Рішення

від 24.10.2019 по справі 917/1099/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.19 Справа № 917/1099/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Ферро"

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод"

про стягнення 76816,56 грн.

без виклику представників сторін

встановив

До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Ферро" до Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" про 76816,56 грн., в тому числі: 58248 грн. 00 коп. - заборгованості за договором поставки № 05/01/2017РА від 05.01.2017 року, 12940 грн. 88 коп. - пені, 4549 грн. 27 коп. - інфляційних, 1078 грн. 41 коп. - 3% річних; а також судові витрати.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач не виконує свого обов`язку щодо оплати товару, отриманого за договором.

Відповідач відзив на позов суду не надав.

Ухвалою суду від 27.08.2019р. було встановлено сторонам строки для подачі заяв по суті справи (а.с.70). Зокрема було встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвала від 27.08.2019р. була вручена відповідачу 30.08.2019р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.72). Отже, останнім днем подачі суду відзиву на позов є 16.09.2019р. (з огляду на вихідні дні).

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п"ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За ч. 9 ст. ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

У даній справі судом були вчинені такі процесуальні дії.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2019р. даний позов було передано на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с.1).

За ухвалою господарського суду від 05.07.2019р. було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення (а.с.2-3). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с.41-69).

За ухвалою суду від 27.08.2019 року відкрито провадження у справі № 917/1099/19, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.70-71).

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК сторони суду не надали.

Про відкриття провадження у справі позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 28.08.2019р., від 27.09.2019р. (а.с.72-74, 82-84).

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп Ферро" (позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" (яке потім змінило свою назву на Приватне акціонерне товариство "Полтавський турбомеханічний завод"; відповідачем) укладено договір поставки № 05/01/2017РА від 05.01.2017р. (далі - Договір); (а.с.42-49).

Згідно п. 1.1 Договору на умовах в порядку та строки, визначені цим договором, постачальник зобов`язується протягом терміну дії договору поставляти й передавати у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати майно (далі - товар), перелік і кількість якого визначаються специфікаціями, які з моменту підписання сторонами й проставляння печаток сторін (при наявності), є невід`ємною частиною цього договору. Специфікації повинні мати посилання на цей договір.

Згідно п. 2.1 Договору загальна сума договору визначається сумарною вартістю товару, згідно підписаних сторонами специфікацій. Ціна товару, що поставляється покупцю, є договірною і вказується для кожної позиції в специфікаціях.

Згідно п. 2.2 та п.3.1. Договору поставка та оплата партії товару, передбаченої конкретною специфікацією, здійснюється в порядку на умовах та строки, визначені такою специфікацією.

Згідно п. 3.5 Договору право власності, а також ризики випадкового ушкодження або знищення товару, переходять від постачальника до покупця в момент документального оформлення передачі товару в розпорядження покупця у визначеному пункті поставки.

Датою переходу права власності, а також ризиків випадкового ушкодження або знищення товару, є дата, зазначена представником покупця на товаросупроводжувальних документах (видаткова, товарно-транспортна, залізнична накладна).

Сторонами підписано специфікацію № 4 від 24.07.2018 до договору (т.1, а.с.49), в якій узгодили:

- найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару в сумі 416556,00 грн.,

- розрахунки на партію товару здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів від дня передачі партії товару в розпорядження покупця в пункті призначення поставки товару;

- умови поставки EXW згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс в редакціях 2010 р.; місце поставки - м. Полтава, вул. Старокотилевська, 2.

Як доказ поставки товару відповідачу на загальну суму 188 248,20 грн., позивач надав суду видаткову накладну № РН-0000058 від 03.08.2018р. на суму 144480,00 грн., видаткову накладну № РН-0000059 від 03.08.2018р. на суму 43768,20 грн.(а.с.50,51). Ці накладні відповідачем не підписані.

Проте, факт отримання відповідачем товару підтверджується товарно-транспортною накладною перевізника ТОВ ТК САТ №007014252 від 03.08.2018р., підписана повноважним представником відповідача Шпигоцьким Р. О. про отримання вантажу та довіреністю відповідача № 1254 від 25.07.2018р., якою ОСОБА_1 Р ОСОБА_2 надано повноваження на отримання товару від позивача (а.с.89-90).

Відповідач суду не заперечував факту отримання товару за спірною поставкою.

На виконання вимог п.3.3 договору позивач за фактом поставки зареєстрував податкові накладні № 1 від 03.08.2018р, № 32 від 03.08.2018р., які прийняті та зареєстровані податковим органом (а.с.22, 23).

За отримання товару відповідач розрахувався частково, сплативши 130 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку від 14.02.2019, 07.12.2018, 11.10.2018 (а.с.76-88).

Вказані докази вказують на те, що відповідачем було схвалено зазначені поставки товару.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 188 248,20 грн., за який відповідач сплатив лише 130 000,00 грн.

Заборгованість відповідача становить 58 248,20 грн.

За ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення договірних зобов`язань та вказаних правових норм відповідач заборгованість перед позивачем в сумі 58248,02 грн. не сплатив.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Жодних належних доказів в спростування викладеного чи доказів проведення повної оплати за отриманий товар відповідач суду не надав.

Таки чином, позовні вимоги про стягнення 58248,00 грн. боргу є обґрунтованими та підлягає задоволенню .

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати поставленого товару, постачальник має право вимагати, а покупець за вимогою постачальника сплачує останньому пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в момент прострочення, за кожний день прострочення оплати.

Позивачем на підставі вказаних положень нараховано 12940,88 грн. пені, з них: 1285,35 грн. пені за період 14.02.2018р. - 15.05.2019р. по накладній № РН-0000058 від 03.08.2018 та 11655,53 грн. пені за період 18.08.2018р. - 15.05.2019р. по накладній № РН-0000059 від 03.08.2018 (а.с.10).

При цьому позивачем не враховано такі положення діючого законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п.1 специфікації № 4 від 24.07.2018р. до Договору встановлено строк оплати товару 14 календарних днів від дня передачі товару в розпорядження покупця в пункті призначення.

В товарно-транспортній накладній № 007014252 від 03.08.2018 (а.с.89) вказана дата видачі вантажу одержувачу - 08.08.2018р.

Отже, прострочення оплати товару починається з 23.08.2018р.

Тому, за вимогами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України пеня може бути нарахована лише протягом періоду 23.08.2018р. - 23.02.2019р.

Враховуючи вказане та визначений позивачем період нарахування пені, правомірними є вимоги про стягнення 142,82 грн. пені за період 14.02.2019 - 23.02.2019 за зобов`язаннями за накладною № РН-0000058 від 03.08.2018 та 7968,21 грн. пені за період 23.08.2018 - 23.02.2019 за зобов`язаннями по накладній № РН-0000059 від 03.08.2018.

Отже, загальний розмір пені становить 8111,03 грн. Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В іншій частині вимоги щодо пені судом відхиляються за їх безпідставністю.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем нараховано 1078,41 грн. - 3% річних, з них: 107,11 грн. за період 14.02.2019р. - 15.05.2019р. по накладній № РН0000058 від 03.08.2018 та 971,29 грн. за період 18.08.2018р. - 15.05.2019р. по накладній № РН0000059 від 03.08.2018 (а.с.10).

З огляду на встановлену судом дату початку прострочення правомірним є нарахування 3% річних за накладною № РН0000059 від 03.08.2018 за період 23.08.2018 - 15.05.2018 в сумі 956,90 грн.

Вимоги про стягнення 107,11 грн. - 3% річних за період 14.02.2019-15.05.2019 за накладною № РН0000058 від 03.08.2018 є обґрунтованими.

Отже, судом задовольняються позовні вимоги в частині стягнення 1064,01 грн. - 3% річних. В іншій частині вимоги про стягнення 3 % річних судом відхиляються за їх безпідставністю.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач також заявив вимоги про стягнення 4549,27 грн. інфляційних , з них: 347,52 грн. за період 14.02.2019р. - 15.05.2019р. по накладній №РН0000058 від 03.08.2018 та 4201,75 грн. за період 18.08.2018р. - 15.05.2019р. по накладній № РН0000059 від 03.08.2018 (а.с.10).

В п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» роз`яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем до розрахунку інфляційних включено неповні місяці існування боргу.

Після проведення перевірки розрахунку судом встановлено, що за накладною №РН0000058 від 03.08.2018 за період березень 2019 - квітень 2019 інфляційні становлять 276,42 грн., за накладною № РН0000059 від 03.08.2018 за період вересень 2019 - квітень 2019 інфляційні становлять 4188,83 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню частково у сумі 4465,25 грн.

В іншій частині у вимогах про стягнення інфляційних слід відмовити за їх безпідставністю.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд встановив, що при подачі даного позову позивачем сплачено 1921,00 грн. судового збору за квитанцією від 26.06.2019р. № 26-135206/1 (а.с.9). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 27.06.2019 р. (а.с.40).

Судовий збір у сумі 1921,00 грн. покладаються на відповідача повністю на підставі ч. 9 ст.129 ГПК України, якою передбачено, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору.

В ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

До позову позивачем додано договір від 10.05.2019 про надання правової допомоги адвокатом Діордієвим О. С. з додатком № 1, акт прийому-передачі наданих послуг від 15.05.2019, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 15.05.2019 на суму 6000,00 грн., розрахунок наданих послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі .

В договорі від 10.05.2019 про надання правової допомоги адвокатом Діордієвим О. С. сторонами погоджено надання адвокатом допомоги в судах загальної юрисдикції всіх інстанцій справ, що стосуються замовника.

Подані до суду додаток № 1 до договору, акт прийому-передачі наданих послуг від 15.05.2019, квитанція до прибуткового касового ордеру від 15.05.2019 на суму 6000,00 грн., розрахунок наданих послуг - не містять зазначення за яким спором (справою) були надані визначені в них послуги адвоката та в якому суді якої інстанції. У них не конкретизовано ні договір, за яким виник спір, ні контрагент відповідача, ні суд, в якому надається правова допомога.

Отже, вказані документи не є належним підтвердженням сплати позивачем послуг адвоката саме у справі за даним спором.

Тому, відсутні підстави для покладання на відповідача цих витрат.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 252, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (вул. Зіньківська, буд. 6, м. Полтава, Полтавська область, 36014; ідентифікаційний код 00110792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Ферро" (бульвар Шевченка, буд. 25, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69001; ідентифікаційний код 40924510) 58248грн. 00 коп . основного боргу, 8111грн. 03коп. пені, 1064 грн. 01коп . - 3% річних, 4465 грн. 25 коп. інфляційних, 1921грн. 00 коп . відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (через Господарський суд Полтавської області).

Дата складення повного судового рішення: 24.10.2019.

Суддя Т. М. Безрук