Рішення

від 16.09.2019 по справі 504/2592/16-ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/2592/16-ц

провадження №2/504/525/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2019смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді - Вінської Н.В.

при секретарі - Сухіна Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Доброслав Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, упущеної вигоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, який у подальшому був уточнив та просив суд стягнути з відповідача майнову шкоду за отриманий урожай у 2015 році озимого ячменю в розмірі 51503,95 грн., за отриманий врожай озимої пшениці у 2016 році у розмірі 67239,32 грн, а всього 118743,27 грн., за використання належної йому земельної ділянки площею 5,33 га, розташованої на території Сербківської сільської ради Комінтернівського (нині Лиманського) р-ну Одеської області.

В обґрунтування позову зазначив, що він є власником земельної ділянки, площею 5,33 га на території Сербківської сільської ради, яку він отримав у спадщину в порядку спадкування за заповітом, після смерті свого дідуся ОСОБА_3 , який при житті передав вказану земельну ділянку в оренду відповідачу. Відповідач достовірно знаючи, що зазначена земельна ділянка належить йому, як спадкоємцю за заповітом, та те що він прийняв спадщину, самовільно використовував земельну ділянку для отримання власної вигоди. Він неодноразово звертався до відповідача із проханням виплатити заборгованість за орендну плату за 2015, 2016 роки, однак безрезультатно, вважає, що відповідач отримав у 2015 році з урожаю озимого ячменю - 51503,95 грн. та у 2016 році з урожаю озимої пшениці - 67239,32 грн., що підтверджується, довідкою державного статистичного спостереження Управління статистики у Комінтернівському р-ні, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Позивач у судових засіданнях у яких був присутнім позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі. У подальшому подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судових засіданнях у яких був присутнім позовні вимоги не визнав пояснив суду, що він обробляв вказану земельну ділянку за вказівкою та для його тітки ОСОБА_4 , яка оплачувала його витрати на солярку для збирання цього врожаю, але це було не у 2015 році, а раніше. Хто засівав та збирав урожай у 2015 році він не знає.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про дату, час судового засідання була повідомлена належним чином.

У судових засіданнях були здійснені наступні процесуальні дії.

Відповідно п. 3 ч. 4 ст. 12 ЦПК України позивачу роз`яснено його право, щодо залучення до участі у справі ОСОБА_4 у якості співвідповідача, однак уточнена позовна заява була залишена без руху ухвалою від 17 жовтня 2018 року, а у подальшому ухвалою від 23.11.2018 року клопотання визнано неподаним та повернуто позивачу /а.с.92,99/.

Під час розгляду справи ОСОБА_4 була допитана у якості свідка, яка пояснила суду, що приходиться тіткою позивачу та відповідачу, зазначила, що після смерті ОСОБА_6 спадкодавця земельної ділянки у 2014 році користувалась земельною ділянкою в останній раз. У 2015 році давала гроші ОСОБА_7 (відповідачу) для сплати земельного податку, пояснивши це як щоб земля не повисла у повітрі , однак землю не обробляла, хто її обробляв вона не знає.

Розглянувши позовну заяву, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до заповіту від 08.10.2009 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Сербківської сільської ради, ОСОБА_3 , заповів земельну ділянку площею 5,33 га на території Сербківської сільської ради Комінтернівського р-ну Одеської області - ОСОБА_1 /а.с.13/.

Відповідно до рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03.11.2015 року, за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку площею 5,33 га на території Сербківської сільської ради Комінтернівського р-ну Одеської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.6-7/.

Згідно із витягом з Державного земельному кадастру про земельну ділянку, власником земельної ділянки, площею 5,33 га, кадастровий номер 5122785500:01:002:0217, значиться ОСОБА_1 /а.с.10-12/.

З довідки виданої Сертифікованим Інженером - землевпорядником ОСОБА_8 , вбачається, що 25.06.2016 року на час виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за кадастровим номером 5122785500:01:002:0217 на території Сербківської сільської ради, Комінтернівського р-ну, земельна ділянка була засіяна зерновими культурами /а.с.56/.

Відповідно до листа Управління статистики у Комінтернівському р-ні ГУ статистики в Одеській області, середня урожайність сільськогосподарських культур з 1 га (у вазі після доробки) по сільськогосподарським підприємствам Лиманського р-ну за 2014-2015 роки, зокрема становила у 2015 році за ячмінь озимий 35,1 ц/га та середня урожайність сільськогосподарських культур з 1 га( у початково - оприбуткованій вазі) по сільськогосподарським підприємствам Лиманського р-ну станом на 1 листопада 2016, зокрема становила за пшеницю озиму 36,7 ц/га /а.с.31/.

Як вбачається з листа Управління статистики у Комінтернівському р-ні ГУ статистики в Одеській області, середньореалізаційні ціни (без ПДВ) по сільськогосподарським підприємствам Лиманського р-ну за 2015-2016 роки, зокрема становили: у 2015 році - ячмінь 2753,00 грн/т., у 2016 році - пшениця 3437,4 грн/т. /а.с.30/.

Відповідно до розрахунку упущеної вигоди, наданої позивачем, розмір збитків складає 118743,27 грн., позивач розраховує збитки з посиланням на середню врожайність пшениці та ячменю в Лиманському р-ні Одеської області із врахуванням середньореалізаційних цін, відповідно до довідок статуправління /а.с.32/

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст..1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.

Згідно зі статтею 211 ЗК за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Відмовляючи у задоволені позову, суд виходив з того, що позивачем не надано, а судовим розглядом не встановлено жодних належних та допустимих доказів того, щодо протиправних дій відповідача, щодо майна позивача, наслідками яких могла бути упущена вигода.

Суд приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_4 , яка повідомила суду, що відповідач не засіював дану земельну ділянку та не збирав відповідний урожай.

Згідно зі змістом ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином із урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши в сукупності зібрані у справі докази, враховуючи, що позивачем не обґрунтовано та не доведено підставність нарахування 118743,27 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.ст. 22, 1166 ЦК України, 152,211 ЗК України та керуючись ст.ст. 2, 12-13, 76-77, 79-81, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, упущеної вигоди - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів до апеляційного суду Одеської області відповідно до ч. 1 ст. 354 та ст. 355 ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пункту 15.5 перехідних положень ЦПК України в редакції 15.12.2017 року до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Комінтернівський районний суд Одеської області.

Суддя: Н.В. Вінська