Рішення

від 10.10.2019 по справі 914/931/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2019 справа № 914/931/17

За позовом: Заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської область, м. Дрогобич, Львівська обл., в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів,

До відповідача-1: Державного підприємства Дрогобицьке Лісове господарство ,

м. Львів,

до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю Курортний готель Лісова пісня , м. Трускавецьк, Львівська область,

про : визнання недійсною додаткової угоди до договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку площею 4 га.

Суддя Синчук М.М.

за участю секретаря судового засідання Корольчук О.В.

Представники учасників справи:

Прокурор: Лука Г.В .

Позивач: Бригарда О.С. -представник,

Відповідача-1: не з`явився;

Відповідача-2: Коврижник В.І.-представник.

Представникам сторін, що з`явились в судове засідання, роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 46 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Акорд".

На розгляді господарського суду Львівської області перебуває справа №914/931/17 за позовом Заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області, в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до відповідача-1:Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Курортний готель "Лісова пісня" про визнання недійсною додаткової угоди до договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку площею 4 га.

Ухвалою суду від 16.05.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.06.2017р.

Ухвалою суду від 18.07.2017 р. у справі №914/931/17 призначено судову експертизу. Провадження у справі №914/931/17 зупинене до отримання висновку експерта.

На адресу Господарського суду Львівської надійшло клопотання судових експертів від 11.07.2019 р. (вх. №845 16.07.2019 р.) про редагування поставлених на вирішення судової експертизи питань, у відповідності до вимог Науково-методичних рекомендацій.

У зв`язку із закінченням повноважень як вперше призначеного на посаду судді Галамай О .З. призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/931/17, визначено головуючого суддю Синчука М.М.

Ухвалою суду від 17.07.2019р. справу №914/931/17 прийнято до розгляду, провадження у справі №914/931/17 поновлено. Клопотання судових експертів розглянуто та встановлено наступне. Судову експертизу призначено за заявою відповідача 2 та по запропонованих ним питаннях. Проведення призначеної експертизи оплачено відповідачем 2. Ухвалою суду від 17.07.2019р. клопотання судових експертів задоволено. Зобов`язано сторони: надати до суду питання на судову експертизу з врахуванням експертних завдань, які передбачені Науково-методичними рекомендаціями, з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 р. № 53/5, для оціночно-земельної експертизи та судової інженерно-екологічної експертизи у строк до 15.08.2019 р. Призначено підготовче засідання по справі на 27.08.2019 р.

На адресу Господарського суду Львівської області 14.08.2019 р. надійшли додаткові пояснення від позивача, в яких обґрунтовано заперечення проти проведення експертизи.

В судове засідання 27.08.2019 р. представник відповідача 1 не з`явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.07.2019 р. №7901412607654. Ухвалу суду від 17.07.2019 р. не виконав.

В судове засідання 27.08.2019 р. представник відповідача-2 не з`явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання за вказаною в матеріалах позовної заяви та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на адресу Господарського суду Львівської області 22.08.2019р. повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 17.07.2019р. з поштовою відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

У зв`язку з невиконанням сторонами вимог ухвалу суду від 17.07.2019 р., ухвалою суду від 27.08.2019р. підготовче засідання у справі відкладено на 16.09.2019р.

На адресу Господарського суду Львівської області 13.09.2019 р. від прокуратури Львівської області надійшло клопотання. У клопотанні прокурор зазначив, що Прокуратура Львівської області як заявник у справі заперечує щодо проведення експертизи та підтримує додаткові пояснення позивача у справі, які подані до суду 14.08.2019р. Однак, на виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 17.07.2019 р., надає питання на розгляд судового експерта.

На адресу Господарського суду Львівської області 12.09.2019 р. надійшло повідомлення №3913/3914 від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість дати висновок судової експертизи по господарській справі №914/931/17.

В судове засідання 16.09.2019 р. представник відповідача-2 не з`явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання за вказаною в матеріалах позовної заяви та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На адресу Господарського суду Львівської області 10.09.2019р. повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 27.08.2019р. з поштовою відміткою "невірно вказана адреса". Ухвалу суду від 17.07.2019 р. та від 27.08.2019 р. не виконав.

Ухвалою суду від 16.09.2019р. закрито підготовче провадження у справі №914/931/17. Розгляд справи №914/931/17 по суті призначено на 30.09.2019р.

Ухвалою суду від 30.09.2019р. розгляд справи відкладено на 10.10.2019р.

Через канцелярію суду 10.10.2019р. від відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю Курортний готель Лісова пісня надійшло пояснення по справі.

В судове засідання 10.10.2019 р. прокурор з`явився, позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити в повному обсязі.

В судове засідання 10.10.2019 р. представник позивач з`явився, позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити в повному обсязі.

В судове засідання 10.10.2019 р. представник відповідача 1 не з`явився.

В судове засідання 10.10.2019 р. представник відповідача 2 з`явився, позовні вимоги заперечив, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що додатковою угодою №1 від 09.10.2014р. до договору довгострокового тимчасового користування лісами №5 від 26.10.2012 р., укладеного між ДП Дрогобицьке лісове господарство , ТзОВ Інвестиції та консалтинг та ТзОВ Курортний готель Лісова пісня було внесено зміни до договору №5 від 26.10.2012 р., внаслідок чого було здійснено заміну сторони договору, а саме з ТзОВ Інвестиції та консалтинг на ТзОВ Курортний готель Лісова пісня , як його правонаступника. Однак, 20.10.2015р. внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців запис про припинення державної реєстрації юридичної особи - ТзОВ Інвестиції та консалтинг за рішенням Господарського суду Львівської області про визнання підприємства банкрутом від 24.09.2015р., а тому ТзОВ Курортний готель Лісова пісня не є правонаступником ТзОВ Інвестиції та консалтинг . Наведене стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про визнання недійсною додаткової угоди №1 від 09.10.2014р. до договору довгострокового тимчасового користування лісами №5 від 26.10.2012 р., укладеного між ДП Дрогобицьке лісове господарство , ТзОВ Інвестиції та консалтинг та ТзОВ Курортний готель Лісова пісня ; та зобов`язати Курортний готель Лісова пісня звільнити земельну ділянку, площею 4 га, вартістю 42447, 16 грн., розташовану в Трускавецькому лісництві, Квартал 11, Виділ 10.11.13.14.15.19 на території Модрицької сільської ради в адміністративних межах Дрогобицького району Львівської області.

Правова позиція відповідача 1.

Відповідачем-1, підприємством Дрогобицьке Лісове господарство , 12.06.2017р. подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 зазначив, що доводи позовної заяви є необґрунтованими, оскільки відповідно до п.29 договору довгострокового тимчасового користування лісами №5 від 26.10.2012 р., укладеного між ДП Дрогобицьке лісове господарство , ТзОВ Інвестиції та консалтинг та ТзОВ Курортний готель Лісова пісня підставою для припинення дії Договору є припинення діяльності однієї з Сторін, крім випадків встановлення правонаступника сторони. Відповідно до Статуту ТзОВ Курортний готель Лісова пісня підприємство є правонаступником ТзОВ Інвестиції та консалтинг , саме в частині окремих прав та обов`язків, зокрема тих, що ґрунтуються на Договорі №5 довгострокового тимчасового користування лісами №5 від 26.10.2012 р. та додаткової угоди до №1 від 09.10.2014р. до договору довгострокового тимчасового користування лісами №5 від 26.10.2012 р. Таким чином, додаткова угода №1 від 09.10.2014р. є чинною та укладена на законних підставах.

Правова позиція відповідача 2.

Відповідачем-2, ТзОВ Курортний готель Лісова пісня , 12.06.2017р. було подано відзив на позовну заяву. Відповідно до позиції, викладеній у відзиві на позовну заяву, ТзОВ Курортний готель Лісова пісня є правонаступником ТзОВ Інвестиції та консалтинг в частині окремих прав та обов`язків, зокрема тих, що ґрунтуються на договорі №5 від 26.10.2012 р., укладеному між ДП Дрогобицьке лісове господарство , ТзОВ Інвестиції та консалтинг та ТзОВ Курортний готель Лісова пісня . Посилання позивача на порушення вимог ст. 18 Лісового кодексу України не підтверджуються матеріалами позовної заяви. Таким чином, відсутні підстави для припинення договору та визнання недійсною додаткової угоди №1 до договору №5 від 26.10.2012 в частині заміни сторони договору правонаступником ТзОВ Інвестиції та консалтинг - ТзОВ Курортний готель Лісова пісня . Вимога позивача щодо звільнення ділянки є необґрунтованою з огляду на те, що передача лісової ділянки в користування була здійснена без вилучення земельної лісової ділянки у постійного користувача. Також представником відповідача-2 зазначено, що ТзОВ Курортний готель Лісова пісня як правонаступник продовжував виконувати інвестиційну програму щодо облаштування благоустрою на вказаній лісовій ділянці, на виконання договору №5 від 26.10.2012 р.

В судовому засіданні 10.10.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

1. Згідно пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України , у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.74 цього Кодексу .

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до статті 23 Закон України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу; наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року зі справи № 806/1000/17).

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності, зокрема, щодо розпорядження об`єктами права комунальної власності шляхом надання їх в оренду юридичним та фізичним особам.

Згідно з частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України : прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; невиконання вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу ( а саме залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків). Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України вимагає вказувати у позовній заяві докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги). При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві на виконання цієї статті обґрунтуванням Прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання Прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення позову без розгляду. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень Позивача, здійснювати у спосіб, який обрав Прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18). Дана правова позиція наведена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі 587/430/16-ц.

Законом України Про прокуратуру прокурору надано право захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а інтереси держави в цілому, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі й територіальних громад.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, орган місцевого самоврядування, який всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України визначено, що зокрема обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З огляду на викладене, прокуратура Львівської області звернулася до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, як органу державної влади, уповноваженого державою на розпорядження землями лісогосподарського призначення. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснював захист своїх інтересів. До таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.12.2018 у справі №910/4715/16 та від 16.04.2019 у справі №910/3486/18.

Львівською обласною адміністрацією самостійно заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку не вживалися.

Таким чином, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

2. Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації від 10.08.2012 р. №525/0/5-12, відповідно до п. 1.3., виділено ТзОВ Інвестиції та консалтинг лісову ділянку площею 4 га, яка перебуває в постійному користуванні ДП Дрогобицьке лісове господарство та розташована у кварталі 11 вид.10,11,13,14,15,19 на території Модрицької сільської ради (за межами населеного пункту) терміном на 49 років для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей. (а.с.20)

На виконання п. 2 вищезазначеного Розпорядження Львівської обласної адміністрації, 26.10.2012 р. між ДП Дрогобицьке лісове господарство (далі-відповідач 1, сторона 1) та ТзОВ Інвестиції та консалтинг (сторона 2) було укладено договір №5 довгострокового тимчасового користування лісами (надалі - Договір). (а.с. 21-25)

Відповідно до п.1 та п. 2 розділу 1 вищезазначеного Договору Сторона 1 виділяє, а Сторона 2 приймає у строкове платне довгострокове тимчасове користування лісову ділянку з метою використання корисних властивостей лісів для рекреаційних та культурно-оздоровчих цілей. У користування виділяється лісова ділянка площею 4,0 гектари, яка розташована в Трускавецькому лісництві, Квартал 11, Виділ 10,11,13,14,15,19 на території Модрицької сільської ради (за межами населеного пункту) в адміністративних межах Дрогобицького району Львівської області, згідно з планом-схемою, доданою до договору.

Згідно акту приймання передачі лісової ділянки в довгострокове тимчасове користування лісами від 01.11.2012 р. земельна ділянка передана ТзОВ Інвестиції та консалтинг . (а.с. 29)

Згідно п. 29 Договору підставами для припинення договору є припинення діяльності однієї з сторін , крім випадків правонаступництва.

Доказів здійснення державної реєстрації переходу прав юридичної особи - ТзОВ Інвестиції та консалтинг до ТзОВ Курортний готель Лісова пісня до суду учасниками судового провадження не надано.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю Курортний готель Лісова пісня , відомості про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа: відсутні. (а.с.128-132)

Постановою Господарського суду Львівської області від 09.12.2014 р. у справі №914/2645/14 Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиції і консалтинг (бульвар Ю. Дрогобича, буд. 2, м. Трускавець, Львівська область, 82200; код ЄДРПОУ 32323202) визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

20.10.2015 р. внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про припинення державної реєстрації юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиції і консалтинг за рішенням Господарського суду Львівської області від 24.09.2015 р. у справі №914/2645/14.

09.10.2014 р. додатковою угодою №1 внесені зміни до договору №5, внаслідок чого було здійснено заміну сторони договору з ТзОВ Інвестиції та консалтинг на ТзОВ Курортний готель Лісова пісня , як його правонаступника. (а.с.26)

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України . Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України, об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Суб`єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.

Згідно ст. 31 Лісового кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин; передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення; вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

В даному випадку Львівська обласна державна адміністрація відповідно до вимог вищевказаної статті Закону не виділяла лісову ділянку ТзОВ Курортний готель Лісова пісня . ТзОВ Інвестиції та консалтинг не повернуло ДП Дрогобицьке лісове господарство отриману земельну ділянку після припинення діяльності.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу .

Як встановлено судом, 26.10.2012 р. між ДП Дрогобицьке лісове господарство та ТзОВ Інвестиції та консалтинг було укладено договір №5 довгострокового тимчасового користування лісами.

09.10.2014 р. додатковою угодою №1 внесені зміни до договору, внаслідок чого було здійснено заміну сторони договору з ТзОВ Інвестиції та консалтинг на ТзОВ Курортний готель Лісова пісня , як його правонаступника.

Постановою Господарського суду Львівської області від 09.12.2014 р. у справі №914/2645/14 Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиції і консалтинг (бульвар Ю. Дрогобича, буд. 2, м. Трускавець, Львівська область, 82200; код ЄДРПОУ 32323202) визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру.

20.10.2015 р. внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про припинення державної реєстрації юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиції і консалтинг за рішенням Господарського суду Львівської області від 24.09.2015 р. у справі №914/2645/14.

У відзиві на позовну заяву вих. №12/6/17-1 від 12.06.2017 р., та письмових поясненнях до суду вих. №3/7/17-1 від 03.07.2017 р., відповідач 2 зазначив, що право користування лісовою ділянкою згідно договору передано в якості внеску до статутного капіталу новоствореного Товариства. Товариство з обмеженою відповідальністю "Курортний готель "Лісова пісня" є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиції і консалтинг в частині окремих прав та обов`язків, зокрема тих, що ґрунтуються на договорі №5 від 26.10.2012 р. укладеним з ДП Дрогобицьке лісове господарство . Зазначив, що в даному випадку наявне сингулярне правонаступництво, при якому правонаступник займає місце правопопередника у будь-якому одному чи кількох правовідносинах, на відміну від універсального правонаступництва, коли у зв`язку з припиненням існування суб`єкта правовідносин (правопопередника) сукупність його прав та обов`язків, як єдине ціле і одним актом переходить до іншої особи (правонаступника).

Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво.

За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи.

Важливим є правильне визначення моменту переходу прав до правонаступника юридичної особи. Відповідно до ст. 107 ЦК після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника. Отже, моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Доказів здійснення державної реєстрації переходу прав юридичної особи - ТзОВ Інвестиції та консалтинг до ТзОВ Курортний готель Лісова пісня до суду учасниками судового провадження не надано.

20.10.2015 р. внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про припинення державної реєстрації юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиції і консалтинг за рішенням Господарського суду Львівської області від 24.09.2015 р. у справі №914/2645/14.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України . Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України, об`єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п`ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Суб`єктами правовідносин тимчасового користування лісами є: власники лісів або уповноважені ними особи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Тимчасовий лісокористувач не має права передавати лісові ділянки в тимчасове користування іншим особам.

Згідно ст. 31 Лісового кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; здійснюють контроль за додержанням законодавства у сфері лісових відносин; передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення; вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Як встановлено судом, Львівська обласна державна адміністрація відповідно до вимог вищевказаної статті Закону не виділяла лісову ділянку ТзОВ Курортний готель Лісова пісня . ТзОВ Інвестиції та консалтинг не повернуло ДП Дрогобицьке лісове господарство отриману земельну ділянку після припинення діяльності.

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсною додаткову угоду № 1 від 09.10.2014р. до договору довгострокового тимчасового користування лісами №5 від 26.10.2012 р., укладеного між ДП Дрогобицьке лісове господарство , ТзОВ Інвестиції та консалтинг та ТзОВ Курортний готель Лісова пісня , є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74 , 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, вимоги позивача про зобов`язання ТзОВ Курортний готель Лісова пісня звільнити земельну ділянку, площею 4 га, вартістю 42447, 16 грн., розташовану в Трускавецькому лісництві, Квартал 11, Виділ 10.11.13.14.15.19 на території Модрицької сільської ради в адміністративних межах Дрогобицького району Львівської області, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 09.10.2014р. до договору довгостроковго тимчасового користування лісами №5 від 26.10.2012 р., укладеного між Державним підприємством Дрогобицьке лісове господарство , товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиції та консалтинг та товариством з обмеженою відповідальністю Курортний готель Лісова пісня .

3. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю Курортний готель Лісова пісня ( 82200, Львівська обл., м.Трускавець, бульвар Ю. Дрогобича, будинок 2, ідентифікаційний код 39435588 ) звільнити лісову ділянку, площею 4 га, вартістю 42447,16 грн, розташовану в Трускавецькому лісництві, Квартал 11, Виділ 10.11.13.14.15.19 на території Модрицької сільської ради в адміністративних межах Дрогобицького району Львівської області, отриману за додатковою угодою №1 від 09.10.2014 р. до договору довгострокового тимчасового користування лісами №5 від 26.10.2012 року, укладеного між Державним підприємством Дрогобицьке лісове господарство , Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестиції та консалтинг та Товариством з обмеженою відповідальністю Курортний готель Лісова пісня .

Стягувач: Львівська обласна державна адміністрація ( 79008, м. Львів, вул Винниченка, 18, ідентифікаційний код 00022562 ).

4. Стягнути з Державного підприємства Дрогобицьке лісове господарство ( 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Стрийська, буд. 29, ідентифікаційний код 00992390 ) на користь прокуратури Львівської області ( 79005, Львівська область, м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19, ідентифікаційний код 02910031 ) 50% суми сплаченого судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Курортний готель Лісова пісня ( 82200, Львівська обл., м.Трускавець, бульвар Ю. Дрогобича, будинок 2, ідентифікаційний код 39435588 ) на користь прокуратури Львівської області ( 79005, Львівська область, м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19, ідентифікаційний код 02910031 ) 50% суми сплаченого судового збору у розмірі 1 600,00 грн.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21.10.2019.

Суддя Синчук М.М.