Постанова

від 22.10.2019 по справі 823/1075/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №823/1075/16

касаційне провадження №К/9901/27636/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі № 823/1075/16 (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.) за позовом Черкаського обласного комунального підприємства Фармація до Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Первинна профспілкова організація Черкаського обласного комунального підприємства Фармація про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Черкаське обласне комунальне підприємство Фармація звернулось до суду з адміністративним позовом до Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2016 № 0004971700.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 08.09.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.10.2016 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 скасував та ухвалив нову - про задоволення позовних вимог із мотивів того, що надбавка за вислугу років, установлена на підприємстві, відноситься до заробітної плати, і не може розглядатись як додаткове благо в розумінні чинного на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, позаяк не підпадає під критерії доходу згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Смілянська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.09.2016.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: статей 164, 168, 171 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При цьому наголошує, що дохід у вигляді надбавки за вислугу років, отриманий працівниками, в розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є додатковим благом, а відтак філією позивача безпідставно при визначенні бази оподаткування застосовано алгоритм пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку філії Черкаського обласного комунального підприємства Фармація Аптека № 116 ЦРА з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.03.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 06.04.2016 № 237/22/38646613.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення філією вимог статті 164, підпункту а пункту 171.2 статті 171, підпункту б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з безпідставним оподаткуванням виплаченої працівникам надбавки за вислугу років як заробітної плати, оскільки виплата такої не передбачена Колективним договором.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.04.2016 № 0004971700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 595,80 грн. за основним платежем, 658,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, 849,56 грн. за пенею.

Згідно з підпунктом 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заробітною платою для цілей розділу IV цього Кодексу є основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

За правилами пункту 164.6 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Відповідно ж до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) додатковими благами є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з підпунктом е підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Отже, чинне на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавства не відносить заробітну плату та дохід, пов`язаний із виконанням трудових обов`язків, які виплачені згідно із законом до додаткового блага.

Відповідно до частини другої статті 97 Кодексу законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

За правилами частини першої статті 14 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Згідно з частиною першою статті 15 цього Закону форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Розділу 3 Галузевої угоди між Міністерством охорони здоров`я України, Об`єднанням організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України та Центральною Радою профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України підприємства самостійно, через колективні договори, встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів.

Згідно ж зі статтею 13 Кодексу законів про працю України зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 01.07.1993 № 3356-XII Про колективні договори і угоди умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Утім, у справі, що розглядається, судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції не спростовано, що ні Колективним договором на 2010 - 2015 роки між адміністрацією та трудовим колективом Черкаського обласного комунального підприємства Фармація , ні Положенням про оплату праці працівників Черкаського обласного комунального підприємства Фармація (Додатком № 8 до Колективного договору) не передбачено надбавку за вислугу років для працівників.

Відповідно до цих документів встановлено лише надбавки та доплати в розмірі до 50 відсотків персонального посадового окладу керівникам, спеціалістам, службовцям за складність, напруженість в роботі, за високі досягнення в праці, або за виконання важливих завдань на строк їх виконання; водіям всіх видів автомобілів при наявності посвідчення за класність в розмірі 25 відсотків за перший клас та 10 відсотків за другий клас, а також за виконання водіями вантажно-розвантажувальних робіт та за експедирування товару в розмірі від 5 до 25 відсотків від місячного їх посадового окладу; за складність, напруженість, та високі досягнення в роботі, працівникам підприємства, які протягом року можуть змінюватись керівником підприємства в залежності від фінансового стану, рівня ефективності та якості виконання трудових обов`язків працівників.

Факт зайвого нарахування заробітної плати внаслідок включення до її складу вказаної надбавки підтверджується й результатами планової ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2012 по 30.06.2015, оформленими актом від 25.09.2015 № 04-24/012.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного акта індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції скасував постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.09.2016, яка відповідає закону.

Згідно зі статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2016 у справі № 823/1075/16 скасувати.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 у справі № 823/1075/16 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк