Постанова

від 08.10.2019 по справі 910/1314/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2019 р. Справа№ 910/1314/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Разіної Т.І.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Котенко О.О.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 08.10.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України

на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2019 (повний текст рішення підписано 28.05.2019) у справі №910/1314/19 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська фруктова компанія"

до Міністерства аграрної політики та продовольства України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна казначейська служба України

про стягнення 748 179,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська фруктова компанія" звернулось до господарського суду міста Києва до Міністерства аграрної політики та продовольства України про стягнення 748 179,59 грн, яка складається з 615 378,59 грн інфляційні втрати та 132 801,00 грн - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто з Міністерства аграрної політики та продовольства України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська фруктова компанія" 615 378, 59 грн інфляційних втрат, 132 801,00 грн - 3% річних, 11 222,71 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №910/1314/19, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю або закрити провадження у справі. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам діючих норм права щодо законності і обґрунтованості її винесення, повноти та об`єктивності аналізу фактичних обставин і зібраних у справі доказів, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права

Скаржник обґрунтовує скаргу тим, що стягнення з Мінагрополітики за період з 09.03.2017 по 27.11.2017 інфляційних втрат у сумі 248 233,64 грн та 3% річних у сумі 52 721,16 грн є порушенням Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , адже підчас виконання казначейством рішення суду про стягнення коштів з державного органу не стягуються інфляційні втрати, а виплачується лише компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми і виключно рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Скаржник вказує, що як Бюджетний кодекс України так і Порядком справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2005 року № 587 не визначає конкретних строків спрямування Мінагрополітики бюджетних коштів суб`єктам господарювання, отже не можна говорити про порушення бюджетних зобов`язань або прострочення виконання грошового зобов`язання.

Скаржник зазначає, що Міністерство аграрної політики та продовольства України вважає, що суб`єктний склад сторін у справі та правовідносини, які виникли між ними є правовідносинами суб`єкта владних повноважень (головного розпорядника бюджетних коштів згідно Порядок № 587) та суб`єкта господарювання у процесі виконання бюджетної програми, такі правовідносини не мають жодного відношення до господарської діяльності цих суб`єктів, і є виключно публічно-правовими відносинами, а не приватно-правовими.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №910/1314/19 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині, на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.

01.08.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №1516 від 26.07.2019 про сплату судового збору в розмірі 16834,04 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2019 апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №910/1314/19 у складі колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Агрикової О.В.; призначено справу до розгляду на 18.09.2019.

18.09.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.09.2019.

Позивач, згідно з поданим до суду 30.07.2019 відзивом, проти доводів апеляційної скарги заперечив та зазначив, що підставою виникнення кредиторської заборгованості відповідача по відношенню до позивача є обов`язок компенсації відповідачем здійснених позивачем капітальних витрат на закладення молодих садів, передбачений порядком справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 587 від 15.07.2005.

Відзив обґрунтовано тим, що Мінагрополітики, як суб`єкт у спірних правовідносинах, не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта - ТОВ "Харківська фруктова компанія", який є учасником спору, та вимоги ТОВ Харківська фруктова компанія не об`єднуються з вимогами вирішити публічно-правовий спір і відповідно за своїм суб`єктним складом підпадають під дію ст. 1 ГПК України.

25.09.2019 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення, в яких викладена його правова позиція по справі.

Так, позивач вказує, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема і факту наявності боргу з відшкодування понесених позивачем витрат, передбаченого бюджетною програмою. Вказаний висновок підтримано і Північним апеляційним господарським судом у постанові у справі № 910/14127/18 від 12.06.2019, що залишена без змін Ухвалою Верховного суду в складі Касаційного господарського суду від 13.09.2019.

ТОВ Харківська фруктова компанія , вважає свою правову позицію цілком обґрунтованою, а з огляду на те, що жодним нормативним актом не виключено відповідальність розпорядника бюджетних коштів за невиконання або несвоєчасне виконання ним грошових зобов`язань, вважаємо рішення суду першої інстанції законним, а правову позицію скаржника такою, що не грунтується на жодних правових нормах.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6); розгляд справи відкладено до 08.10.2019.

Міністерством аграрної політики та продовольства України, 07.10.2019 до суду апеляційної інстанції подано додаткові пояснення, в яких скаржник вказує, що спірні правовідносини мають специфічний характер, оскільки передбачають отримання бюджетних коштів суб`єктами господарювання в межах і спосіб, які визначені Бюджетним кодексом України та Порядком справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2005 року № 587 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2012 року № 285).

Міністерство аграрної політики та продовольства України вважає провадження за позовною заявою ТОВ Харківська фруктова компанія підлягає закриттю, оскільки спірні правовідносини виникли під час здійснення Міністерством свої владних управлінських функцій, а саме головного розпорядника бюджетних, з метою виконання бюджетної програми, тобто за правовою природою спір носись адміністративний (публічно правовий) характер, і відтак не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

08.10.2019 до Північного апеляційного господарського суду звернувся позивач з правовою позицією у справі, в якій зазначає, спірні правовідносини між позивачем і відповідачем мають приватноправовий характер, оскільки вони не стосуються дій або бездіяльності відповідача як головного розпорядника бюджетних коштів в межах виконання бюджетних програм, а є способом захисту позивача від знецінення грошових коштів, як описано вище, а тому до даних правовідносин застосовується вимоги статті 625 ЦК України, як єдиний можливий спосіб захистити свої права у даній справі, оскільки Бюджетним кодексом відшкодування майнових втрат кредитора внаслідок знецінення його грошових коштів не регулюється.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 у справі №910/1314/19 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/1314/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №910/1314/19 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіної Т.І. Розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою та часом.

В судове засідання, що відбулось 08.10.2019, з`явились представники усіх сторні по справі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, які були присутні в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 587 від 15.07.2005 затверджено Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого (надалі - Порядок), яким визначено механізм справляння збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (далі - збір) в розмірах, встановлених Податковим кодексом України, та використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою "Державна підтримка розвитку хмелярства, закладення молодих садів, виноградників та ягідників і нагляд за ними".

Пунктом 5 Порядку передбачено, що бюджетні кошти надаються суб`єктам господарювання, які займаються виноградарством, садівництвом і хмелярством (далі - суб`єкти господарювання), незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності для компенсації здійснених у поточному бюджетному році витрат (без урахування сум податку на додану вартість) за такими передбачені порядком напрямами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська фруктова компанія" зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є вирощування зерняткових та кісточкових фруктів, здійснило капітальні витрати на закладення молодих садів, за які, згідно Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 587 від 15.07.2005, передбачена компенсація витрат з Державного бюджету України.

Міністерство аграрної політики та продовольства України має кредиторську заборгованість перед ТОВ "Харківська фруктова компанія" за кодом програмної класифікації видатків 2801350 "Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками" у розмірі 2 429 700,00 грн, що підтверджується довідкою Управління Агропромислового розвитку Чугуївської райдержадміністрації № 01-03/460 від 18.12.2014.

У зв`язку з невиплатою Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківська фруктова компанія" вказаної кредиторської заборгованості останнє звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Міністерства аграрної політики та продовольства України, про:

- визнання неправомірною бездіяльність Головного Управління державної казначейської служби в Харківській області, що проявилася у невиконанні дій із перерахування ТОВ "Харківська фруктова компанія" бюджетної компенсації за кодом програмної класифікації видатків 2801350 "Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками" на суму 2 429 700,00 грн;

- визнання неправомірною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України, що проявилася у невиконанні дій із виплати заборгованості перед ТОВ "Харківська фруктова компанія" бюджетної компенсації за кодом програмної класифікації видатків 2801350 "Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками" на суму 2 429 700,00 грн;

- зобов`язання Державну казначейську службу України вчинити дії зі списання (стягнення) з Державного бюджету України компенсації за кодом програмної класифікації видатків 2801350 "Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками" на суму 2 429 700,00 грн;

- стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ "Харківська фруктова компанія" компенсацію за бюджетною програмою по КПКВ 2801350 "Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками" кошти у розмірі 2 429 700,00 грн, шляхом списання з наявних бюджетних програм Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі № 820/20403/14 встановлено, що протоколом засіданням відповідних комісій та висновками перевірки підтверджено, що позивачем надано повний пакет документів, необхідний до компенсації, інвентаризація садів в повній мірі відповідає заявленим в документах показникам, зауваження до ТОВ "Харківська фруктова компанія" відсутні.

Міністерством аграрної політики та продовольства України при наявності кредиторської заборгованості перед ТОВ "Харківська фруктова компанія" за кодом програмної класифікації видатків 2108350 "Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками" на суму 2 429 700,00 грн, всупереч правовим нормам, не було здійснено компенсації ТОВ "Харківська фруктова компанія" за кодом програмної класифікації видатків 2108350 "Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками" у розмірі 2 429 700,00 грн.

З огляду на викладене, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі № 820/20403/14 частково задоволено позовні вимоги та визнано неправомірною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо не вчинення дій із виплати заборгованості перед ТОВ "Харківська фруктова компанія" бюджетної компенсації за кодом програмної класифікації видатків 2108350 "Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками" у розмірі 2 429 700,00 грн; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Харківська фруктова компанія" кошти в розмірі 2 429 700,00 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного окружного адміністративного суду від 09.02.2017 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі № 820/20403/14 змінено, а саме стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Харківська фруктова компанія" компенсацію за бюджетною програмою по КПКВ 2801350 "Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками" кошти в розмірі 2 429 700,00 грн шляхом списання з наявних бюджетних програм Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Таким чином позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було зареєстровано кредиторську заборгованість перед позивачем за кодом програмної класифікації видатків 2801350 "Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідними" на загальну суму 3 198 700,00 грн. Протягом 2013-2014 років відповідачем було перераховано позивачу 769 000,00 грн. Станом на 17.10.2014 кредиторська заборгованість відповідача складала 2 429 700,00 грн. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду № 820/20403/14 від 10.11.2016 визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій із виплати заборгованості бюджетної компенсації перед позивачем та стягнуто з Держаного бюджету України кошти в розмірі 2 429 700,00 грн. Виплату з державного бюджету на вказану суму позивачем було отримано лише 27.11.2017, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 748 179,59 грн, з яких 615 378,59 грн інфляційні втрати та 132 801,00 грн - 3% річних.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі № 820/20403/14, яка змінена постановою Харківського апеляційного окружного адміністративного суду від 09.02.2017 стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Харківська фруктова компанія" компенсацію за бюджетною програмою по КПКВ 2801350 "Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками" кошти в розмірі 2 429 700,00 грн шляхом списання з наявних бюджетних програм Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами 27.11.2017, за наслідками примусового виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 у справі № 820/20403/14, позивачем отримано виплату компенсації за бюджетною програмою по КПКВ 2801350 "Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками" в розмірі 2 429 700,00 грн.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 57 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов`язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального Фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов`язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, в порушення таких правових норм як Бюджетний кодекс України та Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства свої зобов`язання по сплаті компенсації за бюджетною програмою по КПКВ 2801350 "Закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками та ягідниками" в розмірі 2 429 700,00 грн своєчасно не здійснив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті кредитної заборгованості, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 615 378,59 грн інфляційних втрат та 132 801,00 грн - 3% річних (нарахованих за період з 01.02.2016 по 27.11.2017).

За змістом загальних положень щодо виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

З огляду на те, що згадану статтю 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем не було виконано грошове зобов`язання по виплаті компенсації в розмірі 2 429 700,00 грн, які в подальшому стягнуто судами у справі № 820/20403/14.

Стягнення інфляційних втрат та 3% річних можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 (трьома) роками, які передували подачі позову (постанова Верховного суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16 (3-1522гс16)).

Позов датований 01.02.2019, а отже позивачем визначено період нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 01.02.2016 по 27.11.2017.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних правомірно вважає їх обґрунтованими та приходить до вірного висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 615 378,59 грн інфляційних втрат та 132 801,00 грн - 3% річних.

Щодо доводів скаржника про те, що спірні правовідносини виникли під час здійснення Міністерством свої владних управлінських функцій, а саме головного розпорядника бюджетних, з метою виконання бюджетної програми, тобто за правовою природою спір носись адміністративний (публічно правовий) характер, і відтак не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, а провадження по справі підлягає закриттю, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З огляду на це справа про застосування відповідно до статті 625 ЦК України заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, навіть якщо учасником цього зобов`язання є суб`єкт владних повноважень, розглядається залежно від суб`єктного складу у порядку цивільного чи господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц.

В межах данної справи позивачем не ставиться питання про стягнення заборгованості з Мінагрополітики за відповідною бюджетною програмою, а так само про порушення Мінагрополітики бюджетного законодавства при перерахуванні відповідних грошових коштів. Позивачем заявлена вимога щодо стягнення заборгованості у зв`язку зі знеціненням коштів за період прострочення зобов`язання (виплати). Право вимагати стягнення такої заборгованості у судовому порядку зумовлено тим, що позивач зазнав майнових втрат внаслідок несвоєчасної виплати компенсації.

Внаслідок участі позивача у відповідній Державній програмі у позивача виникло законне очікування на отримання відповідних виплат у встановлений законом строк, що є правом на майно у розумінні ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спірні правовідносини між позивачем і відповідачем мають приватноправовий характер, оскільки вони не стосуються дій або бездіяльності відповідача як головного розпорядника бюджетних коштів в межах виконання бюджетних програм, а є способом захисту позивача від знецінення грошових коштів, як описано вище, а тому до даних правовідносин застосовується вимоги статті 625 ЦК України, як єдиний можливий спосіб захистити свої права у даній справі, оскільки Бюджетним кодексом відшкодування майнових втрат кредитора внаслідок знецінення його грошових коштів не регулюється.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц відступила від правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-2759цс15, на який посилається відповідач, що виключає його (висновку) застосування до спірних правовідносин.

Ст. 11 ЦК України встановлено невичерпний перелік підстав виникнення цивільно-правових зобов`язань, а бюджетним кодексом питання відшкодування майнових втрат, які зазнав позивач (у справі 686/21962/15-ц), не регулюються.

Таким чином, доводи відповідача врегулювання спірних правовідносин положеннями Бюджетний кодекс України, є необгрунтованими та відхиляються судом апеляційної інстанції.

Враховуючи, що зобов`язання з виплати грошових коштів за бюджетною програмою є грошовим, то у суду наявні всі підстави стягнути 3% річних та інфляційні втрати з відповідача.

Спірні правовідносини за своєю природою є приватноправовими, оскільки стосуються стягнення 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Вимога про визнання протиправним будь-яких дій чи рішень суб`єкта владних повноважень у вказаній справі не заявлялись.

Більше того, згідно з правовою позицією КАС ВС у справі № 820/3052/17, на яку здійснив посилання сам відповідач, Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення інфляційних втрат із суб`єкта владних повноважень не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства і закрив провадження в цій частині.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і відповідає положенням закону, і підстави для скасування рішення з цих підстав відсутні.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

З огляду на викладене позовні вимоги Міністерства аграрної політики та продовольства України є обґрунтованими та такими які вірно задоволенні судом першої інстанці.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 910/1134/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська фруктова компанія", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та до уваги судом не приймається з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська фруктова компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 910/1134/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська фруктова компанія".

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 910/1314/19 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 910/1314/19 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1314/19 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Т.І. Разіна

К.В. Тарасенко