Постанова

від 17.10.2019 по справі 120/1731/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1731/19-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс Михайло Богданович

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

17 жовтня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В.,

представника позивача - Семенчук О.А.

представника відповідача - Савелової М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопрактик" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (суддя Богоніс М.Б.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопрактик" до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправними і скасування наказу та постанови,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термопрактик" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу № 205-о, яким призначено проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю Термопрактик з питань додержання законодавства про працю за пунктами: 3.1; 3.9; 4.16; 4.17; 5.10; 6.1; 6.5; 6.6; 6.10; 6.19-6.25; 6.27-6.30; 6.32-6.34; 6.43; 6.38 форми акту, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 року №1338 та визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ВН 446/199/АВ/П/МГ- ФС, якою до Товариства з обмеженою відповідальністю Термопрактик застосовано штраф у розмірі 792870,00 грн.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідачем на адресу апеляційного суду направлено відзив на скаргу позивача, в якому податковий орган просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає, що судом вірно прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача та просив колегію суддів залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 лютого 2019 року Управлінням Держпраці у Вінницькій області прийнято наказ № 205-о, яким призначено проведення інспекційного відвідування у ТОВ "Термопрактик" з питань додержання законодавства про працю за пунктами: 3.1; 3.9; 4.16; 4.17; 5.10; 6.1; 6.5; 6.6; 6.10; 6.19-6.25; 6.27-6.30; 6.32-6.34; 6.43; 6.38 форми акту, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 року № 1338. За пунктом 2 Наказу, інспекційне відвідування вирішено провести 21.02.2019 року та 06.03.2019 року.

21 лютого 2019 року за № 841/04-03 Управлінням Держпраці у Вінницькій області оформлено направлення на проведення інспекційного відвідування ТОВ Термопрактик , що знаходиться за адресою пров. Цегельний, 2, м. Вінниця. У направленні, як і у наказі зазначено, що інспекційне відвідування буде проведено головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно - правових актів Кривонос Н.М. Строк дійсності направлення із 21.06.2019 року по 06.03.2019 року.

За результатом проведення інспекційного відвідування оформлено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 22.02.2019 № ВН 446/199/АВ. У Акті зазначено, що перевірка розпочалася 22.02.2019 о 10 год. 00 хв. та тривала до 22.02.2019 15 год. 45 хв.

Під час перевірки виявлено та задокументовано Актом від 22.02.2019 № ВН 446/199/АВ такі порушення:

1) вимоги ч. 2 ст. 30 Закону України Про оплату праці , щодо забезпечення достовірного обліку виконуваної працівником роботи. У табелі обліку робочого часу не обліковують роботу працівників у вихідні дні. Зокрема у Акті вказано, що згідно табеля обліку робочого часу у листопаді 2018 року, керівник відділу продажу ОСОБА_1 (10.11.2018), комірник ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), менеджер ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), завідуючий складом ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), менеджер ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), комірник ОСОБА_6 (24.11.2018) відпрацювали у вказані дати кожний по 8 год., проте загальна кількість фактично зазначених відпрацьованих робочих годин за місяць у табелі не обліковано.

2) триваюче порушення норм ст. 33 Закону України Про оплату праці . Згідно розрахункової відомості за грудень 2017 року, 19 працівникам ТОВ Термопрактик адміністрація підприємства - (6 працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ), комірники - (2 працівники ОСОБА_4 , ОСОБА_13 ), ІТР - (4 працівники ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ), менеджери - (5 працівників ОСОБА_18 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ), водії - (2 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ) не проведена індексація заробітної плати. (Місяць підвищення липень 2017 року; приріст індексу споживчих цін для індексації - 3.1%). Сума індексації для кожного працівника складає - 54,62 грн.

На підставі акту інспекційного відвідування від 22.02.2019 № ВН 446/199/АВ було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 14.03.2019 № ВН 446/199/АВ/П/МГ-ФС, якою вирішено накласти на ТОВ Термопрактик штраф у розмірі 19х10х4173=792 870,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем наказом від 21 лютого 2019 року № 205-о та постановою про накладення штрафу від 14.03.2019 № ВН 446/199/АВ/П/МГ-ФС, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню. Зокрема, на переконання суду, позивачем не наведено обґрунтованих аргументів, які б доводили неправомірність дій відповідача щодо проведення перевірки та застосування до нього штрафу. Так, щодо правомірності прийняття оскаржуваного наказу, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у повній відповідності із вимогами п.п. 6 п. 5 Порядку № 295, оскільки як суб`єкт подання інформації (управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці) так і зміст додатку № 7 ( Інформація щодо страхувальників, у яких протягом року не підвищувалась заробітна плата, або сума підвищення становить менше суми нарахованої індексації ) вказували на достатні підстави для призначення інспекційного відвідування. Щодо правомірності застосування до позивача штрафу, суд вважає, що відповідачем доведено порушення ТОВ "Термопрактик" вимог ст. 33 Закону України Про оплату праці , а тому до нього правомірно застосовано штрафні санкції, розмір яких визначено у відповідності до норм ст. 265 КЗпП України.

Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, частково не погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується правомірності проведення відповідачем перевірки, підстав її призначення, колегія суддів враховує наступне.

Так, правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (Закон №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно зі статтею 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 7 Закону від 05.04.2007 № 877-V передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону від 05.04.2007 № 877-V на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраця) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, зокрема, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до пункту 7 вказаного положення Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 26 квітня 2017 р. № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295).

Порядок № 295 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів, а відповідно до пункту 5 цього ж Порядку підставами для здійсненні інспекційного відвідування є, серед іншого рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Як зазначив суд першої інстанції, одним із джерел інформації яка може бути фактичною підставою для прийняття рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань є інформація Пенсійного фонду України та його територіальних органів про роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації (п.п. 6 п. 2 Порядку № 295).

Так судом встановлено, що 31.01.2019 року на адресу відповідача надійшов лист Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці від 28.01.2019 року № 310/11-32-1/07 Щодо виконання Плану заходів по виявленню фактів використання праці неоформлених працівників . До цього листа у вигляді таблиці долучено, у тому числі, Додаток № 7 Інформація щодо страхувальників, у яких протягом року не підвищувалась заробітна плата, або сума підвищення становить менше суми нарахованої індексації . У додатку за порядковим номером 22 зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю Термопрактик .

Відповідно до п.5 Порядку №295 визначено, що рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5 - 7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Таким чином судом встановлено, що отримавши лист від 28.01.2019 року № 310/11-32-1/07 із додатком № 7, відповідач, керуючись п.п. 6 п. 5 Порядку № 295, прийняв оскаржуваний наказ, прийшовши до висновку про достатність підстав для призначення інспекційного відвідування.

В апеляційній скарзі апелянт наголошує, що наказ є протиправним, оскільки прийнятий не у порядку та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а інспекційне відвідування проведено поверхнево та із порушенням встановлених вимог.

За результатом апеляційного розгляду колегією суддів встановлено недотримання відповідачем вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю № 295 під час призначення та проведення інспекційного відвідування. Зокрема, встановлено розбіжність періодів інспекційного відвідування вказаних у оскаржуваному наказі від 21.02.2019 року №205-о ( зазначено "інспекційне відвідування провести 21.02.2019 року та 06.03.2019 року") та направленні від 21.02.2019 року №841/04-03 (зазначено "направлення дійсне з 21 лютого по 06 березня 2019 року").

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що інспекційне відвідування було проведено у день, який не передбачений наказом від 21.02.2019 року №205-о, що в свою чергу свідчить про недотримання відповідачем встановлених законом вимог щодо його проведення.

Натомість колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.

Особа, яка вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення такої перевірки і оскаржити його в суді, шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення. Якщо ж допуск до перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень, контроль за дотриманням якого покладено, в даному випадку на відповідача.

При вирішенні питання про належний спосіб захисту порушеного права суду в кожному конкретному випадку необхідно виходити з того, що такий захист повинен найбільш повно відповідати меті (цілі), задля досягнення якої був направлений позов.

Колегія суддів вважає, що оскільки після прийняття оскаржуваного наказу відповідачем проведено перевірку, то правові наслідки цього наказу є вичерпаними і його скасування та визнання протиправним дій щодо проведення перевірки не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, адже права останнього порушують лише наслідки проведення такої перевірки.

Оскільки відповідачем фактично реалізовано його компетенцію на проведення перевірки та оформлення її результатів, колегія суддів вважає, що оскаржуваний наказ Управління Держпраці у Вінницькій області щодо призначення перевірки та її проведення не є такими, що порушує права позивача.

Аналогічний висновок щодо застосування вказаних норм права викладено в постановах Верховного Суду від 30.11.2018 (справа №804/1297/16), від 12.04.2019 (справа №805/3873/17-а).

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія судів прийшла до висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу від 21.02.2019 року № 205-о, яким призначено проведення інспекційного відвідування ТОВ Термопрактик задоволенню не підлягають.

Що стосується оскаржуваної постанови ВН 446/199/АВ/П/МГ-ФС від 14 березня 2019 року, колегія суддів вважає, що в даному випадку суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування до позивача штрафу. Зокрема, даючи правову оцінку висновкам відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України "Про оплату праці", суд не дотримався вимог ст. 2 КАС України.

Так, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

В межах спірних правовідносин дослідженню підлягають обставини щодо правомірності дій відповідача з дотриманням прав та інтересів особи, відповідно до якої прийнято рішення про накладення штрафу, оскільки таке рішення повинно бути вмотивованим та прийнятим із врахуванням доводів та доказів, поданих особою.

В оскаржуваній постанові та у акті інспекційного відвідування зазначено про те, що ТОВ Термопрактик порушено ст. 33 Закону України "Про оплату праці", а саме триваюче порушення вимог даної норми. Зокрема, згідно розрахункової відомості за грудень 2017 року, 19 працівникам ТОВ Термопрактик не проведена індексація заробітної плати (місяць підвищення липень 2017 року, приріст індексу споживчих цін для індексації складає - 3,1%, сума індексації для кожного працівника складає 54,62 грн.).

Статтею 3 Закону України Про оплату праці , мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Статтею 33 Закону України Про оплату праці передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст.7 Закону № 877, пункту 19 Порядку № 295 - акт інспекційного відвідування є документом, який складається за результатами інспекційного відвідування у якому посадова особа органу державного контролю зазначає стан виконання вимог законодавства об`єктом відвідування, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Проте, з акту інспекційного відвідування не вбачається, яким чином розраховано, та на підставі чого (документи та правові норми) суму індексації - 54,62 грн. Дані обставини не обґрунтовані належним чином із посиланням на норми закону, документи та розрахунки.

Так, інспектором, що здійснював перевірку не зазначено, в якому саме періоді відбувався перегляд мінімальної заробітної плати, при цьому, місяць підвищення не вказує на факт наявності перегляду мінімальної заробітної плати у грудні 2017 року.

Так, ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік №1801-VІІІ від 21 грудня 2016 року, встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3200 гривень. При цьому згідно п. 1 Прикінцевих положень Закуну України Про Державний бюджет України на 2017 рік , цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року .

У відповідності до ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік №2246-Vlll від 7 грудня 2017 року, встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3723 гривні. При цьому згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік , цей Закон набирає чинності з 1 січня 2018 року .

Таким чином вбачається, що мінімальна заробітна плата у 2017 році діяла з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року і у грудні 2017 року не переглядалась. Разом з тим, ні з акту, ні з постанови не вбачається механізм вчиненого порушення та чому індексація мала бути нарахована саме у грудні 2017 року.

Крім того, в акті інспекційного відвідування інспектор не деталізує виявлене порушення з посиланням на відповідні вимоги законодавства, не посилається на порушення вимог інших законів чи нормативно правових актів, що, на думку колегії суддів вказує на необгрунтованість висновків акту інспекційного відвідування та порушення вимог ч. 6 ст.7 Закону № 877, пункту 19 Порядку № 295 щодо оформлення акту інспекційного відвідування.

Апелянт наголошує на тому, що ТОВ Термопрактик проведено нарахування та виплату індексації заробітної плати усім працівникам за грудень 2017 року, що підтверджується розрахунковими відомостями. Виплата індексації заробітної плати за грудень 2017 року проводилась у два етапи, спочатку одним працівникам і пізніше іншим працівникам.

Так, твердження позивача про те, що індексацію за грудень 2017 року було проведено, підтверджується відповідним аудиторським звітом. Зокрема, згідно Аудиторського звіту про фактичні результати перевірки обліку та нарахувань заробітної плати ТОВ Термопрактик від 20.07.2019 року, складеного аудиторською фірмою Надійність , окрім інших порушень було встановлено, що позивачем було не вірно визначено базовий місяць для проведення індексації по співробітникам ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , що призвело до невірного розрахунку суми індексації, а саме, завищення облікових даних щодо нарахованої індексації у розмірі 3078,16 грн. Також під час проведення перевірки нарахування індексації по працівнику ОСОБА_26 , за даними аудиту виявлено недонарахування у розмірі 28,63 грн. станом на 31.12.2017 року. Відхилення наведені в Додатку №3 Нарахування розміру індексації за даними обліку та даними аудиту за період липень - грудень 2017р.. .

Також з аудиторського звіту вбачається, що за грудень 2017 року індексацію заробітної плати проведено усім працівникам. При цьому, ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 нарахування та виплата індексації проведена в більшому розмірі, а працівнику ОСОБА_26 в меншому розмірі ніж це необхідно.

Крім того, аудиторським звітом встановлено неправильне ведення обліку, не врахування даних та документів, допущення розбіжностей при здійсненні нарахуванні та виплати заробітної плати. В результаті таких порушень, сума нарахувань, на яку перевищено нарахований фонд оплати праці в грудні 2017 року становить 3943,12 грн. Загальна сума виявлених відхилень за період липень-грудень 2017 року складає 4 044,12 грн..

При цьому суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказує, що внаслідок огляду у судовому засіданні матеріалів інспекційного відвідування ТОВ Термопрактик , судом встановлено, що позивач визнав факт порушення ним ст. 33 Закону України Про оплату праці , оскільки на адресу відповідача позивачем скеровано лист виx. № 452 від 11.03.2019 року із додатками, у якому зазначено про усунення виявлених інспекційним заходом порушень та донарахування індексації заробітної плати працівникам . Однак, в даному випадку за результатом службового розслідування було встановлено, що бухгалтер помилково (повторно) здійснила нарахування індексації за грудень 2017 року.

В апеляційній скарзі апелянт наголошує на порушенні судом першої інстанції під час розгляду справи процесуальних норм КАС України, що призвело до того, що надати суду аудиторський звіт та матеріали службового розслідування не виявилось можливим з огляду на ненадання можливості позивачу надати докази та пояснення на противагу доказам, наданим відповідачем та долученим судом з власної ініціативи.

Так, апелянт вказує, що крім порушення вимог ст. 33 Закону України Про оплату праці в акті інспекційного відвідування не було зазначено жодної іншої норми законів, які нібито були порушені позивачем. В свою чергу суд першої інстанції зобов`язав відповідача надати додаткове обґрунтування висновків акту інспекційного відвідування, які в подальшому відобразив в оскаржуваному рішенні суду. Так, в судовому засіданні 25 липня 2019 року судом першої інстанції з власної ініціативи долучено до матеріалів справи ряд доказів, надані відповідачем. Зокрема, у письмових поясненнях відповідачем було надано додаткове обґрунтування щодо порушення позивачем вимог Закону України Про індексацію грошових доходів населення . При цьому суд першої інстанції мотивуючи свою відмову у задоволенні позову посилається саме на порушення вимог Закону України Про індексацію грошових доходів населення , чим, на думку апелянта, самостійно визначив суть і механізм вчиненого позивачем порушення вимог трудового законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ч. 9 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі ш,одо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

На переконання колегія суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції, приєднавши докази до матеріалів справи та відмовивши у клопотанні представника позивача оголосити перерву та надати йому можливість надати з даного приводу пояснення та, можливо, докази на противагу долученим суддею доказам порушив принцип змагальності.

Також ст. 9 КАС України визначає, що суд вправі витребовувати докази, при цьому процедура витребування доказів кореспондується з іншими нормами кодексу, які забезпечують можливість іншій стороні ознайомитись з доказами та висловити свою оцінку доказам і надати свої докази у противагу таким доказам.

Так, ч. ч. 9, 10 ст. 79 КАС України передбачено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

У відповідності до ч. 3 ст. 80 КАС України, про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Із системного аналізу наведених норм КАС України та норм, які регламентують порядок подання доказів разом з позовною заявою, відповідю на відзив, запереченнями на відповідь на відзив, вбачається, що процес побудований таким чином, щоб сторони у справі могли завчасно ознайомитись з позиціями один одного, доказами і доводами.

Процедура витребування доказів судом надає можливість сторонам завчасно ознайомитись з відповідними доказами і підготувати свої заперечення, доводи та докази на підтвердження саме своєї позиції.

В даному ж випадку суд, приєднавши докази до матеріалів справи безпосередньо в судовому засіданні, не забезпечив можливості ознайомитись з такими доказами іншій стороні та надати свої пояснення та свої докази, що призвело до обмеження процесуальних прав позивача.

Перевірка законності та обґрунтованості постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Приписами часини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова про накладення штрафу № ВН 446/199/АВ/П/МГ- ФС, якою до Товариства з обмеженою відповідальністю Термопрактик застосовано штраф у розмірі 792870,00 грн. прийнята відповідачем без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відповідно до приписів частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, таким обставинам, порушив процесуальні вимоги, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.

За правилами ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопрактик" підлягає відшкодуванню документально підтверджений судовий збір відповідно до частини задоволених позовних вимог в розмірі 29732,55 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопрактик" задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною і скасувати постанову Управління Держпраці у Вінницькій області про накладення штрафу № ВН 446/199/АВ/П/МГ- ФС від 14.03.2019 року про застосування до ТОВ Термопрактик штрафу у розмірі 792870,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термопрактик" документально підтверджений судовий збір відповідно до частини задоволених позовних вимог в розмірі 29732,55 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 28 жовтня 2019 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.