Рішення

від 16.10.2019 по справі 580/2123/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року справа № 580/2123/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дорошенко Л.В.,

представника позивача: Єрьоменка В.В. - за довіреністю,

представника відповідача: Левенець А.М. - за довіреністю,

представника третьої особи: Левенець А.М. - за довіреністю,

розглянувши за правилами загального позовного провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Альянс- Трансбудсервіс до Головного управління ДФС у Черкаській області, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Черкаській області, про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень- рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс-Трансбудсервіс звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000111401 та №0000101401 від 04.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування витрат з податку на прибуток та податкового кредиту, оскільки з контрагентами ТОВ Кампіно , ТОВ Лавана Лімітед , ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, а висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

За вказаних обставин позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В письмовому відзиві на адміністративний позов та в судовому засіданні представник відповідача просила у його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивачем занижено податок на прибуток та податок на додану вартість, внаслідок відсутності фактичного здійснення господарських операцій з наведеними контрагентами, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог Податкового кодексу України та не підлягають скасуванню.

У відповіді на відзив позивач звернув увагу, що господарські операції фактично відбулись, натомість відповідач протилежного не довів, тому позов підлягає задоволенню.

Усною ухвалою суду від 09.10.2019 із занесенням до протоколу судового засідання залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Черкаській області.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Альянс-Трансбудсервіс зареєстроване як юридична особа 25.04.2012, ідентифікаційний код 38161784 та є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 29.11.2018 №441/23- 00-14-0107/38161784.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

- вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 2.4, ч. 1, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 11.02.2000 за №85/4306, п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, ст. 6, ст. 10, ст. 20, ст. 29 Стандарту 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999, №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 , наказ Міністерства фінансів України від 28 березня 2013 року №433 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності , п.3 розділу III П(С)БО Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, в результаті чого занижено додаток на прибуток на загальну суму 16087 грн., в т.ч, за 2017 рік на суму 16087 грн.

- вимог п.п. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п.198.6 ст.198, п.201.1, 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 542300грн., внаслідок заниження на суму 559869 грн. в т.ч.: за грудень 2015 року на 43948 грн., за квітень 2017 року на 6872 грн., за серпень 2017 року на 24167 грн., за листопад 2017 року на 83199 грн. за грудень 2017 року на 401683 грн. та завищення на загальну суму 17569 грн., в т.ч. за вересень 2017 року на 16159 грн. за жовтень 2017 року на 1410 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №507/23-00-14-0205/31855709 від 04.12.2017 Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000111401 від 04.01.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 20109,00 грн, з яких 16087 грн. за податковими зобов`язаннями та 4022 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0000101401 від 04.01.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 682267,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням на 542 300 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 139 967 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін рішенням ДФС України від 15.03.2019 №12211/6/99-99-11-04-01-25.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Постачанням послуг згідно підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Постачанням товарів згідно 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п.137.1 ст. 137 ПК України).

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, витратами є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 об`єктами витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого та другого абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІ (надалі - Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України №996-ХІ (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків та визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України №996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, за договором субпідряду №14/08-17 із ТОВ Ремонтно-будівельне підприємство Ільм (код ЄДРПОУ 23686187) від 14 серпня 2017 року позивач взяв на себе зобов`язання виконати роботи із зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (ремонт огорож ГРС УМГ Черкаситрансгаз ).

Пунктом п. 4.2. вказаного договору визначено місця виконання робіт:

1) Золотоніське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів (далі -

ЛВУМГ):

- Газорозподільна станція (далі - ГРС), м. Золотоноша, Черкаської області;

- ГРС Драбів, Черкаська область, смт. Драбів;

- ГРС Росава, Київська область, Миронівський район, м. Росава;

- ГРС Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, м. Корсунь-

Шевченківський;

ГРС Ставище, Київська область, смт. Ставище;

- ГРС Жашків, Черкаська область, м. Жашків;

- ГРС Канів, Черкаська область, м. Канів;

- ГРС Миронівка, Київська область, м. Миронівка;

- ГРС Ржищів, Київська область, м. Ржищів;

ГРС Тетіїв, Київська область, м. Тетіїв.

2) Барське ЛВУМГ:

- ГРС Бар, Вінницька область, м. Бар;

- ГРС Жмеринка, Вінницька область, м. Жмеринка;

- ГРС Віньківці, Хмельницька область, смт. Віньківці;

- ГРС Лісоводи, Хмельницька область, Городецький район, с. Лісоводи;

- ГРС Маяк (Котівка), Тернопільська область, Гусятинський район, с. Котівка;

- ГРС Хоростків, Тернопільська область, Гусятинський район, с. Хоростків;

- ГРС Литин, Вінницька область, м. Литин.

За змістом п. 2.4.2 договору субпідряду №14/08-17 від 14.08.2017 позивач наділений правом залучати до виконання робіт третіх осіб.

Використовуючи вказане право, позивач, виступаючи в ролі замовника, уклав договори підряду із ТОВ Лавана Лімітед (код ЄДРПОУ 41483541) від 28 вересня 2017 року, а також із ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест (код ЄДРПОУ 41290906) від 28 вересня 2017 року.

За умовами вказаних договорів, ТОВ Лавана Лімітед та ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест взяли на себе зобов`язання виконати роботи з ремонту огорож ГРС УМГ Черкаситрансгаз .

Виконання вказаних робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-2в) за грудень 2017 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф, № КБ-3) за грудень 2017 року. Вартість робіт, виконаних ТОВ Лавана Лімітед становить 575052,48 грн., в тому числі податок на додану вартість 95842,08 грн. Вартість робіт, виконаних ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест становить 990357,91 грн., в тому числі податок на додану вартість - 165 059,65 грн.

ТОВ Лавана Лімітед зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних та надало позивачу податкові накладні від 25.12.2017, реєстраційні номери: 9285637338, 9285653069 .

ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних та надало позивачу податкові накладні від 25.12.2017, реєстраційні номери: 9286445086, 9286445686 , 9286454583, 9286455656.

Подальше використання отриманих робіт від наведених контрагентів знайшло своє відображення в податковому обліку позивача, шляхом надання ТОВ Ремонтно-будівельне підприємство Ільм за актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-2в) і довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. № КБ-3).

Суд також приймає до уваги, що в межах своєї господарської діяльності позивач уклав договір із ТОВ Компанія Метал Інвест (Код ЄДРПОУ 36584037) від 28 вересня 2017 року, за умовами якого зобов`язався виконати і здати роботи з хімзахисту металоконструкцій складу заготовок за адресою: проспект Хіміків, 74 в місті Черкасах.

В свою чергу, між позивачем та ТОВ Кампіно (Код ЄДРПОУ 41379989) укладено договір підряду №17/10 від 17 жовтня 2017 року, який передбачає виконання останнім роботи з хімзахисту металоконструкцій складу заготовок за адресою: проспект Хіміків, 74 в місті Черкасах.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, в грудні 2017 року вказане підприємство виконало для позивача роботи з хімзахисту металоконструкцій складу заготовок за вказаною вище адресою, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-2в) за грудень 2017 року та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. № КБ-3) за грудень 2017 року на суму 518 000 грн., в т. ч. ПДВ 86 333,33 грн., складеними та наданими позивачу ТОВ Кампіно .

ТОВ Кампіно зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних та надало позивачу податкову накладну від 05.12.2017, реєстраційний номер 9282856570.

Результат використання виконаних робіт у власній господарській діяльності підтверджується подальшою передачею позивачем їх результатів ТОВ Компанія Метал Інвест за актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. № КБ-2в) і довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (ф. № КБ-3).

Щодо твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки у повній мірі усіх фінансово-господарських документів суд зазначає, що платник податків не має притягуватись до відповідальності при відсутність окремих документів, їх відсутність, а також можливі недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

З огляду на зазначене, суд погоджується з доводами позивача, що надані фінансово-господарські документи дають змогу встановити фактичне здійснення господарських операцій, оскільки ці господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Роботи отримані від контрагентів мали реальний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які досліджені в ході судового розгляду спору.

Суд критично оцінює наявність у відповідача податкової інформації, що у ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан-Інвест відсутні трудові ресурси, складські приміщення, відсутнє власне чи орендоване нерухоме майно, суб`єкт господарювання відсутній за податковою адресою, виявленою не відповідністю придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг. Адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів чим виконання робіт контрагентом.

Суд зазначає, що вищевказана податкова інформація оформлена не на підставі аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, а на підставі інформації щодо підприємств-постачальників та зроблені висновки про неможливість здійснення подальших господарських операцій реалізації. При цьому, первинні документи не опрацьовувалися, не перевірявся вид, обсяг та повнота відображення в обліку господарських операцій; чи спричинила господарська операція реальні зміни майнового стану платника податків (визначальна ознака господарської операції); відповідність первинних документів платника нормам чинного законодавства; пов`язаність здійснених витрат з господарською діяльністю платника податків.

В свою чергу, на момент укладення договорів та проведення господарських операцій контрагентів позивача зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровано платником податків, банкрутом не визнавались. Відомостей про скасування реєстрації платником ПДВ за перевірений період відповідач не надав.

Більш того, одними із видів діяльності ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Орлеан- Інвест та ТОВ Лавана Лімітед є організація будівництва будівель (код КВЕД 41.10) та будівництво житлових і нежитлових будівель (код КВЕД 41.20).

Суд відхиляє посилання відповідача на неправомірність формування податкового кредиту та витрат по господарських операціях, здійснених позивачем з ТОВ Кампіно , що підтверджено вироками Дніпровського районного суду м. Києва №755/4773/18 від 23.04.2018, яким затверджено угоду між прокурором та ОСОБА_1 , а також вироком Дніпровського районного суду м. Києва №755/4777/18 від 16.05.2018, яким затверджено угоду між прокурором та ОСОБА_2 .

Сам факт того, що вказані особи заперечують свою участь у господарській діяльності ТОВ Кампіно не може свідчити про відсутність фактично здійснених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки жодних пояснень стосовно діяльності ТОВ Кампіно при взаємовідносинах з ТОВ Альянс- Трансбудсервіс надано не було. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 могли надати відповідні довіреності на здійснення повноважень іншими особами від їх імені та від імені ТОВ Кампіно , що в рамках кримінального провадження не встановлювалось, жодних експертиз щодо невідповідності підпису вказаних осіб на первинних документах не проводилось.

В контексті наведеного, суд зазначає, що податковим органом не надано доказів протиправної діяльності позивача, спрямованої на отримання податкової вигоди або наявності змови з громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою зменшення податкових зобов`язань.

В матеріалах адміністративної справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили, та яким встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та названим контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов`язань з боку позивача. Відсутні також докази дослідження в ході слідства епізоду наявності змови позивача із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з метою зменшення податкових зобов`язань, вказаний епізод судом не перевірявся і рішення з цього приводу судом не прийнято.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №802/1853/16-а висловлено правову позицію, відповідно до якої факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення.

Окремо суд звертає увагу, що в силу імперативних вимог абз. 3 п. 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У цьому контексті суд погоджується з посиланням позивача, що зареєстровані податкові накладні надають йому право на віднесення зазначених в них сум ПДВ до податкового кредиту без будь-якого додаткового підтвердження.

З огляду на зазначене, висновки відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу.

Суд відхиляє посилання відповідача щодо недоліків в оформленні первинних документів позивача, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.02.2018 у справі №806/1033/17 недоліки у первинних документах самі по собі не нівелюють правове значення первинного документу та реальність господарської операції.

Суд також враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд зауважує, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив контрагент, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними контрагентами.

Враховуючи зазначене, позивач правомірно відобразив у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток за господарськими операціями з контрагентами на підставі належним чином оформлених останнім первинних бухгалтерських документів.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю,

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області №0000111401 від 04.01.2019 та №0000101401 від 04.01.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 39392109) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Альянс- Трансбудсервіс (18015 м. Черкаси, пров. Корнійчука, 17, оф. 5, код ЄДРПОУ 38161784) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12156 (дванадцять тисяч сто п`ятдесят шість) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 25 жовтня 2019 року.

Суддя В.В. Гаращенко