Рішення

від 22.10.2019 по справі 340/224/19

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№340/224/19

Провадження № 2/340/147/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2019 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Сольчаник Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за позовом ОСОБА_1 до Верховинського районного лісгоспу, Верховинської районної ради про солідарне відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів завданої майнової шкоди в розмірі 5000,00 гривень та моральної шкоди в розмірі 50000,00 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він проживає разом із своїми батьками в АДРЕСА_1 у житловому будинку, який обігрівається за рахунок пічного опалення. Біля господарства знаходиться пасовище та лісовий масив, яким користується його сім`я. З метою заготівлі дров для опалювального сезону, а також санітарної чистки лісу від сухостою, він неодноразово звертався до працівників Верховинського районного лісгоспу з пропозицією надання йому можливості використати таку лісодеревину в кількості 7-8 м.куб. з власного пасовища в якості дров. Також він готовий був оплатити вартість лісодеревини (дров) за ціною, за якою Верховинський районний лісгосп здійснює таку реалізацію громадянам. 03.09.2018 він в черговий раз звернувся до Верховинського районного лісгоспу з даною пропозицією, однак йому було відмовлено з підстав відсутності відповідного асортименту лісодеревини. При цьому, вказав, що йому відомо про те, що лісгосп здійснює відпуск лісодеревини іншим особам в будь-якій кількості та розпоряджаються лісодеревиною на власний розсуд.

Вважає, що внаслідок такої бездіяльності відповідачами завдано йому майнової шкоди в розмірі 5000,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн., оскільки в нього змінився ритм життя, порушені нормальні життєві зв`язки, виникли негаразди в сім`ї, погіршилися стосунки з рідними, він відчуває себе ошуканим. А тому просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 24.05.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У визначені судом строки відповідачі відзиву на позов до суду не подали.

Ухвалою суду від 05.06.2019 розгляд справи на підставі заяви позивача, продовжено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав наведених в позовній заяві, додатково пояснив, що наприкінці 2018 на початку 2019 років він в усній формі звертався до Верховинського районного лісгоспу із проханням надати йому лісопродукцію у вигляді дров із належного його сім`ї пасовища, однак йому було відмовлено з тих підстав, що будь-яких запланованих рубок на території кварталу, де знаходиться його пасовище, не проводиться на той час. Крім того, з приводу вирішення даного питання, він також звертався до Верховинської районної ради, однак позитивного результату не отримав. Вважає, що внаслідок таких дій відповідачів йому завдано матеріальну шкоду, яка включає в себе реальні збитки у вигляді закупівлі ним деревини по завищених цінах та упущену вигоду, яка виражається в тому, що він міг зекономити ресурси та час. Також завдано йому моральну шкоду. А тому просить позов задовольнити.

Представник відповідача Верховинського районного лісгоспу, ОСОБА_3 проти позову заперечив, суду пояснив, що позивач наприкінці 2018 початку 2019 року звертався в усній формі до Верховинського районного лісгоспу із проханням відпустити йому лісопродукцію (дрова) в кварталі №11 Верховинського районного лісгоспу, де знаходиться його пасовище, однак йому було відмовлено з тих підстав, що на території даного кварталу не проводяться санітарно-оздоровчі рубки лісодеревини та запропоновано відпустити лісопродукцію в іншому кварталі, однак позивач відмовився. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Верховинської районної ради, ОСОБА_4 в судовому засіданні 10.09.2019 проти позову заперечив. Суду пояснив, що Верховинська районна рада являється засновником Верховинського районного лісгоспу, який є самостійною юридичною особою, яка здійснює комерційну діяльність. А тому, звернення ОСОБА_1 щодо виписки дров було перенаправлено до Верховинського районного лісгоспу для його вирішення та надання інформації, про що було повідомлено позивача. В судове засідання 22.10.2019 представник відповідача не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, подав заяву про розгляд справи без його участі, в задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд відмовляє в позові з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

У відповідності до ч.2 ст.12, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 cт.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивач звернувся до суду з позовом, оскільки вважає, що внаслідок бездіяльності відповідачів, яка полягала у відмові здійснення відпуску лісопродукції (дров), він отримав матеріальну шкоду, яка охоплює реальні збитки та упущену вигоду, а також моральну шкоду.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків, 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів) враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи до уваги братися не повинні.

Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Дані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18).

Дійсно, частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак, жодних доказів про те, що позивач поніс втрати по вині відповідачів, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які він мусів зробити або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, позивачем суду не представлено. Як і доказів про те, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідачів стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Його посилання про те, що він вимушений був закупляти дрова по завищених цінах є голослівними та не підтвердженими документально.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені ст. 1167 ЦК України, відповідно до ч.1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п.п. 4, 5 Постанови Пленуму верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що позивач має право на відшкодування шкоди, заподіяної його правам, свободам чи інтересам неправомірними рішеннями, діями, або бездіяльністю фізичних та юридичних осіб за умови доведення факту заподіяння самої шкоди, наявності причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) фізичної, юридичної особи і шкодою, її розміру та вина заподіювача.

При цьому доведення факту заподіяння шкоди, її розмір законодавець покладає саме на позивача, а у відповідності до положень ч.2 ст.1166 ЦК України на відповідачу лежить обов`язок спростування, що така шкода заподіяна не з його вини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1995 №555 затверджено Санітарні правила в лісах України щодо здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів та санітарних вимог, які встановлюються з метою охорони та захисту лісів під час ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та проведення робіт, не пов`язаних з веденням лісового господарства, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Види, обсяги, строки, місце та особливості здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів визначаються державними спеціалізованими лісозахисними підприємствами, органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства, а також власниками лісів, постійними лісокористувачами на основі погоджених відповідно до вимог статті 29-1 Лісового кодексу України матеріалів лісовпорядкування, а також результатів оцінки санітарного стану лісових насаджень (ч.3).

Для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються такі заходи: вибіркові санітарні рубки; суцільні санітарні рубки; ліквідація захаращеності; профілактика виникнення та поширення осередків шкідників і хвороб лісу, боротьба з ними та захист заготовленої деревини від шкідників і хвороб лісу (ч.4).

Правилами, ч.5 - складений власником лісів, постійним лісокористувачем перелік заходів з поліпшення санітарного стану лісів (додаток 1) погоджується державним спеціалізованим лісозахисним підприємством, органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим та відповідним територіальним органом Держлісагентства (у межах природно-заповідного фонду - погоджується також обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища).

Згідно з Порядком видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р. № 761, лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів. Лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держкомлісгоспу (далі - органи Держкомлісгоспу), на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.

Порядок відпуску лісодеревини, врегульовано Інструкцією з обліку продукції лісозаготівель, лісопиляння і деревообробки на підприємствах Державного комітету лісового господарства України, затвердженої Наказом Держкомлісгоспу України 19.12.2003 № 205.

Згідно з розділом 3.9 Інструкції, для відпуску лісопродукції підприємство виписує покупцю Наряд на відпуск лісопродукції (форма ЛГ-20), в якому вказується місце реалізації, строк вивозки, порода, сортимент, сорт та кількість лісопродукції. (Хворост реалізується без нарядів). Покупець розписується про отримання наряду в Журналі реєстрації нарядів на відпуск лісопродукції (форма ЛГ-2І) і з`являється в лісництво для виписки рахунка на оплату. Після оплати рахунка лісництво (цех), при наявності транспорту і довіреності у покупця, виписує Товарно-транспортну накладну (типова форма №1-ТН), в якій вказується місце відвантаження, порода, сортимент, сорт, група діаметрів, кількість, ціна та сума відпущеної лісопродукції.

Однак позивач ОСОБА_1 , будь яких доказів на підтвердження фактів, що впродовж 2018-2019 років у встановленому законом порядку він звертався у Верховинський районний лісгосп із заявами про відпуск йому лісопродукції, а саме дров, та що Верховинським районним лісгоспом було здійснено відпуск такої лісопродукції на його користь згідно виписаного наряду на відпуск лісопродукції, на підставі яких Верховинський районний лісгосп в подальшому відмовив йому у відпуску на підставі таких документів лісопродукції (дров), що завдало йому матеріальної або моральної шкоди, суду не представив. Також не довів перед судом належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральної шкоди внаслідок неправомірної відмови Верховинським районним лісгоспом у відпуску лісопродукції, як і існування самого факту неправомірної відмови.

В той же час, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , суду показав, що він працює лісничим Верховинського лісництва Верховинського районного лісгоспу і здійснює керівництво виробничо-господарською діяльністю лісництва, виконання наказів директора лісгоспу. Порядок визначення ділянок лісу, на яких здійснюються заходи з поліпшення санітарного стану лісів врегульовано Санітарними правилами в лісах України, якими він керується в своїй діяльності. Після затвердження ділянки на якій буде здійснюватися санітарна рубка, працівниками лісгоспу здійснюється відведення, що є підставою для видачі лісорубного квитка. Відпуск лісопродукції громадянам здійснюється на підставі їх заяви, яка подається до лісгоспу та на підставі якої видається наряд на відпуск лісопродукції, в якому вказується місце реалізації, строк вивозки, порода, сортимент, сорт та кількість лісопродукції. Позивач ОСОБА_1 в усній формі звертався до нього з проханням здійснити йому відпуск лісопродукції, а саме дров в кварталі №11 діл. №60 в межах якої знаходиться пасовище його сім`ї, однак йому було відмовлено з тих підстав, що в межах даної ділянки в той період не було заплановано проведення будь яких лісогосподарських заходів.

Допитані в судовому засіданні свідки майстер лісу ОСОБА_6 та головний лісничий ОСОБА_7 , надали суду аналогічні пояснення. Головний лісничий ОСОБА_8 додатково вказав, що позивач ОСОБА_9 не звертався до Верховинського районного лісгоспу під час дії лісорубного квитка в кварталі №11 діл. 25, в межах якого здійснюється відпуск громадянам лісопродукції на підставі виданого за підписом директора лісгоспу наряду на відпуск лісопродукції. А тому в усній формі йому було відмовлено у відпуску лісопродукції в зазначеному кварталі.

В частині заподіяння шкоди діями іншого відповідача Верховинської районної ради, слід зазначити наступне.

Зокрема, як вбачається з представлених представником Верховинської районної ради доказів, позивач ОСОБА_1 дійсно 25.02.2019 звертався до Верховинської районної ради із зверненням (а.с.55) щодо вжиття заходів, як вищестоячого органу по відношенню до Верховинського районного лісгоспу, пов`язаних з відпуском лісопродукції (дров).

Дане звернення, згідно з листом від 14.03.2019 (а.с.56) перенаправлено для розгляду за належністю до Верховинського районного лісгоспу, який листом від 22.03.2019 (а.с.58) повідомив про те, що ОСОБА_1 наприкінці 2018 та на початку 2019 років звертався до Верховинського районного лісгоспу в усній формі із проханням виписки йому дров`яної деревини, в чому йому було відмовлено у зв`язку з тим, що у лісовому масиві, а саме кварталі №11 Верховинського лісництва, в межах якого знаходиться пасовище, яке належить його батькам, не заплановано проведення будь яких лісогосподарських заходів. Отримувати деревину з інших місць, де проводиться заготівля деревини лісгоспом і є можливість відпуску деревини для потреб населення, ОСОБА_1 відмовився, пояснюючи це відсутністю коштів на доставку деревини до свого господарства.

Згідно з Статутом "Верховинського районного лісгоспу", затвердженого рішенням Верховинської районної ради від 17.01.2006, а саме п.1.2 правонаступником засновника (Засновником) Лісгоспу є районна рада Верховинського району. Згідно з п.1.9 лісгосп є самостійним господарюючим об`єктом, який здійснює комерційну діяльність.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач Верховинська районна рада, при розгляді звернення позивача ОСОБА_1 щодо відпуску йому лісопродукції (дров), діяла в межах повноважень визначених законом, а саме перенаправила таке до органу, до компетенції якого належить його вирішення, з чого випливає, що такими діями відповідача не могла бути завдана позивачу будь яка шкода.

За таких обставин, оскільки позивачем не представлено суду жодних доказів, а перевіреними в суді доказами не доведено перед судом факту заподіяння позивачу діяннями відповідачів матеріальної та моральної шкоди, розміру такої шкоди, причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і шкодою, вини заподіювачів шкоди, а тому в задоволенні його вимог слід відмовити за їх безпідставністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, одночасно суд звертає увагу на безпідставність вимог про солідарне стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідачів, оскільки таке зобов`язання в силу вимог ст.541 ЦК України виникає у випадках встановлених договором або законом. Однак в ході судового розгляду таких обставин існування між відповідачами солідарного зобов`язання перед позивачем не встановлено.

Крім цього, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з позивача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок, оскільки на день ухвалення рішення суду про відмову у задоволенні позову, такий позивачем не сплачено.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховинського районного лісгоспу, Верховинської районної ради про солідарне відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 5000 гривень та моральної шкоди в розмірі 50000 гривень, відмовити за його безпідставністю.

Стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1; персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_1 .

Відповідачі: Верховинський районний лісгосп, юридична адреса: смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, вул. І.Франка, 58; ЄДРПОУ 05442375.

Верховинська районна рада, юридична адреса: смт Верховина, вул. І. Франка, 20, Верховинський район, Івано-Франківська область, ЄДРПОУ 04054352.

Повний текст судового рішення складено 28 вересня 2019 року.

Суддя: Бучинський А.Б.