Рішення

від 11.10.2019 по справі 300/1466/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2019 р. справа № 300/1466/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Бунич Т.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 Т.,

представника відповідача Юрчука Ю.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Культурний та мистецький простір Прикарпаття" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2019 року Приватне підприємство "Культурний та мистецький простір Прикарпаття" (далі - позивач, ПП "Культурний та мистецький простір Прикарпаття") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення податкового органу винесене з порушенням закону, базувалося на безпідставних висновках, відображених в акті перевірки від 18.04.2019 року, внаслідок чого позивачу протиправно зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає до скасування.

Ухвалою суду від 09.07.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалами суду від 09.09.2019 року викликано для допиту в судовому засіданні свідка та підготовче провадження закрито і справу призначено до судового розгляду.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 24.07.2019 року. Проти задоволення позовних вимог заперечив, так як за результатами проведеної камеральної перевірки виявлено відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 484 549 грн. Зазначив, що підприємство у період з лютого 2017 по січень 2019 не здійснювало жодних операцій на митній території України, окрім придбання товарів/послуг та необоротних активів на суму 506 902 грн. Таким чином, позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по операціях, які, на думку податкового органу, не пов`язані зі здійсненням господарської діяльності та відповідно витрати на придбання даних товаро-матеріальних цінностей не можуть бути підставою для формування податкового кредиту, а відтак підприємством завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту.

У поданій суду відповіді на відзив від 23.09.2019 року позивач вказав, що підприємство орендує нерухоме майно, яке належить до державної власності, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копія договору за №523 від 16.12.2016 року. Крім того, зазначив, що оскільки основним видом діяльності позивача є охорона та використання пам`яток історії, а відповідно до охоронних договорів за №340 від 17.01.2017 року та за №431 від 18.02.2019 року останнє взяло на себе зобов`язання з охорони частини об`єкта культурної спадщини, то ПП "Культурний та мистецький простір Прикарпаття" фактично займалося господарською діяльністю, яке полягало в охороні орендованого майна.

Представник позивача у вступному слові позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив від 23.09.2019 року. Суду пояснив, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області на підставі акту перевірки від 18.04.2019 року за №1777/09-19-12-02-11/40912332, всупереч фактичним обставинам справи, вимогам податкового та іншого законодавства України, протиправно винесло оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 484 549 грн. Вважає, що податковим органом висновок про непідтвердження здійснення позивачем господарської діяльності зроблено безпідставно. Крім того, звернув увагу суду, що податкове повідомлення-рішення не було отримано позивачем, а відтак відповідачем порушено процедуру визначення податкового зобов`язання. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у поданому відзиві на позов. Суду пояснив, що податковим органом за результатами опрацювання податкових декларацій з ПДВ за період з лютого 2017 по січень 2019 встановлено непідтвердження суми бюджетного відшкодування в розмірі 484 549 грн. Крім того, зазначив, що оскільки підприємство у період, охоплений перевіркою, не здійснювало господарської діяльності та не мало орендованих основних засобів, підтвердженням чого є подані позивачем податкові декларації та повідомлення за формою №20-ОПП, то вважає оскаржене податкове повідомлення-рішення правомірним, а позов таким, що не підлягає до задоволення.

Свідок ОСОБА_2 суду показав, що є засновником приватного підприємства "Культурний та мистецький простір Прикарпаття". На даний час підприємство не здійснює основної господарської діяльності, так як проводиться реставрація орендованого нерухомого майна, яке в подальшому позивач планує використовувати для розміщення магазинів та проведення комерційних заходів. Вказав, що в період з лютого 2017 року по січень 2019 року підприємство сплачувало орендну плату за приміщення, яке орендовано з метою здійснення підприємницької діяльності, а також придбавало матеріали та послуги для ремонту даного приміщення, яке на момент укладення договору знаходилось в технічному стані, непридатному для проведення в ньому господарської діяльності. Дані витрати були понесені як прямі інвестиції в господарську діяльність підприємства. Окремо пояснив, що плату за охорону частини об`єкта культурної спадщини підприємство не отримує, а здійснює охорону нерухомого майна безоплатно згідно укладеного договору оренди.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова представників сторін, показання свідка, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки ПП "Культурний та мистецький простір Прикарпаття" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2019 року складено акт від 18.04.2019 року за №1777/09-19-12-02-11/40912332, в якому зафіксовано порушення п.200.1 та п.200.4 ст.200 ПКУ в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 484 549 грн. (а.с.46-52, т.1).

На підставі висновків проведеної перевірки 16.05.2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000311202 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за лютий 2019 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 484 549 грн. (а.с.57, т.1).

За наслідками судового розгляду суд не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на нижчевикладене.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенції контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 62.1.3. пункту 62.1. статті 62 Податкового кодексу України проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин віднесено до одного із способів податкового контролю.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1. статті 75 Податкового кодексу України).

Відповідно до 75.1.1. ст.75 КАС України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

З огляду на положення вищевказаної норми під час камеральної перевірки контролюючий орган використовує виключно дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Судом встановлено, що підприємство у період з лютого 2017 по січень 2019 здійснювало операції з придбання з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів на суму 506 902 грн., що не заперечив представник відповідача.

Відповідно до повідомлення за формою №20-ОПП у позивача відсутні власне/орендоване рухоме чи нерухоме майно, штатні працівники, проведення нарахувань та виплат заробітної плати працівникам за виконану роботу.

Одночасно згідно наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії договору за №523 від 16.12.2016 року, з 16.12.2016 року підприємство орендує нерухоме майно, що належить до державної власності за адресою: вул. Галицька, 29, м.Івано-Франківськ.

В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з незадовільним станом орендованого приміщення та необхідністю проведення реставраційних робіт у будівлі, ПП "Культурний та мистецький простір Прикарпаття" не здійснює статутну господарську діяльність, а проводить виключно ремонтні роботи з метою забезпечення в подальшому можливості використання даних нежитлових приміщень у своїй підприємницькій діяльності, що підтверджується показаннями свідка та залишилось неспростованим відповідачем в ході судового розгляду.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, регламентується ст.200 ПК України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового) періоду.

Відповідно до п.200.14 ст.200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку додаткове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

При цьому суд не приймає до уваги твердження представника позивача про порушення податковим органом процедури узгодження податкового зобов`язання внаслідок неотримання оскарженого податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Так, відповідно до наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії супровідного листа за №2414/10/09-19-12-02-17 від 17.05.2019 року та повідомлення про вручення поштового відправлення податкове повідомлення-рішення від 16.05.2019 року за №0000311202 було отримане уповноваженою особою підприємства 20.05.2019 року (а.с.56, т.1).

Пунктом 200.4 ст.200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, та врахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200.2 статті 200'цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200'.3 статті 200і цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення додаткового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового) періоду.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду зазначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, невикористання товарно-матеріальних цінностей/товарів/ послуг у звітному податковому періоді в жодному разі не свідчить про невикористання позивачем останніх у господарській діяльності взагалі.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що для цілей оподаткування кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання доходу, що дозволяє платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

В свою чергу, господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

В судовому засіданні встановлено, що надані первинні бухгалтерські документи по вищевказаним господарським операціям з усіма контрагентами позивача мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші, встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках ПП "Культурний та мистецький простір Прикарпаття".

Податковим органом, ані під час проведеної перевірки, ані під час судового розгляду справи, не було надано жодних доказів відсутності у позивача мети щодо отримання економічного ефекту від господарських операцій, які полягали у придбанні товарів та послуг для ремонту орендованих основних засобів та сплати орендної плати.

Суд зазначає, що відповідачем також не надано відповідних доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю підприєства.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, суд враховує, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, хоча на даний час ПП "Культурний та мистецький простір Прикарпаття" фактично не здійснює господарську діяльність, однак з метою забезпечення в подальшому можливості використання орендованих нежитлових приміщень у своїй підприємницькій діяльності та відповідно і одержання доходу в майбутньому, проводило у вказаних приміщеннях ремонтні роботи, сплачувало орендну плату для можливості створення належних умов для комерційного використання даних приміщень, відповідно до чинного законодавства України, позивач не позбавлений права на бюджетне відшкодування з ПДВ по підтверджених належним чином оформленими первинними документами господарських операціях.

Одночасно суд вважає, що подання недостовірної інформації згідно форми №20-ОПП також не позбавляє ПП "Культурний та мистецький простір Прикарпаття" права на оформлення податкового кредиту, а може бути тільки підставою для притягнення посадових осіб підприємства до відповідальності згідно ст.164-2 КУпАП.

Разом з тим суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що підтвердженням здійснення ПП "Культурний та мистецький простір Прикарпаття" господарської діяльності є здійснення відповідно до охоронних договорів за №340 від 17.01.2017 року та за №431 від 18.02.2019 року охорони частини об`єкта культурної спадщини з огляду на слідуюче.

Як вже було зазначено судом вище, згідно п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, обов`язковою умовою для віднесення діяльності особи до господарської є наявність мети - отримання доходу.

В той же час, відповідно до наданих представником позивача пояснень та показань свідка, діяльність з охорони частини об`єкта культурної спадщини здійснюється позивачем безкоштовно, а відтак на переконання суду, не може бути господарською в змісті п.п.14.1.36 ПКУ.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що податковий орган не заперечив товарності здійснених позивачем операцій чи непідтвердження їх належним чином оформленими первинними документами.

З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення за №0000311202 від 16.05.2019 року підлягає до скасування як протиправне.

Враховуючи вищевикладене позовна вимога підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області слід стягнути на користь Приватного підприємства "Культурний та мистецький простір Прикарпаття" 1 921 грн. судового збору, сплачено згідно платіжного доручення за №59 від 05.07.2019 року (а.с.3).

На підставі ст.198, 200 ПКУ, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 16.05.2019 року за №0000311202.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Культурний та мистецький простір Прикарпаття" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. судового збору.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Приватне підприємство "Культурний та мистецький простір Прикарпаття", код ЄДРПОУ 40912332, пл.Ринок, буд.14, м. Івано-Франківськ, 76018;

відповідач: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Рішення складене в повному обсязі 29.10.2019 року.

Суддя Гундяк В.Д.