Рішення

від 23.10.2019 по справі 911/1704/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2019 р. м. Київ

Справа № 911/1704/19

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом фізичної особи - підприємця Буханця Олексія Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Варіація» про стягнення 176 629,84грн, без виклику представників сторін,

встановив:

Фізична особа - підприємець Буханець Олексій Миколайович (далі - ФОП Буханець О.М.) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Варіація» (далі - ТОВ «Фірма Варіація» ) про стягнення 176 629,84грн (складається з: 83 714,00грн - основний борг; 5 986,00грн - 3% річних за період з 15.02.2017 по 05.07.2019; 63014,86грн - пеня, нарахована за період з 15.02.2017 по 03.07.2019; 23914,98грн - втрат від інфляції за період з лютого 2017 року по травень 2019 року).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №04/03-16 04.01.2016 щодо оплати товару у встановлений договором строк (а.с.3-11).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2019: відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті (а.с.1-2).

Копія ухвали про відкриття провадження у даній справі отримана позивачем 03.09.2019, а відповідачем - 30.08.2019, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103269961817, №0103269929212 (а.с.63-64).

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

02.09.2019 з дотриманням строку, встановленого ч.1 ст.251 ГПК України, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позову в частині пені відмовити (а.с.52-55).

Відхиляючи заявлені вимоги, відповідач вказує, що:

- розрахунки за поставлену продукцію затримані не з вини відповідача, а внаслідок не надання позивачем повного пакету документів, узгодженого договором;

- розрахунок пені позивачем здійснено понад строк, встановлений ч.6 ст.232 ГПК України.

14.09.2019, з дотриманням встановленого строку, від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.65-65).

У відповіді на відзив позивач вказує, що відповідачу при передачі товару надано весь пакет документів, передбачений договором, що підтверджується, зокрема, фактами часткової оплати, проведеної відповідачем. Також, позивач стверджує, що надав додаткові докази, зокрема, документи про походження товару.

Відповідач правом подати заперечення у встановлений судом строк не скористався; до прийняття рішення по суті спору заперечення судом не отримані.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

04.01.2016 між сторонами у справі - ФОП Буханець О.М. (продавець) та ТОВ «Фірма Варіація» (покупець) укладено договір №04/03-16 (а.с.15-16, далі - договір).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

За умовами договору позивач взяв на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язався приймати товар та оплачувати його на умовах вказаного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування товару: дошка дубова обрізна, необроблена, звичайної вологості, пиловник дубовий та інші лісо- та пиломатеріали (одиниця виміру кількості товару - кубічний метр).

Згідно пп. 2.1 та 2.2 договору, загальна вартість договору визначається на підставі накладних на відпуск товару станом на 20-ту годину останнього дня дії договору; ціна на товар, що виникає на момент передачі товару від продавця покупцю залежить від собівартості, витрат, коливання курсу валют та іншого у продавця, є договірною та вказується в накладній на відпуск товару.

Як визначено п. 2.4 договору, плата за придбаний товар здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з дня отримання товару на розрахунковий рахунок.

Продавець зобов`язаний передати право власності на товар покупцю в момент пред`явлення вимоги покупцем, тобто в момент оформлення накладної на відпуск товару із засвідченням її підписами: відпустив , прийняв (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору, передача товару від продавця до покупця проводиться з обов`язковим наданням оригіналів документів (ТТН, специфікацій до них), які підтверджують шлях виготовлення товару від першого виробника до покупця; у разі несвоєчасного надання таких документів, товар приймається, але оплата на нього проводиться після отримання належних документів.

Згідно п. 4.4 договору, вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016; договір автоматично продовжується на наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила про припинення дії вказаного договору.

Сторонами не надано суду доказів того, що сторона договору заявила про його припинення, тому, з урахуванням п.4.4. договору, суд приходить до висновку що дія вищевказаного договору продовжена на наступний рік - 2017.

Відповідно до видаткової накладної №16/12-БО (а.с.18), яка підписана сторонами без зауважень. позивачем 16.01.2017 поставлено відповідачу товар на загальну суму 113 714,00грн. Факт передачі товару відповідно до вказаної видаткової накладної відповідач у відзиві на позов не оспорював.

Відповідачем здійснена часткова оплата товару, що підтверджується випискою з рахунку позивача, а саме сплачено 30 000грн: 08.06.2017 перераховано 10000,00грн; 22.06.2017 - 20 000,00грн (а.с.19).

21.05.2019 позивач направив відповідачу претензією від 16.05.2019 (а.с.20) щодо сплати заборгованості у розмірі 83 714,00грн, що підтверджується описом вкладення у експрес-відправлення №4250001369165 та квитанцією (а.с.47). Відповідне поштове відправлення отримане відповідачем 28.05.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.46).

Проте, як вказує позивач, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару та застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору, за порушення взятих на себе зобов`язань.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 вказаної норми до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві .

В силу ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, сторонами змінено загальне правило та договором погоджено, що товар оплачується протягом 30 календарних днів з дня отримання (п. 2.4 договору).

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що товар не оплачений, оскільки позивач не надав всіх документів, передбачених умовами договору, оскільки під час розгляду справи відповідачем не надано доказів того, що він звертався до позивача з вимогою про передачу йому таких документів з встановленням певного строку, як визначено ст.666 ЦК України, та у подальшому, відмовившись від договору, повернув товар позивачу.

Отже, факт того, що відповідні документи не передані позивачем відповідачем не доведено.

Відповідач під час розгляду справи не надав доказів того, що оплата товару здійснювалась в строки, встановлені договором, а зібрані у справі докази свідчать про порушення відповідного строку, узгодженого сторонами.

Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, не виконавши зобов`язання у строк, встановлений п. 2.4 відповідного договору, відповідач допустив порушення зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за переданий товар у розмірі 83 714,00грн (113 714-30000) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5986,00грн - 3% річних, які нараховані за період з 15.02.2017 по 05.07.2019, а також 23 914,98грн - втрат від інфляції за лютий 2017 року - травень 2019 року. При цьому, відповідні нарахування позивачем здійснено на суму основного боргу у розмірі 83 714грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, втрат від інфляції, суд зазначає, що такі нарахування виконані позивачем невірно.

Так, при розрахунку відповідних нарахувань на борг за поставлений товар, позивач невірно визначив останній день строку виконання зобов`язання з оплати товару та початкову дату, з якої зобов`язання з оплати товару є простроченим відповідачем; фактично на борг за накладною позивач починає нарахування процентів та втрат від інфляції на тридцятий календарний день з дня передачі, а не з наступного дня після спливу такого строку.

За розрахунком суду, розмір 3% річних за період з 16.02.2017 (наступний день за останнім днем строку виконання зобов`язання з оплати) по 05.07.2019 складає 5986,12грн, проте, враховуючи, що у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, заявлені позивачем вимоги про стягнення процентів підлягають задоволенню у розмірі 5986,00грн.

Розмір втрат від інфляції, за розрахунком суду, за період з 16.02.2017 по травень 2019 року, з урахуванням основного боргу у розмірі 83714грн, на які вони нараховані позивачем, становить 22 316,53грн.

Отже, вимоги в частині стягнення втрат від інфляції підлягають задоволенню у розмірі 22 316,53грн; у задоволенні позову в частині стягнення 1598,45грн втрат від інфляції у задоволенні позову суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 63 014,86грн пені за період з 15.02.2017 по 03.07.2019.

Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

При цьому, згідно ч.1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі .

В силу ч.2 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як визначено ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін . При цьому, як визначено ст.3 вказаного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, розмір пені має узгоджуватись сторонами у договорі та не перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку у період, за який вона сплачується.

Так, у позовній заяві позивач посилається на п. 4.4 договору, обґрунтовуючи вимоги у відповідній частині.

Проте, дослідивши наданий позивачем договір, судом встановлено, що в ньому не встановлено відповідальності у вигляді сплати пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, зокрема, зобов`язання з оплати поставленого товару.

Оскільки у договорі, укладеному сторонами, не встановлено такого виду відповідальності, а доказів внесенні змін до відповідного договору у письмовій формі не надано, суд відмовляє у вимогах позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 63 014,86грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача - пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 1 680,25грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Варіація» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, буд. 52; ідентифікаційний код 24744490) на користь фізичної особи - підприємця Буханця Олексія Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 83 714,00грн основного боргу, 5 986,00грн - 3% річних, 22 316,53грн втрат від інфляції, а також 1680,25грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 1598,45грн втрат від інфляції, 63 014,86грн пені у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова