Постанова

від 16.10.2019 по справі 522/4283/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/454/19

Номер справи місцевого суду: 522/4283/17

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В.І

Доповідач Черевко П. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Черевка П.М.,

суддів - Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за апеляційною скаргою представника Одеської міської ради - Поповської Інни Петрівни на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11 жовтня 2018 року по цивільній справі за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2 , Громадської організації Регіональна правозахисна організація про витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

06.03.2017 року Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся з позовом про витребування з володіння Громадської організації Регіональна правозахисна організація на користь Одеської міської ради 480/1000 будівлі, що складає 525,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та витребування з володіння ОСОБА_2 на користь Одеської міської ради 520/1000 будівлі, що складає 578,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що розпорядженням Приморської районної державної адміністрації №495 від 18.04.2003 Про реєстрацію в ОМБТІ та РОН домоволодіння АДРЕСА_2 у зв`язку із тим, що будинок дореволюційного будівництва, реєстрація якого своєчасно не здійснена, документи про будівництво та прийом в експлуатацію відсутні, архівних даних не збереглось та враховуючи, що вищезазначене домоволодіння знаходиться на балансі КП ДЄЗ Центральне вирішено зареєструвати в КП ОМБТІ та РОН за Одеською міською радою на правах комунальної власності домоволодіння АДРЕСА_2 та оформити свідоцтво про право власності.

На підставі вищевказаного розпорядження виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності від 13.05.2003 серія НОМЕР_1 , згідно з яким об`єкт, який в цілому складається з жилих будинків літ. А , В , Д , сараїв літ. Н , Ж , З , Л , М , О , вбиралень літ. И , Г , на праві комунальної власності належить Одеській міській раді.

Разом із тим, рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 30.03.2006 року у справі №2-3216/2006 задоволено позов ОСОБА_3 до S.A.BUMBRAVENI , визнано договір купівлі-продажу окремо розташованої двоповерхової будівлі, загальною площею 700,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між S.A.BUMBRAVENI та ОСОБА_3 ; визнано за ОСОБА_3 право власності на окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 700,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язано КП ОМБТІ та РОН зареєструвати право власності за ОСОБА_3 17.04.2006 року зареєстровано право власності за ОСОБА_3 .

В подальшому 19.05.2006 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбано вказане приміщення. На підставі договору купівлі-продажу від 19.09.2006 року право власності на 480/1000 частин вказаного приміщення, площею 280,3 кв.м., набуто Громадською організацією Регіональна правозахисна організація .

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 25.10.2006 року у справі №2-3216/2006 рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.03.2006 року скасовано.

Розпорядженням Приморської районної державної адміністрації №1140 від 21.10.2010 року затверджено технічний висновок ПП Начало про можливість подальшої експлуатації будівлі, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1162,2 кв.м., власниками якої є Громадська організація Регіональна правозахисна організація та ОСОБА_2 та присвоєно зазначеній будівлі поштову адресу: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного розпорядження 28.10.2010 року відповідачам видано свідоцтво про право спільної часткової власності.

Враховуючи викладене, Одеською міською радою рішення щодо відчуження на користь будь-яких осіб не приймалося, а право власності на це майно набуто на підставі рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 30.03.2006 року у справі №2-3216/2006, яке у подальшому скасовано. Таким чином, спірна будівля вибула із комунальної власності без відповідного волевиявлення власника майна, а саме Одеської міської ради, а тому вказане майно підлягає витребуванню на користь Одеської міської ради.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 11.10.2018 року у задоволенні позову заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_2 , громадської організації Регіональна правозахисна організація про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОМР - Поповська І. П . , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11.10.2018 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи внаслідок чого, зробив помилковий висновок про недоведеність факту належності спірного нерухомого майна Одеській міській раді на праві комунальної власності, зазначаючи, що факт належності спірного об`єкта нерухомого майна Одеській міській раді на праві комунальної власності взагалі не повинен підлягати доказуванню у даній справі, оскільки зазначена обставина вже встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з довідкою КП ОМБТІ та РОН за вих.№3824/вих. від 17.10.2000 року домоволодіння, площею 609,4 кв.м., у цілому за адресою: АДРЕСА_2 , значиться зареєстрованим за виконкомом Ворошилівської районної ради депутатів, працюючих на підставі рішення виконкому цієї ж районної ради №312 від 06.09.1948 року. Дане домоволодіння складалося із жилих та нежилих будинків.

Відповідно до акта про передачу з балансу місцевої ради народних депутатів будівлі ДДУ №177 по АДРЕСА_2, на баланс Одеського міського управління УМВС України в Одеській області №б/н від 1996, дана будівля у 1996 році передана з балансу Одеської міської ради на баланс міського управління УМВС України в Одеській області.

Згідно із Інформацією про мережу дошкільних закладів Центрального району м.Одеси на 20.02.1998 р. приміщення дошкільного закладу №177 по АДРЕСА_2 , передано податковій поліції.

Розпорядженням Приморської районної державної адміністрації №495 від 18.04.2003 року Про реєстрацію в ОМБТІ та РОН домоволодіння АДРЕСА_2 у зв`язку із тим, що будинок дореволюційного будівництва, реєстрація якого своєчасно не здійснена, документи про будівництво та прийом в експлуатацію відсутні, архівних даних не збереглось, вищезазначене домоволодіння знаходиться на балансі КП ДЄЗ Центральне , вирішено зареєструвати в КП ОМБТІ та РОН за Одеською міською радою на правах комунальної власності домоволодіння АДРЕСА_2 та оформити свідоцтво про право власності.

13.05.2003 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі Приморської районної державної адміністрації №495 від 18.04.2003 року Про реєстрацію в ОМБТІ та РОН домоволодіння АДРЕСА_2 видано свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 , відповідно до якого на праві комунальної власності належить Одеській міській раді об`єкт у цілому, що розташований у АДРЕСА_3 , та складається з жилих будинків літ. А , В , Д , сараїв літ. Н , Ж , З , Л , М , О , вбиралень літ. И , Г .

Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради листом від 05.07.2017 року №486297.72.17 повідомило на виконання ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 23 червня 2017 року, справа №522/4283/17, провадження №2/522/6279/17, що окремо розташована двоповерхова нежитлова будівля, загальною площею 700,8 кв.м., до складу домоволодіння АДРЕСА_3 , що складається з жилих будинків літ. А , В , Д , сараїв літ. Н , Ж , З , Л , М , О , вбиралень літ. И , Г , зазначених у свідоцтві про право власності на домоволодіння від 13 травня 2003 року (бланк серія НОМЕР_1 ), яке належало Одеській міській раді, не входила.

Таким чином, судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що спірне майно не належить Одеській міській раді на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 13 травня 2003 року (бланк серія НОМЕР_1 ). Інших належних доказів, які б підтвердили право власність Одеської міської ради, позивачем до суду не надано.

Окрім того, існують розбіжності у площі нерухомого майна (609,4 кв.м.), яке передане за актом у 1996 році, та площі спірного майна (700,8 кв.м.), що позбавило суд можливості визначити, що майно зазначене у акті передачі, на який позивач посилається як на доказ приналежності даного майна Одеській міській раді, є спірним майном.

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відмовляючи в задоволенні позову заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради про витребування майна з чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст.387 ЦК України, яка є підставою позову, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому в розумінні пункту26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , відповідно до положень ст.388 ЦК України власник майна має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, яка також є підставою позову, якщо майно за відплатним договором придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що станом на 1996 рік спірне майно вибуло із володіння Одеської міської ради на підставі акта про передачу з балансу місцевої ради народних депутатів будівлі ДДУ №177 по АДРЕСА_2, на баланс Одеського міського управління УМВС України в Одеській області № б/н від 1996.

Враховуючи доводи позивача відносно того, що Одеська міська рада є власником спірного майна на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 13 травня 2003 року (бланк серія НОМЕР_1 ), слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України (ред.16.01.2003 року) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень в редакції від 01.07.2004 року, обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.

З урахуванням вищезазначених норм законодавства, право власності на спірне майно підлягало державній реєстрації за Одеською міською радою, однак, як вбачається із свідоцтва про право власності на домоволодіння від 13 травня 2003 року (бланк серія НОМЕР_1 ), спірне майно не ввійшло до складу домоволодіння в цілому за адресою: АДРЕСА_3 .

Суду не доведено факту належності до комунальної власності Одеської міської ради спірного майна, не надано доказів щодо реєстрації спірного нерухомого майна як комунальної власності, що слугувало б підставою для задоволення віндикаційного позову в порядку ст.ст.387, 388 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач не надав доказів того, що Одеська міська рада є титульним власником спірного майна. На підставі рішення КП ОМБТІ та РОН 17.04.2006 року зареєстровано право власності за ОСОБА_3 , про що було відомо Одеській міській раді та саме з цієї дати необхідно відраховувати строк позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно дослідив матеріали справи та як наслідок, зробив помилковий висновок стосовно недоведеності факту належності спірного нерухомого майна Одеській міській раді на праві комунальної власності, колегія суддів вважає безпідставними. Як вбачається з листа КП БТІ Одеської міської ради від 05.07.2017 року за №486297.72.17 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , є окремо розташована двоповерхова нежитлова будівля, загальною площею 700,8 кв.м., та не належала Одеській міській раді на підставі свідоцтва про право власності від 13.05.2003 р. серії НОМЕР_1 . Окрім того, Акт про передачу з балансу місцевої ради народних депутатів будівлі ДДУ №177 по вул.Орджонікідзе, 24, на баланс Одеського міського управління УМВС України в Одеській області №б/н від 1996 підтверджує факт того, що спірне майно ще у 1996 році було передано з балансу Одеської міської ради на баланс міського управління УМВС України в Одеській області, а тому вибуло з володіння позивача.

Крім цього, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх.

Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - немає.

Колегія суддів, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в зв`язку з чим, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.374, ст.ст.375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника Одеської міської ради - Поповської Інни Петрівни - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.10.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду П.М. Черевко

А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький