Рішення

від 16.10.2019 по справі 803/845/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 803/845/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.

за участю представника позивача Богачука Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комо Україна до Офісу великих платників державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Комо Україна (далі - ТзОВ Комо Україна ) звернулося з позовом до Офісу великих платників державної фіскальної служби (далі - Офіс ВПП ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.02.2018 року №0001214812 та №0001204812.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 04.12.2017 року по 10.01.2018 року Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Комо Україна , з питань господарських відносин з ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл за вересень-жовтень 2016 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) контрагентам з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 17.01.2018 року №8/28-10-48-12/39507437.

07.02.2018 року Офісом ВПП ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення №0001214812, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток (дохід) підприємств і організацій державного підпорядкування на 5 869 710 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 2 934 855 грн. та №0001204812, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 6 521 900 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 3 260 950 грн.

ТзОВ Комо Україна не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що надані первинні документи розкривають зміст господарських операцій.

Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.02.2018 року №0001214812 та №0001204812.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. В попередніх судових засіданнях позовні вимоги не визнав, вказав, що Офісом ВПП ДФС правомірно було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а відтак просив суд в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Судом встановлено, що в період з 04.12.2017 року по 10.01.2018 року Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ Комо Україна , з питань господарських відносин з ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл за вересень-жовтень 2016 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) контрагентам з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.

За результатами перевірки складено акт від 17.01.2018 року №8/28-10-48-12/39507437, яким встановлено порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, із внесеними змінами та доповненнями, в результаті чого, занижено податок на додану вартість на суму 6 521 900 грн., у т.ч. 5 929 000 грн. за вересень 2016 року та 592 900 грн. за жовтень 2016 року;

- положення (стандарти) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.137,1 ст.137 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 5 869 710 грн. за 2016 рік.

07.02.2018 року Офісом ВПП ДФС прийнято податкові повідомлення-рішення №0001214812, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток (дохід) підприємств і організацій державного підпорядкування на 5 869 710 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 2 934 855 грн. та №0001204812, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 6 521 900 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 3 260 950 грн.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 07.02.2018 року №0001214812 та №0001204812, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1. статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, ПК України визначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.44,2 ст.42 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ),

Відповідно до п.2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р, № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення,

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.2.4 Розділу 2 даного Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при вирахуванні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

При цьому за змістом ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні, для надання їм юридичної сили і доказовості, мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, приписами ст.202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Судом встановлено, що між ТзОВ Комо Україна (покупець) та ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл (постачальник) укладено договір поставки №30093 від 30.09.2016 року з додатком №1 від 30.09.2016 року відповідно до якого постачальник передав у власність покупця товар, а саме кукурудза фуражна, українського походження, врожаю 2015-2016 року, насипом, в кількості 7 700 тонн, на загальну суму 35 574 000 грн. Відповідно до умов договору пункт поставки товару СРТ - Одеський морський торгівельний порт ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл .

В підтвердження придбання товару постачальником виписано видаткові накладні, які оглянуті судом та знаходяться в матеріалах справи, а саме від 30.09.2016 року №267 на суму 35 574 000 грн., від 11.10.2016 року №285 на суму 3 557 400 грн., а також підписано акти приймання-передачі до вказаних видаткових накладних.

До кожної видаткової накладної було виписано та зареєстровано податкові накладні від 30.09.2016 року № 32, від 11.10.2016 року №4.

На виконання умов договору поставки №30093 від 30.09.2016 року між сторонами підписано акт №1 від 30.09.2016 року та №2 від 11.10.2016 року згідно яких постачальник передав, а покупець прийняв у власність товар, а саме Кукурудза фуражна, українського походження, товар прийнятий покупцем по кількості та якості, претензій до постачальника немає.

Як встановлено судом отримані від ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл кукурудза фуражна, українського походження була використана позивачем в ході своєї господарської діяльності, а саме під час продажу.

Так, 30.09.2016 року між ТзОВ КОМО Україна , як комітентом, та ТзОВ Металзюкрайн Корп ЛТД , як комісіонером, було укладено договір комісії №30930. На виконання цього договору комісії ТзОВ КОМО Україна передало комісіонеру всю придбану у ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл кукурудзу. В подальшому комісіонер 19-20.10.2016 здійснив поставку кукурудзи для покупця, що стверджується оглянутими судом вантажно-митними деклараціями на загальну вартість 36 878 824,15 грн.

За поставлену кукурудзу комісіонер сплатив на користь ТзОВ КОМО Україна 36 878 824,15 грн. в період з 20.12.2016 року по 08.02.2017 року.

Наведене дає можливість чітко та логічно простежити рух товарів (активів) і отримання коштів за них.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №824/392/17-а правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Надані докази підтверджують реальність руху товару (кукурудзи), здійснення її експорту та отримання коштів за неї. Враховуючи фінансову вигоду від податкового кредиту та продажу товару на експорт, ця операція відповідала економічному змісту та доцільності і не була збитковою для ТзОВ КОМО Україна .

На думку суду, всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Наявність належним чином оформлених первинних документів по оформленню господарських операцій позивача з його контрагентами не заперечується відповідачем.

На підставі документів, складених контрагентами позивачем був сформований податковий кредит та витрати відповідних звітних періодів.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій із вищевказаними контрагентами, а отже податковий кредит та витрати за наслідками цих операцій позивачем сформовані правомірно.

Проводячи перевірку, контролюючий орган виходив з того, що діяльність контрагентів позивача спрямована на надання вигоди третім особам шляхом підміни товарної номенклатури в ланцюгах постачання та відповідного формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

Однак, з такими твердженнями податкового органу погодитись не можна, оскільки контролюючим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договори, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не доведено умислу посадових осіб позивача та його контрагентів на укладення угод, які суперечать інтересам держави і суспільства та відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання послуг та прибутку.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідно до п.2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р, № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні, для надання їм юридичної сили і доказовості, мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, приписами ст.202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Досліджені судом первинні документи, не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу статей 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, фактури, платіжні доручення тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено судом позивач мав взаємовідносини з юридичними особами та факт виконання зазначених договірних зобов`язань підтверджується оглянутими та дослідженими судом первинними документами.

Однак, аналізуючи зміст первинних документів, слід дійти висновку, що позивач здійснював витрати для використання у провадженні своєї господарської діяльності, а тому вказані господарські операції відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. При цьому доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Крім того, відповідач стверджує, що протягом 2015 року - жовтня 2016 року на ім`я ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл виписано та зареєстровано податкових накладних із номенклатурою кукурудза на 154 198,36 т., а при реалізації товару з такою ж номенклатурою товариством виписано податкових накладних більше - на загальну кількість 161 892,11 т. Із цього відповідач робить висновок, що ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл не могло реалізувати кукурудзи більше, ніж закупило.

Однак в даному випадку доводи відповідача базуються на хибних обрахунках. Адже частина постачальників, які продавали кукурудзу для ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл , не були платниками ПДВ, а тому не могли виписувати податкових накладних. Відповідно, закуплена товариством у таких постачальників кукурудза не була зазначена в реєстрах податкових накладних.

Так, на том. 1 а.с. 82-83 містяться додаткові угоди, складені між позивачем та ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл , в яких зазначено найменування осіб, котрі здійснювали для ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл поставки кукурудзи, в подальшому придбаної позивачем. Із відомостей реєстру платників ПДВ, розташованого в мережі Інтернет за адресою https://cabinet.tax.gov.ua/registers/pdv вбачається, що станом на 2015-2016 роки не були платниками ПДВ такі постачальники кукурудзи для ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл , як: ФГ Чабанюк А. ОСОБА_1 . (ідентифікаційний код 36262788); ФОП ОСОБА_2 (номер ОКПП НОМЕР_1 ); ФОП ОСОБА_3 (номер ОКПП НОМЕР_2 ); ФОП ОСОБА_4 (номер ОКПП НОМЕР_3 ); ФОП ОСОБА_5 (номер ОКПП НОМЕР_4 ); ФОП ОСОБА_6 (номер ОКПП НОМЕР_5 ); ФОП ОСОБА_7 (номер НОМЕР_6 НОМЕР_7 ); ПП Піщанка-Райсільгоспенерго (ідентифікаційний код 36378234); ФОП ОСОБА_8 (номер ОКПП НОМЕР_8 ).

Відповідно, оскільки ці постачальники кукурудзи не були платниками ПДВ - вони продавали товар для ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл без ПДВ та не виписуючи податкових накладних. З огляду на це поставки кукурудзи цих постачальників не обліковувалися в реєстрах ПДВ.

Поряд з цим, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки від 17.01.2018 року № 8/28-10-48-12/39507437. Перевірка ТзОВ Комо Україна проводилась з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл за вересень-жовтень 2016 року. У зазначеному акті перевірки від 17.01.2018 року, та у відзиві на позовну заяву від 29.05.2018 року, відповідач посилався на порушення зазначені в акті перевірки ГУ ДФС в Одеській області від 07.07.2017 року № 279/15-32-14-08/20005502.

На сторінці 43 акту перевірки № 8/28-10-48-12/39507437 контролюючим органом зазначено, що перевіркою ГУ ДФС в Одеській області встановлено, що не підтверджується фактичне походження та отримання ТзОВ Комо Україна від ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл ТМЦ (кукурудза), тому податкові накладні та видаткові накладні, виписані зазначеним підприємством вважаються не підтвердженими і, відповідно, не надають права на податковий кредит та витрати.

ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл в судовому порядку оскаржуються податкові повідомлення рішення прийняті на підставі акта перевірки ГУ ДФС в Одеській області від 07.07.2017 року №279/15-32-14-08/20005502 за яким зроблено висновок про неможливість фактичного здійснення постачальником та покупцем операцій через їх нереальність. До набрання законної сили в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Олімпекс Купе Інтернейшнл до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень рішень, ухвалою суду від 05.07.2018 року зупинялось провадження в даній справі. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.10.2017 року, яка залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 року, позов ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.07.2017 року. Судами встановлено, що згідно договору від 30.09.2016 року №30093 ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл постачальник зобов`язується передати у власність, а ТзОВ КОМО Україна покупець прийняти і оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором, а саме кукурудзу фуражну в кількості 7700 тон (+/-10% ) на умовах СРТ-Одеський морський торгівельний порт/ТзОВ Олімпекс Купе Інтернейшнл , строк передачі товару покупцю до 31.10.2016. Якість Товару повинна відповідати встановленим нормам і стандартам.

Також зазначено, що перевіряючими безпідставно не надано належної оцінки первинним документам, що підтверджують реальність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Такі твердження перевіряючих аргументовано можна назвати оціночними судженнями, які, в свою чергу, не містять фактичних даних і не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. У зв`язку із цим оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, і в будь-кому разі не можуть слугувати підставою для невизнання наслідків господарських операцій платника податків.

Таким чином, здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами в справі №815/4124/17, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення, покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пункту 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, враховуючи обставини, встановлені судами при розгляді справи №815/4124/17, вказане свідчить про відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 07.02.2018 року №0001214812 та №0001204812.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07.02.2018 року №0001214812 та №0001204812 діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на підприємство.

Проаналізувавши викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.02.2018 року №0001214812 та №0001204812, які з огляду на їх безпідставність підлягають скасуванню.

Відтак, податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників Державної фіскальної служби від 07.02.2018 року №0001214812 та №0001204812 є протиправними та підлягають скасуванню. Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної фіскальної служби на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 278 811,22 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 26.04.2018 року №3138.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників Державної фіскальної служби від 07.02.2018 року №0001214812 та №0001204812.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної фіскальної служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Комо Україна судовий збір у розмірі 278 811,22 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Комо Україна (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Лідавська, будинок 2, код ЄДРПОУ 39507437).

Відповідач Офіс великих платників Державної фіскальної служби (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, ідентифікаційний код юридичної особи 39440996).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 25.10.2019 року.