Постанова

від 29.10.2019 по справі 560/650/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/650/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

29 жовтня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.,

представника позивача: Чубко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Хмельницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП ФАВОР" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2019 року до Хмельницького окружного адміністративного суду з заявою звернулося Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОП Фавор" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 24.07.2019 року в задоволенні зазначеної заяви відмовив повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області оскаржило його в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем не допущено до проведення перевірки працівників податкового органу, тому відповідно до вимог статті 94 ПК України податковий орган має право застосувати арешт майна платника податків, який відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час, та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що наказом від 18.02.2019 №124 "Про проведення перевірки ТОВ "ТОП Фавор" голова ДФС України у зв`язку з виявленням невідповідності висновків акта документальної планової перевірки ТОВ "ТОП Фавор" вимогам законодавства та неповним з`ясуванням під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час її проведення для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та проведенням службового розслідування стосовно посадових осіб Головного управління ДФС у Хмельницькій області, які здійснювали таку перевірку, на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України зобов`язав начальника Головного управління ДФС у Хмельницькій області забезпечити в порядку контролю за правильністю висновків акта документальної планової перевірки від 22.08.2018 організацію проведення працівниками Головного управління ДФС у Хмельницькій області документальної позапланової перевірки ТОВ "ТОП Фавор" щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.10.2015 по 31.03.2018 без залучення посадових осіб, які проводили документальну планову перевірку такого платника податків, про що видати відповідний наказ із урахуванням вимог глави 8 розділу ІІ Кодексу.

Наказом Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 25.02.2019 №452 "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "ТОП Фавор", у зв`язку з виявленням ДФС України невідповідності висновків акта документальної планової перевірки ТОВ "ТОП Фавор" від 22.08.2018 №1384/22-01-14-02/40077299 вимогам законодавства та неповного з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час її проведення для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та проведення службового розслідування стосовно посадових осіб Головного управління ДФС у Хмельницькій області, які здійснювали таку перевірку, на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, призначена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ТОП Фавор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 21.10.2015 по 31.03.2018.

Окрім цього, на підставі наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 25.02.2019 №452 посадовим особам Головного управління ДФС у Хмельницькій області оформленні направлення на перевірку від 05.03.2019 №736, №820 ТОВ "ТОП Фавор", м. Хмельницький, вул. Північна, 95/1.

Керівник ТОВ "ТОП Фавор" відмовив у допуску до перевірки посадових осіб Головного управління ДФС у Хмельницькій області. Тому посадовими особами контролюючого органу складені акт про відмову у допуску до проведення / відмову від проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 06.03.2019 №0052/22-01-14-01/40077299, акт про відмову розписатися у направленні на перевірку від 06.03.2019 №0053/22-01/14-01/40077299.

Разом з тим 07.03.2019 начальник Головного управління ДФС у Хмельницькій області прийняв рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ "ТОП Фавор".

З метою перевірки обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ "ТОП Фавор", застосованого на підставі вказаного вище рішення, позивач звернувся з даною заявою до адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача неправомірні та такі, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином необґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з чим зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Порядок, підстави та умови застосування адміністративного арешту майна платника податків визначено положеннями статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.07.2017 року №632, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2017 року за №948/30816 (далі - Порядок №632).

Пунктом 94.1 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

У пункті 94.2 вказаної статті передбачено обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна. Зокрема, відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

За приписами пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладений рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Таким чином, аналізуючи зазначені правові норми колегія суддів приходить до висновку, що однією із підстав для застосування адміністративного арешту майна є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Застосування адміністративного арешту з наведеної підстави можливе у разі, по-перше, відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки, по-друге, призначення перевірки за наявності законних підстав для її проведення.

В даному випадку, звертаючись до суду з позовом, податковий орган єдиною підставою застосування арешту коштів на рахунках платника податку визначив положення підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України (недопуск до перевірки), яка взагалі є підставою лише для застосування адміністративного арешту майна. Водночас, жодних інших підстав (наявність боргу, відсутність майна, передумови застосування арешту коштів) контролюючим органом не заявлено.

Враховуючи викладені вище обставини, та керуючись нормами чинного податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 817/3875/14, від 15.05.2018 року у справі № 820/4710/16, від 15.05.2018 року у справі № 820/2312/17, від 07.08.2018 року у справі № 803/1153/17, від 07.08.2018 року у справі №803/976/17.

Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач звернувся до суду з даним позовом 22.10.2018 року, при цьому рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків було прийнято ГУ ДФС у Київській області 17.10.2018 року, чим порушено вимоги п.3 розділу VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Вище викладене свідчить, що позивачем не дотримано та порушено строки звернення до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, які зумовили таке звернення, а саме: відмови відповідача від проведення фактичної перевірки та складання контролюючим органом акту про не допуск до перевірки №1902/1000/У/32285225.

Вірними є також висновки суду першої інстанції, щодо необґрунтованості вимог позивача про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують відповідача, зазначаючи наступне.

Статтею 94 ПК України закріплена можливість прийняття рішення виключно про арешт коштів на рахунку платника податків, проте можливість здійснення арешту шляхом зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків приписами цієї статті не передбачена.

ПК України встановлений захід податкового примусу, як зупинення видаткових операцій на рахунках платника (п.20.1.31, 20.1.32 ст.20, п.89.4 ст.89, п.91.4 ст.91 ПК України), проте не визначено, що відмова від проведення перевірки є приводом для його застосування. Право звернутися з вимогами до суду про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків в загальному порядку у контролюючого органу виникає лише у разі відмови судом у прийнятті заяви на підставі ст.283 КАС України.

Разом з тим, підставою для звернення із заявою у порядку, визначеному ст.238 КАС України саме щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків з посиланням на п.п.20.1.31 п.20.1 ст.20 ПК України є недопуск платником податків посадових осіб контролюючого органу до обстеження територій і приміщень.

Так, заяву з посиланням на зазначені обставини має бути подано до суду протягом 24 годин з моменту виникнення таких обставин, тобто, протягом доби з моменту не допуску перевіряючих до обстеження територій і приміщень, однак, у межах спірних правовідносин із такою заявою контролюючий орган до суду не звертався.

Таким чином, зазначення податковим органом у позовній заяві вимоги про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є обраним заявником способом податкового примусу у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків, однак доказів дотримання процедури застосування такого заходу податкового примусу позивачем до позовної заяви не надано.

Матеріалами справи спростовується факт посилань позивача щодо виконання всіх законодавчих вимог, які регламентують порядок та умови допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, адже законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог скаржника.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.