Рішення

від 16.10.2019 по справі 813/1345/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/1345/16

16 жовтня 2019 року

зал судових засідань №10

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лунь З.І.,

секретар судового засідання Ходань Н.С.,

за участю:

представника відповідача Гурняк О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

в с т а н о в и в:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до Сокальської ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Шептицького, 40,м.Сокаль,Львівська область, 80000), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.03.2016 №0000431700, №0000471700, №0000451700, №0000441700 та вимогу №Ф-0000461700 від 30.03.2016.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.03.2016 №0000431700, №0000471700, визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій № 0000451700 від 30.03.2016, визнано протиправною та скасовано вимогу № Ф-0000461700 від 30.03.2016 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Постановою Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №К/9901/39536/18 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі № 813/1345/16 (876/9843/16) скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Верховним Судом матеріали адміністративної справи №813/1345/16 надіслано Львівському окружному адміністративному суду, відповідно до супровідного листа від 05.06.2019 №813/1345/16/26601/19.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, вказав на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином обставини, які є суттєвими для правильного вирішення даної справи, а саме: не надано оцінку первинним документам, копії яких долучено до матеріалів справи, на відповідність вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема не перевірено, чи дають вказані документи можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. При оцінці спірних господарських операцій підприємця суди першої та апеляційної інстанції обмежились переліченням документів, не здійснивши їх аналіз; залишено поза увагою наявність у провадженні слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140080002262 від 14.08.2015, про вчинення кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України відносно службових осіб ТОВ АНБ ГРУП . Суди обмежились констатацією, що представником відповідача вироку, який набрав законної сили щодо вказаного кримінального провадження до матеріалів справи не долучено, а відтак, факт порушення такого не може бути покладено в основу встановлення реальності чи нереальності господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом. При цьому результати кримінального провадження залишені поза увагою судового розгляду. Враховуючи, що наслідки кримінального провадження №12015140080002262 від 14.08.2015 мають суттєві наслідки для розгляду даної справи, суд першої інстанції зобов`язаний встановити стан вказаного кримінального провадження та самостійно обрати спосіб захисту порушеного права позивача, який би гарантував дотримання і захист його прав, свобод чи інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

13.06.2019 після автоматизованого розподілу для розгляду справи визначено суддю Лунь З.І.

Ухвалою від 14.06.2019 прийнято справу до свого провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження на 08.07.2019.

Ухвалою від 02.10.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.10.2019.

Протокольною ухвалою суду допущено заміну первинного відповідача у справі, Сокальської ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області, правонаступником - Головним управлінням ДФС у Львівській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Львівській області

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки контролюючого органу щодо заниження податку з доходів фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, не відповідають дійсності та суперечать нормам чинного законодавства України, що призвело до неправомірного прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску. Позивач подав первинні бухгалтерські документи, які в своїй сукупності підтверджують реальність здійснення господарських операцій з ТОВ АНБ ГРУП та ТзОВ БК Інтерсталь . Долучені до матеріалів справи докази, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про відсутність господарських операцій з ТОВ АНБ ГРУП та ТзОВ БК Інтерсталь , а тому прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення та вимогі є протиправними і підлягають скасуванню.

На заперечення позовних вимог від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що в ході проведеної перевірки встановлено здійснення діяльності ФОП ОСОБА_1 з ТОВ АНБ ГРУП та ТзОВ БК Інтерсталь яка спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. При аналізі ланцюга проходження товару придбаного в ТОВ АНБ ГРУП , який був поставлений ФОП ОСОБА_1 не встановлено придбання ТОВ АНБ ГРУП рудстійки, відповідно - не могло бути її реалізовано. Оскільки реальність вчинення господарських операцій ТОВ АНБ ГРУП відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері, таким чином, у ТОВ АНБ ГРУП не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. Також, перевіркою встановлено відсутність рахунків від ТОВ БК Інтерсталь , що передбачено договором, розрахунки проведені виключно по договорах переуступки боргу, неможливість виконання ТОВ БК ІНТЕРСТАЛЬ оформлених господарських операцій наявними та залученими трудовими ресурсами свідчить про нереальність операцій. Відповідач зазначає, що подані позивачем первинні документи не відповідають вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , а тому не можуть підтверджувати реальність господарських відносин з вказаним контрагентом. На підставі наведеного відповідач вважає, що висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є обґрунтованими і прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення та вимога є правомірними. Представник відповідача таку позицію підтримала, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, проте, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача, також зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд встановив таке.

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , зареєстрований 27.08.2003 Радехівською районною державною адміністрацією Львівської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 27.08.2003 за №569, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 код ЄДРПОУ 31442745.

Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 05.09.2003 за №1026 ДПІ у Радехівському районі Львівської області.

Фактичне місцезнаходження: вул.Шевченка, 28, с.Корчин, Радехівський район, Львівська область, 80271.

Сокальською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області з 16.02.2016 по 29.02.2016 проведено планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами перевірки податковим органом складено акт №191/1702/2021414971 від 15.03.2016 про результати планової виїзної перевірки, у висновках якого встановлено порушення, а саме:

- вимог п.167.1 ст. 167, п.177.1, п.177.2 п.177.4 ст.177, п.138.2 п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 231481,10грн., в тому числі за 2014рік в розмірі 77673,07грн., за 2015 рік - 153808грн.;

- вимог п.2 ч.1 ст.7 та ч.11 ст.8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.10.2010 № 2464-VІ у результаті чого занижено сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 28739,92грн., а саме: за грудень 2014року на 7184,98грн, за січень 2015 року - на 7184,9 грн., за лютий 2015року - на 7184,98грн. та серпень 2015року на суму 7184,98грн.;

- вимог п. 57.1 ст.57 розділу ІІ Податкового кодексу України в результаті несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб;

- вимог пп. 1.3 п. 16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України із змінами і доповненнями в результаті чого занижено суму військового збору на 9082,11грн. Вказані порушення, згідно акта перевірки, полягають у тому, що господарські операції позивача з ТОВ АНБ ГРУП (код ЄДРОПУ 38388705) та ТзОВ БК Інтерсталь (код ЄДРОПУ 38833607) є безтоварними, відтак позивачем безпідставно завищено валові витрати, занижено податок на прибуток та неправомірно сформовано податковий кредит.

До таких висновків, при проведенні перевірки позивача, відповідач дійшов використавши:

-податкові інформації ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 13.05.2015 №18/7/26-55-22-07 з висновками про формування ТОВ АНБ ГРУП податкових зобов`язань з метою надання податкової вигоди та формування контрагентам-покупцям штучного податкового кредиту за період з 01.12.2014 року по 31.03.2015 року, та від 18.12.2014 №338/7/26-55-22-08-11 за період 01.08.2014 року по 30.11.2014 року. Крім того, Оперативним управлінням ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області листом від 18.08.2015 №3431/07-04 повідомлено: … Франківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області за матеріалами оперативного управління ДПІ у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12015140080002262 від 14.08.2015, про вчинення кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст 205 КК України відносно службових осіб ТОВ Анб груп ( ЄДРПОУ 38388705)

-податкову інформацію ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо ТОВ БК Інтерсталь за звітні періоди декларування ПДВ з 01.01.2014 - 30.06.2015 року (складена 07.08.2015 №4640/26-57-22-01-19, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві).

На підставі акта перевірки відповідачем 30.03.2016 винесено вимогу №Ф-0000461700 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 28739,92грн., рішення №0000451700 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом не нарахованого єдиного внеску на суму 1796,25 грн та податкові повідомлення-рішення:

- №0000431700 про визначення грошового зобовґязання з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій загалом на суму 289351,34 грн. (в т.ч. 231481,07грн. - основного платежу, 57870,27 грн. - штрафних санкцій);

-№0000471700 про визначення грошового зобовґязання з військового збору та застосування штрафних (фінансових) санкцій загалом на суму 11352,76 грн. (в т.ч. 9082,21 грн. - основного платежу, 2270,55 грн. - штрафних санкцій).

Позивач не погодився з такими рішеннями та вимогою, звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними та скасування.

При вирішенні спору по суті суд виходить з такого.

Верховний Суд, скасовуючи рішення судів у цій справі, у своїй постанові від 14.05.2019 у справі №К/9901/39536/18 зазначає, що у справі судами не надано оцінку первинним документам, копії яких долучено до матеріалів справи, на відповідність вимогам ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема не перевірено, чи дають вказані документи можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. При оцінці спірних господарських операцій підприємця суди першої та апеляційної інстанції обмежились переліченням документів, не здійснивши їх аналіз; залишено поза увагою наявність у провадженні слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140080002262 від 14.08.2015, про вчинення кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України відносно службових осіб ТОВ АНБ ГРУП .

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарською діяльністю в розумінні п.14.1.36. ст.14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат.

Підпунктом 138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II вказаного Кодексу.

Пунктом 139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст.198 вказаного Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 вказаного Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до вказаного Кодексу.

Відповідно до ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II Податкового кодексу України.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 вказаного Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 9 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Витребувавши та дослідивши усі первинні документи, суд зазначає таке.

Щодо здійснення фінансово - господарської діяльності між позивачем та ТОВ АНБ ГРУП , то суд заначає наступне.

Між позивачем (покупець) та ТОВ АНБ ГРУП (постальник) укладено договір поставки №09/301 від 30.09.2014, згідно з яким постачальник зобов`язується постачати товар: рудстійку, дуб діам. 24 см. і більше (передати у власність покупцю) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Договори підписані сторонами та скріплені печатками, відповідно до вимог ст.ст.203, 204, 207, 208, 655, 656 Цивільного кодексу України та укладені з дотриманням усіх істотних умов.

Отриманий товар позивачем реалізовано на ВПУ Західвуглепостач ДП Львіввугілля , що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими, товаро-транспотними накладними, довіреностями на отримання товару

На підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав:

-видаткові накладні №10/6 від 02.10.2014 на суму 37440,00грн. з ПДВ, №10/1 від 01.10.2014 на суму 40464,00грн. з ПДВ, №10/8 від 03.10.2014 на суму 25155,00грн. з ПДВ, №10/16 від 13.10.2014 на суму 56160,00грн. з ПДВ, №10/9 від 09.10.2014 на суму 38610,00грн. з ПДВ, №10/11 від 17.10.2014 на суму 19890,00грн. з ПДВ, № 10/14 від 23.10.2014 на суму 44460,00грн. з ПДВ, №10/15 від 28.10.2014 на суму 36855,00грн. з ПДВ, №10/12 від 20.10.2014 на суму 45522,00грн. з ПДВ, №11/11 від 03.11.2014 на суму 25771,20 грн. з ПДВ, №11/31 від 06.11.2014 на суму 35880,00 грн. з. ПДВ, №11/60 від 10.11.2014 на суму 33700,80грн. з ПДВ, №11/65 від 16.11.2014 на суму 40848,00грн. з ПДВ, 6808,00грн., №11/80 від 14.11.2014 на суму 40296,00грн. з ПДВ, №11/132 від 30.12.2014 на суму 37536,00грн. з ПДВ, №12/36 від 03.12.2014 на суму 35880,00грн. з ПДВ, №12/123 від 10.12.2014 на суму 40296,00грн. з ПДВ, №12/214 від 19.12.2014 р на суму 37536,00грн. з ПДВ, №12/262 від 26.12.2014 на суму 22440,00 грн. з ПДВ, №12/271 від 29.12.2014 на суму 40296,00грн. з ПДВ, №12/284 від 30.12.2014 на суму 33700,80грн. ПДВ, №01/298 від 30.01.2015 на суму 22440,00грн., в т.ч. ПДВ, №01/297 від 30.01.2015 на суму 68700,00грн., в т.ч. ПДВ, №01/291 від 29.01.2015 на суму 50784,00грн., в т.ч. ПДВ, №01/270 від 28.01.2015 на суму 33205,20грн., в т.ч. ПДВ, №01/260 від 27.01.2015 на суму 46368,00грн., в т.ч. ПДВ,№02/135 від 20.02.2015 на суму 45816,00грн. з ПДВ, №02/113 від 18.02.2015 на суму 38088,00грн. з ПДВ, №02/100 від 17.02.2015 на суму 40848,00грн. з ПДВ, №02/90 від 13.02.2015 на суму 59616,00грн. з ПДВ, №03/115 від 17.03.2015 на суму 49272,00грн. з ПДВ, №03/81 від 12.03.2015 на суму 54096,00грн. з ПДВ, №03/70 від 10.03.2015 на суму 39744,00грн. з ПДВ;

-товаро-транспортні накладні №10201 від 20.10.2014, №10202 від 20.10.2014, №10203 від 20.10.2014, №10281 від 28.10.2014, №10208 від 28.10.2014, №10231 від 23.10.2014, №10232 від 23.10.2014, №10233 від 23.10.2014, №10171 від 17.10.2014, №10091 від 09.10.2014, №10092 від 09.10.2014, №10131 від 13.10.2014, №10132 від 13.10.2014, №10133 від 13.10.2014, №10031 від 03.10.2014, №10032 від 03.10.2014, №10201 від 02.10.2014, №10022 від 02.10.2014, №10011 від 01.10.2014, №10012 від 01.10.2014, №11031 від 03.11.2014, №11032 від 03.12.2014, №11061 від 06.11.2014, №11062 від 06.11.2014, №11101 від 10.11.2014, №11102 від 10.11.2014, №11121 від 12.11.2014, №11122 від 12.11.2014, №11141 від 14.11.2014, №11141 від 14.11.2014, №11201 від 20.11.2014, №11202 від 20.11.2014, №12031 від 03.12.2014, №12032 від 03.12.2014, №12101 від 10.12.2014, №12102 від 10.12.2014, №12191 від 19.12.2014, №12192 від 19.12.2014, №12261 від 26.12.2014, №12291 від 29.12.2014, №122921 від 29.12.2014, №12301 від 30.12.2014, №12302 від 30.12.2014, №01301 від 30.01.2015, №01302 від 30.01.2015, №01291 від 29.01.2015, №01292 від 29.01.2015, №01293 від 29.01.2015, №01282 від 28.01.201, №01281 від 28.01.2015, №01271 від 27.01.2015, №01272 від 27.01.2015, №01273 від 27.01.2015, №02131 від 13.02.2015, №02132 від 13.02.2015, №02133 від 13.02.2015, №02171 від 17.02.2015, №02172 від 17.02.2015, №02181 від 18.02.2015, №02182 від 18.02.2015, №02201 від 20.02.2015, №02202 від 20.02.2015, №02203 від 20.02.2015, №03101 від 10.03.2015, №03102 від 10.03.2015, №03121 від 12.03.2015, №03122 від 12.03.2015, №03123 від 12.03.2015, №03171 від 17.03.2015, №03172 від 17.03.2015, №03173 від 17.03.2015.

Оплата за поставлений товар проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар (роботи/послуги) передані, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Як видно з первинних документів, що долучені до матеріалів справ, такі складено з дотриманням вимог ч.ч.1, 2 ст. 9 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема, в частині дотримання правил ідентифікації осіб, що їх підписали.

Відповідно до ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вже встановлено судом на момент вчинення правочинів підприємство - контрагент позивача був належним чином зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що на момент укладення договору з контрагентом, позивач проявив належну обачність.

Щодо здійснення фінансово - господарської діяльності між позивачем та ТзОВ БК Інтерсталь , то суд заначає наступне.

Між позивачем (покупець) та ТОВ БК Інтерсталь (постальник) укладено договір поставки №09/301 від 30.09.2014, згідно з яким постачальник зобов`язується постачати товар-рудстійку, дуб діам. 24 см. і більше (передати у власність покупцю) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Договори підписані сторонами та скріплені печатками, відповідно до вимог ст.ст.203, 204, 207, 208, 655, 656 Цивільного кодексу України з дотриманням усіх істотних умов.

Отриманий товар позивачем реалізовано на ВПУ Західвуглепостач ДП Львіввугілля , що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими, товаро-транспотними накладними, довіреностями на отримання товару

На підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав:

-видаткові накладні №80/04 від 15.04.2015 на загальну суму 50400,00грн. з ПДВ, №130/04 від 21.04.2015 на загальну суму 40800,00грн. з ПДВ, №157/04 від 23.04.2015 на загальну суму 43800,00грн. з ПДВ, №05/46 від 14.05.2015 на суму 42600,00грн. з ПДВ;

-товаро-транспортні накладні №04151 від 15.04.2015, №04152 від 15.04.2015, №04153 від 15.04.2015, №04211 від 21.04.2015, №04212 від 21.04.2015, №04231 від 23.04.2015, №04232 від 23.04.2015, №05141 від 14.05.2015. Оплата за поставлений товар проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №2694 від 16.12.2014 на суму 200000,00грн., №2679 від 03.12.2014 на суму 250000,00грн., №2655 від 18.11.2014 на суму 100000,00грн., №2771 від 05.03.2015 на суму 15000,00грн., №2770 від 05.03.2015 на суму 140000,00грн., №2725 від 26.01.2015 на суму 200000,00грн., №21 від 28.04.2015 на суму 150000,00грн., №3 від 26.02.2015 на суму 300000,00грн., №2935 від 20.08.2015 на суму 120000,00грн., №54 від 20.08.2015 на суму 15000,00грн., №2771 від 05.03.2015 на суму 15000,00грн. на ТзОВ Агротрейд 2015 та ТзОВ АНБ ГРУП згідно договорів про відступлення права вимоги від 30.04.2015 та від 17.08.2015 №12/567/7.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки товар (роботи/послуги) передані, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Як видно з первинних документів, що долучені до матеріалів справ, такі складено з дотриманням вимог ч.ч.1, 2 ст. 9 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , зокрема, в частині дотримання правил ідентифікації осіб, що їх підписали.

Відповідно до ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вже встановлено судом на момент вчинення правочинів підприємство - контрагент позивача був належним чином зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що на момент укладення договору з контрагентом, позивач проявив належну обачність.

Жодних розбіжностей у декларуванні сум ПЗ в покупців і сум ПК в позивача не встановлено, всі учасники договірних відносин виконали свої зобов`язання як по реалізації товару, - виписування всіх необхідних документів на відпуск товару, декларування податкових зобов`язань ТОВ АНБ ГРУП та ТзОВ БК Інтерсталь , як продавцем так і отримання товару, безготівковий розрахунок, декларування податкового кредиту і витрат покупцем (позивачем), про що свідчать податкові декларації, банківські виписки, первинні документи, так і акти про неможливість проведення зустрічних звірок позивача контрагентів, в яких констатується факт декларування сум ПЗ по господарських операціях з реалізації товару ФОП ОСОБА_1

Всі господарюючі суб`єкти договірних відносин виконали взяті на себе зобов`язання по укладених договорах та виконали всі свої зобов`язання, зокрема позивач по декларуванню сум ПК у відповідності до ст. 198 ПК України та ТОВ АНБ ГРУП та ТзОВ БК Інтерсталь по декларуванню сум ПЗ у відповідності до ст.185 ПК України.

Суд зазначає, що вказані вище господарські операції відображені позивачем у податковій звітності.

Наявні у справі документи надавались позивачем до перевірки та були предметом дослідження, що не заперечується представником відповідача.

Порушень щодо форми та порядку їх заповнення в акті перевірки не встановлено, а тому такі є належними доказами та приймаються судом до уваги при прийнятті рішення.

Первинні документи, що підтверджують надання послуг, відповідають Закону України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні .

Електронні документи з переліком запитів, які ставилися до спеціалістів, теж надавалися ревізорам-інспекторам під час перевірки. Проте, вони не були взяті до уваги.

Крім цього, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження обставини щодо обізнаності позивача про неправомірну, на думку відповідача, діяльності його контрагентів, та доказів про пряму чи опосередковану причетність до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з ТзОВ АНБ ГРУП та ТзОВ БК Інтерсталь з придбання товарів, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, укладені позивачем правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку валових витрат та податкового кредиту, є безпідставними.

Суд відхиляє покликання відповідача на порушення контрагентами позивача податкового законодавства, оскільки платник податків не несе і не може нести відповідальності за іншого платника, навіть, якщо вони перебували між собою у господарських взаємовідносинах. Висновки контролюючого органу прямо суперечать практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність ані за несплату податків своїми контрагентами та ведення ними податкового обліку, ані за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, як і не може нести відповідальність за інші дії контрагента.

Суд не бере до уваги покликання відповідача на інформацію, отриману з Єдиного державного реєстру судових рішень про встановлення у ході розслідування кримінального провадження №12015140080002262 від 14.08.2015 про вчинення кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст 205 КК України відносно службових осіб ТОВ АНБ ГРУП , виходячи з такого.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Частиною 4 ст. 72 КАС України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, обов`язковість преюдиційних обставин, передбачена ч.4 ст. 72 КАС України, відповідно до зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо вироком у кримінальній справі або постановою про адміністративний проступок. Відповідно, обставини, що встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов`язкові.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту винесення судом вироку в кримінальному провадженні, на які містить посилання в акті від 15.03.2016 №190/1702/ НОМЕР_1 , як і не було зазначено про наявність відповідного факту.

Суд також зазначає, що безтоварність господарських операцій позивача з ТзОВ АНБ ГРУП та ТзОВ БК Інтерсталь обґрунтовується податковим органом також посиланням на інформацію, викладену в інформаційних базах даних податкового органу, податковій інформації ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 13.05.2015 №18/7/26-55-22-07 з висновками про формування ТОВ АНБ ГРУП податкових зобов`язань з метою надання податкової вигоди та формування контрагентам-покупцям штучного податкового кредиту за період з 01.12.2014 року по 31.03.2015 року, та від 18.12.2014 №338/7/26-55-22-08-11 за період 01.08.2014 року по 30.11.2014 та податкову інформацію ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо ТОВ БК Інтерсталь за звітні періоди декларування ПДВ з 01.01.2014 - 30.06.2015 (складена 07.08.2015 №4640/26-57-22-01-19, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Щодо таких тверджень відповідача, то суд зазначає, що інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Таким чином, бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А у рішенні ЄСПЛ від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України міститься висновок про те, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку правочинів позивача. Відтак висновки акта перевірки про відсутність господарських операцій позивача з ТзОВ АНБ ГРУП та ТзОВ БК Інтерсталь не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Щодо зазначеного у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №К/9901/39536/18 про залишенння судами першої та апеляційної інстанції поза увагою наявність у провадженні слідчого управління ГУ МВС України у Львівській області кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140080002262 від 14.08.2015, про вчинення кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України відносно службових осіб ТОВ АНБ ГРУП , то при новому розгляді цієї справи суд з`ясував, що станов на день ухвалення рішення у цій справі, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015140080002262 від 14.08.2015 Сихівський районним судом м. Львова винесено лише ухвали про тимчасовим доступ до речей та документів від 22.04.2016, від 25.02.2016, від 28.08.2015.

Крім того, суд також встановив, що станом на 12.07.2019 у слідчому управлінні фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області кримінальні провадження щодо ФОП ОСОБА_1 та ТОВ АНБ ГРУП відсутні.

Решта доводів та аргументів сторін висновків суду не спростовують та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Львівській області .

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повінстю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сокальської обґєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0000431700 та №0000471700 від 30.03.2016.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сокальської обґєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про застосування штрафних санкцій №0000451700 від 30.03.2016.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Сокальської обґєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №Ф-0000461700 від 30.03.2016 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 28 739,92грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43143039) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 3325 (три тисячі триста двадцять п`ять) грн 34 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2019.

Суддя Лунь З.І.