та ОСОБА_1 01.08.2018 р. укладений договір підряду, на підставі якого останньому був переданий колісний трактор. Таким чином, ФГ Фурса О.І. не є належним відповідачем у справі. Оскільки відповідальність за шкоду за умови доведеності вини у ДТП несе один з водіїв як громадянин, спір не підлягає розгляду господарським судом, а повинен розглядатися місцевим загальним судом за місцем проживання належного відповідача ( ОСОБА_1 чи ОСОБА_2 ). Просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

07.10.2019 р. до суду від позивача надійшло письмове пояснення, в якому зазначено, що у постанові у справі № 325/1514/18 зазначено, що у разі закриття провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження. У даному випадку важливим є факт порушення п.п. 19.1 (в), 27.2 (а), 30.3 (з) Правил дорожнього руху, тим самим порушення ст. 124 КУпАП, а не сам факт накладення адміністративного стягнення. Позивач вважає, що ОСОБА_1 діяв за завданням замовника ФГ Фурса О.І. , оскільки їхав обробляти поля, отже виконував професійні/договірні обов`язки. Згідно ч. 2 ст. 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Вважає, що ФГ Фурса О.І. є належним відповідачем по даній справі.

15.10.2019 р. від відповідача надійшло письмове заперечення. Зазначає, що пояснення подані до суду неналежним представником неналежного позивача. Ч. 2 ст. 1172 ЦК України є загальною по відношенню до ст. 1187 ЦК України. Наявність договору підряду є підставою відшкодування шкоди саме особою, яка володіла транспортним засобом на цій підставі. Просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно матеріалів справи, 03.08.2018 р. о 23.10 год. на а/дорозі М-14 - Одеса - Мелітополь - Новоазовськ (на м. Таганрог), 469 км, 800 м, сталася дорожньо-транспортна пригода: зіткнення транспортного засобу Toyota Corolla , реєстраційний номер НОМЕР_1 , (пошкодження ТЗ - передня центральна частина), що належить ОСОБА_2 , наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/7454757 (строк дії до 09.10.2018 р., АТ СК АХА Страхування ).

Відповідно до постанови слідчого СВ Приазовського відділення поліції Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області від 31.08.2018 р. про закриття кримінального провадження, 03.08.2018 р. близько 23.10 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Toyota Corolla , реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ з боку смт. Приазовське в бік м. Мелітополь, на 469 км + 800 м біля с. Новоівнівка Приазовського району Запорізької області, скоїв ДТП з трактором колісним Deutz-Fahr Agrotron X720 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався з причіпним обладнанням Kvernelend , внаслідок чого пасажири отримали тілесні ушкодження. 04.08.2018 р. вказане повідомлення зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за реєстраційним № 120180803300000364 за фактом ДТП за кваліфікацією ч. 1 ст. 286 КК України та розпочато досудове розслідування. Враховуючи механізм зазначеної ДТП в діях водія колісного трактора Deutz-Fahr Agrotron X720 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причіпним обладнанням Kvernelend Здравчева В ОСОБА_3 є невідповідності вимогам п. 2.1, п. 19.1, п. 27.2, п. 30.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв`язку з подією. У діях водія легкового автомобіля Toyota Corolla , реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 є невідповідності вимогам п. 12.2, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв`язку з подією. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120180803300000364 від 04.08.2018 р. за фактом ДТП, закрите у зв`язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_1 та водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

03.10.2018 р. суддею Приазовського районного суду Запорізької області прийнято постанову у справі № 325/1514/18, якою закрите провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Згідно вказаної постанови своїми діями (стосовно ДТП, яке сталося 03.08.2018 р. о 23.10 год.) ОСОБА_1 допустив порушення п.п. 19.1 (в), 27.2 (а), 30.3 (з) Правил дорожнього руху, тим самим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Дана постанова, згідно з даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, набрала законної сили 17.10.2018 р.

Як слідує з матеріалів справи, згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № 0147а7с від 06.10.2017 р. (строк дії договору з 10.10.2017 р. по 09.10.2018 р.) на момент ДТП (03.08.2018 р.) автомобіль Toyota Corolla , реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, був застрахований ОСОБА_2 (страхувальник) у Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія АХА Страхування , новим найменуванням якого є Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АРКС , (позивач). Страхова сума за договором - 586455,00 грн., франшиза (збитки внаслідок ДТП - 0,50% від страхової суми). Умови виплати страхового відшкодування - на базі СТО за вибором страховика.

Транспортний засіб Toyota Corolla , реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить на праві власності ОСОБА_2

Страхувальник ( ОСОБА_2 ) звернувся до страховика (позивача) із письмовим повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, згідно з якою просив на підставі договору № 0147а7с від 06.10.2017 р. виплатити страхове відшкодування у зв`язку з подією, що має ознаки страхової (ДТП).

ФОП-СОД Горлов Микола Миколайович складений звіт № 1085/18 про оцінку шкоди, спричиненої володільцю колісного транспортного засобу, згідно якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Toyota Corolla , реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта, складає 467333,39 грн. з урахуванням ПДВ.

У листі від 25.09.2018 р. АТ Страхова компанія АХА Страхування повідомило Жиляєва О.С. про недоцільність прийняття залишків транспортного засобу Toyota Corolla , реєстраційний номер НОМЕР_1 , на свою користь, у зв`язку з чим буде визначатися розмір страхового відшкодування.

Позивачем був складений розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого внаслідок страхового випадку - ДТП, що сталося 03.08.2018 р., ОСОБА_2 належить виплатити страхове відшкодування у сумі 241058,67 грн.

АТ Страхова компанія АХА Страхування був складений страховий акт № АХА2417395 від 16.10.2018 р., відповідно до якого сума відшкодування склала 241058,67 грн.

Сума 241058,67 грн. страхового відшкодування була перерахована позивачем ОСОБА_2 . згідно з платіжним дорученням № 506218 від 17.10.2018 р. У призначенні платежу зазначено, що проводиться оплата страхового відшкодування згідно акту № АХА2417395 від 16.10.2018 р.

Як слідує з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Deutz-Fahr Agrotron X720 , реєстраційний номер НОМЕР_3 АР, застрахована в ПрАТ «СК «Оранта-Січ» , що підтверджується полісом обов`язкового страхування № НОМЕР_4 . Згідно даного полісу ліміт за шкоду майну встановлений у сумі 100000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Позивач звернувся до ПрАТ «СК «Оранта-Січ» з письмовою заявою про страхове відшкодування шкоди у сумі 241058,67 грн.

Згідно з письмовим поясненням позивача, поданим до суду, ПрАТ «СК «Оранта-Січ» було здійснено виплату у сумі 100000,00 грн. у межах передбаченого полісом № АК8517960 ліміту.

10.04.2019 р. позивач цінним листом з описом вкладення направив відповідачу письмову претензію, згідно з якою просив компенсувати у порядку регресу витрати АТ Страхова компанія АХА Страхування у розмірі 141058,67 грн., зазначивши, що ПрАТ «СК «Оранта-Січ» відповідно до умов полісу № НОМЕР_4 сплачено позивачу страхове відшкодування по страховому випадку - ДТП, що сталося 03.08.2018 р., 100000,00 грн. із загальної суми збитку 241058,67 грн. Відповідь на претензію у матеріалах справи відсутня.

Оскільки відповідач суму страхового відшкодування не сплатив, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов`язання перед своїм страхувальником за договором № 0147а7с та на підставі страхового акту та заяви страхувальника здійснив страхову виплату останньому в сумі 241058,67 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ст. 27 Закону України «Про страхування» , ст. 993 ЦК України достраховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відтак, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що транспортний засіб: трактор Deutz-Fahr Agrotron X720 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ФГ Фурса О.І. , у момент ДТП 03.08.2018 р. знаходився під керуванням ОСОБА_1 (третя особа у дійсній справі).

Як свідчать обставини справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Оранта-Січ на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8517960.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно письмових пояснень позивача ПрАТ Страхова компанія Оранта-Січ здійснило виплату у сумі 100000,00 грн. страхового відшкодування у межах ліміту, встановленого полісом № АК/8517960.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі заяви про виплату страхового відшкодування Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АХА Страхування було сплачено позивачу страхове відшкодування за відповідним страховим випадком у розмірі 241058,67 грн. Враховуючи недостатність страхового відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8517960 для повного відшкодування завданої шкоди, позивач, посилаючись на положення ст. 993, ч. 1 ст.1172 ЦК України стверджує, що обов`язок з відшкодування шкоди у розмірі 141058,67 грн. покладається на відповідача - Фермерське господарство Фурса О.І. .

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах суми 241058,67 грн. Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди, право вимоги щодо відшкодування якої перейшло до позивача, і сумою страхового відшкодування, яка, за твердженням позивача, виплачена страховиком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, становить 141058,67 грн.

Як стверджує позивач, ОСОБА_1 , з вини якого сталося ДТП, на момент ДТП був працівником Фермерського господарства Фурса О.І. та у момент ДТП знаходився при виконанні своїх трудових обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, яка покладена позивачем у підставу позову, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу даної норми слідує, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Із постанови про закриття кримінального провадження від 31.08.2018 р. та постанови суду від 03.10.2018 р. у справі № 325/1514/18 вбачається, що ОСОБА_1 у момент скоєння 03.08.2018 р. ДТП були порушені Правила дорожнього руху та тим самим вчинено правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 124 КУпАП.

Проте у матеріалах справи відсутні та позивачем не подані суду докази, які б підтверджували факт того, що на час ДТП ОСОБА_1 був працівником ФГ Фурса О.І. та, керуючи трактором, виконував свої трудові обов`язки і не використовував транспортний засіб для власних потреб тощо.

Клопотань про витребування таких доказів позивачем також заявлено не було.

При цьому, зі змісту відзиву на позовну заяву слідує, що відповідачем даний факт заперечується.

Відтак, у процесі розгляду справи між сторонами постало спірне питання щодо перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з юридичною особою (відповідача у справі), до якої позивач звернувся зі зворотньою вимогою про сплату страхового відшкодування.

Виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 р. у справі № 914/820/17.

Посилання позивача на постанову суду від 03.10.2018 р. у справі № 325/1514/18, як на доказ на підтвердження факту знаходження ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем, судом до уваги не приймається. Суд зазначає, що вказання того, що ОСОБА_1 працює механізатором у ФГ Фурса О. ОСОБА_4 зазначено у вступній, а не мотивувальній частині постанови. Крім того, з постанови слідує, що у судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, відтак відповідних пояснень з вказаного суду не надавав.

За змістом положень частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Як зазначалося судом вище, належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України стосовно перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем на момент скоєння ДТП (укладення трудового договору (контракту) позивачем не подано та відповідного клопотання про витребування доказів не заявлялося.

Згідно з довідкою відповідача від 13.08.2019 р. вих. № 122, виданою за підписом голови ФГ Фурса О.І. , у період з 01.01.2018 р. по 01.08.2019 р. ОСОБА_1 у трудових відносинах з Фермерським господарством Фурса О.І. не знаходився.

Натомість, відповідач подав до суду договір підряду від 01.08.2018 р., укладений між ФГ Фурса О.І. (замовник) та ОСОБА_1 (підрядник), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати у відповідності до умов договору обробку земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 40 га (п. 2.1 договору).

Згідно п. 3.1 договору підрядник розпочне виконання робіт після укладання договору і завершить виконання робіт не пізніше 10.08.2018 р.

За умовами п.п. 6.1, 9.1 надання для виконання робіт сільськогосподарської техніки з необхідним обладнанням здійснює замовник. З моменту передання за кількість, якість і комплектність постачання цих ресурсів відповідає підрядник, на ньому лежить ризик їх випадкової втрати та пошкодження. Замовник за актом передає підряднику колісний трактор Deutz-Fahr Agrotron Х720, державний реєстраційний номер 14141АР. Трактор передається з причіпним обладнанням Kvernelend .

Підрядник самостійно визначає час проведення робіт впродовж усієї доби і в усі дні тижня (п. 9.2). Підрядник несе відповідальність за дотримання експлуатації техніки.

Заперечуючи проти відзиву позивач, зокрема, посилається на норми ч. 2 ст. 1172 ЦК України, згідно якої замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Суд не приймає до уваги дане заперечення позивача, оскільки ч. 2 ст. 1172 ЦК України не була покладена позивачем у підставу позову. Також позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що шкода була заподіяна ОСОБА_1 саме у момент виконання робіт за договором підряду та ОСОБА_1 діяв за завданням замовника. Із постанови від 31.08.2018 р. про закриття кримінального провадження, на яку посилається позивача, не вбачається, що ОСОБА_1 03.08.2018 р. о 23.10. год. (у момент скоєння ДТП) рухався обробляти поля саме за умовами вказаного вище договору підряду. Поданий відповідачем договір підряду не є трудовим договором (контрактом) у розумінні Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін (ст. 2 ГПК України).

Суд відзначає, що за приписами ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено того факту, що ОСОБА_1 на момент ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах та виконував свої трудові (службові) обов`язки як працівник ФГ Фурса О.І. , враховуючи підстави позову та той факт, що на момент ДТП ОСОБА_1 володів транспортним засобом (колісним трактором Deutz-Fahr Agrotron Х720, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причіпним обладнанням Kvernelend ) на відповідній правовій підставі - договорі підряду від 01.08.2018 р., суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з Фермерського господарства Фурса О.І. заявленої позивачем суми.

Стосовно клопотань відповідача про закриття на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Статтею 20 ГПК України визначено справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ч. 3 ст. 45 ГПК).

Тобто, відповідач має визначатися саме позивачем та зазначатися ним у позовній заяві.

Відповідачем у дійсній справі позивач визначив Фермерське господарство Фурса О.І. , яке зареєстровано як юридична особа.

Відтак, з урахуванням приписів ст.ст. 4, 20 ГПК України спір у дійсній справі підлягає вирішенню саме у порядку господарського судочинства.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотань відповідача про закриття провадження у справі у зв`язку з їх процесуальною необґрунтованістю.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 24 жовтня 2019 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко