Рішення

від 06.09.2019 по справі 460/1070/19

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2019 року м. Рівне №460/1070/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Леська В.М., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник Денесюк Ю.П.,

відповідача: представник Федченко О.О.,

третьої особи: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство "Олланд" доРівненської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Рівненської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач просив суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07.02.2019 №UA204000/2019/000245/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.02.2019 №UA204000/2019/00247;

- зобов`язати відповідача внести відповідні зміни до митної декларації від 08.02.2019 форми МД-2 №UA204010/2019/204425 за заявленою митною вартістю з розрахунку за основним методом визначення митної вартості із зарахуванням до Державного бюджету України митних платежів за офіційним курсом до відповідної іноземної валюти, встановленим Національним банком України станом на 08.02.2019.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо фактично сплаченої за товар ціни.

Ухвалою від 08.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

05.06.2019 (у межах встановленого судом строку) Рівненською митницею ДФС подано відзив на адміністративний позов. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено, що автоматизованою системою управління ризиками було згенеровано обов`язкові до виконання форми митного контролю за індексом 105-2 та 106-2. У зв`язку з наявністю інформації про іншу, ніж заявлена позивачем, вартість подібного транспортного засобу, з метою здійснення об`єктивного аналізу та врахування всіх обставин, декларанту було направлено електронне повідомлення про надання додаткових документів. Оскільки усі витребувані документи не було надано, за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, було прийнято рішення про коригування митної вартості та сформовано картку відмови. Митну вартість товару визначено на підставі інформації довідника SuperSchwacke 02/2019. Відтак, спірні рішення та картка відмови відповідають вимогам закону та до скасування не підлягають.

Ухвалою суду від 01.07.2019 залучено до у часті у справі Приватне підприємство Олланд (далі - ПП Олланд ) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

10.07.2019 позивачем подано відповідь на відзив, за змістом якого посилання відповідача на наявність розбіжностей у інформації, що містилася в електронному довіднику SuperSchwacke 02/2019, без визначення вартості за відповідними формулами, як на підставу сумніву щодо митної вартості товару, суперечить закону.

16.07.2019 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої просив суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07.02.2019 №UA204000/2019/000245/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.02.2019 №UA204000/2019/00247.

Ухвалою суду від 20.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та суду пояснив, що ОСОБА_1 придбав у фірми Automobile Hein (Республіка Німеччина) вживаний автомобіль, та за посередництва ПП Олланд , за наявності належних документів, звернувся до відповідача для здійснення митного оформлення транспортного засобу. Проте, відповідач протиправно таке митне оформлення не провів, прийнявши спірні рішення та картку відмови.

Вказав, що орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів. Право на таке витребування відповідач має лише у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначив, що митним органом не було обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за основним методом. Відтак, неподання декларантом під час митного оформлення витребуваних відповідачем документів не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару.

Звернув увагу суду на те, що у повідомленні від 01.02.2019 відповідач посилається на інформацію, що міститься в електронному довіднику SuperSchwacke 01/2019, в спірному рішенні про коригування митної вартості - вже на SuperSchwacke 02/2019. Крім того, інформація з довідника SuperSchwacke не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів, якщо подані до митного оформлення документи не містять розбіжностей, ознак підробки та мають усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та усі відомості щодо ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Доводив, що відповідачем незаконно застосовано для визначення митної вартості імпортованого товару резервний метод, а суттєве збільшення митної вартості грубо порушує права позивача. Просив позов задовольнити повністю.

Представник третьої особи підтримав позицію позивача та суду пояснив, що вимога відповідача надати додаткові документи без обґрунтування неможливості застосування основного методу визначення митної вартості є протиправною, що звільняє позивача від її виконання.

Вказав, що відмова у застосуванні основного методу не може базуватися на профілях ризику, які використовуються виключно для порівняння та не можуть бути основою для визначення митної вартості товару.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, тотожні позиції, викладеній у письмових запереченнях. Додатково пояснив, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару.

Вказав, що підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару може бути, серед іншого, наявність у спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах інформації про іншу митну вартість ідентичних або подібних товарів.

Зазначив, що поданий декларантом звіт про оцінку колісного транспортного засобу не відповідає принципам методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів. Крім того, до митна декларація країни експорту не містить числових значень митної вартості.

Вважаючи, що спірні рішення та картка відмови є правомірними, обґрунтованими, прийнятими відповідачем в межах наданої законом компетенції, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21.01.2019 між фірмою Automobile Hein (Республіка Німеччина) (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу вживаного транспортного засобу (а.а.с.30-31), на виконання якого Продавцем Покупцю видано рахунок від 21.01.2019 №2019/009 (а.а.с.32-33).

Відповідно до зазначених документів ОСОБА_1 придбав вживаний транспортний засіб марки SKODA моделі SUPERB , 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , пробіг - 119841км. Вартість транспортного засобу становить 9300,00євро, отримання яких готівкою від позивача підтверджено Продавцем підписом у договорі та відміткою у рахунку отримано готівкою .

30.01.2019 на підставі договору-доручення на виконання послуг від 29.01.2019 №22/01/19-СР/Ф (а.а.с.47-48) декларантом позивача ПП Олланд було оформлено та подано відповідачу електронну митну декларацію форми МД-2 №UA204010/2019/203417, якою заявлено до митного оформлення належний позивачу на праві власності легковий пасажирський автомобіль, що був у використанні, марки SKODA моделі SUPERB , 2014 року виготовлення (модельний рік виготовлення - 2015), ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , код УКТЗЕД 87033290, країна відправлення/експорту - Німеччина, загальною вартістю 295012,65грн., за методом визначення митної вартості - 1 (а.с.135).

Для митного оформлення відповідачу було подано разом з митною декларацією наступні документи: договір купівлі-продажу вживаного транспортного засобу від 21.01.2019 (а.а.с.30-31), рахунок-фактуру (інвойс) від 21.01.2019 №2019/009 на суму 9300,00EUR (а.а.с.32-33), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу Львівської митниці ДФС від 24.01.2019 №UА209030/2019/05380 (а.а.с.34-35, 167-168), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.11.2017 НОМЕР_2 (а.а.с.36-43), висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями - експертну довідку ФОП ОСОБА_2 П ОСОБА_3 О. від 29.01.2019 №041/19 з ідентифікації колісного транспортного засобу (а.с.46), договір про надання послуг митного брокера - договір-доручення від 29.01.2019 №22/01/19-СР/Ф (а.а.с.47-48), інформацію про позитивні результати державних органів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом єдиного вікна з використанням електронних засобів передачі інформації від 24.01.2019 №3685875, паспорт громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_3 , виданий 10.10.2013 Білоцерківським РС Управління ДМС України у Київській області (а.с.54), інші некласифіковані документи - фотографії автомобіля від 30.01.2019 (а.а.с.49-53), заяву підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів - лист ПП Олланд від 28.01.2019 №28/01/19/Ф/2, платіжне доручення щодо сплати митних та інших платежів - квитанцію Білоцерківського відділення Київського ГРУ ПАТ КБ Приватбанк від 22.01.2019 №0.0.1247555292 (а.с.55).

01.02.2019 відповідачем декларанту було надіслано електронне повідомлення, за змістом якого митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару - згідно з витягом з електронного довідника SuperSchwacke 01/2019 (та згідно з формами митного контролю за індексом 105-2 та 106-2) вартість імпортованого КТЗ становить 13659,00євро, що перевищує заявлену вартість КТЗ (9300,00євро). Позивача було зобов`язано надати додаткові документи (а.с.56).

На вказане електронне повідомлення декларант листом від 07.02.2019 №07/02/19 надав відповідачу копію митної декларації країни відправлення від 22.01.2019 MRN19DE715299009826E3 (а.а.с.58-61), звіт про оцінку колісного транспортного засобу від 07.02.2019 №15/19 (а.а.с.62-71), повідомив про те, що інформація щодо оплати товару готівкою міститься у рахунку від 21.01.2019 №2019/009, про те, що додаткових документів надаватися не буде, та просив прийняти рішення щодо оформлення транспортного засобу в найкоротші терміни (а.с.57).

07.02.2019 Рівненською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000245/2 за митною декларацією №UA204010/2019/203417. Цим рішенням митну вартість легкового автомобіля, що був у використанні, марки SKODA моделі SUPERB , ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , було збільшено з 9300,00EUR до 13650,00 EUR (а.а.с.24-25).

У вказаному рішенні зазначено про те, що митниця володіє інформацією , яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом - згідно з електронним довідником SuperSchwacke 02/2019 рівень вартості КТЗ становить 13650,00євро.

07.02.2019 Рівненською митницею ДФС відповідно сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00247, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 31.01.2019 №UA204010/2019/203417 (а.а.с.26-27).

Як зазначено у вказаній картці відмови, причиною формування цього документа є наступні обставини: митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України. Прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 07.02.2019 №UA204000/2019/000245/2 відповідно до вимог розділу ІІІ (статті 49-66) Митного кодексу України.

Надалі випуск транспортного засобу у вільний обіг здійснено за митною декларацією від 08.02.2019 №UA204010/2019/204425 з урахуванням вимог ч.7 ст.55 Митного кодексу України.

Вважаючи зазначені рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У свою чергу, відповідно до ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, частиною 1 статті 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

У силу вимог частини 2-3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина 4 статті 57).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень частини 3 статті 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 5 статті 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Відповідно до частини 9 статті 58 Митного кодексу України, розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 58 Митного кодексу України).

Системний аналіз вищенаведених норм вказує на те, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на імпортерові. Митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених норм, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що Наданий звіт про оцінку не відповідає принципам Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.03 №142/5/2092 (із змінами та доповненнями), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24/11/03 за №1074/8395, а надана копія митної декларації країни експорту не містить числових значень митної вартості .

При цьому, у рішенні не вказано, в чому саме полягає невідповідність звіту принципам наведеної методики, та не зазначено таких конкретних принципів.

Що ж стосується митної декларації країни експорту, то суд зазначає, що графи про вартість товару, який вивозиться за межі Республіки Німеччина, бланк декларації не передбачає (а.а.с.58-61). Відтак, необґрунтовано ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість автомобіля з причини відсутності такої вартості у митній декларації країни експорту за наявності договору купівлі-продажу та рахунку-фактури, які одночасно підтверджують проведення розрахунків між Продавцем і Покупцем у повному обсязі в готівковій формі.

Крім того, як звіт про оцінку колісного транспортного засобу, так і митна декларація країни експорту не належать до основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів, тобто тих, що визначені у частинах 1-2 статті 53 Митного кодексу України.

Судом встановлено, що усі основні документи, які містять інформацію про ціну імпортованого транспортного засобу, декларант позивача митному органу надав. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, що переміщався через митний кордон України.

З огляду на наведене, покликання відповідача на непідтвердження числових значень складових митної вартості є необґрунтованими та не відповідають обставинам справи.

Слід зауважити, що фактичною підставою для сумнівів відповідача у правильності визначення позивачем митної вартості товарів слугувала інформація, наявна у періодичному виданні, довіднику SuperSchwacke 02/2019, про що прямо вказано у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів.

Разом з тим, в частині 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене, інформація з довідника SuperSchwacke 02/2019 не може бути самостійною підставою для витребування митним органом додаткових документів з метою підтвердження заявленої митної вартості, якщо при цьому подані до митного оформлення разом з митною декларацією документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, право митниці на витребування додаткових документів закон пов`язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині 2 статті 53 Митного кодексу України.

Крім того, митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в довідниках мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Такі відомості з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу та рівнем вартості такого транспортного засобу у довіднику, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Отже, відповідно до наявних у справі доказів, відповідач не мав передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України підстав на витребування у позивача додаткових документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості товару, в порушення вимог п.п.1, 2, 4 ч.2 ст.55 Митного Кодексу України, не містить:

1) належного обґрунтування причин, у зв`язку з якими заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення;

3) належного обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Вирішуючи адміністративний спір, суд врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У силу вимог частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що Рівненською митницею ДФС не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортних засобів у митній декларації №UA204010/2019/203417 , а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 07.02.2019 №UA204000/2019/000245/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.02.2019 №UA204000/2019/00247 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 КАС України, порушують права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб`єкта владних повноважень.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до повного задоволення.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У силу вимог ч.1 ст.132 КАС України, до судових витрат належать, зокрема, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що за подання адміністративного позову ОСОБА_1 згідно з квитанцією від 06.05.2019 №19 сплачено судовий збір у сумі 768,40грн (а.с.4).

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено повністю, сплачений судовий збір у зазначеній сумі суд стягує на користь позивача.

Частинами 1, 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частини 6, 7 статті 134 КАС України передбачають, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, визначаючи суму, що належать до відшкодування позивачу, необхідно застосовувати критерій реальності витрат на правничу допомогу адвоката (встановлення її дійсності та необхідності), а також критерій розумності розміру цих витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Підстави та порядок укладення договору про надання правової допомоги, а також порядок обчислення гонорару врегульовано розділом ІV Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VІ (далі - Закон №5076-VІ).

Зокрема, ст.30 Закону №5076-VІ передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених норм КАС України та Закону №5076-VІ дозволяє дійти висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу стягуються на користь позивача за умови їх підтвердження:

1) договором про надання правової допомоги;

2) документами щодо фактичного надання такої допомоги з документальним описом послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом.

Суд зазначає, що долучений позивачем до матеріалів справи договір про надання правничої (правової допомоги) від 18.04.2019, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням РівнеПраво в особі старшого партнера Денесюка Ю.П. (а.а.с.186-187), відповідає вимогам, встановленим ст.27 Закону №5076-VІ.

На підтвердження фактичного понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано акт наданих юридичних послуг (правової допомоги) від 02.09.2019 на загальну суму 10000,00грн (а.с.188), копії квитанцій АТ КБ Приватбанк від 22.04.2019 №0.0.1334354869.1, від 30.08.2019 №0.0.1451087378.1 (а.а.с.183-184) та акт виконаних робіт від 02.05.2019 №16-19 щодо виконання послуг перекладу документів з німецької мови на українську (а.с.185).

Представник відповідача в судовому засіданні заявив про необґрунтованість витрат на правову допомогу.

Проаналізувавши наведені вище норми КАС України та Закону №5076-VІ, суд вважає підтвердженими належними доказами витрати позивача на правничу допомогу в сумі 8870,00грн, оскільки послуги з перекладу письмових доказів не належать до видів адвокатської діяльності, тобто не є правничою допомогою.

Отже, на користь позивача суд стягує 8870,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Рівненської митниці ДФС (вул.Соборна, 104, м.Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 39420640) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної товарів від 07.02.2019 №UA204000/2019/000245/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.02.2019 №UA204000/2019/00247.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, Рівненської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39420640) судові витрати в сумі 9638,40грн (768,40грн - судовий збір, 8870,00грн - витрати на професійну правничу допомогу).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 вересня 2019 року.

Суддя Дудар О.М.