Постанова

від 15.10.2019 по справі 910/20129/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2019 р. Справа№ 910/20129/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4. (керівник)

від позивача: ОСОБА_3 наказ №22-к від 01.09.15

від відповідача: Пономаренко С.М. довіреність №б/н від 01.03.19

від відповідача: Левчук Ю.О. ордер серія АІ № 1001217 від 12.06.19

розглядаючи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Принт" на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2019

у справі № 910/20129/17 (суддя - Гумега О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Колаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Імідж Принт "

про стягнення 112980,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Студія Колаж " звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Принт" (відповідач) про стягнення 112980,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2019 позов задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Імідж Принт на користь товариства з обмеженою відповідальністю Студія Колаж попередню оплату в розмірі 112980 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 1694 (одна тисяча шістсот дев`яносто чотири) грн. 70 коп.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що умовами укладеного між сторонами договору визначено, що приймання-передача виготовленої продукції підтверджується видатковою накладною, відтак, враховуючи встановлені судом обставини щодо не підписання уповноваженим представником позивача видаткової накладної №ИП-0000104 від 28.04.2017, наявний в матеріалах справи Акт виявлення недоліків продукції від 05.05.2017 не може підтверджувати факт прийняття позивачем обумовленої договором продукції, та відповідно, виконання відповідачем договірних обов`язків.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суду першої інстанції, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Імідж Принт звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду м. Києва по справі №910/20129/17 від 11.02.2019 скасувати, зупинити стягнення на підставі виконавчого документа у виконавчому провадженні №58694997 від 21.03.2019 та заборонити вчиняти будь - які дії стосовно стягнення основної винагороди, зняти арешт коштів, зняти арешт майна товариства з обмеженою відповідальністю Імідж Принт .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Зазначив, що судом першої інстанції при вирішенні спору помилково зроблено висновки про наявність у відповідача обов`язку з повернення грошових коштів в сумі 112 980,00 грн., без урахування того, що поставка товару була здійснена відповідачем згідно умов договору №8 від 15.03.2017, продукція була передана і отримана позивачем 28.04.2017, що підтверджується видатковою накладною № ИП-0000104 від 28.04.2017 та довіреністю № 53 від 27.04.2017. Також вказав на те, що акт виявлення недоліків продукції від 05.05.2017 містить твердження про те, що продукція була поставлена, а вказаний акт складено та підписано, зокрема, уповноваженими представниками позивача. Крім того відповідач вказує на те, що факт передачі продукції на спірну суму підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , нотаріально посвідчені заяви яких додано скаржником до апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/20129/17 та призначено до розгляду на 16.07.2019 у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий суддя), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2019 у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Руденко М.А., Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Принт" на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/20129/17 до провадження у визначеному складі суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 розгляд справи відкладено до 17.09.2019.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 розгляд справи відкладено до 15.10.2019.

Представники скаржника в судовому засіданні 15.10.2019 доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, вказали на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін зважаючи на наступне.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами, 15.03.2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Студія Колаж" ( замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Імідж Принт" (виконавець) укладено договір виготовлення поліграфічної продукції №08, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених даним договором замовник замовляє, а виконавець зобов`язується виготовити поліграфічну продукцію на папері, в асортименті, кількості, упаковці, вказаними в замовленнях (письмових або усних) (а. с. 21-24 том 1). Зміст та форма замовлення затверджена сторонами в Додатку №1 до даного договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 зазначеного договору, виконавець зобов`язаний надати замовнику визначену продукцію в строк обумовлений замовленням.

При цьому п.3.1 вищевказаного договору сторони передбачили, що виконавець зобов`язується виготовити продукцію з належною якістю, яка обумовлюється стандартами поліграфічного виробництва та відповідає затвердженому замовником оригінал-макету продукції.

За умовами п.4.1 договору вартість продукції, що виготовляється за даним договором вказується в рахунку виконавця. Замовник зобов`язується здійснити оплату на розрахунковий рахунок виконавця в сумі, яка вказана в рахунку шляхом попередньої оплати в розмірі 70% вартості продукції в строк до 3-х (трьох) календарних днів з дня узгодженого замовлення та оплати повної вартості протягом 3 (трьох) календарних днів після виготовлення продукції, або від дати підписання видаткової накладної виконавця замовником (п.4.2 Договору).

Пунктом 7.1 договору визначено, що даний договір набирає сили з дати його підписання і діє до 31.12.2018.

Разом з тим за змістом п.7.3 договору сторони погодили, що замовлення вважається виконаним після підписання замовником видаткової накладної виконавця на підставі довіреності, виданої на уповноваженого представника замовника.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору, на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №ИП-0000097 від 12.04.2017 здійснив на користь відповідача попередню оплату в розмірі 112980 грн., на підтвердження чого надав суду копії платіжних доручень №2410 від 14.04.2017 на суму 57980 грн., №2440 від 26.04.2017 на суму 20000 грн. та №2449 від 28.04.2017 на суму 35000 грн. Проте відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не виготовив та не поставив позивачу замовлену поліграфічну продукцію у кількості 5000 папок, у зв`язку з чим позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 112980 грн.

Під час розгляду в суді першої інстанції свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, підписи яких, за твердженням відповідача, наявні у видатковій накладній №ИП-0000104 від 28.04.2017 та довіреності №53 від 27.04.2017, що підтверджують отримання позивачем товару, пояснили, що продукція не поставлялась, кошти сплачені в якості передоплати не були повернуті. Крім того, свідки вказали на те, що видаткову накладну № ИП-0000104 від 28.04.2017 та довіреність № 53 від 27.04.2017 не підписували, а підписи, наявні на них, є підробними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2018 (а.с. 140-144 том 1), для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи було призначено експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. При цьому на вирішення експертів були поставлені наступні питання:

- чи виконано підпис на видатковій накладній № ИП-0000104 від 28 квітня 2017 р. (за фінансового директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Колаж" ОСОБА_3 - ОСОБА_3 ?

- чи виконано підпис на довіреності № 53 від 27 квітня 2017 за керівника підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Студія Колаж" ОСОБА_4 - ОСОБА_4 .?

Відповідно до висновку №6547-6549/13-32 від 19.11.2018 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, виконаного судовими експертами Полтавською Я.Р., Чепак В.М. та Шкарівською Н.І. (а.с. 166-174 том 1), експерти прийшли до висновків про те, що підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься в графі "отримав(ла)" у видатковій накладній №ИП-0000104 від 28.04.2017 та підпис від імені ОСОБА_4 , що міститься у рядку між друкованими записами "Керівник підприємства", " ОСОБА_4 . " у довіреності №53 від 27.04.2017, - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Також зазначили по першому питанню, що підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься в графі "отримав(ла)" у видатковій накладній "ИП-0000104 від 28.04.2017 виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою. По другому питанню вказані судові експерти зазначили, що встановити чи виконаний підпис від імені ОСОБА_4 , що міститься у рядку між друкованими записами "Керівник підприємства", " ОСОБА_4." у довіреності №53 від 27.04.2017, ОСОБА_4 або іншою особою не виявилось можливим з причин, що вказані у п.3 дослідницької частини висновку експерта.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог, та вказав на те, що замовлена позивачем продукція була повністю поставлена відповідачем на заявлену до стягнення суму, що підтверджується видатковою накладною №ИП-0000104 від 28.04.2017 та довіреністю №53 від 27.04.2017.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку про те, що, враховуючи наявний в матеріалах справи висновок експертизи № 6547-6549\13-32 від 19.11.2018 року, виконаної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, а також докази, надані позивачем, підтверджується невиконання відповідачем взятих зобов`язань за договором №08 від 15 березня 2017 року на виготовлення поліграфічної продукції, у зв`язку з чим з останнього підлягає стягненню сума попередньої оплати в розмірі 112 980, 00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Як передбачено, згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір має змішаний характер, договір на виготовлення поліграфічної продукції №08 від 15.03.2017 за своєю правовою природою є договором надання послуг, який містить елементи договору поставки.

При цьому вимоги позивача заявлені про стягнення з відповідача 112980,00 грн. попередньої оплати за договором, поставку на яку здійснено відповідачем не було.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Господарського кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 Цивільного кодексу України.

Як зазначалось вище, на виконання умов укладеного між сторонами договору, відповідно до замовлення позивача, відповідачем виставлено для оплати товару (папок у кількості 5000 шт.) рахунок-фактуру №ИП-0000097 від 12.04.2017 на загальну суму 112980 грн.

Відповідно до платіжних доручень №2410 від 14.04.2017, №2440 від 26.04.2017, №2449 від 28.04.2017 позивачем перераховано на рахунок відповідача 112980 грн. в якості оплати за товар, визначений в рахунку №ИП-0000097 від 12.04.2017 року, що не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Також відповідно до п.4.4 договору № 08 на виготовлення поліграфічної продукції від 15 березня 2017 року сторони погодили, що здавання продукції виконавцем та її прийняття замовником оформлюється видатковою накладною виконавця, на підставі довіреності, виданої на уповноваженого представника замовника, яка стає невід`ємною частиною договору.

За твердженнями відповідача, відповідно до видаткової накладної №ИП-0000104 від 28.04.2017 позивач отримав виготовлену відповідачем продукцію (папки) у кількості 5000 шт. При цьому відповідач стверджував, що вказана видаткова накладна підписана уповноваженим представником позивача, а саме - Федоровою Юлією Олександрівною, яка діяла на підставі Довіреності №53 від 27.04.2017.

Оригінали вказаної видаткової накладної та довіреності наявні в матеріалах справи та були об`єктом дослідження при проведені судової експертизи, призначеної ухвалою господарського суду м. Києва від 12.03.2018 року у даній справі.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про прийняття як обґрунтованих заперечень позивача, що стосуються невідповідності підписів уповноважених осіб позивача у видатковій накладній №ИП-0000104 від 28.04.2017 та Довіреності №53 від 27.04.2017 дійсним підписам ОСОБА_3 та ОСОБА_4., та відповідно, доведеність обставини неприйняття обумовленої договором продукції позивачем, що підтверджується Висновком №6547-6549/13-32 від 19.11.2018 судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який є належним, допустимими та достатніми доказом в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, як вже зазначалось вище у вказаному висновку судовими експертами зазначено, що підпис від імені ОСОБА_3 , що міститься в графі "Отримав(ла)" у видатковій накладній "ИП-0000104 від 28.04.2017 виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою, що підтверджує обставину неприйняття позивачем обумовленого договором товару, зокрема і на спірну суму.

При цьому доводи скаржника про те, що Акт виявлення недоліків продукції від 05.05.2017 (а.с. 55 том 1) містить твердження про те, що продукція була поставлена, а вказаний акт складено та підписано, зокрема, уповноваженими представниками позивача, що в сукупності підтверджує обставину поставки продукції на заявлену до стягнення суму, колегія суддів вважає необґрунтованими зважаючи на наступне.

Як передбачено умовами п.3.6 договору, укладеного між сторонами, при виявлені недоліків або прихованих дефектів продукції/партії продукції замовник складає відповідний акт і не пізніше 10-ти календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної висилає його на розгляд виконавцю рекомендованим листом з попереднім повідомленням по факсу.

Зі змісту вказаного Акту вбачається, що поставлена ТОВ "Імідж Принт" згідно договору №08 від 15.03.2017 продукція за видатковою накладною №ИП-0000104 від 28.04.2017 на адресу позивача є неналежної якості, зокрема у 3631 папок із загальної кількості виявлені недоліки, а саме: не повністю надрукована внутрішня сторона, багато зайвого клею на поверхні, невідповідність кольору, УФ-лак не співпадає з нанесенням.

В той же час, відповідно до п.4.4 договору сторони погодили, що здавання продукції виконавцем та її прийняття замовником оформлюється видатковою накладною виконавця, на підставі довіреності, виданої на уповноваженого представника замовника, яка стає невід`ємною частиною договору.

Отже, умовами укладеного між сторонами договору визначено, що приймання-передача виготовленої продукції підтверджується видатковою накладною, а відтак, враховуючи встановлені судом обставини щодо не підписання уповноваженим представником позивача видаткової накладної №ИП-0000104 від 28.04.2017, наявний в матеріалах справи Акт виявлення недоліків продукції від 05.05.2017 - не є належним, допустимими та достатнім доказом в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту прийняття позивачем обумовленої договором продукції, та відповідно, виконання відповідачем передбачених договором обов`язків.

Також, скаржником разом з апеляційною скаргою були додані нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які на думку скаржника, підтверджують його доводи щодо виготовлення продукції за договором № 08 від 15 березня 2017 року.

Колегія суддів, дослідивши наявні матеріали справи, дійшла до висновку про те, що з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених в ст.ст. 124, 129 Конституції України та ст. 2 ГПК України, а також ст.ст. 76-79 ГПК України, надані скаржником до справи на стадії апеляційного розгляду документи підлягають прийняттю, проте їх оцінка здійснюється судом апеляційної інстанції в сукупності з усіма наявними у справі доказами та перевіркою обставин справи.

Так, дослідивши вказані заяви свідків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у вказаних заявах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пояснюють обставини поставки товару.

Частиною 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Враховуючи вищенаведені приписи процесуального закону, колегія суддів зазначає, що обстави поставки товару відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема приписів статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV , є обставинами, які встановлюються відображаються (обліковуються) у відповідних документах, і не можуть підтверджуватися показаннями свідків.

При цьому умовами укладеного між сторонами договору чітко узгоджено, що здавання продукції виконавцем та її приймання замовником оформлюється видатковою накладною та довіреністю, тобто первинними бухгалтерськими документами в розумінні вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV .

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором № 08 на виготовлення поліграфічної продукції від 15 березня 2017 року, належних та допустимих доказів поставки товару в розумінні ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України суду не надав, у відповідача існує обов`язок відповідно до вимог ст. 693 ЦК України повернення коштів, сплачених в якості авансу (передоплати) в розмірі 112 980,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 112 980,00 грн. передоплати - є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Щодо клопотання представника відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи (а.с. 44-45 том 2) колегія суддів вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що необхідність призначення судової експертизи виникає у справах, де для встановлення певних обставин необхідні спеціальні знання, за допомогою яких можливо правильно вирішити спір.

Проте, враховуючи те, що предметом спору у даній справі є стягнення суми передоплати і для встановлення таких обставин спеціальні знання не потрібні, і з врахуванням наявності у справи висновку судових експертів, щодо якого у колегії суддів не виникло сумнівів у його правильності та достовірності, суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/20129/17 - відсутні.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імідж Принт" на рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/20129/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 11.02.2019 у справі № 910/20129/17- залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за товариством з обмеженою відповідальністю "Імідж Принт".

4. Матеріали справи №910/20129/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 25.10.2019

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко