Постанова

від 21.10.2019 по справі 902/721/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року Справа №902/721/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В.

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 02.09.2019 р. (суддя Міліціанов Р.В., повний текст ухвали складено 02.09.2019р.)

за позовом комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад №19 Вінницької міської ради"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Вінницької міської ради

про зобов`язання зробити перерахунок коштів по сплаті за електроенергію

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02.09.2019 р. у справі №902/721/19 заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволено в повному обсязі. Вжито заходи забезпечення позову, а саме заборонено товариству з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" вчиняти дії по припиненню постачання електричної енергії згідно договору №164900/2019 від 05.02.2019 року.

Суд першої інстанції в обґрунтування винесеної ухвали, посилаючись на ст.ст.136, 137 ГПК України, беручи до уваги подані докази позивачем, вказав, що зазначені заявником обставини, в силу їх документального підтвердження, дійсно свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та може призвести до необхідності неодноразового звернення позивача в майбутньому з новими позовами до суду.

Суд врахував, що діяльність позивача стосується освітнього процесу територіальної громади м. Вінниця, порушення безперервності навчального процесу внаслідок припинення або обмеження електропостачання, порушуватиме гарантоване ст. 53 Конституції України право на освіту. Обмеження електропостачання об`єктів соціальної інфраструктури м. Вінниці може мати негативний влив на життєдіяльність його мешканців. Тобто, застосування заходів забезпечення позову унеможливить втручання у реалізацію громадянами особистих немайнових прав. Припинення господарських правовідносин шляхом відключення або обмеження постачання електроенергії, призведе до неможливості виконання судового рішення в частині обчислення розміру платежів за спожиту електроенергію в період розгляду справи в суді.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та справу направити до господарського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Апелянт, зокрема, вказує, що подані позивачем докази жодним чином не підтверджують обставини, які могли б бути підставою для застосування судом заходів забезпечення позову, зокрема, на його думку відсутня реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Скаржник звертає увагу, що винесена господарським судом Вінницької області ухвала про застосування такого засобу забезпечення позову фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті, перешкоджає здійсненню господарської діяльності відповідачем, порушує інтереси не тільки відповідача, а й інших осіб, а також порушує гарантоване законом право постачальника електричної енергії на звернення до оператора системи розподілу щодо відключення електроживлення споживачу, у випадках визначених правилами роздрібного ринку.

Позивач, комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад №19 Вінницької міської ради", подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що застосований захід забезпечення позову щодо заборони відповідачу вчиняти дії по припиненню позивачу постачання електричної енергії є обґрунтованим, оскільки у своїй сукупності є найбільш дієвим заходом, що реально спрямований на ефективний захист (відновлення) порушених прав заявника.

У судове засідання, призначене на 21.10.2019 року, учасники справи не забезпечили явку своїх представників, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк.матер.оскарж.50-52).

При цьому, від позивача та третьої особи надійшли заяви про розгляд апеляційної скарги за відсутності їх представників.

Враховуючи приписи ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи про розгляд справи та той факт, що їх явка в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали оскарження ухвали, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

За приписами ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Як вбачається зі змісту норм ГПК України, вжиття заходу забезпечення позову пов`язують з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

З огляду на викладене, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Колегією суддів встановлено, що предметом даного спору є зобов`язання відповідача зробити перерахунок коштів по сплаті за електроенергію, зокрема, встановлення належного розміру нормативу щодо розрахунку плати за електроенергію.

Враховуючи, що предметом позову є вимога немайнового характеру, то у разі задоволення позову судове рішення не підлягатиме примусовому виконанню. При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Пунктом 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. №312 передбачено, що припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.

Враховуючи зазначене, відповідачем на адресу позивача надіслано лист №357 від 09.08.2019 р. з попередженням про відключення від енергопостачання, починаючи з 03.09.2019 р., у зв`язку з порушенням умов договору про постачання електричної енергії в частині розрахунків за електроенергію в сумі 36461,29 грн. (арк.матер.оскарж.16).

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, заявник вказав, що не погоджується з рахунками, які надані відповідачем для оплати, за активну електричну енергію за липень 2019 року, а тому не здійснив проплату за вказаний період. Позивач не заперечує проти сплати заборгованості за спірний період, а лише вимагає здійснити відповідний перерахунок, з огляду на що просить забезпечити заявлений позов шляхом заборони ТОВ "Енера Вінниця" вчиняти дії по припиненню комунальному закладу "Дошкільний навчальний заклад №19 Вінницької міської ради" постачання електричної енергії. Вказані обставини суд першої інстанції визнав обґрунтованими та задоволив заяву про забезпечення позову.

Натомість, апелянт вказує, що винесена господарським судом Вінницької області ухвала про застосування такого засобу забезпечення позову фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Оцінюючи доводи апелянта щодо тотожності за своїм змістом обраного заходу забезпечення та задоволення заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

У відповідності до ч.11 ст.137 ГПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Отже, позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при вирішенні питання про забезпечення позову у даній справі, судом не оцінюється застосування належного розміру нормативу для розрахунку плати за електроенергію та не встановлюється обов`язок ТОВ "Енера Вінниця" здійснити перерахунок плати комунальному закладу "Дошкільному навчальному закладу №19 Вінницької міської ради" за користування електричною енергією за липень 2019 року, а лише застосовується заборона вчиняти дії по припиненню позивачу постачання електричної енергії на час розгляду справи, оскільки такі дії відповідача можуть порушити права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу (наприклад, порушення безперервності навчального процесу).

Забезпечення позову є тимчасовим заходом, необхідним для попередження подальших неправомірних дій, про усунення яких позивач просить в позові, і такий захід забезпечення позову не вирішує наявності будь-якого права та жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті. Крім того, вказаний спосіб забезпечення позову застосований на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та охоронюваних інтересів не лише заявника, але й осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відтак, після вирішення спору по суті, у разі відмови в задоволенні позову щодо перерахунку коштів та відповідно у випадку невиконання комунальним закладом "Дошкільним навчальним закладом №19 Вінницької міської ради" умов договору про постачання електричної енергії щодо розрахунків за електроенергію, відповідач зможе безперешкодно реалізувати своє право на звернення до оператора системи передачі або оператора системи розподілу щодо відключення від електроживлення позивача.

Отже, обраний захід забезпечення позову за своїм змістом не є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, тому твердження апелянта про порушення судом першої інстанції ч.11 ст.137 ГПК України є безпідставним.

Посилання апелянта на практику касаційного суду щодо відсутності підстав для забезпечення позову, у зв`язку із тотожністю обраного позивачем заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2018 р. у справі №904/8963/17, від 12.04.2018 р. у справі №922/2928/17 та від 08.10.2018 р. у справі №913/257/18), не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки правовідносини та обставини, викладені у вказаних постановах та у даній справі, не є аналогічними.

Щодо доводів апелянта про втручання суду в господарську діяльність товариства, у зв`язку із винесенням ухвали про забезпечення позову, колегія суддів враховує таке.

Відповідно до ч.1 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з ст.19 ГК України забороняється незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб`єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб.

Апелянт, зокрема, вказує, що постачання електричної енергії споживачам, які відмовляються оплачувати спожиту електричну енергію, призведе до скрутного фінансового становища ТОВ "Енера Вінниця", відсутності коштів для купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, до росту дебіторської заборгованості товариства і як наслідок до ускладнення у подальшому здійснення товариством господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачам відповідно до умов ліцензії.

Будь-яких доказів в розумінні норм ст.76-79 ГПК України у підтвердження вказаних обставин, які можуть мати наслідок у вигляді заподіяних відповідачу збитків, апелянтом надано не було та матеріали оскарження ухвали не містять.

Окрім того, заборони, які скаржник вважає незаконними та такими, що є втручанням суду у господарську діяльність товариства, жодним чином не впливають на реалізацію товариством своїх прав при здійсненні господарської діяльності, ніяким чином не звужують та не обмежують товариство у здійсненні останньої.

З огляду на вказане, враховуючи предмет позову щодо перерахунку коштів по сплаті за електроенергію в сумі 36461,29 грн., апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції здійснив вірну оцінку щодо співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даних спірних правовідносинах не є достатнім заходом забезпечення прав позивача -визначена п.п. 7.11 "Правил роздрібного ринку електричної енергії", затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, заборона припинення електропостачання на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами. Оскільки, даний пункт не містить прямої вказівки стосовно неможливості припинити чи обмежити електропостачання у випадку подачі позову про зобов`язання здійснити перерахунок плати за користування електроенергію, який є спором щодо тарифу на електроенергію, який ініційовано позивачем, а не особою, яка стверджує про порушення вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Частиною 1 ст.2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, приймаючи до уваги принцип забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений позивачем захід забезпечення позову щодо встановлення заборони ТОВ "Енера Вінниця" вчиняти дії по припиненню комунальному закладу "Дошкільному навчальному закладу №19 Вінницької міської ради" постачання електричної енергії є найбільш дієвим при розгляді даної справи та таким, що реально спрямований на ефективний захист (відновлення) порушених прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Аналіз вказаного дозволяє зробити висновок про те, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 р., верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах."

Аналізуючи обставини справи та надані сторонами докази, враховуючи діяльність заявника, яка стосується освітнього процесу, а також те, що дії відповідача щодо припинення або обмеження електропостачання позивачу можуть порушити права та інтереси осіб, які не є учасниками справи, колегія судів вважає, що забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Енера Вінниця" на час розгляду спору відповідає визначеному ч. 1 ст. 2 ГПК України обов`язковому для суду на підставі ч. 2 ст. 2 ГПК України завданню господарського судочинства, зокрема - справедливому вирішенню спору судом.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

У відповідності до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята у відповідності до норм ст.234 ГПК України з всебічним, повним та об`єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

Оскільки відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 02.09.2019 р. у справі №902/721/19 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "24" жовтня 2019 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.