Постанова

від 26.02.2020 по справі 460/1070/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1070/19 пров. № А/857/392/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року (головуючого судді Дудар О.М. ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Рівне о 10 год. 03 хв. повний текст рішення складено 12.09.2019) у справі №460/1070/19 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської митниці ДФС третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство Олланд про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 08.05.2019 звернувся в суд з позовом до Рівненської митниці ДФС судом залучено Приватне підприємство Олланд як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 16.07.2019 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07.02.2019 №UA204000/2019/000245/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.02.2019 №UA204000/2019/00247.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Рівненська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Дем`янюк С.М. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача Денесюк Ю.П. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Директор Приватного підприємства Олланд подав до апеляційного суду клопотання про розгляд справи за відсутності учасника в якому вказує про відрядження з 25.02.2020 по 27.02.2020, а тому не може прибути до апеляційного суду, просив провести розгляд справи за його відсутності, проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 21.01.2019 між фірмою Automobile Hein (Республіка Німеччина) (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу вживаного транспортного засобу (аркуші справи 30-31), на виконання якого Продавцем Покупцю видано рахунок від 21.01.2019 №2019/009 (аркуші справи 32-33).

Відповідно до зазначених документів ОСОБА_1 придбав вживаний транспортний засіб марки SKODA моделі SUPERB , 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , пробіг - 119841км. Вартість транспортного засобу становить 9300,00 євро, отримання яких готівкою від позивача підтверджено Продавцем підписом у договорі та відміткою у рахунку отримано готівкою .

30.01.2019 на підставі договору-доручення на виконання послуг від 29.01.2019 №22/01/19-СР/Ф (аркуші справи 47-48) декларантом позивача ПП Олланд було оформлено та подано відповідачу електронну митну декларацію форми МД-2 №UA204010/2019/203417, якою заявлено до митного оформлення належний позивачу на праві власності легковий пасажирський автомобіль, що був у використанні, марки SKODA моделі SUPERB , 2014 року виготовлення (модельний рік виготовлення - 2015), ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , код УКТЗЕД 87033290, країна відправлення/експорту - Німеччина, загальною вартістю 295012,65грн., за методом визначення митної вартості - 1 (аркуш справи 135).

Для митного оформлення відповідачу було подано разом з митною декларацією наступні документи: договір купівлі-продажу вживаного транспортного засобу від 21.01.2019 (аркуші справи 30-31), рахунок-фактуру (інвойс) від 21.01.2019 №2019/009 на суму 9300,00 EUR (аркуші справи 32-33), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу Львівської митниці ДФС від 24.01.2019 №UА209030/2019/05380 (аркуші справи 34-35, 167-168), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 10.11.2017 EL НОМЕР_3 (аркуші справи 36-43), висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями - експертну довідку ФОП ОСОБА_2 від 29.01.2019 №041/19 з ідентифікації колісного транспортного засобу (аркуш справи 46), договір про надання послуг митного брокера - договір-доручення від 29.01.2019 №22/01/19-СР/Ф (аркуші справи 47-48), інформацію про позитивні результати державних органів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом єдиного вікна з використанням електронних засобів передачі інформації від 24.01.2019 №3685875, паспорт громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_4 , виданий 10.10.2013 Білоцерківським РС Управління ДМС України у Київській області (аркуш справи 54), інші некласифіковані документи - фотографії автомобіля від 30.01.2019 (аркуші справи 49-53), заяву підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів - лист ПП Олланд від 28.01.2019 №28/01/19/Ф/2, платіжне доручення щодо сплати митних та інших платежів - квитанцію Білоцерківського відділення Київського ГРУ ПАТ КБ Приватбанк від 22.01.2019 №0.0.1247555292 (аркуш справи 55).

01.02.2019 відповідачем декларанту було надіслано електронне повідомлення, за змістом якого митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару - згідно з витягом з електронного довідника SuperSchwacke 01/2019 (та згідно з формами митного контролю за індексом 105-2 та 106-2) вартість імпортованого КТЗ становить 13659,00 євро, що перевищує заявлену вартість КТЗ (9300,00євро). Позивача було зобов`язано надати додаткові документи (аркуш справи 56).

На вказане електронне повідомлення декларант листом від 07.02.2019 №07/02/19 надав відповідачу копію митної декларації країни відправлення від 22.01.2019 MRN19DE715299009826E3 (аркуші справи 58-61), звіт про оцінку колісного транспортного засобу від 07.02.2019 №15/19 (аркуші справи 62-71), повідомив про те, що інформація щодо оплати товару готівкою міститься у рахунку від 21.01.2019 №2019/009, про те, що додаткових документів надаватися не буде, та просив прийняти рішення щодо оформлення транспортного засобу в найкоротші терміни (аркуш справи 57).

07.02.2019 Рівненською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000245/2 за митною декларацією №UA204010/2019/203417. Цим рішенням митну вартість легкового автомобіля, що був у використанні, марки SKODA моделі SUPERB , ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , було збільшено з 9300,00 EUR до 13650,00 EUR (аркуші справи 24-25).

У вказаному рішенні зазначено про те, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом - згідно з електронним довідником SuperSchwacke 02/2019 рівень вартості КТЗ становить 13650,00 євро.

07.02.2019 Рівненською митницею ДФС відповідно сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/00247, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 31.01.2019 №UA204010/2019/203417 (аркуші справи 26-27).

Як зазначено у вказаній картці відмови, причиною формування цього документа є наступні обставини: митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних органом доходів і зборів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України. Прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 07.02.2019 №UA204000/2019/000245/2 відповідно до вимог розділу ІІІ (статті 49-66) Митного кодексу України.

Надалі випуск транспортного засобу у вільний обіг здійснено за митною декларацією від 08.02.2019 №UA204010/2019/204425 з урахуванням вимог ч.7 ст.55 Митного кодексу України.

Вважаючи зазначені рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що Рівненською митницею ДФС не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу у митній декларації, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України (далі - МК України), встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частиною першою статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.

За приписами частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною четвертою статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Водночас частиною п`ятою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Зокрема, частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Орган доходів і зборів зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо відповідності визначеним частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, що вказана у митній декларації, декларантом визначено за основним методом.

Декларант позивача надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний ним метод її визначення згідно із частиною другою статті 53 МК України.

Відповідачем поставлено під сумнів митну вартість товару у зв`язку із відсутністю усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Водночас, судом першої інстанції встановлено, що позивачем надано митному органу платіжний документ, що підтверджує вартість товару, у якому вказано, що вартість транспортного засобу ввезеного на митну територію України, становить 9300,00 євро.

Водночас відповідачем обґрунтованість сумнівів в заявленій декларантом митній вартості, з врахуванням документів, поданих до митного оформлення товару, не доведена.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відтак, в силу приписів статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Тобто, використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Так, згідно з пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Судом встановлено, що декларантом із митною декларацією надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару 9300 євро: відповідачу копію митної декларації країни відправлення від 22.01.2019 MRN19DE715299009826E3 (аркуші справи 58-61), звіт про оцінку колісного транспортного засобу від 07.02.2019 №15/19 (аркуші справи 62-71), повідомив про те, що інформація щодо оплати товару готівкою міститься у рахунку від 21.01.2019 №2019/009, про те, що додаткових документів надаватися не буде, та просив прийняти рішення щодо оформлення транспортного засобу в найкоротші терміни (аркуш справи 57).

07.02.2019 Рівненською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2019/000245/2 за митною декларацією №UA204010/2019/203417. Цим рішенням митну вартість легкового автомобіля, що був у використанні, марки SKODA моделі SUPERB , ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , було збільшено з 9300,00 EUR до 13650,00 EUR (аркуші справи 24-25).

У вказаному рішенні зазначено про те, що митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом - згідно з електронним довідником SuperSchwacke 02/2019 рівень вартості КТЗ становить 13650,00євро.

Суд зазначає, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Згідно статті 55 МК України приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у Графі 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Разом з тим, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені, позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи для застосування основного методу визначення митної вартості товару - за ціною договору, документи позивача не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду 23 липня 2019 року по справі № 1140/3242/18, від 19 лютого 2019 року по справі №805/2713/16-а, від 06 березня 2019 року по справі №809/278/17, від 21 грудня 2018 року по справі №815/1670/17, від 07 серпня 2018 року по справі №808/1619/16, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Апеляційний суд зазначає, що згідно статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки апелянт не зазначає таких доводів в апеляційній скарзі щодо неспівмірності витрат стягнення на правову допомогу в розмірі 8870 грн., а тому рішення суду першої інстанції в цій частині прийнято правомірно.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Рівненської митниці ДФС - задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року у справі №460/1070/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 02.03.2020