Рішення

від 04.09.2019 по справі 369/3879/18

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/3879/18

Провадження № 2/369/500/19

РІШЕННЯ

Іменем України

04.09.2019 рокуКиєво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.

за участі представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2018 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що з 18 лютого 2012 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 Від спільного проживання мають дітей: ОСОБА_8 , 2012 року народження, та ОСОБА_7 , 2014 року народження. За час спільного проживання вони набули майно: автомобіль Ford Focus, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , вартістю 15 000 дол.США; квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 30 000 дол. США; земельна ділянка площею 3,5767 га, кадастровий номер 0524385200:01:001:0085, що розміщена на території Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, вартістю 25 000 дол. США; орендна плата за передачу земельної ділянки площею 3,5767 га, кадастровий номер 0524385200:01:001:0085, що розміщена на території Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, строком на п`ять місяців 2017 року та три місяці 2018 року в сумі 60 000 грн.. Спільне життя не склалось, проживають окремо. У добровільному порядку поділити майно не можуть.

При поділі майна просила врахувати, що неповнолітні діти залишились проживати разом з нею та перебувають на її утриманні. З позовом про стягнення аліментів з відповідача вона не зверталась. Власного житла не має, несе витрати по найму квартири, діти позбавлені нормального фізичного та духовного розвитку. Тому на підставі ст. 70 СК України слід відступити від засад рівності часток та визнати за нею право власності на 2/3 частини майна, набутого за час спільного проживання.

Просила суд визнати за нею право власності на 2/3 частини: автомобіля Ford Focus, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 3,5767 га, кадастровий номер 0524385200:01:001:0085, що розміщена на території Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 2/3 частини орендної плати від передачі в платне користування земельної ділянки площею 3,5767 га, кадастровий номер 0524385200:01:001:0085, що розміщена на території Печерської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, в розмірі 40 000 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Не погоджуючись з позовом ОСОБА_2 подав відзив на позов. Вказав, що перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі з 18 лютого 2012 року по 16 січня 2018 року. Після припинення спільного проживання, він постійно надсилав позивачці кошти на її утримання та утримання дітей, на оренду житла. Оскільки позивачка почала проживати з іншим чоловіком, в даний час він надсилає кошти лише на утримання дітей. Тому вважає необгрунтованим твердження позивача про недостатність коштів та необхідність відступлення від ідеальних часток при поділі майна подружжя.

Зазначив, що у період спільного проживання була придбана квартира. Але приблизно половина коштів були його особистими коштами, 50 000 грн. - це кошти отримані в борг, а інша частина коштів в розмірі 228 666 грн. - це спільні кошти. Особисті кошти - це кошти, які він почав накопичувати за до реєстрації шлюбу, були розміщені на депозитах в банківських установах. Зняті з рахунку та сплачені на придбання квартири. Кошти, отримані в борг, також він зобов`язаний повернути.

Вказав, що дійсно в період шлюбу ними за спільні кошти був придбаний автомобіль Ford Focus, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , тому в цій частині він позовні вимоги визнає. Разом з тим, в його власності відсутня земельна ділянка.

Позивачка надала суду пояснення на відзив на позов. Зазначила, що відповідач надає кошти на утримання дітей, але їх недостатньо для проживання, фізичного та психологічного розвитку. Погоджується з поданими відповідачем звітами про оцінку вартості квартири та автомобіля. Заперечила щодо вкладення відповідачем особистих коштів в купівлю квартири та машини в розмірі 56% їх вартості.

За заявою позивача ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в частині вимог про визнання права позивача на 2/3 частини земельної ділянки площею 3,5767га, про стягнення 2/3 частин орендної плати, про зобов`язання подати документи - залишено без розгляду.

23 квітня 2019 року позивачка уточнила позовні вимоги та остаточно просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частини: автомобіля Ford Focus, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; із врахуванням неподільності спільного сумісного майна подружжя - стягнути на її користь грошову компенсацію у розмірі Ѕ частини дійсної вартості цього майна, яка складає 14 125 дол. США.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд задоволити позов.

У судовому засіданні відповідач та його представник частково визнали позовні вимоги щодо спільно придбаного автомобіля та частини квартири. У задоволенні решти вимог просили відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 слід задоволити частково, виходячи з наступного.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Положення частини другої статті 3 СК України, згідно з яким подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів.

При розгляді справи судом встановлено, що 18 лютого 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів міста Києва з державним центром розвитку сімї.

Сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 грудня 2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано.

Статтею 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 63 СК України визначено, що при здійснені подружжям права спільної сумісної власності дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Статтями 68, 69 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А отже дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

21 червня 2013 року був придбаний автомобіль Ford Focus, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що визнавалось сторонами при розгляді справи та підтверджено свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

30 квітня 2013 року за рішенням державного реєстратора Євко В.В. Реєстраційної служби Києво-Святошинського району Київської області зареєстровано право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_2 , що підтверджено копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №117447238 від 18 березня 2018 року.

Відповідно до п.п. 22-25 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя №11, від 21 грудня 2007 року поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

П.23 передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до п. 24 до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на ча,с розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Також судом встановлено, що 21 березня 2012 року ОСОБА_2 було сплачено 130 000 грн. по договору фінансування будівництва №11 від 18 березня 2012 року, що за курсом НБУ на дату сплати становило 16 280,50 дол. США (798,5 дол. США).

На підтвердження вкладення особистих коштів ОСОБА_2 надав суду виписки по депозитних рахунках, квитанцію на перерахунок коштів. З даних виписок встановлено: 31 серпня 2011 року ОСОБА_2 відкрив депозитний рахунок у валюті євро та 20 березня 2012 року зняті кошти з рахунку в розмірі 1754,98 євро (що по курсу на 20 березня 2012 року становило 18 427,76 грн.);29 листопада 2010 року ОСОБА_2 відкрив депозитний рахунок у валюті долар США та 20 березня 2012 року кошти зняті з рахунку в розмірі 8136,86 дол. США (що по курсу НБУ на 20 березня 2012 року становило 64 972,83 грн.).

Також 20 березня 2012 року ОСОБА_2 отримав грошовий переказ в розмірі 50 000грн.

Зважаючи на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 надав суду доказів вкладення особистих коштів у купівлю спірної квартири в розмірі Ѕ частини її вартості. Посилання представника позивача, що кошти за Ѕ частину квартири внесені фактично за час зареєстрованого шлюбу, суд до уваги не бере. При вирішені даного питання суд враховує, що рахунки відкриті ще до реєстрації шлюбу, відповідач самостійно здійснював поповнення даних рахунків ще до реєстрації шлюбу, грошовий переказ також отриманий ним особисто від його батьків, строки зняття коштів з рахунків та внесення їх на рахунок фонду фінансування будівництва. Також суд приймає до уваги те, що шлюб між сторонами був зареєстрований 18 лютого 2012 року, а перший внесок сплачений 21 березня 2012 року, при цьому матеріали справи не містять доказів того, що за місяць фактично перебування у шлюбі подружжя мало відповідний дохід в розмірі щонайменше 130 000 грн. Також матеріали справи не містять доказів того, що сторони проживали спільно, вели спільне господарство ще з 2011 року. За таких обставин, суд приходить до висновку, що за ОСОБА_2 слід визнати право особистої власності на Ѕ частину квартири.

Оскільки інша Ѕ частини спірної квартири та автомобіль придбані сторонами за час зареєстрованого шлюбу та за спільні кошти, тому суд вважає дане майно спільною сумісною власністю подружжя та відповідно частки їх є рівними.

Відповідно до п.п. 22-25 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя №11, від 21 грудня 2007 року поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

П.23 передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Відповідно до п. 24 до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

За п.25 вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Вищевказані норми узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України №6-2670цс16, №6037цс13, №6-2784цс15.

На підтвердження вартості автомобіля Ford Focus, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , суду надано звіт №02/068, згідно якого вартість автомобіля станом на 07 червня 2018 року складає 242002 грн.

На підтвердження вартості квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суду надано звіт №01/062018, згідно якого вартість квартири станом на 07 червня 2018 року складає 497 100 грн.

За змістом ст.364 ЦК України компенсація частки у спільному майні проводиться виходячи із дійсної вартості нерухомого майна. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 р. Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий у даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

При розгляді справи відповідач заперечував щодо виділу йому у власність автомобіля та сплати ним компенсації його вартості в розмірі 14 125 дол. США. Зважаючи на те, що сторонами не внесено коштів на депозитний рахунок суду, інша сторона заперечувала щдо такої компенсації, тому суд визнає право власності на Ѕ частини квартири та автомобіль по Ѕ частині за кожним з сторін. Пояснення представника позивача щодо неподільності речі, неможливості спільного користування майном через неприязні стосунки, суд до уваги не бере, оскільки такий розподіл має бути погоджений сторонами, внесено на депозит грошові кошти, визначено вартість майна, для уникнення в подальшому суперечок щодо невиконання судового рішення.

Розподіл судових витрат суд здійснює на підставі ст.141 ЦПК України. При поданні позову ОСОБА_4 сплатила судовий збір в розмірі 5280 грн., що підтверджено відповідною квитанцією. Враховуючи, що позовні вимоги суд задоволив частково, тому судовий збір суд стягує пропорційно до задоволеної частини в розмірі 3960 грн. Вимоги щодо стягнення інших витрат задоволенню не підлягають, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів понесених позивачкою витрат.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення поданих позовів.

Керуючись ст.ст. 3, 21, 57-74 СК України, постанова Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя №11 від 21 грудня 2007 року, ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину автомобіля Ford Focus, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля Ford Focus, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ј частину кватири загальною площею 24,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ѕ частини квартири загальною площею 24,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 3960 грн. (три тисячі дев`ятсот шістдесят грн.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Інформація про позивача: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 24 вересня 2019 року.

Суддя