Постанова

від 15.01.2020 по справі 369/3879/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/3879/18 Головуючий у 1 інстанції: Пінкевич Н.С.

Провадження № 22-ц/824/1704/2020 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

В квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Зазначила, що з 18 лютого 2012 року перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 . У 2012 році у них народалася дочка ОСОБА_5 , а у 2014 році - син ОСОБА_6 . За час спільного проживання вони з відповідачем придбали автомобіль Ford Focus, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , вартістю 15 000 доларів США; квартиру , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 30 000 доларів США. Оскільки спільне життя не склалось, ОСОБА_2 просила поділити вказане майно, визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля Ford Focus, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2; 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Із врахуванням неподільності спільного сумісного майна стягнути на її користь грошову компенсацію у розмірі Ѕ частини дійсної вартості цього майна, що складає 14 125 доларів США.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля Ford Focus, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину автомобіля Ford Focus, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ј частину кватири загальною площею 24,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ѕ частини квартири загальною площею 24,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3960 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачці у визнанні її права на Ѕ частку у праві власності на квартиру в цілому та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_7 в повному обсязі. Вважає, що суд помилково вважав встановленим, що перший внесок за квартиру в сумі 130 000 грн. був сплачений ОСОБА_3 за особисті кошти, оскільки такі обставини не підтверджуються належними та допустимими доказами. Апелянт посилається на те, що автомобіль та квартира є неподільним майном, а тому суд мав стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості її частки у спільному майні.

В судове засідання ОСОБА_2 та її представник не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник просять відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб . Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 грудня 2017 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано.

21 червня 2013 року сторонами був придбаний автомобіль Ford Focus, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

30 квітня 2013 року ОСОБА_3 на підставі рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського району Київської області та свідоцтва про право власності на нерухоме майно №3125351 зареєстровано право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Суд визнав за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину автомобіля Ford Focus, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 та на ј частину кватири загальною площею 24,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За ОСОБА_3 суд визнав право власності на Ѕ частину автомобіля Ford Focus, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 та на ѕ частини квартири загальною площею 24,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів не убачає підстав для скасування або зміни рішення суду першої нстанції.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною 4 ст.65 Сімейного кодексу визначено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, суд повинен на підставі доказів встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й факт того, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти подружжя або їх спільна праця.

При цьому, ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, квартира загальною площею 24,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана по договору фінансування будівництва №11 від 18 березня 2012 року, укладеного з ОСОБА_3

21 березня 2012 року ОСОБА_3 було сплачено по вказаному договору перший внесок, що становить Ѕ частину вартості квартири, в сумі 130 000 грн., що за курсом НБУ на дату сплати становило 16 280,50 дол. США.

Відповідач ОСОБА_3 зазначив, що вказані кошти були його особистими коштами, які він зняв зі своїх депозитних рахунків та отримав від своєї матері.

З наданих ОСОБА_3 виписок по депозитних рахунках, квитанцій на перерахунок коштів, вбачається, що 31 серпня 2011 року ОСОБА_3 відкрив депозитний рахунок у валюті євро та 20 березня 2012 року зняті кошти з рахунку в розмірі 1754,98 євро, що по курсу на 20 березня 2012 року становило 18 427,76 грн.; 29 листопада 2010 року ОСОБА_3 відкрив депозитний рахунок у валюті долар США та 20 березня 2012 року кошти зняті з рахунку в розмірі 8136,86 доларів США, що по курсу НБУ на 20 березня 2012 року становило 64 972,83 грн.; 20 березня 2012 року ОСОБА_3 отримав грошовий переказ в розмірі 50 000 грн.

Як встановлено судом, вказані рахунки були відкриті ОСОБА_3 до реєстрації шлюбу з позивакою. Він самостійно здійснював поповнення даних рахунків, грошовий переказ також отриманий ним особисто від його батьків. Перший внесок за квартиру був внесений ОСОБА_3 через місяць після реєстрації шлюбу.

В свою чергу ОСОБА_2 не довела суду того, що перший внесок за квартиру був сплачений 21 березня 2012 року за спільні кошти подружжя, а тому суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що Ѕ частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є особистою власністю ОСОБА_3 та визнав за ОСОБА_2 право власності на ј частину кватири, а за ОСОБА_3 право власності на ѕ частини квартири.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання за позивачкою та відповідачем право на частку в спільній частковій власності внаслідок поділу смільного сумісного майна подружжя. Суд правильно виходив з того, сторони не дійшли згоди з приводу виділення квартири та автомобіля у власність одному з них, відповідач заперечував проти стягнення з нього грошової компенсації вартості частки позивачки у спільному майні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2019 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 січня 2020 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Оніщук М.І.

Крижанівська Г.В.