Рішення

від 24.10.2019 по справі 520/7459/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2019 р. № 520/7459/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чудних С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Хмелівської Н.М.,

представника позивача - Кулика С.А.,

представника відповідача - Марченка С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про скасування припису та постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Істок" в особі директора Кулика Станіслава Анатолійовича звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області № 455-Пр від 26.06.2019;

- визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 09.07.2019 № 30/1020-5649.

В обґрунтування позову зазначено, що припис Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області № 455-Пр від 26.06.2019 та постанова Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 09.07.2019 № 30/1020-5649 є незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню. Позивач зазначив, що твердження контролюючого органу щодо того, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок" не допустив посадових осіб до проведення перевірки не відповідає дійсності, оскільки відповідач не приїздив на об`єкт перевірки.

Ухвалою суду від 21.08.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою судді від 24.10.2019 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав до суду відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що винесені постанова та припис є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню. Крім того, зазначив, що припис Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області № 455-Пр від 26.06.2019 не порушує прав позивача, у зв`язку із чим, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні матеріали, дійшов наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що 11 червня 2019 року заступником директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області прийнято наказ № 99-П про проведення позапланової перевірки об`єкту будівництва: капітального ремонту травматолого-ортопедичного відділення КЗОЗ "Лозівська ЦРЛ" КЗОС "Лозівське ТМО" за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Живописна, 42.

11 червня 2019 року заступником директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області підписано направлення № 455-н для проведення позапланового заходу, на підставі якого працівники Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, в строк до 26.06.2019, повинні здійснити позапланову перевірку капітального ремонту травматолого-ортопедичного відділення КЗОЗ "Лозівська ЦРЛ" КЗОС "Лозівське ТМО" за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Живописна, 42 щодо дотримання суб`єктом містобудування - Товариством з обмеженою відповідальністю "Істок" вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на підставі наказу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області від 11.06.2019 № 99-П.

26 червня 2019 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Холодним М.М. складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким зафіксовано, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок" - ОСОБА_1 не допустив посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на перевірку капітального ремонту травматолого-ортопедичного відділення КЗОЗ "Лозівська ЦРЛ" КЗОС "Лозівське ТМО" за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Живописна, 42.

Також, судом встановлено, що 26 червня 2019 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Холодним М.М., головним інспектором будівельного нагляду, інспекційного відділу № 1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області - Будяковим А.С. із залученням головного спеціаліста відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області - Кас`яненка В.В., складено акт про те, що директор Товариством з обмеженою відповідальністю "Істок" - ОСОБА_1 не допустив посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на перевірку капітального ремонту травматолого-ортопедичного відділення КЗОЗ "Лозівська ЦРЛ" КЗОС "Лозівське ТМО" за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Живописна, 42, чим порушив положення пункту 1 частини третьої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пунктів 11, 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2011 року № 553.

Крім того, 26 червня 2019 року, головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області Холодним М.М. та головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області - Будяковим А.С. винесено припис № 455-Пр, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Істок" повинно усунути порушення шляхом допуску посадових осіб Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області до проведення перевірки на об`єкті в термін до 11.07.2019, з наданням документів, пояснень, довідок, відомостей, матеріалів з питань, що виникнуть під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

09 липня 2019 року відповідачем винесено постанову № 30/1020-5649 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на директора Товариство з обмеженою відповідальністю "Істок" накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 60210 гривень.

Не погоджуючись із приписом Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області № 455-Пр від 26.06.2019 та постановою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 09.07.2019 № 30/1020-5649, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 8 частини 1 статті 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється, зокрема, шляхом здійснення державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у пункті 7 частини першої цієї статті.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Так, відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Відповідно до пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю передбачено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.

Відповідно до пункту 1 абзацу 1 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню.

Відповідно до положень пункту 12 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручати особисто під розписку керівнику суб`єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку; розміщувати на офіційному веб-сайті органу державного архітектурно-будівельного контролю інформацію про проведення позапланової перевірки в день її початку.

У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб`єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб`єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об`єкті під час перевірки складається відповідний акт.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Проте, відповідно до наказу № 99-П від 11.06.2019 перевірка об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_1 область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Живописна, 42 проводилась у період з 12.06.2019 по 26.06.2019.

26 червня 2019 року відповідачем складено акт № 455-А про недопущення посадових осіб органу державного архутектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій. Доказів того, що відповідачем у період з 12.06.2019 по 26.06.2019 здійснювались заходи для проведення перевірки позивача не надано.

Крім того, суд зазначає, що акт № 455-А про недопущення посадових осіб органу державного архутектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва від 26.06.2019 підписано лише посадовими особами відповідача, інших підписів осіб (понятих, свідків), які могли б підтвердити факт недопуску посадових осіб до перевірки акт не містить.

Таким чином, вищевказані обставини у сукупності не можуть бути належними доказами у підтвердження факту недопуску посадових осіб відповідача до перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок".

Поряд із тим, як вбачається, із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Істок" ведеться журнал реєстрації заходів державного нагляду, підписи посадових осіб Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області у вказаному журналі відсутні, що є порушенням статті 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Також суд зазначає, що керівництвом ТОВ "Істок" будь-яких дій, які б спричинили недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкт будівництва не вчинено, оскільки в актах про недопуск не має жодних даних про те, які саме дії, вчинені позивачем (його уповноваженими особами чи представниками), унеможливили допуск на місце будівництва працівників Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, а також даних про те, хто саме із уповноважених осіб позивача вчиняв дії щодо не допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки.

Відсутні такі дані і у протоколі про адміністративне правопорушення та в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення.

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання представника відповідача на те, що інспекторами декілька разів приходили до об`єкта будівництва, проте нікого на об`єкті не було, оскільки вказані обставини не підтверджуються належними доказами.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що фактично недопуск посадових осіб Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області до проведення позапланової перевірки на об`єкті будівництва, що розташований за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Катеринівка, вул. Живописна, 42 виразився у ненаданні документів, необхідних для здійснення заходу державного архітектурно-будівельного контролю.

Суд повторно зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 6 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій - у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Тобто, виходячи з приписів даної норми можна дійти висновку, що притягнення особи до відповідальності за приписами вищевказаної норми можливо лише у разі фактичного не допуску до перевірки органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва.

Вищевказана норма не містить виключень та є імперативною за своїм змістом.

А, отже, суд зазначає, що ненадання документів для проведення заходу архітектурно-будівельного контролю не можна класифікувати як недопущення посадових осіб управління до виконання покладених на них функцій.

Крім того, відповідачем не надано до суду доказів того, що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області витребовувались відповідні документи у Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок".

Із наказу на перевірку та направлення також не вбачається, що у позивача витребовувались документи для проведення перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії позивача щодо ненадання документів необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності саме за нормою пункту 2 частини 6 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Суд зазначає, що застосування неправомірних штрафних санкцій контролюючим органом до позивача - є свавільним втручанням та підлягає захисту згідно статті 1 Першого протоколу Конвенції, як право мирно володіти майном, контролюючий орган, який не дотримався своїх власних процедур, не повинен мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно частини 1 статті 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (FormerKingofGreeceandOthers v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків(див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).

Для того, щоб національне законодавство відповідало вимогам Конвенції, воно має гарантувати засіб правового захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно законодавство має достатньо чітко визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам влади, та порядок її реалізації (див. рішення у справі «Гіллан та Квінтон проти Сполученого Королівства» (Gillan and Quinton v. The United Kingdom), заява № 4158/05, п. 77, ECHR 2010 (витяги), з подальшими посиланнями та п.67 рішення у справі «Котій проти України» (Заява № 28718/09) від 5 березня 2015).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновків, що постанова Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 09.07.2019 № 30/1020-5649 є неправомірною та підлягає скасуванню.

Поряд із тим, щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування припису Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області № 455-Пр від 26.06.2019 суд зазначає наступне.

Так, суд зазначає, що оскаржуваним приписом № 455-Пр від 26.06.2019 зобов`язано позивача усунути порушення шляхом допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки в термін до 11.07.2019.

Отже, вказаний припис вичерпав свою дію, а тому не підлягає виконанню, а отже, і не порушує прав та інтересів позивача.

Інших доказів порушення прав позивача зазначеним приписом Товариством з обмеженою відповідальністю "Істок" не надано, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування припису Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області № 455-Пр від 26.06.2019.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваної постанови Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 09.07.2019 № 30/1020-5649, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок" (пров. Краснопартизанський, буд. 1/2,м. Лозова, Лозівський район, Харківська область, 64600, код 30712971) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21-а, м. Харків, 61145, код 37471912) про скасування припису та постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 09.07.2019 № 30/1020-5649.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок" (пров. Краснопартизанський, буд. 1/2,м. Лозова, Лозівський район, Харківська область, 64600, код 30712971) судові витрати в розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн 50 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21-а, м. Харків, 61145, код 37471912).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 29 жовтня 2019 року.

Суддя С.О.Чудних