Рішення

від 16.10.2019 по справі 916/1674/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1674/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

за участю представників:

від позивача: Синько О.А. - за ордером;

від відповідача: Оксенчук С.С. - по довіреності.

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГРЕКОВА" (вул. Партизанська, 16, Одеса, Одеська область, 65098) до відповідача: Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління (вул. Армійська, 18, Одеса, Одеська область, 65058) про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГРЕКОВА" звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Південне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, в якому просить господарський суд: про зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивачем не було допущено порушення умов Договору генпідряду жодним чином, і саме невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором генпідряду мало наслідком не передання відповідачем позивачу будівельного майданчика, і відповідно, затримку початку підрядних будівельних робіт.

Ухвалою суду від 18.06.2019р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.07.2019р. продовжено строк підготовчого провадження до 18.09.2019р. та відкладено підготовче засідання на "04" вересня 2019 р.

Ухвалою від 11.09.2019року, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засідання суду на 16.09.2019р.

Відповідач надав відзив на позов в якому проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

У судовому засіданні 16.10.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

в період з січня 2019 р. по березень 2019 р. на виконання вимог Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", Південним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України через офіційний веб сайт електронної системи публічних закупівель за адресою: https://prozorro.goy.ua/ проводилась процедура публічних торгів на закупівлю робіт для гарантованого забезпечення потреб оборони "Будівельні роботи та поточний ремонт (45000000-7). Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування у військовому містечку №4-1, смт. Чорноморське, Одеської області. Шифр - Ч-1/К-5".

Так, позивач зазначає, що за результатами проведеної процедури переможцем торгів було обрано ТОВ "Торговий Дім "Грекова", у зв`язку з чим між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) згідно приписів ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони" було укладено договір генерального підряду № 20/19 від 29.03.2019 р. на закупівлю робіт для гарантованого забезпечення потреб оборони "Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування у військовому містечку № 4-1, смт. Чорноморське, Одеської області. Шифр - Ч-1/К- 5".

Згідно п. 1.1. договору генерального підряду підрядник зобов`язується, в межах динамічної договірної ціни, виконати на свій ризик власними та залученими силами комплекс робіт з будівництва будівлі казарми поліпшеного планування у військовому містечку № 4-1 смт. Чорноморське Одеської області. Шифр - Ч-1/К-5, "ДК 021:2015; 45000000-7 - Будівельні роботи та поточний ремонт" (далі - об`єкт) зазначені у пункті (далі-роботи) та здати об`єкт готовим до експлуатації замовнику, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити вказані вище роботи.

Найменування робіт: Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування у військовому містечку № 4-1, смт. Чорноморське, Одеської області. Шифр - Ч-1/К-5 (п. 1.2. договору генерального підряду).

Пунктом 3.1. договору генерального підряду договірна ціна будівництва Об`єкта становить - 11143319,46 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1857219,91 грн., на підставі розрахунків вартості робіт: договірної ціни та локальних кошторисів, які є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до пункту 3.2. договору генерального підряду договірна ціна об`єкту визначається згідно ДСТУ БД 1.1-1:2013та становить - 11143319,46 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1857219,91 грн. Договірна ціна є динамічною та може бути уточнена на умовах цього договору та чинного законодавства України.

Згідно п. 5.1. договору генерального підряду строк (термін) виконання робіт, які фінансуються у 2019 році до 31.07.2019 року. Місце надання послуг - Україна, Одеська область, смт. Чорноморське, підвідомча територія (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 15.1. договору генерального підряду фінансування робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів, на проведення будівництва підряднику доручаються до виконання роботи на загальну суму - 11143319,46 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1857219,91 грн., в тому числі: на 2019 рік фінансування складає - 11143319,46 грн., втому числі ПДВ 20% - 1857219,91 грн., за рахунок загального фонду Державного бюджету України.

Таким чином позивач стверджує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються, зокрема, нормами ЦК України та за своєю правовою природою становлять договір будівельного підряду.

При цьому позивач зазначає, що у квітні 2019 року позивачу надійшло повідомлення відповідача від 03.04.2019 р. № 514/2/160, в якому відповідач повідомив позивача про відмову від подальшого виконання умов договору генерального підряду та розірвання договору з підстав відсутності коштів для фінансування робіт з будівництва об`єкту та ненадання будівельного майданчику для проведення подальших будівельних робіт з посиланням на п.п. 6.2.2., 6.2.2.1., 6.2.9., 6.3.2. договору генерального підряду та ч.ч. 1,3 ст. 615, ст. 629 та ч.2 ст.849 ЦК України.

Таким чином, позивач, враховуючи умови вказаного договору генерального підряду та приписи чинного законодавства, вважає, що така відмова відповідача від виконання умов вказаного договору та рішення про його розірвання в односторонньому порядку суперечать чинному законодавству, з огляду на таке.

Як зазначає позивач, з умов укладеного між сторонами договору генерального підряду вбачається, що замовник має право достроково розірвати в односторонньому порядку цей договір, письмово повідомивши про це генпідрядника (цінний лист з описом вкладення) за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання у разі, якщо: генпідрядник не розпочав будівництво об`єкта протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати передачі замовником за актом приймання об`єкту для будівництва. Факт відсутності початку будівництва підтверджується складеним уповноваженими представниками замовника актом огляду будівельного майданчику (п. 6.2.2. договору генерального підряду).

Так, позивач зазначає, що відповідне повідомлення відповідач здійснив від 03.04.2019 р. № 514/2/160.

Разом з тим позивач додає, що відповідно до пункту 6.2.9. договору генерального підряду, на який послався відповідач, замовник має право делегувати в установленому законодавством порядку повноваження щодо здійснення технічного нагляду і контролю третій особі, зокрема спеціалізованій організації (консультаційній, проектній, інжиніринговій тощо) або спеціалісту, які мають відповідні дозвільні документи, з визначенням у договорі підряду їх повноважень. Делегування замовником своїх повноважень не звільняє його від відповідальності перед підрядником за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань, а також не позбавляє права здійснювати контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт.

Відтак позивач вважає, що вказаний пункт як підстава для односторонньої відмови від договору не ґрунтується на вимогах закону.

Згідно п. 6.2.15. договору генерального підряду замовник має право відмовитися від договору підряду в будь-який час до закінчення виконання робіт (будівництва об`єкта), оплативши підряднику виконану частину робіт, з підстав визначених п. 18.2 цього договору.

Наразі позивач зауважив, що як вбачається зі змісту пункту 18.2. договору генерального підряду замовник може припинити дію цього договору: з причин відсутності коштів для фінансування робіт з будівництва об`єкту; при виявленні обставини непереборної сили; відставання у виконанні обсягів робіт з вини підрядника та порушенні графіків виконання робіт понад місяць. Також позивач додає, що щодо виявлення обставин непереборної сили сторони спору жодних заяв не подавали.

Стосовно відсутності коштів для фінансування як підстава, на яку посилається відповідач, позивач зазначає наступне. У п. 18.3. договору генерального підряду зазначено, що сторона, що приймає рішення про припинення робіт або розірванню договору, зобов`язана письмово з обґрунтуванням причин попередити іншу сторону не менш, ніж за 10 днів до вступу в силу цього рішення. Припинення робіт здійснюється на термін до 3-х місяців і, якщо на протязі цього терміну обставини, що зумовили дане рішення, не будуть усунені, сторона має право розірвати договір. Отже, як вказує позивач, відповідач явно передчасно та не у спосіб, передбачений договором, прийняв рішення про відмову від виконання умов договору та його розірвання, надіславши повідомлення про дострокове розірвання, не дотримавшись передбаченої договором генерального підряду процедури щодо 3-х місячного терміну для усунення обставин, що зумовили дане рішення. Також позивач додає, що фактично, як вбачається з обставин цієї справи, договір генерального підряду укладено 29.03.2019 р., а вже 03.04.2019 р., відповідач заявив у своєму листі про відсутність фінансування за спірним договором генерального підряду. Водночас позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем не було надано жодних доказів (документів) підряднику, які підтверджували факт відсутності передбаченого та узгодженого між сторонами бюджетного фінансування. В той же час, позивач наголошує, що як вбачається з відповіді Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 19.04.2019 р. на запит позивача про надання публічної інформації від 11.04.2019 р., повідомлено, що 08.04.2019 р. необхідні кошти для фінансування були доведені на виконання підрядних робіт в повному обсязі. Отже, позивач вважає, що посилання відповідача на недостатність фінансування в якості підстави для відмови від виконання умов договору та його розірвання в даному випадку не ґрунтуються на вимогах закону та фактах. Згідно умов додатку № 3 до договору генерального підряду "Графік фінансування замовником робіт з будівництва об`єкт на 2019 рік" розмір фінансуванні затверджений замовником та узгоджений з підрядником на 2019 рік становить 11143319,46 грн. Таким чином, позивач стверджує, що враховуючи централізоване підпорядкування відповідача Міністерству оборони України, зазначений графік був також узгоджений з Міністерством та відповідним профільним департаментом. Більше того, як зазначає позивач, відповідач не вправі був оголошувати процедуру тендерної закупівлі робіт, товарів і послуг без наявності реального фінансування за вказаним напрямком з Державного бюджету України, оскільки укладенню договору генерального підряду та процедурі публічних торгів передували управлінські рішення з вказаного питання, зокрема, рішення тендерного комітету, затвердженого протоколом Південного територіального КЕУ від 31.01.2019 р. № 61 "Про оголошення проведення відбору на закупівлю робіт для гарантованого забезпечення потреб оборони", складання річного Плану закупівель на 2019 рік, тощо (всі зазначені документи є наявними у відповідача).

Згідно ст. 4 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п`яти днів з дня їх затвердження.

Крім того, позивач вказує, що за умовами договору наявність або відсутність будь-яких обставин сторони повинні підтверджувати документально.

Згідно положень п. 3.2.1. договору генерального підряду динамічна договірна ціна може коригуватися тільки за взаємною згодою сторін. У разі підвищення підрядником динамічної договірної ціни, не передбаченого договором підряду, всі пов`язані з цим витрати, якщо інше не встановлено законом, несе підрядник. Сторони у договорі підряду передбачають порядок уточнення динамічної договірної ціни у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника. Сторони документально підтверджують настання тих чи інших обставин, на які вони посилаються, як підставу для коригування динамічної договірної ціни, шляхом їх приєднання до договору.

Пунктом 1.3. договору генерального підряду визначається, що обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника.

Згідно п. 3.3. договору генерального підряду ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, що оформлюється відповідною додатковою угодою.

Відповідно до п. 3.4 договору генерального підряду вартість доручених підряднику робіт: на 2019 рік складає - 11143319,46 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1857219,91 грн. за рахунок загального фонду Державного бюджету України.

Пунктом 5.3. договору генерального підряду визначено, що замовник може, у випадку необхідності, прийняти рішення про уповільнення, зупинення або прискорення темпів виконання робіт з внесенням у встановленому порядку змін до договору підряду, в тому числі до календарного плану будівельно-монтажних робіт, договірної ціни, графіку фінансування і т.д.

В п. 5.4. договору визначено, що перегляд строків виконання робіт, передачу їх замовнику в межах строку визначеного пунктом 5.1. цього договору, може здійснюватися за узгодженням сторін за умови підписання відповідної додаткової угоди до договору, у випадку: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; у разі виникнення документального підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення договірної ціни; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни обсягу та якості робіт).

У відповідності до п. 5.5. договору генерального підряду, при коригуванні термінів виконання робіт за відсутності фінансування, або затримки в оплаті з причин незалежних від замовника, термін дії договору за домовленістю сторін може бути продовжено на більш пізній період до повного виконання своїх зобов`язань сторонами.

При цьому у п. 6.2.4 договору генерального підряду сторони обумовили можливість зменшувати обсяг виконання робіт та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Так, позивач зазначає, що як вбачається з пунктів 15.2.-15.5. договору генерального підряду, фінансування робіт проводиться за графіком фінансування робіт з будівництва, який складається замовником узгоджується з підрядником і є невід`ємною частиною договору підряду (додаток 3). Графік фінансування складається на весь період робіт з розбивкою по кварталах. В разі ухвалення замовником рішення про прискорення або уповільнення темпів виконання робіт одночасно уточнюється і графік фінансування з внесенням відповідних змін у договір. У випадку, якщо асигнувань визначених на проведення робіт на поточний рік не вистачить для повного фінансування об`єкту, недостатня сума коштів передбачається на наступний період відповідно до затвердженого титульного списку. Враховуючи наведені положення договору генерального підряду та норми законодавства, позивач вважає, що відповідач мав можливість впродовж 3-х місяців у разі не усунення обставин, що стали причиною неможливості виконання умов договору - розірвати договір генерального підряду, зменшити вартість робіт або строки їх виконання відповідно до реального обсягу фінансування, продовжити строк дії договору генерального підряду, змінивши умови договору, в т.ч. шляхом пропозиції позивачеві укласти додаткову угоду, однак, відповідач не вжив жодних заходів передбачених договором генерального підряду та законодавством, та неправомірно прийняв рішення про відмову від подальшого виконання та дострокове розірвання спірного договору генерального підряду.

Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до приписів ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. При цьому, підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Отже, як вказує позивач, законодавство та умови договору генерального підряду чітко встановлювали обов`язок відповідача вчиняти дії щодо виконання умов цього договору, в тому числі, у разі відсутності на певний період фінансування, проте жодні умови договору та законодавства не давали права відповідачеві безпідставно відмовитись від подальшого виконання умов договору генерального підряду. Тим більше, відповідач через декілька днів після надіслання повідомлення про відмову та розірвання повідомив позивача, що фінансування наявне в обсягах, необхідних для виконання робіт по об`єкту.

Відмовляючись від подальшого виконання укладеного між сторонами договору генерального підряду відповідачем, за ствердженнями позивача, фактично було порушено норми ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", згідно якої закупівлі здійснюються за такими принципами, як добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Невмотивоване рішення відповідача про відмову від виконання договірних зобов`язань, а так само одностороннє розірвання договору через декілька днів після його укладення з непідтверджених жодним доказом причин - відсутності необхідного обсягу фінансування, за ствердженнями позивача, повністю протирічить наведеним принципам здійснення публічних закупівель.

При цьому, посилаючись на положення ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 615, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 651, ч. 2 ст. 849 ЦК України, п. 6.2 договору генерального підряду № 20/19 від 29.03.2019 р., позивач зазначає, що сам відповідач вказує у повідомленні від 03.04.2019 р. позивачеві про його проблеми з передачею будівельного майданчика (затримками) у зв`язку з бездіяльністю якоїсь третьої особи та у зв`язку з неможливістю відповідача вчасно передати будівельний майданчик позивачеві.

Водночас позивач звертає увагу на положення п. 5.6. договору генерального підряду, відповідно до якого саме до обов`язку замовника входить передача будівельного майданчика підряднику. Так, як вказує позивач, відповідно до вказаного пункту будівельний майданчик (фронт робіт) надається за актом підряднику у 3-денний термін з моменту підписання договору, тобто він мав бути переданий до 03.04.2019 р. - дати прийняття відповідачем рішення про відмову від виконання умов договору та дострокове розірвання, однак будь-яких повідомлень про необхідність переговорів, зміни термінів або вартості робіт, укладення додаткових угод, відсутності фінансування, що передували б рішенню про відмову від виконанню умов договору генерального підряду та його розірвання, відповідач позивачеві не надсилав, а також будь-яких підтверджуючих документів про відсутність фінансування за вказаним об`єктом, відповідач позивачу не надсилав.

При цьому позивач додає, що за умовами договору генерального підряду в акті приймання об`єкту для будівництва відображається фізичний стан об`єкту, джерела водо- та енергопостачання, межі будівельного майданчику, місце складування матеріалів, порядок допуску до об`єкту будівництва, тощо. Крім того, підрядник забезпечує охорону будівельного майданчику, а замовник можливість доступу до нього фізичних осіб і автотранспортної техніки підрядника.

Наразі позивач зауважив, що відповідно до пункту 6.1. договору генерального підряду саме замовник зобов`язаний: надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну та іншу договірну документацію відповідно до договору підряду; забезпечувати підрядника доступом до об`єкту для виконання робіт, передбачених цим договором.

Таким чином позивач стверджує, що ним не було допущено порушення умов договору генерального підряду жодним чином, і саме невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором генерального підряду мало наслідком не передання відповідачем позивачу будівельного майданчика, і відповідно, затримку в початку підрядних будівельних робіт, а тому вказане є цілком бездіяльністю та виною відповідача, що не може бути покладено в основу для відмови від виконання договірних зобов`язань та розірвання договору в односторонньому порядку.

Також позивач вказує, що зазначення у тексті договору генерального підряду умов, за яких за відсутності бюджетного фінансування, замовник може відмовитись від подальшого виконання договору та розірвати його, не дивлячись на підписання цих умов позивачем (як підрядником) також викликають сумнів, оскільки за усталеною судовою практикою такі умови є недійсними. Аналогічну позицію викладено у постанові ВГСУ від 26.10.2016 р. у справі № 910/1459/16, постанова ВСУ від 12.04.2017 р. у справі № 906/1072/15.

З врахуванням вищенаведеного, позивач звернувся до суду із даним позовом до Господарського суду Одеської області за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

При вирішенні спору у справі господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Частиною 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15 , 16 Цивільного кодексу України , ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України , застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ст. 55 Конституції України , права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України , юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України ).

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України , визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України ).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 ЦК України , що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Закупівля робіт з будівництва будівлі казарми поліпшеного планування у військовому містечку №4-1, смт. Чорноморське, Одеської області (Шифр - 4- 1/К-5) як необхідних для гарантованого забезпечення потреб оборони проведена Південним ТКЕУ із застосуванням передбаченої Законом України № 1356-VIII від 12.05.2016 Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони (надалі - Закон № 1356-VIII) переговорної процедури, що передбачає відбір учасників для її проведення через електронну систему закупівель шляхом проведення електронного аукціону (статті 1, 3 Закону).

За результатами проведеної процедури закупівлі (ідентифікатор закупівлі UA-2019-01-24-002423-a) 29 березня 2019 року між Південним ТКЕУ та ТОВ Торговий Дім Трекова укладено договір генерального підряду № 20/19 на закупівлю робіт для гарантованого забезпечення потреб оборони Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування у військовому містечку №4-1, смт. Чорноморське, Одеської області. Шифр - Ч-1/К-5 (надалі - Договір, спірний Договір).

Договірна ціна будівництва Об`єкта становить - 11 143 319, 46 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 857 219,91грн. (п. 3.1 Договору).

Пунктом 15.1 Договору визначено, що фінансування робіт за Договором здійснюється за рахунок бюджетних коштів, на проведення будівництва Підряднику доручаються до виконання роботи на загальну суму 11 143 319, 46 грн. (з ПДВ), в тому числі на 2019 рік фінансування складає 11 143 319, 46 грн. за рахунок загального фонду Державного бюджету України.

Пунктом 18.2 Договору встановлено право Замовника припинити дію цього Договору, зокрема, з причин відсутності коштів для фінансування робіт з будівництва об`єкту. Наявність підстав, визначених п. 18.2 Договору, в силу умов, закріплених у п. 6.2.15 Договору, надає право Замовникові відмовитись від договору підряду в будь-який час до закінчення виконання робіт (будівництва об`єкту), оплативши Підряднику виконану частину робіт.

З посиланням на зазначені умови спірного Договору, Південне ТКЕУ письмово (повідомлення за вих. № 514/2/160 від 03.04.2019) повідомило ТОВ Торговий Дім Трекова про відмову від подальшого виконання та розірвання Договору генерального підряду № 20/19 на закупівлю робіт для гарантованого забезпечення потреб оборони Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування у військовому містечку №4-1, смт. Чорноморське, Одеської області. Шифр - Ч-1/К-5 з причин відсутності коштів для фінансування робіт з будівництва об`єкту.

Відповідно до загальних підстав припинення зобов`язання, визначених статтею 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно приписів частини 4 статті 849 Цивільного кодексу України встановлено право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитись від договору підряду, виплативши підрядникові плату за фактично виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 ЦК України).

Як зазначає позивач та підтверджується відповідачем, будівельний майданчик у визначеному спірним Договором порядку Підрядником не приймався, роботи з будівництва об`єкту останнім не виконувались, відтак питання щодо оплати підрядникові фактично виконаної частини роботи не вирішувалось.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковими для неї. Виконання цивільного обов`язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

Загальні засади цивільного законодавства встановлено статтею З ЦК України. До цього переліку, зокрема, належить свобода договору.

За змістом положень ст. ст. 626,627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Статтями 525,526 та 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Отже, законодавство встановлює об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання права є підставою для звернення за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Разом з тим, особа, права якої порушені, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його права.

Ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають способи захисту цивільних прав та інтересів.

При цьому, згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відмова ж відповідачем від подальшого виконання спірного Договору та його розірвання здійснена з підстав та у порядку, що визначені умовами спірного Договору, які, в свою чергу були узгоджені обома сторонами при укладенні договору та відповідають приписам цивільного законодавства.

Посилання позивача щодо допущених порушень умов договору як підстави для відмови від нього з боку Південного ТКЕУ та розірвання не відповідають фактичним обставинам, оскільки, як зазначалось вище та підтверджується наданим позивачем в якості доказу письмовим повідомленням Південного ТКЕУ за вих. № 514/2/160 від 03.04.2019, в якому чітко зазначено підставою для відмови від подальшого виконання та розірвання Договору генерального підряду № 20/19 на закупівлю робіт для гарантованого забезпечення потреб оборони Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування у військовому містечку №4-1, смт. Чорноморське, Одеської області. Шифр - Ч-1/К-5 - з причин відсутності коштів для фінансування робіт з будівництва об`єкту.

Про відсутність станом на день повідомлення про розірвання спірного Договору коштів для фінансування робіт з будівництва будівлі казарми поліпшеного планування у військовому містечку №4-1, смт. Чорноморське, Одеської області (Шифр - Ч-1/К-5) свідчить, зокрема, наданий позивачем в якості доказу лист заступника начальника Головного квартирно- експлуатаційного управління Збройних Сил України від 19 квітня 2019 року № 303/3/12/475, довідкою про зміни до кошторису на 2019р., довідкою про взяті бюджетні зобовязання по КЕКВ 3121 (Капітальне будівництво (придбання) житла) за період з 01.01.2019 по 02.04.2019р..

Посилання позивача на те, що відповідно до положень п. 18.3 Договору генпідряду №20/19, у разі виділення коштів протягом 3-х місяців для фінансування робіт, сторона може відмовитися від подальшого виконання договору та не може вимагати його розірвання, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

У п. 18.3. договору генерального підряду зазначено, що сторона, що приймає рішення про припинення робіт або розірванню договору, зобов`язана письмово з обґрунтуванням причин попередити іншу сторону не менш, ніж за 10 днів до вступу в силу цього рішення. Припинення робіт здійснюється на термін до 3-х місяців і, якщо на протязі цього терміну обставини, що зумовили дане рішення, не будуть усунені, сторона має право розірвати договір.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, будівельний майданчик у визначеному спірним договором порядку Підрядником не приймався, роботи з будівництва обєкту Підрядником не виконувались,.

Отже, посилання позивача на п. 18.3 договору є хибними так як позивач не надав належних доказів того, що будівництво на будівельному майданчику було розпочато.

Крім того, позивач обгрунтовуючи позов та відповідь на відзив посилається на п.п. 5.4., 5.5. та 6.2.4. Договору генерального підряду №20/19.

Суд не враховує посилання позивача на п.п. 5.4., 5.5. та 6.2.4. Договору з огляду на наступне.

Так, п. 5.4. договору визначено, що перегляд строків виконання робіт, передачу їх замовнику в межах строку визначеного пунктом 5.1. цього договору, може здійснюватися за узгодженням сторін за умови підписання відповідної додаткової угоди до договору , у випадку: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; у разі виникнення документального підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення договірної ціни; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни обсягу та якості робіт).

У відповідності до п. 5.5. договору генерального підряду, при коригуванні термінів виконання робіт за відсутності фінансування, або затримки в оплаті з причин незалежних від замовника, термін дії договору за домовленістю сторін може бути продовжено на більш пізній період до повного виконання своїх зобов`язань сторонами.

При цьому у п. 6.2.4 договору генерального підряду сторони обумовили можливість зменшувати обсяг виконання робіт та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору .

Матеріалами справи не підтверджено, що сторонами укладались додаткові угоди до договору генерального підряду №20/19 та не вносились відповідні зміни тому суд критично ставиться до посилань позивача на п.п. 5.4., 5.5. та 6.2.4. Договору.

Отже, позивачем не наведено належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження доводів щодо незаконності дій відповідача у зв`язку з одностороннім розірвання договору генерального підряду № 20/19 від 29.03.2019 на закупівлю робіт для гарантованого забезпечення потреб оборони Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування у військовому містечку №4-1, смт. Чорноморське, Одеської області. Шифр - Ч-1/К-5 , а відтак і обґрунтованості вимог про зобов`язання відповідача виконати умови договору генерального підряду № 20/19 від 29.03.2019 на закупівлю робіт для гарантованого забезпечення потреб оборони Будівництво будівлі казарми поліпшеного планування у військовому містечку №4-1, смт. Чорноморське, Одеської області. Шифр - Ч-1/К-5 .

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Міністерства оборони України не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ГРЕКОВА" до Південно територіального квартирно-експлуатаційного управління про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Повне рішення складено 28 жовтня 2019 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов