Постанова

від 17.10.2019 по справі 314/5265/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 314/5265/16

провадження № 61-4669св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В., від 28 січня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим , що у період часу з 28 жовтня 1994 року по липень 2014 року вона перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, за час якого вони придбали житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Із урахуванням уточнених позовних вимог, позивач, посилаючись на положення статей 60-70 СК України, просила поділити спільно набуте нею та відповідачем за час шлюбу майно, визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 086442 від 19 червня 2006року, кадастровий номер 2321586100:07:001:0003).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області, у складі судді Беспалько Т. Д., від 18 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поділено спільне майно подружжя, придбане ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час шлюбу. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, посвідчене державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 086442 від 19 червня 2006 року, кадастровий номер 2321586100:07:001:0003.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги, із урахуванням положень статей 60, 61, 65, 70 СК України, підлягають до задоволення, спільне майно набуте за час шлюбу, підлягає поділу між сторонами спору в рівних частинах набутого за час шлюбу. Презумпція спільності права власності на майно подружжя відповідачем не спростована.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що житловий будинок було придбано 26 травня 2001 року, а тому районним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статей СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року. При вирішенні спору районним судом не враховано, що станом на час ухвалення судом заочного рішення (18 квітня 2017 року) житлового будинку, що був придбаний сторонами у цій справі на підставі договору купівлі-продажу від 26 травня 2001 року, фактично не існувало в натурі. Судом не враховано рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 травня 2016 року у справі № 314/5310/15-ц, яке набрало законної сили 31 травня 2016 року та яким за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок літера А , який вже складався із приміщень 1-1, 1-2, 1-3. 31 липня 2018 року відповідач зареєстрував за собою право власності на спірний житловий будинок. Окрім того, підстави для поділу спірної земельної в силу положень пункту 5 частини першої статті 57 СК України відсутні, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що державний акт серія ЯГ № 086442 від 19 червня 2006 року на ім`я відповідача ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,1600 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, був визнаний недійсним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2019 року і залишити в силі заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення апеляційного суду прийнято із порушенням норм матеріального права, апеляційним судом не враховано, що спірний будинок та земельна ділянка були придбані під час проживання сторін у шлюбі. Окрім того, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 травня 2016 року у справі № 314/5310/15-ц скасовано. Висновок апеляційного суду про те, що спірний будинок на момент вирішення спору не існував ґрунтується на припущеннях.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжяпризначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відзив на касаційну скаргуне подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 жовтня 1994 року, який було розірвано рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 липня 2014 року у справі № 314/3590/14-ц.

26 травня 2001 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2

Земельна ділянка під домоволодінням (кадастровий номер 2321586100:07:001:0003) належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 19 червня 2006 року, виданим Павлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 травня 2016 року у справі № 314/5310/15-ц, яке набрало законної сили 31 травня 2016 року, за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Павловської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Павлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Вільнянське УЕГГ ПАТ Запоріжгаз , про визнання права власності на самочинне будівництво, визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літера А , який складається з приміщень 1-1, 1-2, 1-3 згідно технічного паспорту на житловий будинок, складеного ОП ЗМБТІ станом на 12 січня 2015 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Статтею 16 Закону України Про власність (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

У відповідності до статей 22 та 28 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Суди встановили, що 26 травня 2001 року у період шлюбу сторонами спору був придбаний житловий будинок АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2

Земельна ділянка під домоволодінням (кадастровий номер 2321586100:07:001:0003) належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 19 червня 2006 року, виданим Павлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області. Земельна ділянка надана для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України

від 19 березня 2010 року № 2), земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У постанові від 12 жовтня 2016 року № 6-2225цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд вищевказаних норм матеріального права не врахував та дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що спірний будинок розташований на земельній ділянці, яка у 2006 році була передана у власність відповідачу для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 травня 2016 року у справі № 314/5310/15-ц , на яке посилався апеляційний суд, та яке стало основною для висновків апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, скасовано постановою Запорізького апеляційного суду від 08 травня 2019 року.

З урахуванням наведеного, висновок апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог суперечить положенням статей 76, 81 ЦПК України.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 28 січня 2019 року скасувати .

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 квітня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) 1 102 (одна тисяча сто дві) грн 40 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович