Ухвала

від 24.10.2019 по справі 760/15552/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

24 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 760/15552/17

провадження № 61-18616ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Івниця , комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва , публічного акціонерного товариства Київенерго , про зобов`язання привести трубопроводи опалення у відповідність до проекту та визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 році ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Івниця (далі - ТОВ Івниця ), комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва (далі - КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва ), публічного акціонерного товариства Київенерго (далі - ПАТ Київенерго ), про зобов`язання привести трубопроводи опалення у відповідність до проекту та визнання дій неправомірними.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , а відповідач ТОВ Івниця є власником нежитлового приміщення на першому поверсі цього ж будинку.

Зазначала, що на початку опалювального сезону 2015/2016 років власники квартир будинку, в яких майже однакова площа, отримували рахунки із різними сумами до сплати, а саме, у рахунках власників квартир з 1-го та 2-го під`їздів будинку були вказані значно менші суми ніж у рахунках власників квартир 3-го та 4-го під`їздів.

На звернення мешканців будинку, ПАТ Київенерго листом від 29 червня 2016 року повідомило, що нежитлове приміщення ТОВ Івниця має індивідуальний прилад обліку теплової енергії, буде проведено аналіз нарахувань та відповідні корегування за необхідністю.

Листом від 09 березня 2017 року Управління (інспекція) самоврядного контролю Київської міської ради повідомило позивача, що при обстеженні системи опалення виявлено відсутність технічної документації, а навантаження на вузли управління системою опалення будинку не відповідають фактичному розподілу навантажень на вузли змішування.

Вважала, що відповідач ТОВ Івниця не мало дозволу від інших власників квартир будинку та дозволу виконкому місцевої Ради народних депутатів на переобладнання системи опалення у належному йому нежитловому приміщенні, чим порушили її право спільної власності на загально будинкову систему опалення та належне її функціонування, що позбавляє її можливості користуватись власною квартирою.

У зв`язку з чим, звернулась до суду для захисту порушених прав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Зобов`язано ТОВ Івниця привести систему опалення належних їй нежитлових приміщень та підключення її до загальнобудинкової системи опалення за адресою АДРЕСА_2 у відповідність до проектної документації на будинок, шляхом демонтування горизонтальної системи опалення та відновлення вертикальної системи опалення, передбаченої проектом № 87-021/75.2, прив`язка 6424-03 на житлові будинки по АДРЕСА_3 . Зобов`язано ТОВ Івниця та КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва за власний рахунок демонтувати підключення горизонтальної системи опалення нежитлового приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю Івниця до системи опалення у підвальному приміщені за адресою АДРЕСА_2 , та відновити систему опалення у підвальному приміщені за адресою АДРЕСА_2 , відповідно до проектної документації на будинок № 87-021/75.2, прив`язка 6424-03 на житлові будинки по АДРЕСА_3 . Визнано дії ТОВ Івниця по встановленню індивідуального приладу обліку та дії Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва і Публічного акціонерного товариства Київенерго по погодженню встановлення індивідуального приладу обліку теплової енергії на системі опалення в будинку АДРЕСА_2 , неправомірними. Судом вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 доведено, що відповідач ТОВ Івниця у порушення вимог Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж , затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року, самовільно здійснив перепланування системи опалення належного йому на праві власності нежитлового приміщення із вертикальної системи на горизонтальну, у будинку, в якому знаходиться квартира позивача, а відповідачі КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва та ПАТ Київенерго не лише дозволили встановлення приладу обліку на переобладнаній системі ТОВ Івниця у 2015 році, а й приховали його до 8 травня 2017 року. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання привести трубопроводи опалення у відповідність до проекту та визнання дій неправомірними.

Постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Івниця задоволено. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Скасовуючи рішення та ухвалюючи нове судове рішення, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено факту того, що внаслідок дій відповідачів порушено її право спільної власності на загальнобудинкову систему опалення та належне її функціонування, а тому, відповідно до положень статті 81 ЦПК України 2004 року, рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.

21 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржниця посилаючись на неправильне застосуванням та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції помилково застосовані норми матеріального права, зокрема статті 355, 369, 382, 391, 369 ЦК України, п. п. 3,11 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року за № 1198, п.п. 1.4.1., 1.4.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій , затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, п.п. 5.7.9., 7.2.9. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж , затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року № 71. Порушення полягає в тому, що на підставі вказаних норм права не допускається розпорядження майном без згоди співвласників, що перебуває у спільній сумісній власності. Як наслідок протиправним є і дії осіб, що сприяли такому переобладнанню та надавали дозволи по встановленню обладнання на самочинно переобладнаній системі опалення.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (п. 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 76 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи судами) встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи судами) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд апеляційної інстанції установивши, що позивачка ОСОБА_1 не надала достатніх та безспірних доказів того, що внаслідок здійснення ТОВ Івниця переобладнання системи опалення у належному йому нежитловому приміщенні та погодження КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва і ПАТ Київенерго встановлення індивідуального приладу обліку на переобладнаній системі опалення ТОВ Івниця , порушено її право спільної власності на загальнобудинкову систему опалення та належне її функціонування та призвело до її надмірних витрат за послуги опалення, апеляційний суд вважає, що твердження позивача про порушення її прав з боку відповідачів є лише її припущенням, а відповідно до статті 81 ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що внаслідок дій відповідачів порушено її право спільної власності на загальнобудинкову систему опалення та належне її функціонування, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання привести трубопроводи опалення у відповідність до проекту та визнання дій неправомірними, задоволенню не підлягають.

Доводи викладені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду апеляційної інстанції, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки правильне застосовування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, підстав для відкриття касаційного провадження немає.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Івниця , комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва , публічного акціонерного товариства Київенерго , про зобов`язання привести трубопроводи опалення у відповідність до проекту та визнання дій неправомірними.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров