Постанова

від 09.04.2020 по справі 511/1060/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 511/1060/18

провадження № 61-20333св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Нива ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ надання адміністративних послуг Роздільнянської державної районної адміністрації Одеської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року у складі судді Панчука А. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Дрішлюка А. І., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Нива (далі - СТОВ Нива ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ надання адміністративних послуг Роздільнянської державної районної адміністрації Одеської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки і скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що він відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 серпня 2017 року є власником земельної ділянки площею 6,7436 га, яка розташована на території Яковлівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 січня 2015 року між ОСОБА_2 , спадкоємцем якої є він, і СТОВ Нива було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років.

Вказував, що у порушення вимог статті 15 Закону України Про оренду землі в указаному договорі сторонами не були погоджені такі істотні умови договору, як місцезнаходження земельної ділянки, невірно зазначено цільове призначення земельної ділянки, не визначені: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

На підставі вказаного ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір оренди землі від 01 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 і СТОВ Нива , та зобов`язати державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Роздільнянської державної районної адміністрації Одеської області сксувати державну реєстрацію вказаного договору оренди землі.

Заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1 , СТОВ Нива у травні 2018 року пред`явило зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що 01 січня 2015 року між ОСОБА_2 і СТОВ Нива було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,7436 га, яка розташована на території Яковлівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом власником вказаної земельної ділянки став ОСОБА_1 , який чинить СТОВ Нива перешкоди у користуванні цією землею відповідно до умов чинного і нескасованого договору оренди землі від 01 січня 2015 року, зокрема, самостійно обробляє її, засіює зерновими культурами тощо.

На підставі вказаного СТОВ Нива просило суд зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянки площею 6,7436 га, яка розташована на території Яковлівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебуває в оренді СТОВ Нива на підставі договору оренди землі від 01 січня 2015 року, укладеного з ОСОБА_2 .

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 липня 2018 року зустрічний позов СТОВ Нива до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою об`єднано в одне провадження із позовом ОСОБА_1 до СТОВ Нива , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ надання адміністративних послуг Роздільнянської державної районної адміністрації Одеської області, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки і скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов СТОВ Нива задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати СТОВ Нива будь-яким чином або способом користуватися земельною ділянкою (паєм) площею 6,7436 га, яка розташована на території Яковлівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області і належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оспорюваний договір оренди землі відповідає вимогам закону, належних і достатніх доказів на підтвердження підстав для визнання цього правочину недійним на підставі статті 215 ЦК України позивачем не надано. Судом установлено, що відповідач належним чином виконує свої зобов`язання за цим договором, своєчасно сплачує орендну плату у розмірі, обумовленому умовами договору. При цьому, встановивши, що орендодавець чинить орендарю перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що не заперечується сторонами, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для усунення цих перешкод.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судові рішення, яким у задоволенні зустрічного позову СТОВ Нива відмовити, а його позов -задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно відмовив у задоволенні його позову, оскільки оспорюваний договір оренди землі не містить усіх істотних умов, визначених статтею 15 Закону України Про оренду землі , що є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2019 року СТОВ Нива подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого приватним нотаріусом Роздільнянського районного нотаріального округу Фішер Б. І. 31 серпня 2017 року, ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув право власності на земельну ділянку площею 6,7436 га, яка розташована на території Яковлівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

01 січня 2015 року між ОСОБА_2 і СТОВ Нива було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_2 передала у користування СТОВ Нива земельну ділянку площею 6,7436 га, яка розташована на території Яковлівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років.

На підставі цього договору оренди землі 02 березня 2016 року державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 28555298.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням вимог процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У частині першій статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою вказаної статті визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо (частина третя статті 15 Закону України Про оренду землі ).

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання його прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Так, звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що оспорюваний договір оренди землі не містить усіх, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , істотних умов.

У справі, що переглядається, судом установлено, що договір оренди землі від 01 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 і СТОВ Нива , розроблений на підставі типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220, сторони врегулювали у договорі свої відносини на власний розсуд, як це передбачено статтею 6 ЦК України, виконували умови договору узгодженим способом, зокрема, орендодавець упродовж усього часу отримував орендну плату, розмір якої визначений у пункті 9 договору оренди землі та становить 3 375,00 грн.

Крім того, судом установлено, що укладений сторонами договір оренди землі відповідає типовому договору оренди землі, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220, у ньому визначені і зафіксовані письмово усі істотні умови, зокрема місцезнаходження і цільове призначення земельної ділянки, розмір орендної плати, порядок її індексації, форма платежу, строки, порядок внесення і перегляду орендної плати, права, обов`язки та відповідальність сторін , умови повернення земельної ділянки орендодавцеві, умови передачі земельної ділянки у заставу та внесення до статутного капіталу.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відсутність порушення прав позивача при укладанні оспорюваного договору оренди землі, що є підставою для відмови у задоволенні його позову.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування законних і обґрунтованих судових рішень, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередньої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян