Постанова

від 24.10.2019 по справі 761/37413/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Юзькова О.Л.

Провадження №22-ц/824/10745/2019 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Зубленку Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Доміно Тур-7 про стягнення боргу за договорами позики,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП Доміно Тур-7 про стягнення боргу за договорами позики.

04 жовтня 2018 року від представника позивача - адвоката Новак Н.Ю. до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах розміру позовних вимог 174 991,52 грн. на грошові кошти, які належать ПП Доміно Тур-7 (ідентифікаційний код юридичної особи: 34192321, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Воровського, 8-б, н/п №1) та знаходяться на його поточних рахунках, виявлених державним виконавцем під час виконання ухвали про накладення арешту на грошові кошти.

Обгрунтовуючи заяву, позивач посилався на те, що директор ПП Доміно Тур-7 , як особа, яка має виключне право представляти підприємство у відносинах з третіми особами, відімкнула мобільний зв`язок, а претензія, направлена позивачем на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася за закінченням терміну зберігання. З даних інтернет-ресурсу Судова влада вбачається, що у 2018 році було відкрито інші провадження за цивільними позовами до Приватного підприємства Доміно Тур-7 про стягнення з нього коштів. Крім того, 16 січня 2018 року щодо ПП Доміно Тур-7 відкрито та незавершено виконавче провадження. З огляду на зазначене, заявник вважає, що наявні всі підстави для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання судового рішення або взагалі унеможливити його виконання з огляду на відсутність грошових коштів на рахунках відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2018 року заяву представника позивача Новак Н.Ю. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу, було повернуто заявнику.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 січня 2019 року скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2018 року, заяву про забезпечення позову передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року заяву позивача про забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити по справі постанову, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити та вжити на час розгляду справи заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах розміру позовних вимог позивача.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та просила про її задоволення з викладених у ній підстав.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості та недоведеності, однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У відповідності до ч.ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст.ст. 77-80 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами було укладено договори позики, за умовами яких позивач надав відповідачу у позику грошові кошти, які останній зобов`язався повернути, однак цей обов`язок не виконав та кошти не повернув. В зв`язку із цим позивач в позові просив стягнути з ПП Доміно Тур-7 на свою користь 112 800,00 грн. заборгованості за договорами позики разом з процентами (винагородою) за користування позикою; 31 890,02 грн. - проценти від суми позики у розмірі облікової ставки НБУ; 6 609,48 грн. - три проценти річних за прострочення виконання зобов`язань; 23 692,02 грн. - інфляційних втрат, а всього 174 991,52 грн.

В заяві про забезпечення позову позивач посилався на те, що згідно даних з Єдиного реєстру судових рішень та інформації з інтернет-ресурсу Судова влада України в Оболонському районному суді м. Києва та Шевченківському районному суді м. Києва слухаються цивільні справи за позовами фізичних осіб до ПП Доміно Тур-7 про стягнення коштів; крім того, відносно даного підприємства відкрито ряд виконавчих проваджень, на даний час незавершених.

Претензія позивача про повернення коштів відповідачем отримана не була, а керівник підприємства, як особа, уповноважена представляти підприємство у відносинах з третіми особами, на телефонний зв`язок не виходить, ухиляючись, таким чином, від виконання своїх обов`язків по поверненню коштів.

Вищенаведені обставини, на думку колегії, свідчать про наявність обґрунтованих підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах стягуваної суми може призвести до утруднення виконання судового рішення або взагалі унеможливити його виконання з огляду на можливу відсутність грошових коштів на рахунках відповідача станом на момент вирішення спору по суті на користь позивача, що ускладнить ефективний захист і поновлення порушеного права позивача на належні йому грошові кошти.

Суд першої інстанції зміст позовної заяви та заяви позивача про забезпечення позову належним чином не дослідив та не звернув уваги на вищенаведені обставини, не надавши належної оцінки наявності чи відсутності підстав для забезпечення позову.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується, а також спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце.

Заходи забезпечення позову в розумінні норм процесуального закону носять тимчасовий характер і покликані унеможливити настання обставин, за яких виконання ухваленого судом рішення буде утрудненим або взагалі стане неможливим.

Оскільки між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, відповідає його позовним вимогам та не порушує прав третіх осіб, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав до задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПП Доміно Тур-7 в межах розміру позовних вимог на час розгляду справи судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи обставини справи в їх сукупності, беручи до уваги предмет спору і зміст заявлених позовних вимог, зважаючи на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 06 травня 2019 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову підлягає скасуванню із постановленням по справі нового судового рішення про задоволення заяви позивача про забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах розміру позовних вимог ОСОБА_1 на час розгляду справи судом.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 травня 2019 року - скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти, які належать Приватному підприємству Доміно Тур-7 (ідентифікаційний код юридичної особи: 34192321, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Воровського, 8-б, н/п №1) в межах розміру позовних вимог ОСОБА_1 на суму 174 991 грн. 52 коп., що знаходяться на поточних рахунках підприємства, виявлених державним виконавцем під час виконання даної ухвали.

Постанова суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: