Рішення

від 15.10.2019 по справі 915/1123/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року Справа № 915/1123/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О.,

за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом : Приватного акціонерного товариства "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" (ПрАТ "МОПАС"), юридична адреса: пр. Центральний, 26Б, м. Миколаїв, 54029, фактична адреса: пр. Богоявленський, 21, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 03117820

до відповідача : фізичної особи-підприємця Ніколенко Ніни Олександрівни, АДРЕСА_1 ,

третя особа-1 : Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,

третя особа-2: Адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради, пр. Богоявленський, 1, м. Миколаїв, 54003

про: усунення перешкод у користуванні підземною кабельною лінією шляхом зобов`язання знести об`єкти самочинного будівництва, -

за участі представників учасників справи :

від позивача, Ручковська В.О. , згідно ордеру

від відповідача, Смоляк О.А., згідно ордеру

від третьої особи 1, не з`явився

від третьої особи 2, не з`явився,

Присутній, ОСОБА_2 .

встановив:

19.04.2019 Приватне акціонерне товариство "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" (ПрАТ "МОПАС") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №176 від 19.04.2019 до відповідача про:

1) усунення перешкод у праві користування Приватним акціонерним товариством "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій", підземною кабельною лінією 6 кВ на ділянці від ПС "Нова" до ТП-606, що проходить по вул. Будівельників, пр.Миру та пр. Богоявленському м. Миколаєва шляхом зобов`язання відповідача - фізичної особи-підприємця Ніколенко Ніни Олександрівни знести за власний рахунок об`єкти самочинного будівництва, розташовані по вул.Будівельників, пр.Миру та пр.Богоявленському м.Миколаєва;

2) заборону відповідачу - фізичній особі-підприємцю Ніколенко Ніні Олександрівні здійснювати будівництво, встановлювати будь-які споруди по вул. Будівельників, пр . Миру та пр.Богоявленському м.Миколаєва від ПС "Нова" до ТП-606 в межах охоронної зони підземних кабельних ліній електропередач 6 кВ, а саме земельної ділянки обмеженої вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх кабелів на відстань 1 метра;

3) заборону відповідачу - фізичній особі-підприємцю Ніколенко Ніні Олександрівні без письмової згоди та присутності представників Приватного акціонерного товариства "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" виконувати земляні, будівельні та інші роботи по вул. Будівельників, пр. Миру та пр. Богоявленському м.Миколаєва від ПС "Нова" до ТП-606, в межах охоронної зони підземної кабельної лінії 6 кВ, а саме земельної ділянки, обмеженої вертикальними площинами, що віддалені по обидві сторони лінії від крайніх кабелів на відстань 1 метра.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1123/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 24.04.2019 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем приписів п.п. 5, 7, 8, 10 ч. 3 ст. 162, п.2 ч. 1 ст. 164 ГПК України та встановлено позивачеві десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем 13.05.2019 подано до суду уточнену позовну заяву №208 від 11.05.2019 з доданими до неї документами та доказами надіслання копії уточненої позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Уточненою позовною заявою позивач просить суд усунути перешкоди у праві користування Приватним акціонерним товариством "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій", підземною кабельною лінією 6 кВ на ділянці від ПС "Нова" до ТП-606, що проходить по вул. Будівельників, пр.Миру та пр. Богоявленському м. Миколаєва шляхом зобов`язання відповідача знести за власний рахунок об`єкти самочинного будівництва, розташовані по вул.Будівельників, пр.Миру та пр.Богоявленському м.Миколаєва.

Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. 13, 317, 319, 320, 321, 386 Цивільного кодексу України, ст. 20, 193 Господарського кодексу України, ч. 4 ст. 32 Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів , п. 1, 4, 5, 8, 9 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №209 від 04.03.1997 та мотивовано тим, що міському автовокзалу належить кабельна лінія 6Кв ПС Нова - ТП 606 протяжністю понад один км, яка перетинає пр. Богоявленський, пр. Миру, вул. Будівельників в м. Миколаєві. Філією м. Миколаєва Центрального округу ПАТ Миколаївобленерго позивача було повідомлено, що кабельна лінія 6Кв ПС Нова - ТП 606 знаходиться в ушкодженому стані, її необхідно ремонтувати. На вимоги позивача щодо припинення порушення п. 5, 8, 9 Правил охорони електричних мереж відповідач відповіді не надав. Внаслідок самочинного будівництва відповідачем будівель та споруд в межах дії охоронної зони зазначеної кабельної лінії (безпосередньо над трасою), позивача фактично позбавлено можливості безперешкодного доступу до зазначеної кабельної лінії з метою проведення аварійно-відновлювальних робіт.

Ухвалою суду від 17.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18 червня 2019 року об 11:30, повідомлено учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання, задоволено клопотання позивача №216 від 11.05.2019 про залучення третіх осіб, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: виконавчий комітет Миколаївської міської ради та Адміністрацію Інгульського району Миколаївської області, встановлено сторонам процесуальні строки для надання суду заяв по суті справи.

15.07.2019 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву з доказами надіслання позивачеві.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити, застосувати строки позовної давності, зменшити розмір витрат на правову допомогу.

Заперечення обгрунтовано наступним:

Павільйон, що знаходиться по проспекту Миру поблизу ринку Колос збудовано згідно з дозволом на виконання будівельно-монтажних робіт, виданим інспекцією ДАБК від 23.05.2001 №1469 та прийнято державною технічною комісією об`єкт закінченого будівництва в експлуатацію, що підтверджується Актом від 23.10.2002. Серед інших членів комісії Акт також погоджений Державною інспекцією з енергозбереження. З акту вбачається, що замовником будівництва було ВАТ Облсортнасіннєовоч .

Згодом торговий павільйон був переданий відповідачу, про що листом від 23.11.2004 було сповіщено міського голову Чайку В.Д. та викладено прохання у зв`язку з цим оформити договір оренди земельної ділянки, на якій стоїть павільйон саме на відповідача.

На підставі п. 9 Р.2 Рішення Миколаївської міської ради від 24.02.2005 №31/24 відповідачу була надана в оренду на 5 років земельна ділянка загальною площею 46 кв.м під забудову, залишивши її в землях комерційного використання, наданої згідно рішення Миколаївської міської ради від 11.05.2000 №18/25, для обслуговування торговельного павільйону по пр. Миру, поблизу ринка Колос . Рішенням Миколаївської міської ради від 25.06.2010 №47/46 термін оренди продовжено на 3 роки, а рішенням від 27.06.2013 №29/42 строк дії оренди продовжено ще на 5 років та укладено Договір оренди землі №9831 від 05.12.2013. Відповідно до п. 3.1 Договору, він діє до 24.05.2018.

На виконання вимог п.3.1 Договору відповідач завчасно письмово повідомила Миколаївську міську раду про намір продовжити строк дії договору оренди, однак заяви відповідача залишились без реагування Миколаївської міської ради, у зв`язку з чим було подано позов до суду про визнання поновленим договору оренди землі. Господарським судом Миколаївської області у справі №915/1085/18 винесено рішення, яким позовні вимоги задоволено. Наразі справа розглядається в Південно-західному апеляційному господарському суді.

Зазначені факти, на думку відповідача, повністю спростовують твердження позивача щодо самочинного будівництва павільйону та відсутності правових підстав користування земельною ділянкою на якій знаходиться торговий павільйон.

Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач жодного разу ані усно ані письмово не звертався до відповідача щодо надання останнім вільного доступу для ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж. Не зважаючи на те, що позивач акцентує на цьому увагу суду у позові, на підтвердження своїх доводів він не надав жодних доказів.

Відповідач також вважає безпідставними доводи позивача щодо самовільного будівництва торгового павільйону та перешкоджання відповідачем у здійсненні ремонту лінії, якщо така поламка трапилась саме на місці, де розташований павільйон.

Крім того, відповідач вважає, що позивач пропустив 3-річний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.

На обгрунтування застосування позовної давності відповідач посилається на наступне.

З Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (визначення точки продажу електричної енергії) (Додаток №8 до договору №44/58 від 21.08.2007), листа ПАТ Миколаївоблєнерго від 30.08.2017 №6016/07-08 вбачається, що кабельна лінія 6 кВ ПС Нова-ТП 606 була передана на баланс позивача ще у 2007 році за Договором про постачання електричної енергії №44/58 від 21.08.2007.

Разом з тим, торговельний павільйон відповідача був збудований ще у 2002 році. Отже, при прийманні на баланс кабельної лінії позивач не міг не знати, про ймовірність розміщення торговельних павільйонів, що вже існували на час такого прийняття.

Враховуючи, що в обґрунтування свого позову, позивач посилається саме на самочинне будівництво МАФів, як на підставу порушення свої прав та інтересів, наслідком чого, на думку позивача, має бути знесення самочинно збудованого об`єкта, то і строк позовної давності має вираховуватись від дати, коли позивач мав би змогу дізнатись про існування такого об`єкта. При прийнятті кабельної лінії на баланс, позивач знав місце її прокладення та мав достатньо часу для того, щоб з`ясувати, чи існують будь-які перешкоди для експлуатації та обслуговування цієї кабельної лінії. В цій частині слід врахувати, що відповідно до Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів та Договору безпечну експлуатацію енергетичних установок та їх належний стан забезпечує власник електромереж.

На думку відповідача, позивач не лише мав можливість своєчасно знати про збудовані павільйони, але й мав прямий обов`язок слідкувати за тим, щоб і треті особи дотримувались правил та вимог по експлуатації електричних установок.

Відповідач вважає необгрунтованим заявлений позивачем попередній розрахунок витрат, понесених на правову допомогу у розмірі 4 500 грн у зв`язку з тим, що позивач не надав жодних доказів укладення договору з адвокатом про надання професійної правничої допомоги, ордер на підставі якого надається така правова допомога та докази сплати коштів адвокату за підготовлений позов.

Відповідачем в порядку ст. 90 ГПК України у відзиві ставить запитання позивачу про обставини, що мають значення для справи, а саме:

- Яким чином на сьогоднішній день здійснюється живлення електричною енергією Миколаївський міжміський автовокзал, що розташований за адресою: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 21? На підтвердження відомостей зазначених у відповіді, просимо надати копії належним чином засвідчених документів.

- Чим підтверджується факт отримання Миколаївським міжміським автовокзалом електричного живлення саме з кабельної лінії 6 кВ від ПС Нова до ТП - 606? На підтвердження відомостей зазначених у відповіді, просимо надати копії належним чином засвідчених документів.

- Яке маркування кабельної лінії, що була прокладена при будівництві автовокзалу у 1972 електромонтажною організацією НСУ - 407 Запоріжелектромонтаж від ПС Нова до ТП-606? На підтвердження відомостей зазначених у відповіді, просимо надати копії належним чином засвідчених документів.

- Чи здійснювались раніше Позивачем ремонтні роботи кабельної лінії 6 кВ від ПС Нова до ТП - 606, перевірка технічного стану тощо? На підтвердження відомостей зазначених у відповіді, просимо надати копії належним чином засвідчених документів.

- З якого часу кабельна лінія 6 кВ від ПС Нова до ТП - 606 перебуває у пошкодженому стані? На підтвердження відомостей зазначених у відповіді, просимо надати копії належним чином засвідчених документів.

- Яким чином здійснюється виявлення місця пошкодження кабельної лінії?

- Як було виявлено, що кабельна лінія 6 кВ від ПС Нова до ТП - 606 є пошкодженою саме в тому місці де стоїть торговий павільйон Відповідача? На підтвердження відомостей зазначених у відповіді, просимо надати копії належним чином засвідчених документів?

- Чим підтверджується право власності Позивача на Миколаївський міжміський автовокзал, що розташований за адресою: м. Миколаїв , пр. Богоявленський, 21?

- Яким чином здійснюється ремонт кабельної лінії 6 кВ від ПС Нова до ТП -606?

- Яким чином була відремонтована кабельна лінія 6 кВ від ПС Нова до ТП - 606, що проходять в середині магазинів Класік , Лайфсел , ФОП Юсова О.В. , ФОП Кирильчук С.С .?

Ухвалою суду від 18.06.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, підготовче засідання у справі відкладено на 15.07.2019 об 11 год. 30 хв., про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 18.06.2019.

03.07.2019 позивачем подано суду відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачеві.

Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі та заперечує твердження відповідача посилаючись на наступне:

- по-перше, позивачем надано достатньо допустимих доказів, які підтверджують факт знаходження відповідача на кабельній лінії позивача, а саме: згідно Інформації з Державного земельного кадастру від 19.06.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:02:002:0008 на праві оренди належить ФОП Ніколенко Н.О.; листом №16426/02.02.01-06/14/18 від 17.12.2018 виконавчий комітет Миколаївської міської ради повідомив, що ФОП Ніколенко Н.О. розташований на кабельній лінії; сам відповідач зазначає, що його павільйон знаходиться на зазначеній земельній ділянці поблизу ринку Колос та не спростовують факту перешкоджання користування позивачем кабельною лінією;

- по-друге, щодо тверджень відповідача про перебіг строків позовної давності позивач зазначає, що вищезазначена кабельна лінія була прокладена в 1969 році та введена в експлуатацію як й сам автовокзал у 1971 році. Без належно оформлених документів на комунікації автовокзал не було б введено в експлуатацію. До 2001 року, автовокзал належав державному підприємству, після чого відбулася приватизація з державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, все майно, що перебувало у державного підприємства було передано на баланс позивача, що підтверджується довідкою про балансову вартість, яку додано до уточненої позовної заяви.

Згідно листа Миколаївської філії ВАТ Миколаївобленерго вих.№02-16/597 від 21.12.2009 Про балансову належність КЛ 6 кВ кабельна лінія 6 кВ ПС Нова - ТП-606 належить міжміському автовокзалу, так як при будівництві автовокзалу у 1972р. електромонтажною організацією НСУ-407 Запоріжелектромонтаж було прокладено кабельну лінію від ПС Нова до збудованого для автовокзалу ТП-606 та надано електропостачальній організації акт на прокладку названої КЛ де вказані паспортні дані КЛ також зазначено: замовник - облавтотрест, об`єкт- автовокзал.

Підземна кабельна лінія 6 кВ на ділянці від ПС Нова до ТП-606 має протяжність понад один км (1039 м), яка перетинає пр.Богоявленський, пр.Миру, вул . Будівельників в м.Миколаєві.

На думку позивача, підстави для застосування строків позовної давності відсутні;

- по-третє, позивачем надано обгрунтований розрахунок витрат, належні та допустимі докази судових витрат та представництва, як цього вимагають вимоги ГПК України.

Щодо опитування позивачем повідомлено:

- Через резервну кабельну лінію РУ 6кВ РП-8 до ЗТП 606.

- Технічними умовами приєднання, яке не є стандартним до електричних мереж електроустановок.

- АСБ-6. 3X150, Е= 1039м.

- Так.

- З 2017р.

- Згідно умов договору із спеціальним підприємством, яке мас відповідний спеціальний допуск та ліцензію - наприклад, ТОВ ЕЛЕКТРОПОТЕНЦІАЛ .

- Відповідно до акту обстеження представниками спеціального підприємства встановлюється місце пошкодження, однак, аварія відбулася в іншому місці, а не під магазином Відповідача, при цьому, торговий павільйон стоїть па кабельній лінії, та при запуску її може перешкоджати у майбутньому.

- Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.

- Ніяким, так як перешкоджають будівлі, які розташовані над кабельною лінією.

- Ніяким, так як перешкоджають інші будівлі, які розташовані над кабельною лінією.

15.07.2019 відповідачем подано суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, просить суд відмовити позивачу у задоволені вимог у повному обсязі посилаючись на те, що:

- позивач пропустив строки позовної давності для звернення з позовом до суду;

- позивач є неналежною стороною у справі;

- позивач не довів порушення своїх прав та інтересів відповідачем;

- позивач підтвердив відсутність поломки кабелю у відповідача;

- позивач не надав докази звернення до відповідача щодо допуску його у торгівельний павільйон;

- позивач не надав належних доказів, що підтверджують знаходження кабельної лінії під торговим павільйоном відповідача.

Ухвалою суду від 15.07.2019 строк підготовчого провадження продовжено, підготовче засідання у справі відкладено на 05.09.2019 о 10 год. 20 хв.

Ухвалою суду від 05.09.2019, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 15.10.2019 року об 11 год. 00 хв.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Листом від 13.09.2019 № 1288/04.01-18 Адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради просить суд розглядати справу без участі представника адміністрації, вирішення питання залишає на розсуд суду.

У судовому засіданні 15.10.2019 представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає, просить у задоволені позову відмовити з підстав, викладених у відзиві.

На підставі ч. 6 ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В ч. 1 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

Суд зазначає, що його обов`язок, встановлений, зокрема ст. 236 ГПК України, при ухваленні рішення повно і всебічно з`ясовувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та надавати оцінку всім аргументам учасників справи, не має сприйматися як безумовний.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя."

Разом з тим, у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) зазначено: "Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент."

В п. 23. Рішення у справі "Проніна проти України" (Заява N 63566/00) зазначено: "Суд нагадує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення."

В п. 19 рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (номер заяви 18390/91) ЄСПЛ зазначає: "When a court gives a decision on the merits it must therefore rule on all the submissions adduced by the parties, otherwise the judgment will be flawed for failure to give an adequate statement of the grounds (incongruencia omisiva). However, according to the case-law, the court is not under a duty to deal expressly in its judgment with each of the submissions made by the parties where its decision to allow one of the claims entails by implication the rejection of the submission in question."

В другому реченні цього пункту рішення Європейським судом з прав людини стверджено, що при винесенні рішення по суті справи, суд повинен вирішувати всі подання, подані сторонами, інакше рішення буде недосконалим. Однак, згідно з прецедентною практикою, суд не зобов`язаний прямо вирішувати кожне твердження сторони, якщо його рішення про прийняття іншого твердження тягне за собою визнання необґрунтованим цього твердження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Предметом позову є усунення перешкод у праві користування позивачем підземною кабельною лінією шляхом зобов`язання відповідача знести за власний рахунок об`єкти самочинного будівництва.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частиною першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15 зроблено висновок, що положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Вирішуючи спір, в тому числі, про усунення перешкод в користуванні майном, суд перш за все має встановити, чи порушено право особи, яка звернулась з позовом. Чи є ця особа власником майна, оскільки це прямо витікає з положень ст. 391 ЦК України, відповідно до якої саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Твердження позивача щодо належності йому майна, щодо якого він просить усунути перешкоди в користуванні, а саме: підземна кабельна лінія 6 кВ на ділянці від ПС Нова до ТП-606, витікають з таких обставин .

Відповідно до листа філії м. Миколаєва ВАТ ЕК Миколаївобленерго від 21.12.2009 №02-16/597, при будівництві Миколаївського міжміського автовокзалу у 1972 році електромонтажною організацією НСУ-407 Запоріжелектромонтаж було прокладено кабельну лінію від ПС Нова до збудованого для автовокзалу ТП-606 та надано електропостачальній організації акт на прокладку названої КЛ де вказані паспортні дані КЛ та зазначено: замовник - Облавтотрест, об`єкт - автовокзал.

Відповідно до Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (визначення точки продажу електричної енергії), що є додатком №8 до договору №44/58 від 21.08.2007, підземна кабельна лінія 6 кВ на ділянці від ПС Нова до ТП-606 має протяжність понад один км (1039 м), яка перетинає пр.Богоявленський , пр .Миру, вул.Будівельників в м .Миколаєві.

Суд відзначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Перебування майна на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності.

Баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов`язань на конкретну дату.

Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності підприємства (організації).

У разі набуття майна в процесі приватизації, відповідне право власності має бути доведено належними доказами.

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності в нього права власності щодо підземної кабельної лінії 6 кВ на ділянці від ПС Нова до ТП-606.

Зазначене є самостійною підставою для відмови в позові.

Разом з тим, з метою повного встановлення дійсних обставин справи, суд вважає за необхідне надати оцінку решті тверджень позивача.

Філією м.Миколаєва Центрального округу ПАТ Миколаївобленерго вих.№6016/07-08 від 30.08.2017 позивача було повідомлено, що кабельна лінія 6 кВ ПС Нова - ТП-606 знаходиться в ушкодженому стані та необхідно терміново виконати її ремонт та ввести її в експлуатацію.

Позивач у позовній заяві посилається на Акт обстеження тимчасових споруд від 05.12.2018, яким встановлено факт самочинного будівництва торгівельних споруд, розташованих на високовольтній кабельній лінії 6кВ на території ринку Колос .

Відповідно до Акту обстеження тимчасових споруд та об`єктів, що мають ознаки капітальних споруд над високовольтною кабельною лінією від підстанції Нова до ТП-606 від 05.12.2018, складеного комісією за участю представників адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області встановлено, що за адресами: пр. Миру ріг пр. Богоявленський, навпроти супермаркету Велмарт знаходяться чотири об`єкти з ознаками тимчасових споруд; пр. Миру, зупиночний комплекс біля ринку Колос та об`єкт з ознаками стаціонарної споруди Lifecell ; територія ринку Колос магазин Агат та зазначено висновки щодо звернення до відповідних установ з метою з`ясування законності встановлених об`єктів на обстеженій території.

Суд не вважає даний акт належним доказом щодо будь-яких обставин, які стосуються даного спору, оскільки цей акт складено у невизначеному нормативному порядку, особами з невстановленою компетенцією та повноваженнями щодо обставин, які розглядаються, без посилання на наявність тієї чи іншої технічної або правовстановлюючої документації, та без залучення представника відповідача.

Отже доводи позивача, які ґрунтуються на цьому доказі, є неприйнятними.

Господарським судом також визнаються хибними висновки позивача, які витікають з факту самочинного будівництва об`єктів нерухомості.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 376 ЦК, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 21 травня 2018 року у справі № 905/1542/17, системний аналіз положень статті 376 ЦК дає підстави для висновку про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: 1)земельна ділянка, на якій збудовано об`єкт, не була відведена для цієї мети; 2)власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; 3) власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; 4)об`єкт зведено на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

За змістом статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може здійснюватися у тому числі, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Отже підставою знесення у відповідності до наведених норм та взагалі з обставин самочинного будівництва може бути позов тільки власника земельної ділянки, а сам факт самочинного будівництва не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які не є власниками відповідної земельної ділянки.

Тобто факт самочинності будівництва того чи іншого об`єкту, який на думку позивача перешкоджає йому в користування його майном, не може бути самостійною підставою для задоволення його позову про усунення таких перешкод, оскільки такими діями порушуються інтереси іншої особи (власника земельної ділянки).

Аналогічно підлягають відхиленню і твердження позивача, які витікають з положень Правил охорони електричних мереж та Умов проведення робіт у межах охоронних зон електричних мереж затверджених Постановою KM України №209 від 04.03.1997р. та Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів , оскільки він не є уповноваженою особою щодо контролю за дотриманням правового режиму відповідних земельних ділянок.

Стосовно обраного позивачем способу усунення перешкод в користуванні майном, господарський суд зауважує таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол ратифікований Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року й з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

Відповідно до положень норм стст.16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право. (Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ. Лист Верховного Суду України від 01.07.2013)

Позивачем не подано належних доказів (технічна документація, будівельні норми та правила, висновки експертів тощо) які б свідчили про об`єктивну неможливість ремонту кабельної лінії у спосіб, який не передбачав би знесення будівель, тобто без необґрунтованого втручання у охоронюване законом та Конвенцією право особи на мирне володіння своїм майном.

З зазначено вище витікає, що позовні вимоги не доведені та не обгрунтовані належними доказами, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Щодо вимоги відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

За умовами ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тобто перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, підстави для застосування позовної давності відутні.

Судові витрати, у відповідності з ч. 4 ст. 129 ГПК України, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73-79, 86, 129, 201-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Приватного акціонерного товариства "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" (ПрАТ "МОПАС") (юридична адреса: пр. Центральний, 26Б, м. Миколаїв, 54029, фактична адреса: пр. Богоявленський, 21, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 03117820) до фізичної особи-підприємця Ніколенко Ніни Олександрівни, АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) про усунення перешкод у користуванні підземною кабельною лінією шляхом зобов`язання знести об`єкти самочинного будівництва - відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Приватне акціонерне товариство "Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій" (ПрАТ "МОПАС"), юридична адреса: пр. Центральний, 26Б, м. Миколаїв, 54029, фактична адреса: пр. Богоявленський, 21, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 03117820),

відповідач: фізична особа-підприємець Ніколенко Ніна Олександрівна , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено і підписано 25.10.2019.

Суддя В.О. Ржепецький