Постанова

від 24.10.2019 по справі 303/5985/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/5985/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 жовтня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючої - судді Готри Т.Ю.,

суддів - Собослоя Г.Г., Кондора Р.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня 2019 року, постановлену суддею Куцкір Ю.Ю., про передачу справи за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Нафтаенерго про захист прав споживача фінансових послуг за договором шляхом зобов`язання вчинити певні дії, до іншого суду за підсудністю,

в с т а н о в и в :

У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суд з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Нафтаенерго про захист прав споживача фінансових послуг за договором шляхом зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 16 вересня 2019 року цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Нафтаенерго про захист прав споживача фінансових послуг за договором шляхом зобов`язання вчинити певні дії, направлено до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати зазначену ухвалу, як постановлену з порушенням норм процесуального та матеріального права і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вказує, що судом першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали, не враховано постанову Пленуму ВСУ Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів №5 від 12.04.1996, з якої слідує, що до відносин, які регулюються Законом України Про захист прав споживачів належать також відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі приймання і зберігання цінних паперів). Довірче товариство Нафтаенерго належить до фінансової установ, майно довірителя є кошти і цінні папери, а тому довіритель приватизаційного сертифікату ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг. Вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення оскаржуваної ухвали.

Апеляційним судом розглянуто апеляційну скаргу на ухвалу суду відповідно до ч. 2 ст. 369, ч. 13 ст. 7 ЦПК України без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та без проведення судового засідання.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями ст. 367 ч.1 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суд з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Нафтаенерго про захист прав споживача фінансових послуг за договором шляхом зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 16 вересня 2019 року цивільну справу за позовом представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Нафтаенерго про захист прав споживача фінансових послуг за договором шляхом зобов`язання вчинити певні дії, направлено до Шевченківського районного суду м. Києва за підсудністю, яка мотивована тим, що місцезнаходження відповідача є м. Київ, а тому вказана справа повинна розглядатися саме за місцезнаходженням відповідача. Крім того, суд дійшов до висновку, що норми Закону України Про захист прав споживачів не поширюються на правовідносини між сторонами.

Колегія суддів не погоджується з вказаною ухвалою суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи слідує, що 15.05.1996 між Довірчим товариством Нафтаенерго і ОСОБА_1 був укладений типовий договір серії ОДО №061395 відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а довірена особа прийняла для виконання довірчих операцій майно - приватизаційний сертифікат на суму 1 050 000 крб. (з урахуванням індексації 50 000 000 крб.).

Відповідно до п. 2.2 договору Довіритель дає, а Довірена особа приймає доручення щодо виконання довірчих операцій з майном, а саме: купує на ім`я Довірителя майно підприємства, що приватизується у вигляді паїв, акцій і т.п. в строк до 15.05.2001, веде справи і здійснює всі дії, пов`язані з управлінням майном Довірителя тощо.

Відповідно до п. 1, 4, 5 ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг довірчі товариства належать до фінансових установ, а цінні папери є фінансовими активами, а фінансова послуга - це операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб.

Отже, довірче товариство є фінансовою установою, а довіритель приватизаційного сертифікату ОСОБА_1 є споживачем фінансової послуги.

Вказане також зазначено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів , зокрема, до відносин, які регулюються Законом України Про захист прав споживачів належать ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про приймання і зберігання цінних паперів.

Вищенаведеного суд першої інстанції не врахував та безпідставно дійшов до висновку, що договірні правовідносини між сторонами регулюються виключно нормами цивільного законодавства, при цьому Закон України Про захист прав споживачів на такі не поширюється.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 28 ЦПК України, позови, про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

За таких обставин, ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 вірно звернувся до суду за захистом порушено права за місцем проживання споживача.

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а апеляційна скарга позивача задоволенню.

Керуючись статтями 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 вересня 2019 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач :

Судді :