Рішення

від 15.10.2019 по справі 914/1009/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2019 справа № 914/1009/19

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування»

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця»

в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця»

про: стягнення 3 385 001,09 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог нова ціна позову - 346 200,65 грн.)

Представники:

позивача: Копитова Е.Р. (довіреність №15-07/49 від 15.07.2019р.);

відповідача: Кобко О.Л. (довіреність №Ц/6-63/294-18 від 29.12.2018р.),

Представникам сторін роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. ст. 38, 42, 43 ГПК України. Заяв про відвід судді не надходило. Проводилася технічна фіксація судового засідання.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Краматорський завод важкого верстатобудування" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості в сумі 3 385 001,09 грн.

Ухвалою від 13.05.2019 року відкрито провадження у справі № 914/1009/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 24.06.2019 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

15.10.2019 року в судове засідання представник позивача з"явився, позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити позов з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог. 13.08.2019р. за вх. № 2199/19 в канцелярію суду від позивача поступила заява про зменшення розміру позовних вимог та заява (вх. № 33268/19 від 13.08.2019р.) .

Відповідач в судове засідання 15.10.2019 року з`явився, відзив на позов та заперечення подав, вимоги ухвали суду виконав, проти стягнення штрафних санкцій заперечує, просить суд відмовити в задоволенні позову, а також зменшити нарахування пені.

02.09.2019 за вх. № 36112/19 в канцелярію суду від відповідача поступило заперечення на заяву про зменшення позовних вимог та заява про зменшення штрафних санкцій (вх. № 36113/19 від 02.09.19р.)

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 15.10.2019 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позивач з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих ним відповідачу послуг, що виникло на підставі укладеного між сторонами договору №Л/В-18558/НЮ від 31.05.2018р., просить суд, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 33268/19 від 13.08.2019р.) , стягнути з відповідача на користь позивача 179 820,00 грн. - п. 7.2. договору, 135 756,00 грн. інфляційних втрат та 30 624,65 грн. три проценти річних. Суму основного боргу відповідачем сплачено в повному обсязі.

Аргументи відповідача .

Відповідач проти позову заперечив повністю, зокрема, зазначивши, що, всупереч умов укладеного між сторонами договору, складена позивачем калькуляція з розшифровками матеріальних та трудових витрат, не була надана відповідачу разом із актом приймання-передачі наданих послуг, а також не є підписана відповідачем, тому, обов`язок оплати таких послуг у відповідності до умов договору не настав. Крім того, як зазначає відповідач, послуги надано позивачем із порушенням встановлених договором строків, а тому відповідач був позбавлений можливості оплатити вартість таких відповідно до річного плану закупівель на 2018р. Водночас, відповідач просив зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій .

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ .

31.05.2018р. між Приватним акціонерним товариством «Краматорський завод важкого верстатобудування» (надалі по тексту - «позивач» , «Виконавець» ) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» , найменування якого в подальшому змінено на Акціонерне товариство «Українська залізниця» , в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі по тексту - «відповідач» , «Замовник» ) укладено договір № Л/В-18558/НЮ (надалі по тексту - «Договір» ), відповідно до розділу 1 якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з капітального ремонту колесотокарного верстата UBB 112 зав. № 136-995, 1996 року виготовлення, інв. № 0190405000304, виробництва Польща, верстатобудівельний завод RAFAMET для потреб виробничого структурного підрозділу «Ремонтне вагонне депо Дрогобич» (надалі по тексту - «Послуги» , «Ремонт» ). При цьому, детальний перелік послуг визначено сторонами в Додатку №1 до договору.

Згідно з п. 4.1. договору, загальна вартість послуг визначається калькуляцією з розшифровками матеріальних та трудових витрат (Додаток 2) та становить 3 24 0 000,00 грн. з ПДВ, в тому числі 54 0 000,00 грн. ПДВ, 2 7 00 000,00 грн. без ПДВ.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 18.02.2019р., позивач своїми силами, застосовуючи свої матеріали, запчастини, механізми та обладнання відповідно до додатку № 1 до договору виконав в повному обсязі послуги, загальна вартість яких становить 3 24 0 000,00 грн. з ПДВ. При цьому, згідно акту приймання-передачі з ремонту від 29.01.2019р., позивач передав, а відповідач прийняв після виконання послуг колесотокарний верстат UBB 112 підрозділу «Ремонтне вагонне депо Дрогобич» .

18.02.2019р. позивачем сформовано для відповідача рахунок № 27 на оплату 3240000,00грн. з ПДВ вартості наданих Послуг.

Відповідно до п. 4.3. договору, замовник проводить оплату протягом 30 календарних днів після підписання актів приймання-передачі наданих послуг та калькуляції фактичних витрат з розшифровками матеріальних та трудових витрат (але не раніше реєстрації податкової накладної відповідно до вимог чинного законодавства України).

Проте, як зазначає позивач, відповідачем не здійснено вчасно оплату вищевказаних послуг, а саме, до 20.03.2019 року включно, внаслідок чого утворився борг у розмірі 3 24 0 000,00 грн. з ПДВ.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу вих. № 11/04/2019 від 11.04.2019р. про сплату основного боргу. Проте, станом на момент звернення з позовом до суду, така вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Водночас, після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено позивачу 3 24 0 000,00 грн. вартості наданих позивачем послуг, що підтверджується платіжними дорученнями № 1925775 від 19.06.2019р. на суму 1 620 000 ,00 грн. та № 2057109 від 06.08.2019р. на суму 1 620 000 ,00 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено судом, 31.05.2018р. між сторонами укладено Договір, відповідно до п.1.1. якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з капітального ремонту Обладнання, при цьому, детальний перелік послуг визначено сторонами в додатку №1 до договору. Вказаний договір за своє правовою природою є договором підряду.

Згідно з п. 5.7. договору, надання послуг та приймання їх результатів оформляється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін.

Позивач виконав у повному обсязі визначені договором послуги та передав відповідачу обладнання, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг та приймання-передачі з ремонту, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.1.1. договору, замовник зобов`язується прийняти надані послуги та своєчасно здійснювати їх оплату відповідно до умов договору.

Згідно з п. 4.3. договору, замовник проводить оплату протягом 30 календарних днів після підписання актів приймання-передачі наданих послуг та калькуляції фактичних витрат з розшифровками матеріальних та трудових витрат (але не раніше реєстрації податкової накладної відповідно до вимог чинного законодавства України).

З урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» , моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п. 8.1 ст. 8 цього Закону банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Частина 1 ст. 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому, доводи відповідача щодо непідписання ним наданої позивачем калькуляції з розшифровками матеріальних та трудових витрат, прострочення виконання позивачем послуг, а отже, відсутності обов`язку оплати наданих послуг, спростовуються, зокрема, наступним:

у відповідності до положень ч.1 ст. 843 ЦК України, у п. 4.1. договору, сторонами визначено, що загальна вартість послуг визначається калькуляцією з розшифровками матеріальних та трудових витрат (Додаток 2) та становить 3 24 0 000,00 грн. з ПДВ, в тому числі 540000,00 грн. ПДВ, 2 7 00 000,00 грн. без ПДВ.

Вказана загальна вартість послуг також зазначена і в підписаному представниками обох сторін акті приймання-передачі наданих послуг від 18.02.2019р.

Водночас, у матеріалах справи наявна копія калькуляції з розшифровками матеріальних та трудових витрат, яку, як зазначає позивач, відповідач хоч і отримав разом із актом приймання-передачі наданих послуг, проте, своєчасно не повернув. Суд звертає увагу на те, що на вказаній калькуляції міститься відмітка про отримання такої відповідачем (наявний підпис головного інженера - ОСОБА_1 про одержання екземпляру такої), при цьому, відповідно до такої калькуляції, загальна вартість послуг становить 3 24 0 000,00грн. з ПДВ., що ідентична загальній вартості послуг, визначеній сторонами у додатку № 1 до договору («Калькуляція з розшифровками матеріальних та трудових витрат» ), більше того, вартість кожної із «статей витрат» в наданій позивачем відповідачу калькуляції також є ідентичною вартості «статтям витрат» , визначеним у додатку № 1 до договору.

Крім того, факт наявності чи відсутності прострочення надання позивачем відповідачу послуг, за умови прийняття відповідачем таких послуг у повному обсязі, без застережень та зауважень, тощо не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку здійснити оплату вартості таких послуг у встановлені договором порядку та строки.

Враховуючи наведене, протягом 30 календарних днів з моменту прийняття від позивача передбачених умовами Договору Послуг, який співпадає з моментом реєстрації відповідної податкової накладної, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату позивачу вартості таких послуг у розмірі, визначеному в Договорі за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, першим днем встановленого договором строку для здійснення оплати вартості послуг був 19.02.2019р., а останнім - 20.03.2019р.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, такої оплати протягом вищевказаного строку відповідачем не здійснено.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг у розмірі 3 24 0 000,00грн. з ПДВ.

Разом з тим, після відкриття провадження у цій справі, відповідачем здійснено повністю оплату вартості наданих позивачем послуг, що підтверджується платіжними дорученнями № 1891413 від 05.06.2019р. на суму 1 500 000,00грн. та № 2057267 від 06.08.2019р. на суму 1 500 000,00грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене, у зв`язку зі сплатою відповідачем основного боргу, 13.08.2019р. за вх. № 2199/19 в канцелярію суду від позивача поступила заява про зменшення розміру позовних вимог. Проте, вказана заява по своїй суті є збільшенням позовних вимог, оскільки в ній позивачем зазначено нарахування пені, 3% річних та інфляційних у більшому розмірі, ніж заявлено у позовній заяві.

Так, при звернені з позовом позивачем нараховано пеню в розмірі 96 356,71 грн., 3 % річних в розмірі - 16 244,38 грн., інфляційні в розмірі - 32 400,00 грн за період з 21.03.2019 року до 20.05.2019 року. В заяві про зменшення позовних вимог збільшено період прострочення до моменту фактичного виконання зобов`язання - сплати боргу, відтак збільшено розмір таких нарахувань, а саме: пеня - 179 820,00 грн., 3% річних в розмірі 30 624,65 грн., інфляційні в розмірі 135 756,00 грн. Разом - 346 200,65 грн., що являється новою ціною позову, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Суд, перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних, вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Приписами ч.1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.2. договору, за несвоєчасну оплату за надані послуги Замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В першу чергу слід звернути увагу позивача, що ним невірно визначено боргові періоди, а саме на суму 3 240 000,00 грн. з 21.03.2019 року по 19.06.2019 року, а повинно бути по 18.06.2019 року, оскільки 19.06.2019 року відповідачем здійснено частково проплату боргу, відтак за цей день штрафні сакції нараховують, алев же на меншу суму боргу, яка залишилася несплаченою. Згідно з роз`ясненням, наведеним у Постанові пленуму вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (п. 1.9), день фактичної сплати заборгованості не включається в період, за який нараховується пеня. Тому в розрахунках слід дотримуватися цієї позиції - за день сплати боргу пеню не нараховуємо. Разом з тим, суд зазначає, що день здійснення часткової оплати прострочення виконання зобов`язання не вважається відсутнім.

Те ж саме поширюється і на інший платіж: борговий період на суму боргу 1 620 000,00 грн. починається з 19.06.2019 року до 05.08.2019 року, а не до 06.08.2019 року - день фактичної сплати боргу.

Перевіривши правильність розрахунку пені за допомогою системи Ліга. Закон із зазначенням правильних періодів прострочення, суд встановив, що розмір пені становить 356 577,53 грн., проте, враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 142 959,45 грн., що заявлена позивачем (Розрахунок пені - додаток № 3 і № 4 до рішення).

Згідно п.1.12 постанови Пленуму № 14, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При цьому, суд, розглянувши заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій (вх. № 36113/19 від 02.09.2019р.), зазначає наступне .

Подану заяву відповідач обґрунтовує здійсненою ним після відкриття провадження у цій справі оплатою у повному обсязі вартості наданих позивачем послуг, а також, відсутністю, враховуючи непідписання відповідачем наданої позивачем калькуляції витрат, вини відповідача у нездійсненні оплати таких послуг, а отже відсутністю правових підстав для застосування відповідальності у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних. Крім того, відповідач зазначає, що виконання, передбачених договором грошових зобов`язань було ускладнене обставинами, які не залежали безпосередньо від відповідача, а негативні наслідки (збитки) для позивача у зв`язку із таким - відсутні.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Суд враховає правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013р. про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.18 постанови від 19.03.2019р. у справі № 910/3652/18).

Суд звертає увагу на таке:

1) прострочення виконання відповідачем зобов`язань є значним, основний борг було погашено відповідачем після 5 календарних місяців з моменту його виникнення, при цьому, судом враховано передбачене умовами договору відстрочення на 30 календарних днів моменту оплати прийнятих відповідачем послуг;

2) ступінь виконання відповідачем зобов`язань, зокрема, на те, що оплату послуг відповідачем здійснено лише після відкриття провадження у справі. При цьому, в матеріалах справи відсутні та сторонами не заперечується, що відповідачем до моменту звернення позивача із цим позовом до суду не вчинено будь-яких дій, спрямованих на добровільне усунення порушення умов договору, а вимога позивача вих. №11/04/2019 від 11.04.2019р., яка стосувалася лише сплати основного боргу без нарахованої суми пені, залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

3) відсутність в матеріалах справи, а також те, що сторонами не подано належних та допустимих доказів наявності причини (причин) неналежного виконання відповідачем, передбачених умовами договору, зобов`язань. При цьому, відповідачем не доведено у встановленому законодавством порядку те, що порушення ним грошового зобов`язання сталося внаслідок випадку або непереборної сили, що б підтверджувало наявність підстав для звільнення його від відповідальності за таке порушення. Крім того, доводи відповідача на відсутність у нього можливості здійснити оплату вартості послуг відповідно до річного плану закупівель на 2018р. не підтверджено будь-якими доказами;

4) відсутність можливості оцінити майновий стан обох сторін з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, підтверджуючих такий стан та відсутність доказів неспівмірності розміру відповідальності відповідача в порівнянні із спричиненими позивачу невиконанням договору збитками, а також на те, що від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів .

Крім того, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Застосований позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору розмір штрафних санкцій, а саме пеня у розмірі облікової ставки НБУ, погоджений сторонами при укладенні договору. Вказаний договір на момент розгляду справи не визнаний судом недійсним, зокрема в частині відповідальності сторін за неналежне виконання його умов, а також відсутні докази внесення змін до нього сторонами.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, враховуючи зазначене вище, а також те, що відповідачем жодним чином не підтверджено наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, а в матеріалах справи такі докази відсутні, даний випадок не є винятковим, а тому, зважаючи на інтереси обох сторін, а також те, що норми чинного законодавства про зменшення розміру штрафних санкцій не є імперативними та застосовуються за визначених вище умов на розсуд суду, підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення розміру таких, про стягнення з відповідача на користь позивача 142 959,45 грн. пені підлягають задоволенню повністю.

Також, позивач, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь 135 756,00 грн. інфляційного збільшення за час прострочення, 30 624,65 грн. трьох процентів річних від простроченої суми, нараховані ним за період з 21.03.2019р. по 19.06.2019 року та 06.08.2019 року.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку трьох процентів річних за заявлені періоди, із зазначеням вірних дат боргового періоду, суд встановив, що такий здійснено вірно, а тому заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 30 358,35 грн. (23967,12+6391,23=30 358,35 грн. )трьох процентів річних від простроченої суми є підставними та обґрунтованими, а тому, підлягають задоволенню повністю. (Розрахунок 3% річних згідно розрахункового періоду - Додаток № 5 і № 6 до рішення).

Водночас, під час здійснення розрахунку інфляційних втрат, позивач невірно визначив сукупний індекс інфляції за період, протягом якого ним здійснено відповідні нарахування .

В листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня .

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, суд здійснив перерахунок за допомогою системи Ліга.Закон, встановив, що мала місце дефляція, яка також враховується при розрахунку, отже розмір інфляційних нарахувань становить 38 830,27 + (-9720,00) = 29 110,27 грн. (Розрахунок інфляційних - додаток № 1 і №2 до рішення) . Таким чином, інфляційне збільшення суми боргу становить 29 110,27 грн.

Отже, за підрахунком суду, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 202 428,07 грн.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 29110,27 грн. інфляційного збільшення за час прострочення, 30 358,35 грн. трьох процентів річних від простроченої суми, 142 959,45грн. пені, а також 3 036,42 грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав платіжне доручення №449123584 від 20.05.2019р. про сплату судового збору в розмірі 50 775,02 грн.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, сплачений позивачем судовий збір за подання до суду позову (із врахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог), розмір якого становить 50 775,02 грн. слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та стягнути з відповідача на користь позивача 3 036,42 грн. судового збору (відповідно до задоволених позовних вимог в розмірі 202 428,07 грн.).

При цьому, суд звертає увагу позивача, що, відповідно до п.п.1,5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Проте, враховуючи відсутність клопотання позивача про повернення сплаченої за подання позову в частині вимог, які було зменшено з врахуванням прийнятої судом заяви, підстави для повернення частини судового збору станом на момент прийняття рішення у цій справі відсутні.

Згідно з абз.2 ч.8 ст.129 ГПК України, докази, підтверджуючі розмір судових витрат, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог; для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Враховуючи те, що представником позивача до закінчення судових дебатів у цій справі 13.08.2019 року подано заяву про те, що позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення у цій справі буде подано докази, підтверджуючі розмір судових витрат, наявні підстави для вирішення питання про судові витрати, за винятком сплаченого судового збору, після ухвалення цього рішення, в межах встановленого ГПК України строку.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 221, 236, 238, 240-241 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості в сумі 346 200,65 грн. задовольнити частково .

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вулиця тверська, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи: 40075815) в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження ВП: 79007, Львівська обл., місто Львів, Галицький район, вулиця Гоголя, будинок 1; Код ЄДРПОУ ВП: 40081195) на користь Приватного акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» (місцезнаходження юридичної особи: 84306, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 6; ідентифікаційний код юридичної особи: 00222999) - заборгованість в розмірі 202 428,07 грн., з яких 29 110,27 грн. інфляційного збільшення за час прострочення, 30 358,35 грн. трьох процентів річних від простроченої суми, 142 959,45 грн. пені, а також 3 036,42 грн. судового збору.

3 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4 . В задоволенні решти частини позовних вимог в розмірі 143 772,58 грн. - відмовити.

5 . Призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл решти судових витрат на 05.11.2019 р. о 16:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, зал судових засідань № 4, ІІ поверх, каб. 212.

6 . Встановити позивачеві строк до 21.10.2019р. для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу. Зобов`язати позивача надати (надіслати) ці докази відповідачеві одночасно з їх поданням (надісланням) до суду.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 25 жовтня 2019 р.

Суддя Горецька З. В.

Додаток № 1 до рішення

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 21.03.2019 - 18.06.2019 3240000.00 1.012 38830.27 3278830.27 Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 3278830.27 грн.

№Сукупний індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100^n, де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ - індекс інфляції за останній місяць заборгованості; n - кількість місяців заборгованості

ІІнфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С - сума боргу; ІІср.- сукупний індекс інфляції

іСума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С - сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу

Додаток № 2 до рішення

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 19.06.2019 - 05.08.2019 1620000.00 0.994 -9720.00 1610280.00 Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 1610280.00 грн.

№Сукупний індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100^n, де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ - індекс інфляції за останній місяць заборгованості; n - кількість місяців заборгованості

ІІнфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С - сума боргу; ІІср.- сукупний індекс інфляції

іСума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С - сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу

Додаток № 3 до рішення

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 3240000.00 21.03.2019 - 25.04.2019 36 18.0000 % 0.099 %* 115042.19 3240000.00 26.04.2019 - 06.06.2019 42 17.5000 % 0.096 %* 130487.67 3240000.00 07.06.2019 - 18.06.2019 12 17.5000 % 0.096 %* 37282.19 Таким чином, загальна сума пені за договором складає 282812.05 грн.

*Значення є округленим і наводиться з довідковою метою. При розрахунках застосовується неокруглене значення.

Додаток № 4 до рішення

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 1620000.00 19.06.2019 - 18.07.2019 30 17.5000 % 0.096 %* 46602.74 1620000.00 19.07.2019 - 05.08.2019 18 17.0000 % 0.093 %* 27162.74 Таким чином, загальна сума пені за договором складає 73765.48 грн.

*Значення є округленим і наводиться з довідковою метою. При розрахунках застосовується неокруглене значення.

Додаток № 5 до рішення

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 3240000.00 21.03.2019 - 18.06.2019 90 3 % 23967.12 Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 23967.12 грн.

Додаток № 6 до рішення

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 1620000.00 19.06.2019 - 05.08.2019 48 3 % 6391.23 Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 6391.23 грн.