Постанова

від 24.10.2019 по справі 580/1821/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1821/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Ключковича В.Ю.,

розглянувши у порядку письмового проваджененя апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вершина 2011" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вершина 2011" до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вершина 2011" з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Черкаській області в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.05.2019 № 0005261304, № 0005271304, а також від 17.05.2019 № 0006231401, № 0006181401, № 0006201401, № 0006191401, №0006221401, № 0006241401, № 0006211401.

В обґрунтування позову зазначено, що спірні рішення прийняті відповідачем за відсутності порушення вимог податкового законодавства. Зокрема позивач вказує, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження ціни проданого нерухомого майна, зауважуючи, що не надавав скидки, а ціна є договірною. Також стверджує, що не здійснював продажу пального, а використовував його у власній господарській діяльності шляхом заправки техніки контрагентів для виконання робіт.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Представником відповідача було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти викладених в апеляційній скарзі доводів і просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Натомість, стверджує, що судом першої інстанції було повно та всебічно досліджено обставини справи із наданням їм належної правової оцінки у відповідності до норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права та відповідно прийнято законне та обґрунтоване рішення.

У судове засідання учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи явку уповноважених представників до суду не забезпечили та про причини їх неявки суду не повідомили.

З огляду на зазначене та керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з наявних у справі матеріалів, у період з 28.03.2019 по 10.09.2019 посадовими особами Головного управління ДФС в Черкаській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Вершина 2011 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 до 31.12.2018. Результати вказаної перевірки 24.04.2019 оформлено актом № 147/23-00-0107/3678293 (далі - Акт перевірки).

Зі змісту вказаного Акта перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено наступні порушення вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України):

п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 181018 грн., у тому числі за січень 2018 року на суму 85939 грн., за листопад 2018 року на суму 95079 грн.;

п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення за грудень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного(податкового) періоду, у розмірі 328 грн.;

п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні з ПДВ на суму 89059 грн.;

п.288.1 ст.288, п.288.4, ст.288 ПК України, в результаті чого занижено орендну плату за землю на загальну суму 56834,25грн., в тому числі за 2016 рік на суму 12902,89 грн., за 2017 рік на суму 43931,36 грн.;

п. 286.2, п.286.4. ст. 286, п.46.1 ст.46 ПК України, в результаті чого не подано податкові декларації з орендної плати за землю за 2016 та 2017 рік;

підп.212.3.4. п.212.3 ст.212 ПК України, в результаті чого реалізовано пальне, без реєстрації платником акцизного податку на загальну суму 1050363 грн., у тому числі: за квітень 2016 на суму 180288 грн., за травень 2016 р. на суму 34787грн., за червень 2016 р. на суму 65363 грн., за вересень 2016 р. на суму 254867 грн., за жовтень 2016р. на суму 358781 грн., за листопад 2016 р. на суму 10727грн., за квітень 2017р. на суму 6840 грн., за травень 2017 р. на суму 60065 грн., за червень 2017 р. на суму 35040 грн., за липень 2017 р. на суму 19487 грн., за травень 2018 р. на суму 6815 грн., за червень 2018 р. на суму 17303 грн.;

п.223.2 ст.223 ПК України, в результаті чого не подано податкові декларації з акцизного податку за квітень 2016року, за травень 2016 року, за червень 2016 року, за вересень 2016 року, за жовтень 2016року, за листопад 2016 року, за квітень 2017року, за травень 2017 року, за червень 2017 року, за липень 2017 року, за травень 2018 року, за червень 2018 року;

абз."е" підп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, підп.168.1.1 та підп.168.1.4 п.168.1 ст.168, абз."а" п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого занижено суму податкового зобов`язання з ПДФО в сумі 16858,37 грн., У тому числі за травень 2018 року в сумі 16858,37 грн.;

підп.1.2-1.4, 1.6 п.16 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з військового збору на загальну суму 1152,00 грн., в тому числі за травень 2018 року в сумі 1152,00 грн.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем 16.05.2019 та 17.05.2019 було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

№ 0005261304 про збільшення грошового зобов`язання ТОВ Вершина 2011 з податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) у сумі 25445,81 грн., з яких 16858,37 грн. - основний платіж, 4214,59 грн. - штрафна (фінансова) санкція, 4372,85 грн. - пеня;

№ 0005271304 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору (далі - ВЗ) в сумі 1738,82 грн., з яких 1152,00 грн. - основний платіж, 288,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, 298,82 грн. - пеня;

№ 0006231401 про збільшення грошового зобов`язання з акцизного податку у сумі 2040,00 грн.;

№ 0006181401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 226273,00 грн., з яких 18018,00 грн. - основний платіж та 45255,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

№ 0006201401 про застосування штрафу з ПДВ у сумі 44529,62 грн.;

№ 0006191401 про донарахування ПДВ у сумі 328,00 грн.;

№0006221401 про збільшення грошового зобов`язання з орендної плати у сумі 71042,81 грн., яз яких 56834,25 грн. - основний платіж та 14208,56 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

№ 0006241401 про застосування штрафу з орендної плати у сумі 340,00 грн.;

№ 0006211401 про застосування штрафу з акцизного податку на пальне у сумі 1050363,20 грн.

Не погоджуючись із прийнятими контролюючим органом вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірні ППР відповідач прийняв з дотриманням меж, порядку та способу, визначених законом.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається зі змісту акту перевірки ППР № 0005261304 було прийняте контролюючим органом внаслідок встановлення заниження ТОВ Вершина 2011 сум доходів, виплачених на користь фізичної особи.

Так, в ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу комплексу від 21.05.2018, укладеного з фізичною особою ОСОБА_1 , продав останньому належний на праві власності комплекс будівель і споруд за ціною нижчою, ніж є звичайна, а саме 5000 грн. Водночас, згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності про вартість майна вартість комплексу станом на 18.04.2018 становить 81800 (вісімдесят одна тисяча вісімсот) гривень.

За наведених обставин, відповідач для визначення основної суми зобов`язання з ПДФО врахував різницю між фактично сплаченою ціною та вартістю майна, визначеною суб`єктом оціночної діяльності 76800,00 грн. (81800,00 - 5000,00), як додаткове благо (дохід вказаної фізичної особи) у вигляді суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, застосувавши ставку податку - 18%.

Надаючи правову оцінку щодо правомірності вказаного висновку контролюючого органу, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до п. п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162. платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

Об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п. п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового Кодексу України).

Відповідно до п. п. е п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового Кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Податкового Кодексу України) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства слідує, що у разі отримання платником податку доходу у вигляді знижки звичайної ціни (вартості) товарів виключно у випадку, якщо така знижка має індивідуальний (персональний) характер, сума такої знижки включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо.

Відповідно до п.171.2 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний згідно з підп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до абз. "а" п.176.2 ст.176 ПК України - особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків згідно з п.127.1 ст.127 ПК України тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Водночас, слід зазначити, що з урахуванням того, що індивідуальною є знижка, яка надається конкретній особі (тобто знижка, яка надається невизначеному колу осіб не може вважатися індивідуальною) кожний конкретний випадок оподаткування доходу, отриманого фізичною особою від податкового агента у вигляді суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, слід розглядати з урахуванням документів, що пов`язані з отриманням такого доходу.

Аналогічне роз`яснення було надано ДФС у листі від 12.11.2015 р. від 08.04.2016 р. № 3614/Ф/99-99-17-03-03-14.

У свою чергу, податковим органом відповідне питання у ході проведення перевірки не досліджувалось та під час розгляду жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було надано фізичній особі ОСОБА_1 саме індивідуально призначену цій особі знижку вартості звичайної ціни проданого йому комплексу будівель і споруд.

Вказаним обставинам також і судом першої інстанції не було надано правової оцінки під час вирішення даного спору.

З огляду на зазначене, відповідні висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки жодним чином не підтверджені.

Отже, з наведеного вбачається, що правові підстави у відповідача для прийняття ППР № 0005261304 були відсутні, що свідчить про протиправність зазначеного рішення суб`єкта владних повноважень.

Щодо ППР № 0005271304, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з положеннями пункту 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

З огляду на зазначене та враховуючи, що з вищезазначеної бази відповідач розрахував позивачу військовий збір (1,5%), за відсутності відповідних підстав, колегія суддів приходить до висновку, що ППР № 0005271304 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з військового збору в сумі 1738,82 грн., з яких: 1152,00 грн. - основний платіж (ставка 1,5%), 288,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, 298,82 грн. - пеня є також протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності прийнятих відповідачем ППР №0006231401, №0006181401, №0006201401, №0006211401, судова колегія зазначає про таке.

Як вбачається з Акта перевірки перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2016 до 31.12.2018 встановлено їх заниження на загальну суму 181018 грн., в тому числі: за квітень 2016 на суму 30048 грн., за травень 2016 р. на суму 5798 грн., за червень 2016 р. на суму 10894 грн., за вересень 2016 р. на суму 42478 грн., за жовтень 2016р. на суму 59797 грн., за листопад 2016 р. на суму 1788 грн., за квітень 2017р. на суму 1140 грн., за травень 2017 р. на суму 10011 грн., за червень 2017 р. на суму 5840 грн., за липень 2017 р. на суму 3248 грн., за травень 2018 р. на суму 7092 грн., за червень 2018 р. на суму 2884 грн.

Також встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 1 Декларацій "Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7 %, крім ввезення товарів на митну територію України" на загальну 181016 грн., у тому числі: за квітень 2016р. на суму 30048 грн., за травень 2016 р. на суму 5798 грн., за червень 2016 р. на суму 10894 грн., за вересень 2016 р. на суму 42478 грн., за жовтень 2016р. на суму 59797 грн., за листопад 2016 р. на суму 1788 грн., за квітень 2017р. на суму 1140 грн., за травень 2017 р. на суму 10011 грн., за червень 2017 р. на суму 5840 грн., за липень 2017 р. на суму 3248 грн., за травень 2018 р. на суму 7092 грн., за червень 2018 р. на суму 2884 грн.

Перевіркою встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 26.12.2013 серійній № 4037, укладеного з ПП "Прогрес 11" (код 02800331), позивач придбав комплекс будівель, на загальну суму 111400 грн., в т.ч. ПДВ 18566 грн. Податкові накладні на придбання №2 від 20.12.2013, № 3 від 25.12.2013, № 4 від 26.12.2013: 20.12.2013 - майстерня, теплиця, приміщення, заправка, пилорама, вартістю 25000,0грн. (ПДВ - 5000,0грн.); 25.12.2013- контора49200,00грн. (ПДВ - 9840,00грн.); 26.12.2013- гараж, ковальний цех, огорожа, склад вартістю 18633,33грн. (ПДВ - 3726,67грн.).

У подальшому ці основні фонди згідно з договору купівлі-продажу комплексу від 21.05.2018 позивач продав ОСОБА_1 на загальну суму 5000 грн., у т.ч. ПДВ 833,33 грн., та виписав і зареєстрував податкову накладну № 1 від 21.05.2018.

Згідно з даними Акта перевірки контролюючим органом було встановлено, що ТОВ Вершина 2011 , при реалізації вище зазначеного комплексу будівель нижче собівартості, визначено умовний продаж на залишкову вартість цих основних засобів, що рахувались на 01.05.2018 в бухгалтерському обліку у розмірі 58888,6 грн. що привело до порушення пункту 23 П(с)БО 7 Основні засоби , оскільки, комплекс будівель, фактично, не використовувався, в зв`язку з чим на балансову вартість основних засобів безпідставно нарахована амортизація 29778 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до підп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 ПК України, амортизація - це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Відповідно до п. 23 П(с)БО 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Підпунктом 189.1 ст. 189 ПКУ встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

У свою чергу, погоджуючись з висновком контролюючого органу про те, що при реалізації комплексу будівель нижче собівартості позивач визначив умовний продаж на залишкову вартість цих основних засобів, що рахувалась станом на 01.05.2018 згідно з бухгалтерським обліком на рах. 131 "Знос основних засобів" у розмірі 58888,6 грн. з урахуванням нарахованої амортизації, та виписана, а також зареєстрована податкова накладна № 4 від 21.05.2018 сума ПДВ 9814,77 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань за травень 2018 р. на суму ПДВ 5956 грн. (29778,06 х 20%), де: 59778,06 грн. - нарахована амортизація на балансову вартість основних засобів, які фактично не використовувались у господарській діяльності підприємства; 20% - ставка оподаткування, суд першої інстанції виходив з того, що амортизація основних засобів нараховується у разі їх експлуатації при здійсненні господарської діяльності платника податку, проте, первинні бухгалтерські та/або інші документи, які свідчать про використання їх у господарській діяльності позивача ТОВ Вершина 2011 у ході перевірки та суду надані не надані.

Судова колегія, не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки вимогами чинного законодавства не передбачено обов`язку платника податків підтверджувати використання відповідного майна іншими документами, окрім взяття нерухомого майна на баланс підприємства

Разом з тим, в матеріалах справи наявні документи бухгалтерського обліку ТОВ Вершина 2011 , які свідчать про облік вказаного нерухомого майна на балансі підприємства.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача були всі підстави для нарахування амортизації на це майно.

Також, контролюючим органом в ході проведення перевірки на підставі даних первинних документів (лімітно-заборних карток на отримання паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) та товарно-транспортних накладних) було встановлено, передачу позивачем власного пального для заправки автомобілів іншим суб`єктам господарювання, які надавали йому транспортні послуги згідно з договорами з надання послуг перевезення с/г культур з: ФОП ОСОБА_3 договір №05-16-В від 15.09.2016, дод.угода №1 від 16.09.2016, ФОП ОСОБА_4 договір № 02-16-В 15.09.2016 дод.угода №1 від 16.09.2016, ФОП ОСОБА_6 договір № 03-16-В 15.09.2016 дод.угода №1 від 16.09.2016, ФОП ОСОБА_7 № 04-16-В від 15.09.2016 дод.угода №1 від 16.09.2016, ФОП ОСОБА_8 № 08-16-В від 15.09.2016 дод.угода №1 від 16.09.2016, ФОП ОСОБА_9 № 08-16-В від 15.09.2016, ТОВ "Агро Лідер Україна" № 06-16-В від 15.09.2016.

Також, перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи, що заправлення техніки проводилась на паливо-заправному пункті ПП "АГРОАНТЕХ" в якого позивач купував це пальне, зокрема тракторів наступних контрагентів позивача: СТОВ "Першотравневе" згідно з договором №1/04-16 від 01.04.2016 та додатковою угодою № 1 від 01.04.2016, ТОВ "Знам`янська агропромислова компанія" за договіром №13-16 від 15.06.2016 та додатковою угодою від 01.02.2017.

Судом встановлено, що у вказаних договорах сторонами було визначено зобов`язання замовника забезпечити заправку техніки виконавця паливно-мастильними матеріалами у періоді надання послуг та вказано, що паливно-мастильні матеріали, які заправляються в баки техніки підрядника не переходять у власність Підрядника.

Аналогічні обставини і факти стосувалися договірних умов позивача з: ТОВ "ДМТ "Сервіс"(передано 1920 л дизпалива на суму 29434 грн., сума ПДВ 5887 грн.), ФГ "Зобенко Л.В." (видано 13045 л дизпалива на суму 176159грн., сума ПДВ 35232 грн.), ФОП ОСОБА_10 (видано 24434 л дизпалива на суму 370045 грн., сума ПДВ 74009 грн.), ФОП ОСОБА_3 ( видано 1273 л дизпалива на суму 19561 грн., сума ПДВ 3912 грн.)

Натомість, контролюючий орган, встановивши що при заправці пальним ТОВ Вершина 2011 техніки третіх осіб, здійснювалось постачання товарів, контролюючий орган вирішив, що вказані операції є об`єктом оподаткування на додану вартість та дійшов висновку, що позивач зобов`язаний був нарахувати по вказаним операціям податок на додану вартість у загальній сумі 154808,00 грн.

Суд першої інстанції встановив, що позивач здійснював передачу власного пального для заправки цих автомобілів відповідно до лімітно-заборних карток на отримання ППМ із паливно-заправного пункту ТОВ "Агроантех", у якого закуповував пальне, з урахуванням даних товарно-транспортних накладних, у тому числі для вищевказаних контрагентів. Договірні умови передбачали обов`язок його контрагентів забезпечити подання транспортного засобу готовим до виконання робіт, заправлених пальним виконавця. У доданих до матеріалів судової справи листах позивача зі своїми контрагентами відображено про погодження часткового заправлення позивачем їх транспортних засобів його пальним без передачі права власності на нього. Водночас актами списання підтверджується їх списання позивачем, внаслідок чого погодився із наведеними вище висновками контролюючого органу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач заправляв техніку виконавців пальним на договірних умовах для ведення своєї власної господарської діяльності. При цьому, видаткові накладні на паливо позивачем не виписувались, що свідчить про те, що право розпорядження паливом виконавцям не передавалось, що також підтверджується і узгодженими сторонами умовами договорів, якими прямо передбачено, що право розпорядження пальним у виконавців не виникає.

У свою чергу, згідно приписів відповідно до підп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару.

З огляду на зазначене та враховуючи, що передачі права на розпоряджання пальним як власником ТОВ Вершина 2011 відповідним суб`єктам не передавалось, судова колегія приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків контролюючого органу та суду першої інстанції, що позивач зобов`язаний був нарахувати по вказаним операціям податок на додану вартість у загальній сумі 154808,00 грн.

Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 13.03.2018 по справі № 815/2461/17, від 09.04.2019 по справі № 819/567/18 та інших.

Таким чином, податкове повідомлення № 0006181401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 226273,00 грн., з яких 18018,00 грн. - основний платіж та 45255,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо ППР №0006231401, №0006211401 щодо донарахування основних сум коштів і штрафних санкцій з акцизного податку внаслідок вказаних вище правочинів з передачі позивачем пального судова колегія зазначає про таке.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 ТОВ Вершина 2011 не декларувало акцизного податку, зокрема, по операціям передачі пального для заправки техніки, що належить іншим суб`єктам господарювання.

Водночас, надаючи правову оцінку відповідному висновку контролюючого органу, судова колегія зазначає про таке.

Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження,.

Положеннями підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України передбачено, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абз. 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.

Пунктом 117.3 статті 117 ПК України встановлено, що здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Водночас, оскільки судовою колегією було встановлено, що реалізації пального відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України не відбувалось, то позивач не мав відповідних обов`язків щодо реєстрації платником акцизного податку по вказаним операціям та відповідно складати акцизні накладні на обсяги відпущеного пального, що у свою чергу свідчить про безпідставність прийнятого відповідачем ППР № 0006211401 про застосування штрафу з акцизного податку на пальне у сумі 1050363,20 грн.

Разом з цим, щодо ППР № 0006231401 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з акцизного податку у сумі 2040,00 грн., то вказане рішення також на переконання колегії суддів є протиправним, оскільки відповідно до приписів п. 120.1 ст. 120 ПК України неподання платником податків податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Проте, оскільки позивач відповідного обов`язку не мав, то відповідно підстави для притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу - відсутні.

Аналогічно, з урахуванням встановлених судом обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку, про № 0006201401 про застосування штрафу з ПДВ у сумі 44529,62 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних по наведеним вище операціям.

Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції у цій частині не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також повністю спростовуються доводами апелянта.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апелянта та наявності підстав для скасування податкових повідомлень - рішень від 16.05.2019 № 0005261304, № 0005271304, а також від 17.05.2019 № 0006231401, №0006211401, №0006201401, №0006181401.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 17.05.2019 № 0006191401, № 0006241401 та 0006221401 , то позивачем в апеляційній скарзі жодним чином не спростовано правильності висновків суду першої інстанції щодо їх правомірності, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги у цій частині відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом у розмірі 19210,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою у розмірі 28815,50 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 132, 139, 243, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вершина 2011" задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 16.05.2019 № 0005261304, № 0005271304, а також від 17.05.2019 № 0006231401, №0006211401, №0006201401, №0006181401.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вершина 2011" (ЄДРПОУ 36782693, місцезнаходження: вул. Жовтнева, 3, с. Іракліїв, Чорнобаївський район, Черкаська область) з Головного управління ДФС у Черкаській області (ЄДРПОУ 39392109, місцезнаходження: вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, Черкаська область, 18002) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 48025 (сорок вісім тисяч двадцять п`ять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович