Ухвала

від 24.10.2019 по справі 826/12660/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/12660/18

адміністративне провадження №К/9901/28970/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Гімона М.М., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АД-Інструмент до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АД-Інструмент звернулось до суду із позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м.Києві, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 11 червня 2018 року №776797/38405039 про відмову у реєстрації податкової накладної позивача від 21 червня 2017 року №24 в Єдиному реєстрі податкових накладних; - зобов`язати Державну фіскальну службу зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 21 червня 2017 року №24, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Ад-інструмент , датою отримання зазначеної накладної - 11 липня 2017 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року залишено без руху з підстав відсутності документа про сплату судового збору.

Крім того, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишено без задоволення.

10 травня 2019 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відмовлено Головному управлінню ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків відмовлено та апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

21 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві повторно подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2019 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що повернення первинної апеляційної скарги не позбавляє права скаржника на повторне звернення до суду. Також зазначав, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві постійно вживались заходи із реалізації свого права на апеляційне оскарження та просив відстрочити сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в дані ухвалі: 7 днів з моменту вручення копії ухвали.

27 червня 2019 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено на 3 дні з моменту вручення копії ухвали.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення скаржник отримав копію вказаної вище ухвали 4 липня 2019 року.

Однак, враховуючи те, що у встановлений судом для усунення недоліків апеляційної скарги строк вимоги, викладені в ухвалі, скаржник не виконав, а саме не надав: мотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також документа про сплату судового збору, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

21 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

При цьому скаржник зазначає, що неможливість сплати судового збору, що пов`язана з обмеженим фінансуванням, не є підставою для позбавлення права на повторну подачу апеляційної скарги.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пункт 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк не усунуто, тобто скаржником на виконання ухвали суду жодних дій не виконано.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.

Таким чином, подана Головним управлінням ДФС у м. Києві касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АД-Інструмент до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач Н.Є. Блажівська

Судді М.М. Гімон

Є.А. Усенко