Постанова

від 16.10.2019 по справі 2-3659/2008

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

місто Київ

справа № 2-3659/2008

провадження № 61-15755св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка звернулася із апеляційною та касаційною скаргами, - Державне підприємство Бориспільське лісове господарство ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства Бориспільське лісове господарство на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року у складі судді Іванової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 26 травня 2008 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір про поділ майна, за яким належні їм на праві спільної часткової власності об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки, на яких вони розміщені, що знаходяться в с. Іванків Бориспільського району Київської області, поділено між ними. ОСОБА_1 внаслідок такого поділу перейшов у власність бригадний будинок та земельна ділянка, що необхідна для розташування та обслуговування зазначеного об`єкта нерухомого майна, площею 4, 8386 га. Вважає такий поділ нерівноцінним, оскільки вартість об`єктів нерухомого майна та земельної ділянки, що перейшли у власність відповідача відповідно до умов цього правочину, перевищує вартість об`єктів, право власності на які перейшло до позивача, а доплата різниці, встановлена договором, є замалою. Вважаючи, що зазначений правочин порушує його права, позивач не з`явився до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору та запропонував відповідачу збільшити розмір компенсації, узгодивши це питання додатковою угодою. Враховуючи, що сторонами не досягнуто домовленості, позивач просив визнати за ним право власності на бригадний будинок № 0350, загальною площею 159, 60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також на земельну ділянку, площею 4, 8386 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0292, для обслуговування господарських будівель та споруд; зобов`язати ОСОБА_2 відшкодувати різницю вартості об`єктів нерухомого майна в сумі 327 311, 65 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач позов визнав частково, не заперечував проти визнання права власності за позивачем на об`єкти нерухомого майна, що перейшли до нього за договором про поділ майна від 26 травня 2008 року, заперечував проти доплати різниці вартості об`єктів у зв`язку зі сплатою такої різниці позивачу.

Стислий виклад позиції позивача за зустрічним позовом

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та визнання права власності.

ОСОБА_2 обґрунтовував вимоги зустрічного позову тим, що ОСОБА_1 безпідставно відмовляється від нотаріального посвідчення договору про поділ майна, оскільки сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. ОСОБА_2 на виконання умов цього договору сплатив різницю вартості об`єктів, яку ОСОБА_1 прийняв. Зважаючи на наведене, просив визнати договір про поділ майна від 26 травня 2008 року дійсним; визнати за ОСОБА_2 право власності на: їдальню, інвентарний № 0481, загальною площею, 369, 7 кв. м, розташовану на АДРЕСА_2 ; майстерню ІНФОРМАЦІЯ_1 та огорожу

№ 1-2, інвентарний № 0402, загальною площею 965, 00 кв. м, розташовані на АДРЕСА_3 ; бригадний будинок, інвентарний № 0351 , загальною площею 71, 00 кв . м, розташований на АДРЕСА_4 , а також на земельні ділянки, як необхідні для розташування та обслуговування зазначеного нерухомого майна, площею 3, 7250 га, кадастровий номер 3220884001:01:049:0041, з цільовим призначенням для обслуговування господарських будівель та споруд, площею 1, 7326 га, опис меж: від А до Б - землі загального користування, від Б до В - землі державної власності, від В до Г - землі загального користування, від Г до А - землі загального користування.

Стислий виклад позиції відповідача за зустрічним позовом

ОСОБА_1 визнав зустрічний позов.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: бригадний будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , інвентарний номер 0350 , загальною площею 159, 6 кв. м, вартістю 5 528, 63 грн, та земельну ділянку, площею 4, 8386 га, кадастровий номер 3220884000:04:001:0292, з цільовим призначенням для розташування та обслуговування господарських будівель та споруд, з описом меж: від А до Б - пай № 794, від Б до В - пай № 795 , від В до Г - пай № 796, від Г до Д - пай № 817, від Д до Е - пай № 823, від Е до Ж - пай № 822, від Ж до 3 - пай № 821, від 3 до Й - пай № 816, від Й до Й - пай № 815, від Й до А - землі загального користування, які необхідні для розташування та обслуговування зазначеного нерухомого майна.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано дійсним договір про поділ майна від 26 травня 2008 року № 26/05-08, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: їдальню, що розміщена в АДРЕСА_2 , інвентарний номер 0481, загальною площею 369, 7 кв. м, вартістю 84 703, 24 грн; майстерню ІНФОРМАЦІЯ_1 та огорожу № 1-2 , що розташовані АДРЕСА_3 інвентарний номер 0402 , загальною площею 965, 0 кв. м, та бригадний будинок, що розміщений в АДРЕСА_4 , інвентарний номер 0351, загальною площею 71, 0 кв. м, загальною вартістю 575 447, 52, а також земельні ділянки, площею 3, 7250 га, кадастровий номер 3220884001:01:049:0041, та площею 1, 7326 га, з цільовим призначенням для обслуговування господарських будівель та споруд, з описом меж: від А до Б - землі загального користування, від Б до В - землі державної власності, від В до Г - землі загального користування, від Г до А - землі загального користування, що необхідні для розташування та обслуговування зазначеного нерухомого майна.

Державне підприємство Бориспільське лісове господарство

(далі - ДП Бориспільське лісове господарство ), яке не брало участі у розгляді справи, подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. На обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що це рішення впливає на його права та обов`язки, оскільки земельні ділянки частково накладаються на землі, які перебувають у користуванні ДП Бориспільське лісове господарство відповідно до викопіювання із планшета №1 Старівського лісництва ДП Бориспільське лісове господарство .

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ДП Бориспільське лісове господарство на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2008 року. Апеляційну скаргу повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що суд здійснив поділ майна сторін на підставі укладеного між ними договору про поділ майна, яке їм належало на праві спільної часткової власності. Оскільки право спільної часткової власності у сторін виникло раніше на підставі рішень сільської ради, тому суд апеляційної інстанції зробив висновок, що рішенням суду першої інстанції питання прав та обов`язків ДП Бориспільське лісове господарство не вирішувалося. Потенційно можливе часткове накладення земельних ділянок не створює правової підстави для апеляційного оскарження рішення суду. Апеляційний суд зробив висновок, що ДП Бориспільське лісове господарство у разі отримання належних доказів такого накладення, не позбавлене можливості захистити свої права в інший спосіб.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у вересні 2016 року, ДП Бориспільське лісове господарство просить скасувати ухвалуАпеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року, справу направити на новий апеляційний розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції надав оцінку доказам на підтвердження порушення прав ДП Бориспільське лісове господарство , визнавши їх неналежними не в судовому засіданні, а під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, що є неприпустимим. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не врахував правил пункту 5 Розділу VIII Прикінцеві положення ЗК України, відповідно до якого до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які були надані апеляційному суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у квітні 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). За правилами частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції має встановити, чи вирішувалося питання про права та обов`язки цієї особи.

Суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження зробив висновок про відсутність доказів, що підтверджували б порушення прав заявника ухваленим у справі рішенням суду першої інстанції.

В оцінці зазначеного Верховний Суд врахував, що, вирішуючи питання про те, чи стосується рішення у справі прав та інтересів осіб, які не залучались до її розгляду, апеляційний суд має надавати комплексну оцінку усім доказам у справі, апеляційній скарзі та доказам, доданим до апеляційної скарги.

ДП Бориспільське лісове господарство , звернувшись до суду із апеляційною скаргою, навело доводи та надало на їх підтвердження докази, що рішення у цій справі стосується його прав та інтересів. Апеляційним судом не досліджено викопіювання із планшета № 1 Старівського лісництва ДП Бориспільське лісове господарство , територія Іванківської сільської ради лісовпорядкування 2014 року, Схему розміщення земель лісгоспу, на які частково накладаються спірні земельні ділянки в кварталі 36 (кадастровий номер 3220884001:01:038:0023 - площа накладення 1, 10 га; кадастровий номер 3220884000:04:001:0291 - площа накладення 0, 75 га).

Апеляційний суд у системному зв`язку рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та додані до неї докази не оцінив належним чином, зробив передчасний висновок, що рішення суду першої інстанції не стосується прав та інтересів заявника. У досліджуваних правовідносинах апеляційним судом достеменно не встановлено неможливість настання несприятливих наслідків для заявника.

Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції мав з`ясувати, чи відбулось накладення земельних ділянок, на які визнано право власності за сторонами у справі, із земельними ділянками, які перебувають у користуванні заявника . Апеляційний суд зобов`язаний був врахувати, що матеріали цивільної справи не містять правовстановлюючих документів щодо прав сторін у справі на спірну земельну ділянку як таку взагалі.

ДП Бориспільське лісове господарство не брало участі у справі ані як сторона, ані як третя особа, про розгляд справи не повідомлялося, чим було позбавлене можливості надати суду свої пояснення та докази, висловити власні міркування. Єдиним ефективним способом відновлення правового стану є реалізація ним права на апеляційне оскарження судового рішення у встановленому процесуальним законом порядку.

Зважаючи на наведене, враховуючи, що висновки апеляційного суду є передчасними, ґрунтуються на припущеннях, не обґрунтовані належним чином, Верховний Суд вважає ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 року такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та такою, що підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не врахував, що з апеляційною скаргою звернувся не учасник справи, рішення суду у цій справі може стосуватися його прав та інтересів, ним наведено та обґрунтовано підстави для прийняття його скарги та відкриття апеляційного провадження, на підтвердження чого суду надано письмові докази.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства Бориспільське лісове господарство задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2016 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко