Постанова

від 23.10.2019 по справі 511/1060/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3933/19

Номер справи місцевого суду: 511/1060/18

Головуючий у першій інстанції Панчук А.І.

Доповідач Черевко П. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива , третя особа відділ надання адміністративних послуг Роздільнянської державної районної адміністрації Одеської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом , просить визнати договір оренди земельного паю недійсним та скасувати державну реєстрацію договору оренди. .

Свої вимоги мотивує тим, що йому на праві власності відповідно до свідоцтва про спадщину від 31.08.2017 року , серія НМІ № 390789 , належить земельна ділянка площею 6,7436 га, кадастровий номер земельної ділянки - 5123986400 :01:003:0119, яка розташована на території Яковлівської сільської Ради Роздільнянського району Одеської області.

01.01.2015 року між спадкодавцем ( його бабусею) ОСОБА_2 , яка померла , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис 146 від 27.01.2017 року та відповідачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. Відповідач з 2015 по 2017 роки повністю здіснював розрахунки по орендній платі, але зважаючи на те , що позивач бажає сам господарювати на вказаній земельній ділянці бажає визнати договір оренди не дійсним та розірвати договір оренди , зобов`язати відповідача повернути позивачу належну на праві власності земельну ділянку у стані, придатному для використання для ведення товарного сільськогосподарського виробництва

СТОВ Нива звернулося з зустрічним позовом до ОСОБА_1 з вимогою не перешкодажати в користуванні вказаною земельною ділянкою , яка відповідно до свідоцтва про спадщину від 31.08.2017 року , серія НМІ № 390789 ,земельна ділянка площею 6,7436 га, кадастровий номер земельної ділянки - 5123986400 :01:003:0119, яка розташована на території Яковлівської сільської Ради Роздільнянського району Одеської області. належить ОСОБА_1 . Вимоги мотивує ти, що ОСОБА_1 перешкоджає користуватися вказаною земельною ділянкою, хоче обробляти сам.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 , повноваження якого перевірено , первісний позов підтримали та просили задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим , що ОСОБА_1 став новим власником земельної ділянки ( А.с. 14 ) , бажає сам господарювати , на їх думку договір оренди земельного паю було укладено не добровільно, з порушенням норм чинного законодавства, а тому просять вимоги задовольнити. В задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Представник відповідача СТОВ "Нива" Черепанов О.В., повновадження , якого перевірено , первісний позов не визнав у судовому засіданні пояснив , що договір оренди земельної ділянки укладено добровільно, земельний пай належним чином обробляється, орендна плата зумовлена в договорі виплачується у встановлений договором термін , тобто до закінчення поточного року. Заборгованність відсутня. Підстав для визнання договору недійсним , розірвання договору оренди не встановлено , просить в задоволенні вимог відмовити. По зустрічному позову вимоги підтримав , просив вимоги задовольнити , зобо,язати ОСОБА_1 не перешкоджати користуватися земельною ділянкою.

Третя особа державне підприємство Центр обслуговування громадян викликалося в судове засідання належним чином , в судове засідання не являвся, надав відзив та заяву про слухання справи за їх відсутності.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив , що він згідно наданого усного доручення представляв інтереси СТОВ Нива при укладенні договору оренди земельного паю. Укладення договору відбувалось добровільно, всі необхідні дані були узгоджені , а саме розмір орендної плати , строки виплати , строк на який було укладено договір. Зауважень з сторони ОСОБА_2 не поступало.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року в задоволенні вимог ОСОБА_1 до СТОВ Нива , третя особа відділ надання адміністративних послуг Роздільнянської державної районної адміністрації Одеської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки відмовлено повністю.

Вимоги по зустрічному позову сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива до ОСОБА_1 , третя особа відділ надання адміністративних послуг Роздільнянської державної районної адміністрації про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено .

Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати будь яким чином або способом користуватися земельною ділянкою ( паєм ) кадастровий № 5123986400:01:002:0119 площею 6,7436 га , яка розташована на території Яковлівської сільської Ради Роздільнянського району Одеської області та належить на праві приватної власності ОСОБА_1

Не погоджуючись з вказаним рішенням судуОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року і ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити, у задоволенні позову сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива - відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до с. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд обґрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.3 ЦПК України особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Стаття 4 ЦПК України встановлює способи захисту, які застосовуються судом та визначає, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Стаття 11 ЦПК України визначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статті 15 та 16 ЦК України передбачають право на захист цивільних прав та інтересів та захист цивільних прав та інтересів судом.

Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_1 на праві власності, належить земельна ділянка площею 6,7436 га, кадастровий номер земельної ділянки - 5123986400 :01:003:0119 яка розташована на території Яковлівської сільської Ради Роздільнянського району Одеської області.

01.01..2015 року між спадкодавцем ОСОБА_2 та відповідачем укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років. Акт зареєстровано в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Свої зобов`язання за договором оренди спадкодавець виконав та передав відповідачу згідно Акту приймання-передачі від 01.01.2001 року, 2005 року земельну ділянку, зазначену у договорі. Раніше вказана земельна ділянка знаходилась у користуванні у СТОВ Нива . Фактично було продовжено строк дії договору.

З дослідженого в судовому засіданні договору оренди вбачається, що він розроблений на підставі типового Договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 р. №220, та у ньому визначені і зафіксовані письмово всі істотні умови, зокрема термін оренди, розмір та форма орендної плати, права, обов`язки та відповідальність сторін тощо. Умови орендної плати визначені у договорі, де вказано, що вона сплачується у розмірі 3 відсотки за 1 рік у термін до 20 грудня поточного року з подальшою індексацією , пов`язаною зі збільшенням вартості земельної ділянки. Також зазначено про індексацію зазначеної суми в п. 13 договору

Судом встановлено, що зазначений обов`язок про оплату орендної плати відповідач виконав, сплачував орендну плату у повному обсязі за період 2015-2017 років, в результаті чого відсутня заборгованість. Фактично орендна плата виплачувалась в набагато більшому розмірі чим передбачено договором.

Позивачем та його представниками не надано жодного доказу , який давав би суду підстави для задоволення позовних вимог.

Договір укладено добровільно, волевиявлення було з обох сторін добровільним. Орендна плата становить на 01.01.2015 року 3 / три / відсотки від вартості земельної ділянки . Вартість земельної ділянки встановлена, яка щорічно індексується. Саме від вартості земельної ділянки рахуються всі податки та розмір орендної плати.

Порушення даного договору оренди землі в частині сплати орендної плати, судом взагалі не встановлено , відповідач виконує зобов`язання щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно умов договору. Дана земельна ділянка засіяна та обробляється.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про оренду землі"(далі - Закон) відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов. За змістом ст.611 ЦК України правовим наслідком порушення зобов`язання є, зокрема, розірвання договору, якщо це передбачено договором або законом. За умовами договору сторони дійшли згоди про те, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Відповідно до ст.32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Одним із основних обов`язків орендаря відповідно до ст.24 Закону України "Про оренду землі" є своєчасне внесення орендної плати. Цьому положенню кореспондуються умови щодо внесення орендної плати не пізніше 20 грудня поточного року.

Згідно з п. "а"ч.1 ст.96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. У свою чергу, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди -ст.24 Закону "Про оренду землі". Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України, серед підстав припинення права користування земельною ділянкою зазначені такі як використання її не за цільовим призначенням, та систематична несплата орендної плати. Згідно зі ст.34 ЗУ "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Відповідно до п.12 Договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ"(зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2) питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред`явлення позову про розірвання договору.

Відповідно до ст.651 ЦК України договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та і інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначене положення ЦК України повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого Протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.81ЦПК України на сторони в процесі , в тому числі і позивача та його представників лежить обов`язок довести ті обставини на які він посилається , крім випадків відповідно до ст.82 ЦПК України .

Відповідно до вимог чинного законодавства в тому числі і ст.202-211 ЦК України вказаний договір / правочин / вчинено добровільно і він відповідає чинному законодавству. Підстав визнання недійсності вказаного договору відповідно до ст. 215 ЦК України судом не встановлено , а позивачем не надано жодних належних доказів.

Доводи щодо того , що орендну плату виплачувало СФГ Вікторія , як підстави для визнання договору недійсним спростовуються договором на спільну діяльність з СТОВ Нива , що не заборонено законодавством. Умови договору оренди виконувалися вчасно, до того ж і спадкодавець не заперечував проти отримання орендної плати від СФГ Вікторія . Між сторонами по розміру орендної плати при укладенні договору було досягнуто відповідної згоди в добровільному порядку. Волевиявлення при укладенні правочину було добровільним та обоюдним.

Оскільки ТОВ Нива виконує взяті на себе зобов`язання за укладеним з позивачем договором оренди землі без № від 01.01.2015 року щодо цільового використання земельної ділянки та виплати орендної плати, то вимоги позивача про те ,що даний договір необхідно визнати недійсним , зобов`язати відповідача повернути позивачу належну йому на праві власності земельну ділянку необхідно залишити без задоволення. В зв`язку з відмовою в задоволенні вимог первісного позивача судові витрати суд покладає на позивача.

Щодо вимог СТОВ Нива про зустрічному позову , суд вважає їх такими , що підлягають задоволенню.

Висновок суду ґрунтується на тому , що до спадкоємця переходять відповідно до ст.770 ЦК України не тільки права , але і обов`язки наймодавця .( Правонаступництво). Тобто ОСОБА_1 зобов`язаний виконувати умови вказаного договору оренди земельного паю.

Суд відповідно до ст.152 ч.2 ЦК України в разі встановлення порушення права користування права на земельну ділянку ( ці порушення не позбавлені з правом володіння земельною ділянкою) зобов`язаний ухвалити рішення про усунення перешкод в користуванні . Факт порушення права користування паєм встановлений і вказане не заперечував і ОСОБА_1 - позивач по первісному позову в судовому засіданні. Суд обґрунтовано вважаа , що вимоги СТОВ Нива по зустрічному позову підлягають задоволенню. Судові витрати по зустрічному позову підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 .

Підсумовуючи викладені обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок правильним є висновок суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних ОСОБА_1 , оскільки позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, та надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, не можуть вважатися належними, не є достовірними та допустимими виходячи з наступного.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини у справі, надані докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного розгляду справи як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 375 , 381-384 ЦПК України апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.10.2019 року.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький