Постанова

від 26.02.2020 по справі 908/1683/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1683/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2019 (повний текст рішення складено 24.10.2019 року, суддя Мірошниченко М.В.) у справі № 908/1683/19

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912)

до відповідача: Фермерського господарства «Фурса О.І.» (72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. 40 років Перемоги, буд. 26, ідентифікаційний код 33322896)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 141 058,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

До Господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» з позовною заявою вих. № ЕЛ_8619 від 26.06.2019 р. про стягнення з Фермерського господарства «Фурса О.І.» в порядку суброгації 141 058,67 грн.

Позовні вимоги, згідно з позовною заявою, мотивовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 0147а7с власника автомобіля « Toyota Corolla» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), внаслідок настання 03.08.2018 р. страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (зіткнення з тpактором « Deutz-Fahr Agrotron X720» , реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , та цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ «СК «Оранта-Січ» згідно полісу № АК/008517960) та пошкодження вказаного автомобіля, виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 241 058,67 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 506218 від 17.10.2018 р. Відповідно до постанови Приазовського районного суду Запорізької області від 03.10.2018 р. у справі про адміністративне правопорушення № 325/1514/18, встановлено вину ОСОБА_1 у вказаній ДТП. Відповідно до ліміту полісу № АК/008517960 ліміт за шкоду, завдану майну в результаті ДТП, становить 100 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн. Таким чином, ПрАТ «СК «Оранта-Січ» правомірно здійснено виплату у межах ліміту 100 000,00 грн. Отже, сума зобов`язання, що має бути сплачена відповідачем, становить 141 058,67 грн. Відповідачу була направлена претензія з вимогою виплатити страхове відшкодування. Позов обґрунтований ст. 27 Закону України «Про страхування» , ст. 993, ч. 1 ст. 1172 ЦК України, ст.ст. 12, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.10.2019 у справі № 908/1683/19 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України не доведено того факту, що ОСОБА_1 на момент ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах та виконував свої трудові (службові) обов`язки як працівник ФГ « ОСОБА_2 » , враховуючи підстави позову та той факт, що на момент ДТП ОСОБА_1 володів транспортним засобом (колісним трактором Deutz-Fahr Agrotron Х720, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причіпним обладнанням « Kvernelend» ) на відповідній правовій підставі - договорі підряду від 01.08.2018 р., суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з Фермерського господарства «Фурса О.І.» заявленої позивачем суми.

2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.10.2019 у справі № 908/1683/19, до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АРКС , в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2019 року по справі № 908/1683/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПрАТ СК АРКС до ФГ Фурса ОСОБА_3 в розмірі 141 058,67 грн. повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач стверджував, що на час ДТП ОСОБА_1 був працівником НОМЕР_3 ОСОБА_2 та керуючи трактором, виконував свої трудові обов`язки і не використовував транспортний засіб для власних потреб, посилаючись на постанову Приазовського районного суду Запорізької області від 03.10.2018 р. по справі № 325/1514/18, в якій зазначено, що ОСОБА_1 працює механізатором у фермерському господарстві ОСОБА_2 , а також на постанову ГУ НП в Запорізькій області про закриття кримінального провадження від 31.08.2018 p., в якій опитано ОСОБА_1 та який засвідчив, що їхав на тракторі, який належить НОМЕР_3 ОСОБА_2 обробляти поля.

Скаржник зазначає, що акт-приймання виконаних робіт та рахунок оплати виконаних робіт за договором підряду від 01.08.2018 р. між ФГ Фурса О.І та ОСОБА_1 відповідач не надав.

Скаржник зазначає, що договором підряду від 01.08.2018 р. в п. 5.3 (Права підрядника) не визначено права використовувати трактор в інших завданнях, не обумовлених договором підряду від 01.08.2018 p., тому, виходячи з вищенаведеного, скаржник вважає, що ОСОБА_1 в момент ДТП діяв за завданням замовника.

Скаржник посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 р. по справі №426/16825/16-й де визначено, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зі свого боку, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдача шкоди у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст. 1191 ЦК України).

3.Узагальнені доводи інших учасників справи.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, погоджуючись з висновками суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2019 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2019 у справі № 908/1683/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2019 у справі № 908/1683/19 слід скасувати та задовольнити позовні вимоги.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Згідно матеріалів справи, 03.08.2018 р. о 23.10 год. на а/дорозі М-14 - Одеса - Мелітополь - Новоазовськ (на м. Таганрог), 469 км, 800 м, сталася дорожньо-транспортна пригода: зіткнення транспортного засобу « Toyota Corolla» , реєстраційний номер НОМЕР_1 , (пошкодження НОМЕР_4 - передня центральна частина), що належить ОСОБА_4 , наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/7454757 (строк дії до 09.10.2018 р., АТ «СК «АХА Страхування» ).

Відповідно до постанови слідчого СВ Приазовського відділення поліції Мелітопольського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області від 31.08.2018 р. про закриття кримінального провадження, 03.08.2018 р. близько 23.10 год. водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем « Toyota Corolla» , реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись на автодорозі Одеса-Мелітополь-Новоазовськ з боку смт. Приазовське в бік м. Мелітополь, на 469 км + 800 м біля с. Новоівнівка Приазовського району Запорізької області, скоїв ДТП з трактором колісним « Deutz-Fahr Agrotron X720» , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався з причіпним обладнанням « Kvernelend» , внаслідок чого пасажири отримали тілесні ушкодження. 04.08.2018 р. вказане повідомлення зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за реєстраційним № 120180803300000364 за фактом ДТП за кваліфікацією ч. 1 ст. 286 КК України та розпочато досудове розслідування. Враховуючи механізм зазначеної ДТП в діях водія колісного трактора « Deutz-Fahr Agrotron X720» , реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причіпним обладнанням « Kvernelend» ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п. 2.1, п. 19.1, п. 27.2, п. 30.3 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв`язку з подією. У діях водія легкового автомобіля « Toyota Corolla» , реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 є невідповідності вимогам п. 12.2, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в причинному зв`язку з подією. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120180803300000364 від 04.08.2018 р. за фактом ДТП, закрите у зв`язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_1 та водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

03.10.2018 р. суддею Приазовського районного суду Запорізької області прийнято постанову у справі № 325/1514/18, якою закрите провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Згідно вказаної постанови своїми діями (стосовно ДТП, яке сталося 03.08.2018 р. о 23.10 год.) ОСОБА_1 допустив порушення п.п. 19.1 (в), 27.2 (а), 30.3 (з) Правил дорожнього руху, тим самим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Дана постанова, згідно з даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, набрала законної сили 17.10.2018 р.

Як слідує з матеріалів справи, згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту № 0147а7с від 06.10.2017 р. (строк дії договору з 10.10.2017 р. по 09.10.2018 р.) на момент ДТП (03.08.2018 р.) автомобіль « Toyota Corolla» , реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, був застрахований ОСОБА_4 (страхувальник) у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «АХА Страхування» , новим найменуванням якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» , (позивач). Страхова сума за договором - 586455,00 грн., франшиза (збитки внаслідок ДТП - 0,50% від страхової суми). Умови виплати страхового відшкодування - на базі СТО за вибором страховика.

Транспортний засіб « Toyota Corolla» , реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу належить на праві власності ОСОБА_4 .

Страхувальник ( ОСОБА_4 ) звернувся до страховика (позивача) із письмовим повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, згідно з якою просив на підставі договору № 0147а7с від 06.10.2017 р. виплатити страхове відшкодування у зв`язку з подією, що має ознаки страхової (ДТП).

ФОП-СОД «Горлов Микола Миколайович» складений звіт № 1085/18 про оцінку шкоди, спричиненої володільцю колісного транспортного засобу, згідно якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу « Toyota Corolla» , реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта, складає 467333,39 грн. з урахуванням ПДВ.

У листі від 25.09.2018 р. АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» повідомило ОСОБА_4 про недоцільність прийняття залишків транспортного засобу « Toyota Corolla» , реєстраційний номер НОМЕР_1 , на свою користь, у зв`язку з чим буде визначатися розмір страхового відшкодування.

Позивачем був складений розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого внаслідок страхового випадку - ДТП, що сталося 03.08.2018 р., ОСОБА_4 належить виплатити страхове відшкодування у сумі 241058,67 грн.

АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» був складений страховий акт № АХА2417395 від 16.10.2018 р., відповідно до якого сума відшкодування склала 241058,67 грн.

Сума 241058,67 грн страхового відшкодування була перерахована позивачем ОСОБА_4 згідно з платіжним дорученням № 506218 від 17.10.2018 р. У призначенні платежу зазначено, що проводиться оплата страхового відшкодування згідно акту № АХА2417395 від 16.10.2018 р.

Як слідує з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу « Deutz-Fahr Agrotron X720» , реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована в ПрАТ «СК «Оранта-Січ» , що підтверджується полісом обов`язкового страхування № НОМЕР_5 . Згідно даного полісу ліміт за шкоду майну встановлений у сумі 100000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Позивач звернувся до ПрАТ «СК «Оранта-Січ» з письмовою заявою про страхове відшкодування шкоди у сумі 241058,67 грн.

Згідно з письмовим поясненням позивача, поданим до суду, ПрАТ «СК «Оранта-Січ» було здійснено виплату у сумі 100000,00 грн. у межах передбаченого полісом № АК8517960 ліміту.

10.04.2019 р. позивач цінним листом з описом вкладення направив відповідачу письмову претензію, згідно з якою просив компенсувати у порядку регресу витрати АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» у розмірі 141058,67 грн., зазначивши, що ПрАТ «СК «Оранта-Січ» відповідно до умов полісу № АК8517960 сплачено позивачу страхове відшкодування по страховому випадку - ДТП, що сталося 03.08.2018 р., 100 000,00 грн. із загальної суми збитку 241 058,67 грн. Відповідь на претензію у матеріалах справи відсутня.

Предметом спору є вимога про сплату суми страхового відшкодування.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено колегією суддів, позивач (страховик) виконав зобов`язання перед своїм страхувальником за договором № 0147а7с та на підставі страхового акту та заяви страхувальника здійснив страхову виплату останньому в сумі 241 058,67 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ст. 27 Закону України «Про страхування» , ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відтак, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що транспортний засіб: трактор « Deutz-Fahr Agrotron X720» , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ФГ « ОСОБА_2 » , у момент ДТП 03.08.2018 р. знаходився під керуванням ОСОБА_1 (третя особа у дійсній справі).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Оранта-Січ» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8517960.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на підставі заяви про виплату страхового відшкодування Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» було сплачено позивачу страхове відшкодування за відповідним страховим випадком у розмірі 241058,67 грн. Враховуючи недостатність страхового відшкодування за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8517960 для повного відшкодування завданої шкоди, позивач, посилаючись на положення ст. 993, ч. 1 ст.1172 ЦК України стверджував, що обов`язок з відшкодування шкоди у розмірі 141058,67 грн. покладається на відповідача - Фермерське господарство «Фурса О ОСОБА_5 » .

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах суми 241 058,67 грн. Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди, право вимоги щодо відшкодування якої перейшло до позивача, і сумою страхового відшкодування, яка, за твердженням позивача, виплачена страховиком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, становить 141 058,67 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1172 ЦК України, яка покладена позивачем у підставу позову, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено факту перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем. Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 ст. 75 ГПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили , є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

03.10.2018 р. суддею Приазовського районного суду Запорізької області прийнято постанову у справі № 325/1514/18, якою закрите провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу. Згідно вказаної постанови своїми діями (стосовно ДТП, яке сталося 03.08.2018 р. о 23.10 год.) ОСОБА_1 допустив порушення п.п. 19.1 (в), 27.2 (а), 30.3 (з) Правил дорожнього руху, тим самим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП.

Отже в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Аналіз ст. 247 КУпАП дає підстави для висновку, що існують різні підстави для закриття провадження:

п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення;

п. 7 ст. 247 КУпАП - за закінченням строків притягнення. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності вправі бути виправданою і довести свою невинуватість, що є наслідком закриття справи за п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постановою Приазовського районного суду Запорізької області від 03.10.2018 у справі про адміністративне правопорушення №325/1514/18 провадження по справі відносно ОСОБА_1 , закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст.247 КУпАП, але не на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

У випадку встановлення вини, але пропущення строків притягнення, застосовується п. 7 ст.247 КУпАП.

Відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не можу бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2018 р. у справі №910/18319/16.

Крім того, постановою Приазовського районного суду Запорізької області від 03.10.2018 справі № 325/1514/18 встановлено, що ОСОБА_1 працює механізатором у фермерському господарстві ОСОБА_2

Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 31 серпня 2018 року встановлено, що 03.03.2018 року, близько 23:00 години, перебуваючи у тверезому стані він на колісному тракторі « Deutz-Fahr Agrotron X720» , реєстраційний номер НОМЕР_2 рухався з причіпним пристроєм KVERNELEND обробляти поля.

Відповідачем до суду першої інстанції надано договір підряду від 01.08.2018 р., укладений між ФГ «Фурса О ОСОБА_5 » (замовник) та ОСОБА_1 (підрядник), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати у відповідності до умов договору обробку земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 40 га (п. 2.1 договору).

Згідно п. 3.1 договору підрядник розпочне виконання робіт після укладання договору і завершить виконання робіт не пізніше 10.08.2018 р.

За умовами п.п. 6.1, 9.1 надання для виконання робіт сільськогосподарської техніки з необхідним обладнанням здійснює замовник. З моменту передання за кількість, якість і комплектність постачання цих ресурсів відповідає підрядник, на ньому лежить ризик їх випадкової втрати та пошкодження. Замовник за актом передає підряднику колісний трактор Deutz-Fahr Agrotron Х720, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Трактор передається з причіпним обладнанням « Kvernelend» .

Підрядник самостійно визначає час проведення робіт впродовж усієї доби і в усі дні тижня (п. 9.2). Підрядник несе відповідальність за дотримання експлуатації техніки.

Розділом 5. договору визначено права та обов`язки сторін.

Проте, договором підряду від 01.08.2018 р. в п. 5.3 (Права підрядника) не визначено права використовувати трактор в інших завданнях чи власних потреб, не обумовлених договором підряду від 01.08.2018 p.

Враховуючи в сукупності обставини, встановлені постановою про закриття кримінального провадження від 31 серпня 2018 року, постановою Приазовського районного суду Запорізької області від 03.10.2018 справі № 325/1514/18 та зважаючи на зміст договору підряду від 01.08.2018 року, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 діяв за завданням замовника, а відтак обов`язок з відшкодування шкоди покладається на відповідача.

За приписами частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а на підставі статті 1172 ЦК України саме юридична або фізична особа відшкодовує шкоду (замовник), відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.

Покладання відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору (договору підряду), можливе лише в тому разі, якщо буде доведено, що ця особа заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя та четверта статті 1187 ЦК України).

Також колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.12.2018 року по справі №426/16825/16-ц. Зокрема суд касаційної інстанції зазначив, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим неприйняття судом першої інстанції заперечень позивача на відзив, з тих підстав, що позовна заява не була обґрунтована нормами ч.2 ст. 1172 ЦК України, оскільки Велика Палата Верховного Суду в постановах від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 висловила правову позицію, що суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Крім того, у позові як підстава позову зазначена ст. 1172 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, та за відсутності в матеріалах справи доказів, а саме документального підтвердження відшкодування відповідачем шкоди у розмірі 141 058,67 грн., колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, як таке, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, з підстав викладених у п. 6 цієї постанови, і приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду.

Відповідач як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, в силу положень статей 993, 1172, 1187, ЦК України, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 141 058,67 грн.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС слід задовольнити повністю, рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2019 року по справі № 908/1683/19 скасувати, як таке, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АРКС на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2019 у справі № 908/1683/19 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.10.2019 у справі № 908/1683/19 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Стягнути з Фермерського господарства «Фурса О.І.» (72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. 40 років Перемоги, буд. 26, ідентифікаційний код 33322896) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912) в порядку суброгації 141 058,67 грн.

Стягнути з Фермерського господарства «Фурса О.І.» (72401, Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. 40 років Перемоги, буд. 26, ідентифікаційний код 33322896) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, ідентифікаційний код 20474912) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5094,82 грн.

Видачу наказів доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Судді Ю.Б. Парусніков

Т.А. Верхогляд