Рішення

від 24.10.2019 по справі 571/1684/17

РОКИТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 571/1684/17

Провадження №2/571/11/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2019 року. смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області у складі: судді одноособово Комзюк А.Ф., при секретарі Качановській О.Ф., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правила загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , Томашгородської селищної ради Рокитнівського району Рівненської області, третя особа: Орган опіки та піклування в особі Рокитнівської районної державної адміністрації, про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , Томашгородської селищної ради Рокитнівського району Рівненської області, третя особа: Орган опіки та піклування в особі Рокитнівської районної державної адміністрації, про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення, а саме: будинком АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом йому на праві власності належить житловий будинок з господарськими прибудовами в АДРЕСА_1 .

В 2004 року по сімейним обставинам переїхав із сім`єю проживати в с.Вири, Сарненського району в будинок сестри. В даному будинку дозволив проживати ОСОБА_3 .

16 вересня 2016 року відповідач звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності за набувальною давністю на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Рішенням Рокитнівського районного суду від 23.03.2017 відмовлено у задоволенні позову. Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 20.06.2017 рішення суду залишено без змін.

29 січня 2016 року Томашгородською селищною радою без згоди власника житлового будинку були зареєстровані в будинку ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

В 2017 році позивач забажав повернутися в будинок, який належить йому на праві власності, але відповідачі добровільно не бажають звільнити будинок.

Посилаючись на норми ст.15,321,391 ЦК України, ст.150 ЖК України просив:

Усунути перешкоди в користуванні житловим будинком шляхом виселення із житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , 1979 року народження та ОСОБА_8 , 1999 року народження;

Зобов`язати Томашгородську селищну раду Рокитнівського району Рівненської області зняти з реєстраційного обліку і виписати з будинку АДРЕСА_1 відповідачів ОСОБА_3 , 1979 року народження та ОСОБА_8 , 1999 року народження;

Стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 22 травня 2019 року провадження у справі зупинялося у зв`язку зі смертю позивача (а.с.84,87).

Відповідно до ухвали суду від 06.09.2019 року відповідно до ст.55 ЦПК України до участі у справі залучено спадкоємців ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а.с.95).

Під час судового розгляду справи представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві та доповнила, що Постановою Верховного суду від 27 вересня 2018 року залишено в силі рішення Рокитнівського районного суду та ухвалу апеляційного суду Рівненської області. Спірний житловий будинок в АДРЕСА_1 , належав покійному ОСОБА_5 на праві власності. Нині, в порядку спадкування, будинок перейшов у власність ОСОБА_1 та її неповнолітнім дітям. Відповідач ОСОБА_3 проживала в будинку з дозволу позивача, договір оренди не укладався. Позивач, як власник майна, позбавлений можливості користуватися своїм майном. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Правонаступник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та доповнила, що у зв`язку з сімейними обставинами їхня сім`я у 2004 році переїхала проживати в с.Вири Сарненського району, в будинок сестри. За її наполяганнями, покійний чоловік дозволив проживати у належному їм будинку відповідачці ОСОБА_3 .. У 2004 році відповідачка перейшла жити до будинку, при цьому, у будинку по даний час зареєстрований їхній старший син ОСОБА_10 . На той час усно домовлялися про продаж будинку, відповідачці пропонували сплатити їм 3000 доларів США. Але упродовж всього часу відповідач так і не сплатила зазначених коштів. Коли діти підросли, вирішили будинок не продавати. Після смерті чоловіка вона з неповнолітніми дітьми успадкувала спірний будинок, старші діти відмовилися від прийняття спадщини на її користь. Оскільки наміру продавати будинок вона не має, а відповідач добровільно відмовляється звільнити будинок, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 , позовні вимоги не визнала посилаючись на те, що у 2004 році ОСОБА_5 повідомив, щовона може проживати в спірному будинку, поступово виплативши кошти за будинок. Коштів не платила, так як не мала грошей. У 2012 році в неї народилася дочка, яка також зареєстрована у цьому будинку. Власного житла не має. Так як цей будинок будував її батько, вважає, що вона має право на частку у спадщині після смерті свого батька. У 2016 році зверталася до суду з позовом про визнання права власності на вказаний будинок за набувальною давністю, але їй було відмовлено. Оскільки юридично не обізнана, то повністю покладалась на розсуд свого адвоката.

Представник відповідачів ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав і пояснив, що питання виселення є складним. Не може власник виселяти орендарів із житла, якщо він має ще одне житло, а позивачі мають житловий будинок в с.Вири Сарненського району. Відповідач не має власного житла, проте має малолітню дитину. Конституція України гарантує право кожного на житло, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. В судовому засіданні неповно з`ясовано обставини справи, не заслухано думку органу опіки та піклування та не витребувано висновку про доцільність виселення з будинку малолітньої дитини, про яку, чомусь, позивач у позові не згадує. Крім того, згідно ст.12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей держава охороняє і захищає права та інтереси дітей. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям. Крім того, у разі виселення неповнолітньої дитини буде порушено Конвенцію з прав дитини.

Представник відповідача Томашгородської селищно\ ради Рокитнівського району Рівненської області, в судове засідання не прибув. Згідно клопотання просять розгляд справи проводити без участі представника селищної ради згідно вимог чинного законодавства (а.с.49).

Ухвалою суду від 15.02.2019 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Орган опіки та піклування в особі Рокитнівської районної державної адміністрації (а.с.7). В судове засідання представник третьої особи не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений у встановленому порядку. Представник позивача вважає за можливе розгляд справи провести у відсутності представника третьої особи. Представник відповідача вважає, що відсутність представника третьої особи позбавляє можливості завершити розгляд справи.

Заслухавши думку сторін та враховуючи положення ч.1 та п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у відсутності представника третьої особи.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу вимог ст.41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Конституційний принцип непорушності права власності означає неможливість втручання інших осіб у здійснення власником своїх повноважень, неможливість прояву свавілля відносно власника та відносно його прав, недопустимість будь-яких порушень його влади над своїм майном, а також недопустимість дій інших осіб всупереч інтересам власника та його волі.

Непорушність права власності задекларована також статтею 321 ЦК України.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 14.08.2017 р., витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.08.2017 р., житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної власності на ОСОБА_5 , жителя с.Вири, Сарненського району Рівненської області (а.с.5,6).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрація права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 здійснювалася на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.08.2017 (а.с. 27-28).

Згідно довідки Томашгородської селищної ради №2066 від 12.10.2017 року житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 . За вказаною адресою зареєстрований, але не проживає його син - ОСОБА_10 , зареєстровані з 29.01.2016 (на підставі технічного паспорту №2-172-231 від 10.12.2-015) та проживають по даний час: ОСОБА_3 , 1979 р.н., ОСОБА_8 , 1999 р.н., ОСОБА_9 , 2012 р.н. (а.с. 17).

Відповідно до рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області у справі №571/1099/16-ц від 23.03.2017 року, ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позовних вимог до Томашгородської селищної ради Рокитнівського району Рівненської області, співвідповідач: ОСОБА_5 , про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).

Відповідно ухвали апеляційного суду Рівненської області рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 23 березня 2017 року залишено без змін (а.с. 10-12).

Судові рішення Рокитнівського районного суду та апеляційного суду Рівненської області переглядалися у касаційному порядку. Відповідно до постанови Верховного Суду від 27 вересня 2018 року, рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 23 березня 2017 р. та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 20.06.2017 р. залишено без змін (а.с.59-63).

Свідоцвом про смерть встановлено, що позивач ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.84).

Ухвалою суду від 22 травня 2019 рокупровадження у справі зупинялося до залучення до участі у справі спадкоємців позивача ОСОБА_5 (а.с.88).

Згідно повідомлення Сарненської районної державної нотаріальної контори №1623/01-16 від 27.08.2019 року, на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , 22.08.2019 року заведена спадкова справа №284/2019.

Заяву про прийняття спадщини подали: 22.08.2019 року за № 581 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає в АДРЕСА_2 .

22.08.2019 р. заяви про відмову від прийняття спадщини подали: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , які проживають в АДРЕСА_2 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , який проживає в АДРЕСА_1 .

Заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину подали: ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та від імені малолітнього сина, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який проживає за тією ж адресою, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , яка проживає в АДРЕСА_2 , та діє за згодою матері ОСОБА_1 .

Заяв від інших спадкоємців щодо прав на спадкове майно станом на 27.08.2019 року не надходило, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с. 93).

Копіями свідоцтва про шлюб, свідоцтв про народження підтверджується, що ОСОБА_1 є дружиною померлого, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є дітьми померлого (а.с.107,108,109).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 13.09.2019 р., на підставі статті 1261 ЦК України, спадкоємцями майна ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_1 - на 8/10 часток. Дочка ОСОБА_6 - на 1/10 частку, син ОСОБА_7 на 1/10 частку. Спадщина на яку видане свідоцтво складається з житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.106).

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

В силу вимог статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на норми Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей , оскільки цей Закон визначає загальні засади соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними особами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцію та законодавством України, створює умови для діяльності громадських та благодійних організацій, що працюють у сфері соціального захисту населення.

Також не заслуговує на увагу суду пояснення відповідача, що вона потребує вказаного житла, тому що має малолітню дитину і власного житла не має, оскільки в силу вимог ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Враховуючи викладені обставини справи та правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні житловим будинком шляхом виселення, підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 640,00 гривень, суд покладає на відповідачів.

Керуючись ст. 264,265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , перешкоди у користуванні житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення із житлового будинку ОСОБА_3 , ОСОБА_8 .

Зобов`язати Томашгородську селищну раду Рокитнівського району Рівненської області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 , ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - не встановлено.

Відповідач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач: Томашгородська селищна рада Рокитнівського району Рівненської області, місцезнаходження: 34240, смт. Томашгород, вул.Соборна,22, Рокитнівського району Рівненської області, код ЄДРПОУ - 04387349.

Третя особа: Орган опіки та піклування в особі Рокитнівської районної державної адміністрації: 34200, смт.Рокитне, вул.Незалежності,15.

Суддя (підпис) Згідно з оригіналом.

Суддя Рокитнівського районного суду

Рівненської області А.Ф.Комзюк

Повне рішення виготовлено 28.10.2019 р.