Постанова
від 21.10.2019 по справі 160/9300/18
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 160/9300/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Малиш Н.І.,

секретар судового засідання Лащенко Р.В.

за участі представників позивача Горбаненка С.В., Журавель І.П ОСОБА_1

представників відповідача Разумової Т.Є., Щербатюк Г.Г., Оріхової Т.А., Потапова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 р. (суддя Врона О.В., повне судове рішення складено 26.04.2019 р.) в справі № 160/9300/18 за позовом Приватного акціонерного товариства Дніпровський коксохімічний завод до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Дніпровський коксохімічний завод (далі - ПрАТ ДКХЗ ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: 1) від 05.09.2018 р. № 0006984617 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 2 273 630,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1 756 856 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 516 774,50 грн.; 2) від 27.11.2018 р. № 0009034617 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 72 592 030 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 36 296 015 грн.; 3) від 27.11.2018 р. № 0009014617 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2017 р. на 405 097 грн.; 4) від 27.11.2018 р. № 0009114617 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 10 620,98 грн., в тому числі за основним платежем - 6 094,59 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 523,64 грн., пенею - 3 002,75 грн.; 5) від 27.11.2018 р. № 0009094617 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в загальному розмірі 159,32 грн., в тому числі за основним платежем - 91,42 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22,86 грн., пенею - 45,04 грн.; 6) від 05.09.2018 р. № 0006934617 про застосування штрафних санкцій в розмірі 2 569 424,47 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 р. позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 05.09.2018 р. № 0006984617, від 27.11.2018 р. № 0009034617, від 27.11.2018 р. № 0009014617, від 27.11.2018 р. №0009114617, від 27.11.2018 р. № 0009094617, від 05.09.2018 р. №0006934617.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги повторюють зміст акту перевірки та відзиву на позовну заяву.

Апелянт вказує, що підставою збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток стало встановлення в ході перевірки не підтвердження по ланцюгу постачання придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей та робіт (послуг), не підтвердження придбання товару, робіт (послуг) належними первинними документами, проте судом першої інстанції це не враховано, як й не враховано наявність кримінального провадження відносно посадових осіб ТОВ САВ 2007 .

Позивачем завищено податковий кредит по операціям з придбання вугільного концентрату у ТОВ Інкостіл Груп у зв`язку з тим, що податкові накладні, видані контрагентом, складені з порушенням п. 201.1, п. 201.3 ст. 201 Податкового кодексу України через порушення контрагентом порядку подання заяви про відмову від податкової пільги.

Позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість більше ніж наявне у від`ємному значенні у відповідних періодах виникнення від`ємного значення суми податку на додану вартість (з урахуванням встановлених поточною перевіркою порушень).

Позивачем з нарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахованого судом без утримання податків, не утримано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Позивачем не складені та не зареєстровані акцизні накладні на обсяги підакцизної продукції, що реалізована в лютому, березні та квітні 2017 р.; не дотримано граничні терміни реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних на обсяги підакцизної продукції, реалізованої третій особі, а також на обсяги використання для власного споживання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Офісом проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, за наслідками якої складений акт від 09.08.2018р. № 68/28-10-46-17/05393085, яким встановлено порушення позивачем:

1) пп. 134.1.1 р. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 3, 9, 11, 12 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 7, 10 МСБО 18 Дохід , п. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, розділ І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 21.12.1999 за № 893/4186, п.3.10 Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності , затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 № 433, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 756 856 грн., у тому числі: за 2015 рік у сумі 723 307 грн., за 2016 рік у сумі 256 515 грн., в тому числі у розрізі періодів: І квартал 2016 року - 52 275 грн., півріччя 2016 року - 81 698 грн., три квартали 2016 року - 184 586 грн., за 2017 рік у сумі 777 034 грн., в тому числі у розрізі періодів: І квартал 2017 року - 27 253 грн., півріччя 2017 року - 80 708 грн., три квартали 2017 року - 306 045 грн.;

2) абз. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань на суму податку на додану вартість 80 601 373 грн., у тому числі: січень 2016 - 3 298 651 грн., лютий 2016 - 3 646 090 грн., березень 2016 - 2 123 978 грн., квітень 2016 - 3 037 096 грн., травень 2016 - 1 445 703 грн., липень 2016 - 844 340 грн., серпень 2016 - 110 грн., березень 2017 - 4 083 168 грн., квітень 2017 - 1 730 410 грн., травень 2017 - 15 155 444 грн., червень 2017 - 25 326 700 грн., липень 2017 - 15 164 047 грн., серпень 2017 - 1 179 600 грн., вересень 2017 - 925 614 грн., жовтень 2017 - 635 169 грн., листопад 2017 - 965 146 грн., грудень 2017 - 1 040 107 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.3, п. 201.10 ст. 201, п. 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму податку на додану вартість 72 997 127 грн., у тому числі: січень 2015 - 209 592 грн., березень 2015 - 8 768 грн., квітень 2015 - 141 374 грн., травень 2015 - 223 094 грн., червень 2015 - 13 190 грн., липень 2015 - 31 705 грн., серпень 2015 - 5 851 грн., вересень 2015 - 80 542 грн., жовтень 2015 - 6 023 грн., листопад 2015 - 34 348 грн., грудень 2015 - 7 523 грн., січень 2016 - 4 099 грн., лютий 2016 - 1 005 грн., березень 2016 - 180 грн., квітень 2016 - 26 351 грн., травень 2016 - 2 857 грн., червень 2016 - 1 606 грн., липень 2016 - 6 497 грн., серпень 2016 - 13 259 грн., вересень 2016 - 768 грн., жовтень 2016 - 19 483 грн., листопад 2016 - 17 237 грн., грудень 2016 грн. - 6 350 грн., січень 2017 - 5 027 грн., лютий 2017 - 4 570 грн., березень 2017 - 3 949 грн., квітень 2017 - 44 108 грн., травень 2017 - 1 018 грн., червень 2017 - 8 191 грн., липень 2017 - 28 734 грн., серпень 2017 - 61 483 грн., вересень 2017 - 91 930 грн., жовтень 2017 - 6 834 883 грн., листопад 2017 - 39 297 156 грн., грудень 2017 - 25 754 376 грн.

Вищевикладене призвело до порушення п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме до заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 296 154 грн.; завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 153 302 346 грн.

Вищевикладене призвело до порушення п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в червні 2017 року, в сумі 2 084 780 грн.; порушення абз. б п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню, за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 року на загальну суму податку на додану вартість 151 513 720 грн., в тому числі: січень 2016 року - 4 064 760 грн., лютий 2016 року - 3 647 095 грн., березень 2016 року - 2 124 158 грн., квітень 2016 року - 3 063 447 грн., травень 2016 року - 1 448 560 грн., жовтень 2017 року - 70 108 915 грн., листопад 2017 року - 40 262 302 грн., грудень 2017 року - 26 794 483 грн.;

3) пп. 14.1.54 п. 14.1. ст. 14, п. 18.1, п. 18.2 ст. 18, п. 110.1 ст. 110, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1 та 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п. 167.1. ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1, п. 168.3 ст. 168, пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169, п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 43 332,88 грн., у тому числі: вересень 2015 року - 34773,71 грн; лютий 2016 року - 6094,59 грн.; листопад 2017 року - 1255,14 грн.; грудень 2017 року - 1209,44.;

пп. 1.2, 1.4, 1.6 п. 16 1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, пп. 14.1.54 п. 14.1. ст. 14, п. 18.1, п. 18.2 ст. 18, п. 110.1 ст. 110, ст. 163, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п. 167.1. ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1, п. 168.3, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168, пп. а п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2544,99 грн., у тому числі: вересень 2015 року - 2266,32 грн; лютий 2016 року - 91,42 грн.; листопад 2017 року - 104,60 грн.; грудень 2017 року - 82,65 грн.;

4) п. 231.1, п. 231.3, п. 231.5, п. 231.6 ст. 231 та ст. 232 Податкового кодексу України, а саме підприємством за обсяги підакцизної продукції (бензолу код УКТЗЕД 2707 10 90 00), реалізованої за ставкою 0% (в межах встановлених річних квот) ТОВ Метахім , не здійснювалось складання та реєстрація відповідних акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, в т.ч. по періодах: за лютий 2017 р. - 113 402,97 л., за березень 2017 р. - 74 852,75 л., за квітень 2017 р. - 147 211,91 л.;

п. 231.1, п. 231.3, п. 231.5, п. 231.6 ст. 231 та ст. 232 Податкового кодексу України стосовно недотримання граничних термінів реєстрації акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних на обсяги підакцизної продукції (бензолу код УКТЗЕД 2707 10 90 00), реалізованої ТОВ Альтер Групп , за ставкою 0% (в межах встановлених річних квот) у обсязі 1 228 249,57 л.;

пп. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213, п. 216.6 ст. 216, ст. 231 та ст. 232 Податкового кодексу України за період перевірки з 01.03.2016 по 30.11.2016 р. в тій частині, що ПрАТ ДКХЗ як платником акцизного податку не складені та не зареєстровані у Єдиному реєстрі акцизних накладних акцизні накладні за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД на обсяги пального, використаного для власного споживання, в т.ч.: за березень, квітень, травень, червень та липень 2016 року паливо (код УКТ ЗЕД 2710124194) - 30 487,03 (л. прив. до t-150С); за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2016 року дизельне паливо (код УКТ ЗЕД 2710194300) - 110 238,69 (л. прив. до t-150С);

п. 231.1, п. 231.3, п. 231.6 ст. 231 та ст. 232 Податкового кодексу України в частині недотримання граничних термінів реєстрації акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних на загальну суму акцизного податку 398 784,82 грн.

11.09.2018 р. позивачем від Офісу отримано податкові повідомлення-рішення:

- форми Р від 05.09.2018 № 0006984617, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 273 630,50 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 1 756 856,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 516 774,50 грн.;

- форми Р від 05.09.2018 № 0006914617, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 605 975,00 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 2 084 780,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 521 195,00 грн.;

- форми В1 від 05.09.2018 № 006894617, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 192 384 067,50 грн., визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 128 256 045,00 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 64 128 022,50 грн.;

- форми В4 від 05.09.2018 № 0006944617, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23 257 675 грн.;

- форми Д від 05.09.2018 № 0006964617, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 76 824,52 грн., визначено податкове зобов`язання у розмірі 44 077,74 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12 647,80 грн. та пені у розмірі 22 098,98 грн.;

- форми Д від 05.09.2018 № 0006974617, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 4 419,75 грн., визначено податкове зобов`язання у розмірі 2 440,39 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 674,28 грн. та пені у розмірі 1 305,08 грн.;

- форми ПС від 05.09.2018 № 0006934617, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем акцизний податок в розмірі 2 569 424,47 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги ДФС України №37747/6/99-99-11.01.02-25 від 21.11.2018 р. скарга позивача задоволена частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.09.2018 №№ 0006914617, 0006894617, 0006944617 у частині заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість по операціях реалізації готової продукції за цінами, нижчими від собівартості її виготовлення, за 2016-2017 р.р. та у відповідній частині штрафні санкції з вказаних податків, податкове повідомлення-рішення від 05.09.2018 №0006964617 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб по основному платежу - 35983,15 грн., штрафної санкції -11124,16 грн., та у відповідній частині суму пені, податкове повідомлення-рішення від 05.09.2018 №0006974617 в частині визначення грошового зобов`язання по військовому збору по основному платежу 2348,97 грн., штрафної санкції - 651,42 грн. та у відповідній частині суму пені, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 05.09.2018 р. №№ 0006984617, 0006934617, 0006924617 залишено без змін.

30.11.2018 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення, складені з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги №37747/6/99-99-11.01.02-25 від 21.11.2018 р:

- форми В1 від 27.11.2018 № 0009034617 (замість податкового повідомлення-рішення від 05.09.2018 № 006894617), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 108 888 045,00 грн., а саме визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 72 592 030,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 36 296 015,00 грн.;

- форми В4 від 27.11.2018 № 0009014617 (замість податкового повідомлення-рішення від 05.09.2018 № 0006944617), яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 405 097 грн.;

- форми Д від 27.11.2018 № 0009114617 (замість податкового повідомлення-рішення від 05.09.2018 № 0006964617), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 10 620,98 грн., а саме визначено податкове зобов`язання у розмірі 6 094,59 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 523,64 грн. та пені у розмірі 3002,75 грн.;

- форми Д від 27.11.2018 № 0009094617 (замість податкового повідомлення-рішення від 05.09.2018 № 0006974617), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 159,32 грн., а саме - визначено податкове зобов`язання у розмірі 91,42 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22,86 грн. та пені у розмірі 45,04 грн.;

Судом першої інстанції проаналізовано господарські операції позивача з ТОВ АДМ-Технопром , ТОВ СДМ-Груп , ТОВ Стрім Медіа Плюс , ТОВ Інстеї , ТОВ САВ 2007 , ТОВ Транс Ленд , ТОВ Строй Інвест Сервіс 2 , внаслідок чого суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність реального характеру цих господарських операцій, що обумовило висновок про необґрунтованість збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток.

Стосовно завищення позивачем податкового кредиту за операціями з придбання позивачем у ТОВ Інкостіл Груп вугільного концентрату судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Інкостіл Груп по взаємовідносинам з позивачем складено податкові накладні в електронній формі та зареєстровані їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у період жовтень-грудень 2017 р. на суму податку на додану вартість 71 574 988 грн., відображено ці суми в складі податкових декларацій з податку на додану вартість та сплачено податок до бюджету, що підтверджується відповіддю ТОВ Інкостіл Груп від 13.02.2019 р. №12 на лист позивача та витягами з Єдиного реєстру податкових накладних №1597893, №1597900, №1599519.

Контролюючим органом проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ Інкостіл Груп за період жовтень-грудень 2017р., предметом яких, в тому числі, було застосування податкових пільг згідно з п. 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, проте контролюючим органом не складалось акту про результати камеральної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ Інкостіл Груп за період жовтень-грудень 2017р.

Суд першої інстанції вважав необґрунтованим висновок контролюючого органу, що ТОВ Інкостіл Груп , не подавши в строк заяву про відмову від пільги, зобов`язаний автоматично користуватися цією пільгою та не мав права декларувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, а позивач не мав права на податковий кредит з податку на додану вартість, що є порушенням п. 201.1, п. 201.3, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обов`язком.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що в разі реєстрації постачальником в ЄРПН податкових накладних покупець має право на податковий кредит, навіть за умови не подання до контролюючого органу заяви про відмову/зупинку від використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, відповідно, позивач має право для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту з податку на додану вартість, по взаємовідносинам з ТОВ Інкостіл Груп за період жовтень - грудень 2017р. на загальну суму податку на додану вартість 71 574 988 грн.

Приведене з урахуванням висновків про реальність господарських операцій позивача з ТОВ АДМ-Технопром , ТОВ СДМ-Груп , ТОВ Стрім Медіа Плюс , ТОВ Інстеї , ТОВ САВ 2007 , ТОВ Транс Ленд , ТОВ Строй Інвест Сервіс 2 стали підставою для висновку суду першої інстанції про необгрунтованість зменшення позивачу суми від`ємного значення податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування з цього податку.

Стосовно збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд першої інстанції встановив, що на підставі рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.12.2015р. по справі № 208/6402/15-ц у лютому 2016р. працівнику Маклес- ОСОБА_2 нарахований дохід у вигляді середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 14.08.2014р. по 15.12.2015 р. у розмірі 27 764,25 грн. У вказаний період працівник мала право на податкову соціальну пільгу, оскільки особа має 3-х дітей.

Встановши, що позивачем розрахунок податку на доходи фізичних осіб розраховувався за кожний період окремо та застосування податкової соціальної пільги призвело до відсутності нарахування податку на доходи фізичних осіб, інформація щодо доходів працівника в розрізі кожного місяця зазначена у звіті по ЄСВ за лютий 2016 року, а відповідачем в акті перевірки не наведене посилання на жодну норму Податкового кодексу України, згідно з якою здійснено розрахунок, в результаті якого база оподаткування податком на доходи фізичних осіб позивача збільшилась на 6094,59 грн., а відповідачем протиправно застосовано натуральний коефіцієнт і до суми відпустки на дітей в сумі 1519,29 грн., оскільки така сума не стосується вказаного судового рішення та застосування до неї коефіцієнта є протиправним та впливає на розмір штрафної санкції та пені, зважаючи, що позивачем при нарахуванні працівнику Маклес- ОСОБА_2 . доходу за рішенням суду правомірно застосовано до таких доходів податкову соціальну пільгу, а відповідачем не спростовано правомірності застосування до таких доходів податкової соціальної пільги, збільшення бази оподаткування на розмір військового збору як при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб законодавством не передбачено, суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Стосовно застосування до позивача штрафних санкцій за не реєстрацію акцизних накладних з операцій реалізації бензолу сирого кам`яновугільного ТОВ Метахім та ТОВ Альтер Групп за період з 01.02.2017р. по 31.07.2017р., недотримання граничних термінів реєстрації акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних за обсяги підакцизної продукції (бензолу код УКТЗЕД 2707 10 90 00), реалізованої ТОВ Альтер Групп за ставкою 0% (в межах встановлених річних квот) у обсязі 1 228 249,57 л., судом першої інстанції встановлено наступне.

Позивач у період з 01.02.2017р. по 31.07.2017р. на кожну операцію реалізації бензолу сирого кам`яновугільного складені акцизні накладні, про що свідчать дані програмного продукту "M.E.Doc" та неодноразово здійснена спроба зареєструвати заявку на поповнення електронного рахунку, заповнюючи згідно з вимогами Податкового кодексу України обов`язкові реквізити та ставку в розмірі 0% . Такі операції відхилені системою електронного адміністрування акцизного податку, що також зафіксовано в програмному продукті "M.E.Doc", що доведено відповідними доказами.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що через невідображення в Єдиному реєстрі акцизних накладних ліміту пального позивача фактично позбавлено можливості своєчасно зареєструвати акцизні накладні, а відповідачем безпідставно розраховано штрафну санкцію при реалізації обсягів підакцизної продукції за ставкою 0%.

Оскільки платником податку вчинено всі можливі і допустимі заходи для недопущення порушення законодавства при реєстрації у Єдиному реєстрі акцизних накладних, належно та своєчасно вживалось усіх заходів щодо визначення обсягів залишку пального та реєстрації акцизних накладних, а недоліки в роботі СЕАРП не залежать від дій позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстави для застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу.

Стосовно порушення позивачем вимог ст. 231 та ст. 232 Податкового кодексу України в частині складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних позивачем за обсяги пального, використаного для власного споживання за період з 01.03.2016 по 31.01.2017р., судом першої інстанції встановлено, що у період діяльності з березня 2016р. по травень 2016р. позивач використовував для власного споживання обсяги пального (бензин, дизпаливо), що за даними бухгалтерського обліку формували залишок станом на 01.03.2016р.

Ці обсяги не було відображено у вірно заповненому акті інвентаризації обсягів залишку пального станом на 01.03.2016 та, відповідно, не відображені в СЕАРП, у зв`язку з чим починаючи з червня 2016р. позивач реєструє акцизні накладні на обсяги пального, використаного для власних потреб, яке придбавало після 01.03.2016р. та які на підставі вхідних акцизних накладних були відображені в СЕАРП.

Оскільки за результатами перевірки не встановлено невідповідності обсягів пального, зазначених у акті інвентаризації від 17.03.2016 № 9037635252, фактичним даним та/або даним бухгалтерського обліку підприємства, суд першої інстанції вважав, що висновки відповідача стосовно порушення вимог ст. 231 та ст. 232 Податкового кодексу України в частині складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних позивачем за обсяги пального, використаного для власного споживання за період з 01.03.2016р. по 31.01.2017р., є протиправними.

Також суд першої інстанції вважав, що відповідачем протиправно застосовано штраф в розмірі 50% по податковому повідомленню-рішенню №0009034617 від 27.11.2018р. на загальну суму 18 148 007,50 грн.

Так, згідно з податковим повідомленням-рішенням №0009034617 від 27.11.2018р. відповідачем застосовано штраф відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в розмірі 50% на загальну суму 36 296 015 грн.

Згідно з розрахунком штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення №0009034617 від 27.11.2018р. відповідачем не вказано, коли протягом 1095 днів відповідачем було встановлено завищення суми бюджетного відшкодування та чи складалися протягом 1095 днів податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, які є узгодженими.

Зважаючи на те, що протягом 1095 днів до дати винесення податкового повідомлення-рішення (27.11.2018 р.) відповідачем не складалися податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, які є узгодженими, суд першої інстанції вказав, що відповідач повинен був застосувати штраф в розмірі 25% на суму 18 148 007,50 грн., тому суд визнав протиправним застосування штрафу до позивача в розмірі 50% по податковому повідомленню-рішенню №0009034617 від 27.11.18р. на загальну суму 18 148 007,50 грн.

Суд визнає приведені висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Офісом проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ ДКХЗ податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., за результатами якої складено акт № 68/28-10-46-17/05393085 від 09.08.2018 р.

Перевіркою, зокрема, встановлено наступні порушення ПрАТ ДКХЗ :

1) пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 3, 9, 11, 12 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. п. 7, 10 МСБО 18 Дохід , п. п. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 756 856 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 723 307 грн., за 2016 рік в сумі 256 515 грн. (1 квартал 2016 р. - 52 275 грн., півріччя 2016 р. - 81 698 грн., три квартали 2016 р. - 184 586 грн.), за 2017 рік в сумі 777 034 грн., в тому числі за 1 квартал 2017 р. - 27 253 грн., півріччя 2017 р. - 80 708 грн., три квартали 2017 р. - 306 045 грн.;

2) абз. г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов`язань на суму податку на додану вартість 80 601 373 грн., в тому числі за січень 2016 р. - 3 298 651 грн., лютий 2016 р. - 3 646 090 грн., березень 2016 р. - 2 123 978 грн., квітень 2016 р. - 3 037 096 грн., травень 2016 р. - 1 445 703 грн., липень 2016 р. -844 340 грн., серпень 2016 р. - 110 грн., березень 2017 р. - 4 083 168 грн., квітень 2017 р. - 1 730 410 грн., травень 2017 р. - 15 155 444 грн., червень 2017 р. - 25 326 700 грн., липень 2017 р. - 15 164 047 грн., серпень 2017 р. - 1 179 600 грн., вересень 2017 р. - 925 614 грн., жовтень 2017 р. - 635 169 грн., листопад 2017 р. - 965 146 грн., грудень 2017 р. - 1 040 107 грн.;

п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.3, 201.10 ст. 201, п. 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту на суму податку на додану вартість 72 997 127 грн., у тому числі: січень 2015 р. - 209 592 грн., березень 2015 р. - 8 768 грн., квітень 2015 р. - 141 374 грн., травень 2015 р. - 223 094 грн., червень 2015 р. - 13 190 грн., липень 2015 р. - 31 705 грн., серпень 2015 р. - 5 851 грн., вересень 2015 р. - 80 542 грн., жовтень 2015 р. - 6 023 грн., листопад 2015 р. - 34 348 грн., грудень 2015 р. - 7 523 грн., січень 2016 р. - 4 099 грн., лютий 2016 р. - 1 005 грн., березень 2016 р. - 180 грн., квітень 2016 р. - 26 351 грн., травень 2016 р. - 2 857 грн., червень 2016 р. - 1 606 грн., липень 2016 р. - 6 497 грн., серпень 2016 р. - 13 259 грн., вересень 2016 р. - 768 грн., жовтень 2016 р. - 19 483 грн., листопад 2016 р. - 17 237 грн., грудень 2016 р. - 6 350 грн., січень 2017 р. - 5 027 грн., лютий 2017 р. - 4 570 грн., березень 2017 р. - 3 949 грн., квітень 2017 р. - 44 108 грн., травень 2017 р. - 1 018 грн., червень 2017 р. - 8 191 грн., липень 2017 р. - 28 734 грн., серпень 2017 р. - 61 483 грн., вересень 2017 р. - 91 930 грн., жовтень 2017 р. - 6 834 883 грн., листопад 2017 р. - 39 297 156 грн., грудень 2017 р. - 25 754 376 грн.

Заниження податкових зобов`язань та завищення податкового кредиту призвело до порушення позивачем п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в частині заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 296 154 грн. та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 153 302 346 грн., відповідно, позивачем порушено п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України в частині заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в червні 2017 р. в сумі 2 084 780 грн., а також абз. б п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 151 513 720 грн., в тому числі січень 2016 р. - 4 064 760 грн., лютий 2016 р. - 3 647 095 грн., березень 2016 р. - 2 124 158 грн., квітень 2016 р. - 3 063 447 грн., травень 2016 р. - 1 448 560 грн., жовтень 2017 р. - 70 108 915 грн., листопад 2017 р. - 40 262 302 грн., грудень 2017 р. - 26 794 483 грн.;

3) пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 18.1 ст. 18, п. 110.1 ст. 110, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1, пп. 164.1.2 п. 164. 1, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1, п. 168.3 ст. 168, пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169, п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення в частині правильності та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 43 332,88 грн., в тому числі вересень 2015 р. - 34 773,71 грн., лютий 2016 р. - 6094,59 грн., листопад 2017 р. - 1255,14 грн., грудень 2017 р. - 1209,44 грн.;

пп. пп. 1.2, 1.4, 1.6 п. 16.1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. 18.1 ст. 18, п. 110.1 ст. 110, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1, пп. 164.1.2 п. 164. 1, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1, п. 168.3 ст. 168, пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169, п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення в частині правильності та своєчасності перерахування військового збору в загальній сумі 2544,99грн., в тому числі вересень 2015 р. - 2266,32 грн., лютий 2016 р. - 91,42 грн., листопад 2017 р. - 104,60 грн., грудень 2017 р. - 82,65 грн.;

4) п. п. 231.1, 231.3, 231.5, 231.6 ст. 231, ст. 232 Податкового кодексу України в частині не здійснення складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі - ЄРАН) на обсяги підакцизної продукції (бензолу за кодом УКТЗЕД 2707 10 90 00), реалізованої за ставкою 0% (в межах встановлених річних квот) ТОВ Метахім , в тому числі за лютий 2017 р. - 113 402,97 л, за березень 2017 р. - 74 852,75 грн., за квітень 2017 р. - 147 211,91 л;

п. п. 231.1, п. 231.3, 231.5, 231.6 ст. 231 Податкового кодексу України в частині недотримання термінів реєстрації акцизних накладних в ЄРАН на обсяги підакцизної продукції (бензолу за кодом УКТЗЕД 2707 10 90 00), реалізованої ТОВ Альтер Групп за ставкою 0% (в межах встановлених річних квот) в обсязі 1 228 249,57 л;

пп. 213.1.2 п. 213.1 ст. 213, п. 216.6 ст. 216, ст. ст. 231, 232 Податкового кодексу України в частині не складення та не реєстрації в ЄРАН платником акцизного податку в період з 01.03.2016 р. по 30.11.2016 р. акцизних накладних за кожним кодом товарної позиції УКТЗЕД на обсяги пального, використаного для власного споживання, в тому числі за березень, квітень, травень, червень, липень 2016 р. паливо (код УКТЗЕД 2710124194) - 30 487,03 л, за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2016 р. дизельне паливо (код УКТЗЕД 2710194300) - 110 239,69 л;

п. 231.1, п. 231.3, 231.6 ст. 231, ст. 232 Податкового кодексу України в частині недотримання термінів реєстрації акцизних накладних в ЄРАН на загальну суму акцизного податку 398 784,82 грн.

На підставі акту перевірки № 68/28-10-46-17/05393085 від 09.08.2018 р. контролюючим органом 05.09.2018 р. прийняті податкові повідомлення-рішення, зокрема: № 0006984617 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 273 630,50 грн., в тому числі за основним платежем - 1 756 856,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 516 774,50 грн.; № 0006914617 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 605 975,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 084 780,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 521 195,00 грн.; № 006894617 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 192 384 067,50 грн., визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість та зобов`язання сплатити суму податку у розмірі 128 256 045,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 64 128 022,50 грн.; № 0006944617 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 23 257 675 грн.; № 0006964617 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 76 824,52 грн., визначення податкового зобов`язання у розмірі 44 077,74 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12 647,80 грн. та пені у розмірі 22 098,98 грн.; № 0006974617 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 4 419,75 грн., визначення податкового зобов`язання у розмірі 2 440,39 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 674,28 грн. та пені у розмірі 1 305,08 грн.; № 0006934617 про застосування штрафних (фінансових) санкцій з акцизного податку в розмірі 2 569 424,47 грн.

За результатами оскарження платником податків в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень рішенням про результати розгляду скарги ДФС України №37747/6/99-99-11.01.02-25 від 21.11.2018 р. скарга ПрАТ ДКХЗ задоволена частково, скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.09.2018 р. №№ 0006914617, 0006894617, 0006944617 у частині заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість по операціях реалізації готової продукції за цінами, нижчими від собівартості її виготовлення, за 2016-2017 р.р., у відповідній частині штрафні санкції з вказаних податків; податкові повідомлення-рішення від 05.09.2018 р. № 0006964617 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб по основному платежу 35983,15 грн., штрафної санкції -11124,16 грн. та у відповідній частині суму пені, податкове повідомлення-рішення від 05.09.2018 р. №0006974617 в частині визначення грошового зобов`язання по військовому збору по основному платежу 2348,97 грн., штрафної санкції 651,42 грн. та у відповідній частині суму пені, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 05.09.2018 р. №№ 0006984617, 0006934617, 0006924617 залишено без змін.

Відповідачем на підставі рішення ДФС про результати розгляду скарги, зокрема, прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 27.11.2018 р. № 0009034617 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 72 592 030 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 36 296 015 грн.; від 27.11.2018 р. № 0009014617 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2017 р. на 405 097 грн.; від 27.11.2018 р. № 0009114617 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 10620,98 грн., в тому числі за основним платежем - 6094,59 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1523,64 грн., пенею - 3002,75 грн.; від 27.11.2018 р. № 0009094617 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору в загальному розмірі 159,32 грн., в тому числі за основним платежем - 91,42 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22,86 грн., пенею - 45,04 грн.

Підставою збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням від 05.09.2018 р. № 0006984617, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0009034617 від 27.11.2018 р., зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 27.11.2018 р. № 0009014617 є висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з придбання товарів/робіт (послуг) у ТОВ АДМ-Технопром , ТОВ СДМ-Груп , ТОВ Стрім Медіа Плюс , ТОВ Інстеї , ТОВ САВ 2007 , ТОВ Транс Ленд , ТОВ Строй Інвест Сервіс 2 , а також неправомірність формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість по операціям з придбання у ТОВ Інкостіл Груп вугільного концентрату внаслідок порушення постачальником алгоритму подання заяви про відмову від податкової пільги.

Судом встановлено, що між ПрАТ ДКХЗ та ТОВ АДМ-Технопром укладено договір від 19.02.2015 р. № 15/161, на підставі якого позивачем придбано матеріально-технічні ресурси (мотор-редуктор планетарний зубчатий типу 1МПз2-31,5-28-120-Т-УЗ,380В в кількості 3 шт.).

Виконання господарської операції доведено специфікацією №1 до договору, рахунками-фактурами, видатковими накладними.

Фактичне отримання позивачем товару у травні 2015 р. та використання цього товару у господарській діяльності підтверджено актом приймання товару від 18.05.2015 р., паспортами на мотори-редуктори із зазначенням/підтвердженням певного типу та заводських номерів моторів-редукторів; карткою складського обліку матеріалів (типова форма М-12); службовою запискою від 12.05.2015 р. №17-496/12.05.15 на дозвіл на проїзд на територію позивача з відміткою (на зворотному боці) служби охорони про час та дату ввезення товару на територію.

Оприбуткування товару підтверджено відповідними документами бухгалтерського обліку.

Оплата позивачем придбаного товару підтверджена платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку позивача.

ПрАТ ДКХЗ укладено з ТОВ СДМ-Груп договір від 19.08.2015 р. № 15/445, на підставі якого позивачем придбано редуктор на механізований освітлювач в кількості 4 шт.

Виконання господарської операції доведено специфікацією №1 до договору, рахунками-фактурами, видатковими накладними.

Фактичне отримання позивачем товару у листопаді-грудні 2015 р., січні 2016 р. та використання цього товару у господарській діяльності підтверджено актом приймання товару від 27.01.2016 р., паспортами на мотори-редуктори із зазначенням/підтвердженням певного типу та заводських номерів моторів-редукторів; картками складського обліку матеріалів (типова форма М-12) №№ 1102,1103,1104,1105; службовими записками від 23.12.2015 р. № 17-1736/23.12.15 та від 19.01.2016 р. №17/39/19.01.16 на дозвіл на проїзд на територію підприємства з відміткою (на зворотному боці) служби охорони про час та дату ввезення товару на територію.

Оприбуткування товару підтверджено відповідними документами бухгалтерського обліку.

Оплата позивачем придбаного товару підтверджена платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку позивача.

ПрАТ ДКХЗ укладено з ТОВ Інстеї договір від 22.07.2016 р. № 16/356, предметом якого є виконання робіт по капітальному ремонту трансформатора ТРДИ-32000/150 інв. № 4717.

Здійснення господарської операції підтверджено рахунками-фактурами, актом приймання виконаних робіт, актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об`єктів.

Крім того, фактичне виконання робіт у вересні 2016 р. за вказаним договором (капітальний ремонт трансформатора ТРДИ-32000/150, інв. № 4717) саме ТОВ Інстеї підтверджено листом ТОВ Інстеї від 29.08.2016 р. № 08/247 про отримання пропусків на територію позивача для виконання капітального ремонту трансформатора; листом ТОВ Інстеї від 02.09.2016 р. № 09/16 про дозвіл на ввезення на територію ПрАТ ДКХЗ матеріалів для виконання капітального ремонту трансформатора; службовою запискою від 21.09.2016 р. № 13-414 на дозвіл на проїзд на територію підприємства з відміткою (на зворотному боці) служби охорони про час та дату проїзду на територію підприємства автомобіля ТОВ Інстеї для проведення випробувань та вимірювань трансформатору ТРДИ-32000/150 інв. № 4717 після капітального ремонту; журналом обліку робіт за нарядами і розпорядженнями; журналом реєстрації вхідного інструктажу робітників ТОВ Інстеї .

Факт використання позивачем придбаних послуг доводиться наказом ПрАТ ДКХЗ № 1120 від 21.09.2016 р. Про введення в експлуатацію трансформатора ТРДИ-32000/150 інв.№4717 після проведення капітального ремонту.

Оприбуткування придбаних робіт підтверджено відповідними документами бухгалтерського обліку.

Позивачем здійснено оплату придбаних робіт, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

Між ПрАТ ДКХЗ та ТОВ САВ 2007 укладено договір по поводженню з відходами №2307/419 від 06.08.2015 р., предметом якого є передача відходів 4 класу небезпеки для подальшого видалення (знищення) або утилізації.

Фактичне здійснення господарських операцій у серпні - листопаді 2015 р., лютому, травні-грудні 2016 р., лютому-вересні, листопаді та грудні 2017р. саме ТОВ САВ 2007 підтверджено рахунками-фактурами, актами приймання-передачі, накладними на відпуск матеріалів (типова форма № М-11), чеками зважування, товарно-транспортними накладними за 2017 р., разовими перепустками та корінцями перепусток, які підтверджують час та дату в`їзду та виїзду автомобілів ТОВ САВ 2007 на територію позивача; журналом реєстрації вхідного інструктажу робітників ТОВ САВ 2007 .

Оприбуткування придбаних послуг підтверджено відповідними документами бухгалтерського обліку.

Позивачем здійснена оплата придбаних послуг, що підтверджено відповідними платіжними документами.

ПрАТ ДКХЗ укладено з ТОВ Стрім Медіа Плюс договір від 29.05.2015 р. № 15/315, на підставі якого позивачем придбано матеріально-технічні ресурси (інструменти тощо).

Виконання господарської операції доведено специфікаціями №№ 1,2 до договору, рахунками-фактурами, видатковими накладними.

Фактичне отримання позивачем товару у червні 2015 р. та використання цього товару у господарській діяльності підтверджено актами приймання товару по кількості, якості та комплектності від 23.06.2015 р. та від 30.06.2015 р.; гарантійним листом про гарантійні обов`язки ТОВ Стрім Медіа Плюс за поставлену продукцію ПрАТ ДКХЗ по накладним № 25 від 15.06.2015 р. та № 26 від 17.06.2015 р.; листом постачальника про відсутність обов`язкової сертифікації в Україні згідно з наказом від 01.02.2005 р. № 28.; картками складського обліку матеріалів (типова форма М-12); службовими записками від 15.06.2015 р. № 17-692/15.06.15, від 19.06.2015 р. № 17-726 та від 24.06.2015 р. №17-761/24.06.15 на дозвіл на проїзд на територію підприємства з відміткою (на зворотному боці) служби охорони про час та дату ввезення товару на територію позивача.

Оприбуткування товару підтверджено відповідними документами бухгалтерського обліку.

Оплата позивачем придбаного товару підтверджена платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку позивача.

ПрАТ ДКХЗ укладено з ТОВ Транс-Ленд договір № УПр14/87/691 від 16.12.2014 р., предметом якого є придбання вугільного концентрату.

Виконання господарської операції та фактичне отримання позивачем товару у січні, квітні, травні 2015 р. доведено специфікаціями №№ 1,2 до договору, рахунками-фактурами, видатковими накладними, залізничними накладними, сертифікатами якості.

Оприбуткування товару підтверджено відповідними документами бухгалтерського обліку.

Придбаний товар (вугільний концентрат як основна сировина для коксохімічного виробництва) використано позивачем у виробництві коксу доменного (основної виробничої продукції).

Оплата позивачем придбаного товару підтверджена платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку позивача.

ПрАТ ДКХЗ укладено з ТОВ Строй Інвест Сервіс 2 договори № 13/204 від 28.02.2013 р., № 17/60 від 10.01.2017 р. на придбання товару (лабораторне обладнання, хімічно-лабораторні матеріали.

Фактичне виконання господарських операцій та отримання позивачем товару у березні-травні 2015 року, липні-серпні 2015 року, жовтні-грудні 2015 року, січні-вересні 2016 року, листопаді-грудні 2016 року, лютому-квітні 2017 року, червні-вересні 2017 року, листопаді-грудні 2017 року підтверджено рахунками-фактурами, видатковими накладними, картками складського обліку матеріалів (типова форма М-12), службовими записками на дозвіл на проїзд на територію підприємства з відміткою (на зворотному боці) служби охорони про час та дату ввезення товару на територію.

Оприбуткування товару підтверджено відповідними документами бухгалтерського обліку.

Оплата позивачем придбаного товару підтверджена платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку позивача.

Використання придбаного товару у власній господарської діяльності позивачем доведено, зокрема, картками складського обліку, в яких зазначено про видачу товару у виробництво.

Витрати щодо придбання товарів за спірними господарськими операціями позивачем віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, а податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товарів, - до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Основним видом діяльності ПрАТ ДКХЗ (старе найменування - ПАТ ЄВРАЗ Дніпродзержинський КХЗ ) є виробництво коксу та коксопродуктів.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 5-7 цього Положення витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з п. 9 Положення не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.

Оскільки формування позивачем витрат звітного періоду за спірними господарськими операціями, які здійснені позивачем у 2015-2017 роках, підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат.

Правомірність визначення складу витрат у звітних періодах вказує на правомірність визначення позивачем показників звіту про фінансові результати в контексті спірних господарських операцій, відповідно, висновок контролюючого органу про заниження платником податку фінансового результату до оподаткування у 2015-2017 роках є неправильним, що свідчить про неправомірність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток.

Правомірність формування витрат обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем по господарським операціям з тими самими контрагентами.

Як встановлено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 28.07.2015 р., право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України в зазначеній редакції датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу у вказаній вище редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 цього кодексу у зазначеній редакції якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у вказаній вище редакції не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній у 2015-2017 р.р., до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу у зазначеній редакції датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього кодексу у вказаній редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

За положеннями п. 198.6 ст. 198 у вказаній редакції не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначається порядок складання та реєстрації податкової накладної.

Видача позивачу належним чином оформлених податкових накладних контрагентами не є спірним питанням. Також не є спірним питанням факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв`язку з придбанням товарів (послуг), підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому такі суми мають бути включені до складу податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товарів/робіт (послуг) за спірними угодами, оприбуткування таких товарів (послуг), подальший рух та використання у власній господарській діяльності.

Суд вказує на необґрунтованість доводів апелянта стосовно не підтвердження постачання товару по ланцюгу постачання, неврахування судом першої інстанції негативної податкової інформації щодо контрагентів позивача (по операціям з ТОВ АДМ-Технопром , ТОВ СДМ-Груп , ТОВ Стрім Медіа Плюс , ТОВ Строй Інвест Сервис 2 ), відсутність у контрагентів позивача матеріальної бази, достатніх трудових ресурсів (ТОВ Інстеї ), наявність відносно контрагентів кримінальних проваджень, відкритих, зокрема за статтею 205 Кримінального кодексу України (ТОВ Інстеї ) та за статтею 212 Кримінального кодексу України (ТОВ САВ 2007 ), неврахування пояснень свідка, наданих в рамках кримінальних проваджень, щодо непричетності до господарської діяльності (пояснення директора ТОВ Інстеї ).

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції встановлених в ході перевірки обставин, зокрема, щодо взаємовідносин позивача з контрагентами з ознаками сумнівності суд вказує на таке.

Контрагенти позивача в перевіряємий період мали статус платника податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносились, а відтак, вказані підприємства мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім послуг.

Фактично ж відповідач вказує на не підтвердження господарських операцій за ланцюгом, при цьому сумнівними є операції саме контрагентів позивача з його постачальниками.

З цього приводу суд вказує, що невиконання контрагентом та його постачальниками своїх податкових зобов`язань тягне відповідальність та негативні наслідки саме для таких осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених за придбані товари та послуги сум до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуг), - до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо формування вказаних показників та має всі документальні підтвердження розміру таких витрат та податкового кредиту.

Доводи апелянта про відсутність у контрагентів позивача основних засобів, виробничих приміщень, трудових ресурсів суд вважає безпідставними.

Відповідачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів у розумінні статей 73, 75-76 КАС України таких тверджень. При цьому, як зазначено вище, до ЄДР не внесено відомостей про відсутність контрагентів за місцезнаходженням.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постановах від 16.01.2018 р. в справі № 820/4648/13-а, в справі № 826/1398/17, яка полягає у тому, що на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом першої інстанції пояснень засновників контрагентів про непричетність до господарської діяльності підприємств, що на думку відповідача, свідчить про фіктивність таких контрагентів суд зазначає наступне.

За приписами статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з 1 ст. 91 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Письмовими доказами згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Послідовний аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що пояснення свідків є належним доказом в адміністративній справі, якщо такий свідок допитаний судом саме в процесі розгляду такої адміністративної справи.

Протоколи допиту свідків в рамках кримінального провадження, якщо в такому кримінальному провадженні відсутній вирок, який набрав законної сили, тим більш, пояснення таких осіб, не можуть вважатися належними доказами в адміністративній справі ні як показаннями свідків, ні як письмовими доказами.

При цьому суд зауважує, що оцінку таким показанням свідків має компетенцію надавати лише суд в процесі розгляду саме кримінального провадження.

В розглядуваному випадку відсутні вироки, що набрали законної сили, а сам по собі факт відкриття кримінального провадження не має правового значення та жодним чином не стосується предмету доказування в цій справі, тому факт відкриття кримінальних проваджень за умови відсутності відповідного процесуального рішення (вироку), яким встановлена вина певних осіб у вчиненні кримінального правопорушення, не може бути підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Посилання контролюючого органу на наявність податкової інформації щодо відсутності у ланцюгу поставки придбання товарів (робіт та послуг), що були в подальшому реалізовані позивачу його контрагентами, не вказують на відсутність реального здійснення господарських операцій, оскільки контролюючим органом не здійснювалось дослідження усіх господарських операцій контрагентів, зокрема, щодо попередніх періодів.

Також суд вважає безпідставним доводи апелянта стосовно не взяття судом першої інстанції до уваги, що ТОВ Транс-Ленд зареєстровано на тимчасово непідконтрольній Україні території (м. Кіровськ Луганської обл.), не має дозволів на переміщення товарів через лінію зіткнення, відповідно, не здійснювало постачання вугільного концентрату на адресу позивача.

Судом першої інстанції розглянуті ці доводи та обґрунтовано зазначено, що висновок контролюючого органу суперечить фактичним обставинам справи, оскільки виробником вугільного концентрату, який поставлено ТОВ Транс-Ленд позивачу, є ТОВ ЦЗФ Селидівська (ЄДРПОУ 317147629), яке зареєстровано у м. Селидове Донецької області, тобто на підконтрольній території.

Крім того, відповідачем не надано доказів наявності у контрагента позивача в період січня-травня 2015 р. обов`язку з отримання дозволів на переміщення товару через лінію зіткнення.

ТОВ Транс-Ленд є діючим підприємством України, реєстрація якого не скасована, перебуває на обліку в органах доходів та зборів України та не має податкового боргу.

Відповідачем не спростовані приведених вище висновків суду першої інстанції належними доказами, тому суд приведені доводи визнає необґрунтованими.

Доводи апелянта про відсутність реального характеру операцій з ТОВ САВ 2007 через не встановлення факту придбання ТОВ САВ 2007 послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом (з урахуванням відсутності у контрагента власних транспортних засобів та трудових ресурсів), не має ресурсів для самостійного виконання таких робіт, не беруться судом до уваги через відсутність належних, достовірних та достатніх доказів у розумінні статей 73, 75-76 КАС України таких тверджень, а також враховуючи правову позицію, викладену Верховним Судом у приведених вище постановах.

Крім того, суд враховує, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлена реальність господарських операцій позивача з ТОВ Строй Інвест Сервіс 2 , ТОВ Транс-Ленд за грудень 2014 р. (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2015 р. в справі № 804/15092/15, яке набрало законної сили 07.11.2016р.), з ТОВ CAB 2007 , ТОВ Строй Інвест Сервіс 2 за жовтень 2017 р. (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 р. в справі №804/3201/18, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 р. в справі №804/3201/18, які набрали законної сили 06.03.2019 р.).

Стосовно придбання позивачем у ТОВ Інкостіл Груп вугільного концентрату суд вказує на наступне.

Судом встановлено, що протягом 2016-2017 років сформовано податковий кредит по операціям з придбання у ТОВ Інкостіл Груп концентрату вугільного кам`яного для коксування.

Спірним є питання правомірності формування позивачем податкового кредиту по цим операціям через порушення постачальником ТОВ Інкостіл Груп порядку відмови від податкової пільги.

Пунктом 45 підрозділу 2 Особливості справляння податку на додану вартість розділу Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

У разі застосування зазначеної пільги норми пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються в частині товарів/послуг, необоротних активів, суми податку на додану вартість з вартості яких були включені до податкового кредиту у звітних (податкових) періодах, що передували періоду початку застосування пільги.

Платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, зазначеного у заяві.

Постачальником позивача ТОВ Інкостіл Груп подано до контролюючого органу заяви про відмову від податкової пільги у податковий період, в якому цей платник податків не передбачав використання пільги: у заявах від 18.10.2017 р. - у жовтні 2017 р., від 17.11.2017 р. - у листопад 2017 р., від 19.12.2017 р. - у грудні 2017 р.

03.08.2018 р. ТОВ Інкостіл Груп до контролюючого органу подана уточнююча заява про відмову/зупинення використання пільги за періоди з вересня 2017 р. по серпень 2018 р.

Контролюючий орган вважає, що постачальник, не подавши у встановлений строк заяву про відмову від пільги, зобов`язаний автоматично користуватися цією пільгою та не мав права декларувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, а позивач не мав права на податковий кредит з податку на додану вартість, що є порушенням п. 201.1, п. 201.3, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Зазначене порушення з боку постачальника є підставою для висновку про завищення ПрАТ ДКХЗ податкового кредиту по операціям з придбання вугільного концентрату у ТОВ Інкостіл Груп у жовтні-грудні 2017 р. на суму 71 574 988 грн.

В межах спірних правовідносин між ПрАТ ДКХЗ як платника податків та контролюючим органом щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, якими, зокрема, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість та зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд не вправі надавати правову оцінку правомірності відмови іншого платника податків, якій не є учасником справи, від користування податковою пільгою.

Суд вважає, що в контексті спірних правовідносин суд повинен надати правову оцінку правомірності формування саме позивачем податкового кредиту, сформованого на підставі виданих постачальником податкових накладних.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що акт перевірки містить положення про порушення саме постачальником позивача ТОВ Інкостіл Груп приписів пункту 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, позивачем порушено пункти 201.1, 201.3, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом пункту 201.3 статті 201 цього кодексу у разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено тільки один випадок, коли сума податку не може бути віднесена до податкового кредиту при звільненні від сплати, а саме за змістом пункту 201.9 у покупця не виникає права на віднесення сум податку до податкового кредиту за податковою накладною, складеною платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що Законом України від 21.12.2016 р. №1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні внесено зміни до статті 201 Податкового кодексу України, введено пункт 201.16 щодо режиму блокування податкових накладних, який полягає у наступному.

Усі податкові накладні і розрахунки коригування, що подаються на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, перевіряються ДФС на відповідність ознакам, вказаним в п. 5 Критеріїв оцінки міри ризиків, достатніх для призупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 р. № 567. У випадку якщо податкова накладна/розрахунок коригувань не відповідає жодній з цих ознак, то така податкова накладна підлягає моніторингу за трьома критеріями оцінки міри ризиків, визначеними в п. 6 Критеріїв оцінки. Якщо ПН відповідає одному з цих критеріїв, то реєстрація такої ПН призупиняється.

З 01.07.2017 р. одночасно із введенням пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу відновлено дію абзацу 3 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що з 01.07.2017 р. Податковим кодексом України чітко визначено, що якщо податкова накладна пройшла реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, то ніяких претензій до неї вже не може бути, ані помилки в обов`язкових реквізитах, ані угоди з підозрілим контрагентом, ані наявність підтверджуючої інформації у покупця щодо подання продавцем заяви про відмову від пільги з податку на додану вартість не можуть бути підставою для зняття податкового кредиту по операції, у покупця по таким податковим накладним.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.06.2018 р. в справі №819/1383/17, відповідно до якої за обставин реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, судом було правильно оцінено як наслідок неналежного виконання контролюючим органом при такій реєстрації своїх обов`язків, а тому подальше виключення сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до цього платника податків штрафних санкцій є неправомірним, так як за змістом вказаних норм обов`язок перевірки податкових накладних на відповідність пункту 201.10 ст. 201 при їх реєстрації покладений на контролюючий орган.

ТОВ Інкостіл Груп складено на адресу ПрАТ ДКХЗ податкові накладні в електронній формі, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у період жовтень-грудень 2017 р. на суму податку на додану вартість 71 574 988 грн.

ТОВ Інкостіл Груп відображено суму податку на додану вартість в розмірі 71 574 988 грн. в складі податкових зобов`язань з податку на додану вартість у відповідних податкових деклараціях з цього податку, сплачено податки до бюджету, що підтверджується листом ТОВ Інкостіл Груп від 13.02.2019 р. №12 та витягами з Єдиного реєстру податкових накладних №1597893, №1597900, №1599519.

Факт реєстрації в ЄРПН зазначених податкових накладних, виписаних ТОВ Інкостіл Груп позивачу у жовтні-грудні 2017 р. на суму податку на додану вартість 71 574 988 грн., підтверджено контролюючим органом, як й підтверджено факт проведення камеральної перевірки таких податкових накладних, зокрема, щодо застосування податкової пільги відповідно до п. 45 підрозділ 2 розділу XX Податкового кодексу України.

При цьому на час проведення податкової перевірки позивача та прийняття податкових повідомлень-рішень, які є спірними в цій справі, контролюючим органом не встановлювалось порушення ТОВ Інкості Груп щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних по взаємовідносинам з ПрАТ ДКХЗ за період жовтень - грудень 2017р. на загальну суму податку на додану вартість 71 574 988 грн.

Враховуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Інкостіл Груп за період жовтень - грудень 2017 р. в розмірі 71 574 988 грн.

Зважаючи на відсутність порушень норм податкового законодавства, які стали підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням від 05.09.2018 р. № 0006984617, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0009034617 від 27.11.2018 р., зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 27.11.2018 р. № 0009014617, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність приведених податкових повідомлень-рішень.

Підставою для збільшення ПрАТ ДКХЗ суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору податковими повідомленнями-рішеннями від 27.11.2018 р. № 0009114617 та від 27.11.2018 р. № 0009094617 є висновок контролюючого органу про не нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу працівника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , нарахованого згідно з рішенням суду, тобто із середньої заробітної плати за вимушений прогул.

Судом встановлено, що на підставі рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.12.2015 р. в справі № 208/6402/15-ц у лютому 2016 р. працівнику Маклес- ОСОБА_2 позивачем нараховано дохід у вигляді середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 14.08.2014 р. по 15.12.2015 р. у розмірі 27 764,25 грн.

У вказаний період Маклес- ОСОБА_2 мала право на податкову соціальну пільгу як особа, що має 3-х дітей.

Пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 цього кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги:

у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку (підпункт 169.1.1);

у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину (підпункт 169.1.2).

За приписами підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

При цьому граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги одному з батьків у випадку та у розмірі, передбачених підпунктом 169.1.2 та підпунктами "а" і "б" підпункту 169.1.3 пункту 169.1 цієї статті, визначається як добуток суми, визначеної в абзаці першому цього підпункту, та відповідної кількості дітей.

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування, такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об`єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

На підставі приведених вище приписів Податкового кодексу ПрАТ ДКХЗ здійснювався розрахунок податку на доходи фізичних осіб за кожний період окремо, у зв`язку з чим застосування податкової соціальної пільги стало підставою для не нарахування податку на доходи фізичних осіб на виплачений дохід у кожному місяці.

Інформація щодо доходу працівника в розрізі кожного місяця зазначена позивачем у звіті з єдиного соціального внеску за лютий 2016 р.

Контролюючим органом в акті перевірки не наведені норми Податкового кодексу України, на підставі яких здійснено розрахунок доходу, в результаті якого база оподаткування податку на доходи фізичних осіб позивача збільшилась на 6094,59 грн.

Суд зазначає, що рішенням суду визначена сума доходу, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 ОСОБА_2 , у вигляді середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов`язкових платежів, відповідно, при нарахувані та виплаті така сума буде меншою через нарахування податків та інших обов`язкових платежів.

Також є обґрунтованим зазначення судом першої інстанції, що відповідач протиправно застосував натуральний коефіцієнт і до суми відпустки на дітей в сумі 1519,29 грн., оскільки ця сума виплачувалась не за судовим рішенням, застосування до такої суми коефіцієнта є протиправним та впливає на розмір штрафної санкції та пені.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Пунктами 1.1, 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення Податкового кодексу України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб вказує на протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання й з військового збору, оскільки база оподаткування є тією самою.

Таким чином, суд погоджує висновок суду першої інстанції про необгрунтованість висновків контролюючого органу про не нарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 6094,59 грн. та військового збору в розмірі 91,42 грн. з доходів у вигляді середньої заробітної плати за вимушений прогул, відповідно, є протиправними податкові повідомлення-рішення від 27.11.2018 р. № 0009114617 та від 27.11.2018 р. № 0009094617.

Підставою для застосування до ПрАТ ДКХЗ штрафних санкцій в розмірі 2 569 424,47 грн. податковим повідомленням-рішенням від 05.09.2018 р. № 0006934617 є висновки контролюючого органу про не реєстрацію акцизних накладних з операцій реалізації бензолу сирого кам`яновугільного ТОВ Метахім та ТОВ Альтер Групп за період з 01.02.2017 р. по 31.07.2017 р., недотримання граничних термінів реєстрації акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних за обсяги підакцизної продукції (бензолу код УКТЗЕД 2707 10 90 00), реалізованої ТОВ Альтер Групп за ставкою 0% (в межах встановлених річних квот ) у обсязі 1 228 249,57 л., а також порушення статей 231 та 232 Податкового кодексу України в частині складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних на обсяги пального, використаного для власного споживання, за період з 01.03.2016 р. по 31.01.2017 р.

Пункт 229.6 статті 229 Податкового кодексу України визначає особливості оподаткування речовин, що використовуються як компоненти вироблених в Україні моторних палив, які використовуються як сировина для виробництва в хімічній промисловості, відповідно до підпункту 229.6.1 якого речовини, які використовуються як компоненти моторних палив (коди 2707 10 90 00, 2905 11 00 00 згідно з УКТ ЗЕД) можуть бути реалізовані як сировина для виробництва в хімічній промисловості за нульовою ставкою акцизного податку. У такому разі контролюючі органи здійснюють контроль за їх цільовим використанням.

Тобто, у позивача у разі реалізації бензолу сирого кам`яновугільного (код УКТ ЗЕД 2707 10 90 00) на внутрішньому ринку України з дотриманням приписів пункту 229.6 статті 229 Податкового кодексу України за нульовою ставкою акцизного податку податкове зобов`язання зі сплати акцизного податку не виникатиме.

Пунктом 231.1 статті 231 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2017 р., встановлено, що платник податку при реалізації пального зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Платник податку зобов`язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого як у межах, так і понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального.

Відповідно до абзацу 9 пункту 231.6 статті 231 Податкового кодексу в зазначеній редакції якщо обсяг, визначений відповідно до пункту 232.3 статті 232 цього Кодексу, є меншим за обсяг пального в акцизній накладній та/або розрахунку коригування, які платник податку повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних, то платник податку зобов`язаний перерахувати до бюджету суму коштів у розмірі акцизного податку за відповідний обсяг реалізованого пального, самостійно розрахованого за ставками, передбаченими підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, та зареєструвати заявку на поповнення обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального.

Абзацом є) підпункту 232.4.1 пункту 232.4 статті 232 Податкового кодексу встаовлено, що заявка на поповнення обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального повинна утримувати таке обов`язкове поле (реквізит), як ставка акцизного податку на відповідне пальне, встановлена на дату реалізації.

ПрАТ ДКХЗ в період з 01.02.2017 р. по 31.07.2017 р. на кожну операцію реалізації бензолу сирого кам`яновугільного складались акцизні накладні, про що свідчать відомості програмного продукту M.E.Doc , неодноразово здійснювалась спроба зареєструвати заявку на поповнення електронного рахунку, заповнювались обов`язкові реквізити та ставку в розмірі 0% .

Проте такі операції відхилені системою електронного адміністрування акцизного податку, що зафіксовано в програмному продукті M.E.Doc та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Пунктом 232.3 статті 232 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2017 р., передбачено, що акцизні накладні, що передбачають відвантаження пального на умовах, встановлених статтею 229 Податкового кодексу України, можуть бути виписані в межах ліміту квот, встановлених Кабінетом Міністрів України для отримувачів такого пального.

Згідно з абзацом з) підпункту 232.4.1 пункту 232.4 статті 232 цього кодексу заявки на поповнення обсягу залишку пального в системі електронного адміністрування реалізації пального повинні містити такі обов`язкові поля (реквізити), в тому числі, сума акцизного податку за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, розрахованого за ставкою акцизного податку, передбаченою підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, та обсягами пального, що містяться в таких заявках (крім заявок на поповнення обсягу залишку пального, що відвантажується на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу).

Позивачем з 01.01.2017 р. неодноразово здійснювались спроби зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального акцизні накладні та заявку на поповнення електронного рахунку з врахування змін до вказаних пунктів Податкового кодексу, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

В період, що розглядається, система електронного адміністрування реалізації пального не була налаштована на отримання таких електронних документів та їх обробку, не сприймала акцизні накладні та заявки на поповнення електронного рахунку за ставкою податку 0% , тобто по операціям, по яким податкові зобов`язання не виникають.

Відповідно, ПрАТ ДКХЗ не мав змоги здійснити реєстрацію акцизних накладних в ЄРАН та сформувати заявку на поповнення обсягу залишків пального в системі електронного адміністрування реалізації пального.

Суд при цьому враховує зміст акту перевірки, в якому на сторінці 174 саме контролюючим органом зазначено, що лише з 01.08.2017 р. після оновлення програмного продукту у платника податків виникла можливість здійснювати оформлення та реєстрацію акцизних накладних на виконання вимог статті 231 Податкового кодексу України по операціях реалізації бензолу сирого кам`яновугільного, реалізованого згідно зі статтею 229 цього кодексу.

Таким чином, через невідображення в Єдиному реєстрі акцизних накладних ліміту пального позивача фактично позбавлено можливості своєчасно зареєструвати акцизні накладні, що обумовлює висновок про відсутність з боку позивача порушень норм податкового законодавства.

Отже, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що оскільки платником податку вчинено всі можливі і допустимі заходи для недопущення порушення законодавства при реєстрації у Єдиному реєстрі акцизних накладних, належно та своєчасно вживалось усіх заходів щодо визначення обсягів залишку пального та реєстрації акцизних накладних, а недоліки в роботі СЕАРП не залежать від дій платника акцизного податку, відсутні правові підстави для застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафу.

Стосовно порушень позивачем вимог статей 231 та 232 Податкового кодексу України в частині складання та реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних на обсяги пального, використаного для власного споживання, за період з 01.03.2016 р. по 31.01.2017 р. суд вказує наступне.

Приписами Податкового кодексу України встановлено, що якщо придбане підприємством пальне використовується виключно для власних потреб (у тому числі у разі здійснення заправки власних транспортних засобів за відомостями через власний ПЗП), обов`язок реєструватися платником акцизного податку з реалізації пального згідно з підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 ст. 212 Кодексу не виникатиме, оскільки така операція не є реалізацією пального у розумінні абзацу другого підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Дана позиція підтверджена ДФС України в листах від 15.06.2016 р. № 13380/6/99-99-15-03-03-15 та від 21.09.2016 р. №20547/6/99-99-12-03-03-15.

Тобто, операції по використання пального позивачем виключно на власні цілі, що не спростовується актом перевірки, не є реалізацією пального у розумінні вищенаведених норм Податкового кодексу.

У період з березня 2016 р. по травень 2016 р. позивачем використовувались для власного споживання обсяги пального (бензин, дизпаливо), що за даними бухгалтерського обліку формували залишок станом на 01.03.2016 р.

Ці обсяги не відображені у правильно заповненому акті інвентаризації обсягів залишку пального станом на 01.03.2016 р. та, відповідно, не могли бути відображені в СЕАРП.

Починаючи з червня 2016 р. позивачем здійснюється реєстрація акцизних накладних на обсяги пального, використаного для власних потреб, яке придбавало після 01.03.2016 р., які на підставі вхідних акцизних накладних відображені в СЕАРП.

Актом податкової перевірки не встановлено невідповідності обсягів пального, зазначених у акті інвентаризації від 17.03.2016 р. № 9037635252, фактичним відомостям та/або даним бухгалтерського обліку підприємства.

Відтак, є правильним зазначення судом першої інстанції про необгрунтованість висновку контролюючого органу про порушення позивачем приписів статтей 231 та 232 Податкового кодексу України в частині не складення та нереєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних на обсяги пального, використаного для власного споживання, за період з 01.03.2016 р. по 31.01.2017 р.

Враховуючи зазначені обставини, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність застосування до ПрАТ ДКХЗ штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням від 05.09.2018 р. № 0006934617.

Апелянтом в апеляційній скарзі не приведено доводів у спростування висновків суду першої інстанції в частині протиправності застосування штрафу в розмірі 50% податковим повідомленням-рішення №0009034617 від 27.11.2018 р., тому судом не здійснюється правовий аналіз цьому питанню.

Разом з тим, суд вдруге зазначає, що оскільки підставою зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 0009034617 стали висновки контролюючого органу про неправомірність формування складу податкового кредиту по операціям, аналіз яких приведено вище, які (висновки) визнані судом необгрунтованими, є протиправним зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість зазначеним податковим повідомленням-рішенням.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 р. в справі № 160/9300/18 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 р. в справі № 160/9300/18 за позовом Приватного акціонерного товариства Дніпровський коксохімічний завод до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 21.10.2019 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.10.2019 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.І. Малиш

СудТретій апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення21.10.2019
Оприлюднено30.10.2019
Номер документу85267933
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —160/9300/18

Ухвала від 06.11.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 20.10.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Яковенко М.М.

Ухвала від 12.02.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 05.12.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 31.10.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Ухвала від 28.10.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Постанова від 21.10.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Постанова від 21.10.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Ухвала від 07.10.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

Ухвала від 27.08.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Шальєва В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні