Постанова

від 22.10.2019 по справі 648/870/18

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2019 року м. Херсон

справа № 648/870/18

провадження №22-ц/819/1384/19

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Чорної Т.Г.,

секретар Павловська Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє Харченко ОСОБА_2 на додаткове рішення Білозерського районного суду Херсонської області у складі судді Рибас А.В. від 06 червня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Легіон , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ПрАТ СК Провідна про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

встановив:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом в якому просив в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Легіон на користь ОСОБА_1 146230 грн 90 коп., мотивуючи доведеністю винних дій водія ОСОБА_4 , автомобіль під керуванням якого належить ТОВ Компанія Легіон , а також доведеністю розміру заподіяної шкоди.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 24 квітня 2019 року позов задоволено частково. Суд ухвалив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія легіон на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в розмірі 130192 гривні 24 копійки, в задоволенні решти позовних вимог відмовити. Судом вирішено питання судових витрат.

17 травня 2019 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Легіон - Драченко Владислав Вікторович звернувся до суду першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій посилаючись на норми ст. 270 ЦПК України, просить ухвалити додаткове рішення, яким доповнити резолютивну частину рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 24 квітня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Компанія Легіон , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , ПрАТ СК Провідна про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а саме :

- зобов`язати ОСОБА_1 після відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Легіон , передати: пошкоджений автомобіль марки RENAULT , модель KANGOO , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 ; ключі від замку запалювання автомобіля, у власність Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Легіон .

Обґрунтовуючи заяву, посилається на висновок Верхового Суду, викладений у постанові від 10.10.2018 року в справі №521/16/14-ц, зазначає, що при ухвалені рішення не вирішено питання про передачу залишків автомобіля позивача у власність відповідача.

Додатковим рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 06 квітня 2019 року заяву ОСОБА_5 представника Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Легіон про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Легіон , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача ОСОБА_4 , ПрАТ СК Провідна , про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки задоволено.

Ухвалено додаткове рішення у справі № 648/870/18 за позовом представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Легіон , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову на стороні відповідача ОСОБА_4 , ПрАТ СК Провідна , про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, яким доповнено резолютивну частину рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 24.04.2019 року у справі № 648/870/18, зазначивши: після відшкодування шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Легіон , автомобіль марки RENAULT , модель KANGOO , 2006 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 та ключі від замку запалювання автомобіля, передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Легіон .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду та відмовити ТОВ Компанія Легіон у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на порушення судом першої інстанції норм ст. 270 ЦПК України. Зазначає, що оскільки заявлені позовні вимоги були вирішені та суд зазначив точну грошову суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вважає, що додатковим рішенням суд першої інстанції, вийшов за межі заявлених позовних вимог та вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участь у справі, оскільки відповідач просив суд зобов`язати ОСОБА_1 передати ТОВ Компанія Легіон пошкоджений автомобіль, проте з матеріалів справи вбачається, що власником пошкодженого автомобіля є ОСОБА_6 , в той час як позивачем у справі є ОСОБА_1 .

Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2010 року в справі Андрій Руденко проти України зазначає, що вимоги ТОВ Компанія Легіон не могли бути задоволені без попереднього внесення на депозитний рахунок суду вартості пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_6 у праві власності на автомобіль.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача доводи апеляційної скарги не визнав, додаткове рішення вважає таким, що ухвалено в межах норми ст. 270 ЦПК України. Посилається на те, що позивач у судовому засіданні наголошував на необхідності передачі залишків автомобіля відповідачу. Відповідач, під час розгляду справи судом першої інстанції розраховував на відмову у задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на судову практику та враховуючи принцип змагальності та таємницю нарадчої кімнати, заяву про передачу майна не подавав. Крім того, представник відповідача пояснив, що рішення суду ними не оскаржено та виконано.

Заслухавши доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Пленуму Верховного Суду України у пункті 20 своєї постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 року N 14, роз`яснив, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК ( 1618-15 ); воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Право ОСОБА_1 , вимагати відшкодування шкоди, завданої автомобілю, сторонами не оспорювалося. Разом з тим, за роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки при розгляді спорів про відшкодування шкоди, завданої майну суд має вирішити питання про залучення до участі у справі власника майна як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у порядку, передбаченому статтями 35, 36 ЦПК, оскільки рішення у справі може вплинути на його права. Матеріали цивільної справи містять докази належності пошкодженого автомобіля ОСОБА_6 / т.1 а.с.158,183/, який до участі у справі у якості третьої особи судом першої інстанції не залучався.

Отже, ухвалення додаткового рішення, яке містить висновок про обов`язок особи, яка не брала участь у справі, а саме ОСОБА_6 , як власника автомобіля, передати автомобіль та ключі від замку запалювання автомобіля не ґрунтується на нормах ст. 270 ЦПК України.

Крім того, колегія суддів вважає за можливе зазначити наступне. За роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п.13-15).

У постанові Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди роз`яснено, що постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду (ч.8 п.7).

З матеріалів справи вбачається та в судовому рішенні зазначено, що під час судового розгляду справи питання щодо передачі майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, після відшкодування збитків обговорювалося у судовому засіданні, разом з тим, від представника відповідача будь-яких заяв або клопотань з вимогою про вирішення зазначеного питання та передачу вищевказаного майна у власність особі, відповідальній за шкоду, не надійшло. Також, суд першої інстанції, керуючись принципом диспозитивності та приймаючи до уваги право учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд дійшов до переконання про неможливість вирішення питання про передачу відповідачу майна - автомобіля марки RENAULT , модель KANGOO , 2006 року випуску д/н НОМЕР_2 , який перебуває в аварійному стані та не може використовуватися за призначенням, одночасно з ухваленням рішення по суті спору в межах цього провадження.

Обговорення вищезазначеного питання підтверджується викладеними письмово відповідачем додатковими поясненнями щодо неможливості передачі пошкодженого автомобіля стороні відповідача /т.1 а.с.243/. Також, у письмовому тексті судових дебатів представника позивача зазначено, що залишки пошкодженого транспортного засобу, який визнано фактично знищеним, підлягають передачі відповідачу по справі, як особі відповідальній за шкоду. Яким чином відповідач вирішить це питання, залежить виключно від його волі, або в рамках даної справи за його заявою, або в подальшому окремим позовом. / т.1 а.с.247зв.с./.

Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення не звернув увагу на свої висновки викладені ним в рішенні суду щодо питання про передачу відповідачу залишків транспортного засобу.

Отже, додаткове рішення як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Легіон про ухвалення додаткового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 270, 367, 374,376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє Харченко ОСОБА_2 задовольнити.

Додаткове рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 06 червня 2019 року скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Легіон про ухвалення додаткового рішення, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В.Склярська

Судді Л.В.Пузанова

Т.Г.Чорна

Повне судове рішення складено 24 жовтня 2019 року

Суддя І.В. Склярська