Рішення

від 23.10.2019 по справі 299/1480/19

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/1480/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2019 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання - Роман К.С., за участю представника позивача Онисько М.В. , представника відповідача ОСОБА_1., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом Виноградівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення неодержаного доходу,

В С Т А Н О В И В :

Виноградівська міська рада Закарпатської області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить суд стягнути із відповідача збитки, у тому числі неодержаний дохід, нанесені власнику земельної ділянки Виноградівській міській раді внаслідок відмови відповідача підписати договір оренди земельної ділянки - у розмірі 23461,51 грн.

Позов мотивовано тим, що 12.11.2016 року відповідач придбав нерухоме майно - частину будівлі площею 2413,6 кв.м. (40,8% загальної площі будівлі), яка розташована на земельній ділянці в АДРЕСА_1 . 21 грудня 2016 року власники цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_1 уклали договір про виділ у натурі нерухомого майна. Земельна ділянка площею 0,3407 га по АДРЕСА_1 , на якій розміщене майно, в тому числі відповідача, є комунальною власністю - власністю Виноградівської міської ради (Витяг). ОСОБА_2 відмовляється укладати договір оренди земельної ділянки. Несплата відповідачем орендної плати за землю завдала збитків позивачу у вигляді неодержаних доходів. Ці збитки позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.1166 ЦК України як відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок (ст.211 ЗК України) та як відповідальність за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. 23.01.2019 року Виноградівською РДА затверджено акт визначення в порядку, визначеному Постановою КМУ №284. розміру збитків, у тому числі неодержаних доходів внаслідок відмови ОСОБА_2 від підписання договору оренди земельної ділянки площею 0,3407 га по АДРЕСА_1 - у сумі 23461,51 грн. На вимогу відшкодувати завдані збитки, надіслану листом від 28.01.2019 року, відповідач не відреагував.

Відповідач подав відзив на позов. У відзиві визнав ту обставину, що придбав частину будівлі Цеху безалкогольних напоїв площею 2413,6 кв.м., яка розташована на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 .

Проте відповідач оспорив обґрунтованість розрахунку стягуваної суми на тій підставі, що внаслідок набуття ним права власності на частину будівлі до нього перейшло право користування земельною ділянкою, що відносилася до категорії земель промисловості з іншим цільовим призначенням, а також тому, що розрахунок проведено в порядку, визначеному Постановою КМУ №284, який не підлягає застосуванню у даному випадку. Це тому, що цей порядок застосовується для цілей відшкодування завданих збитків (деліктні правовідносини). А на переконання відповідача між сторонами спору склалися кондикційні правовідносини.

Відповідач також вказує на те, що земельна ділянка площею 0,3407 га з кадастровим номером 2121210100:07:005:0129 і з іншим цільовим призначенням сформована лише 22.02.2018 року, відтак невірним є твердження позивача про користування такою земельною ділянкою відповідачем з моменту набуття права власності на частину будівлі 12.11.2016 року.

Крім того, відповідач наводить ряд аргументів, якими обґрунтовує незаконність формування земельної ділянки площею 0,3407 га по АДРЕСА_1 як нового об`єкту нерухомого майна, оскільки стверджує, що внаслідок формування нової земельної ділянки були порушені його права землекористувача (щодо меж земельної ділянки та зміни її цільового призначення). І стверджує, що саме ця обставина є причиною відмови укладати договір оренди земельної ділянки на запропонованих позивачем умовах.

У відповіді на відзив позивач не навів жодного аргументу проти доводів по суті спору, наведених відповідачем. Зміст відповіді на відзив стосується встановленої цивільним процесуальним законом процедури подання відзиву та клопотання про витребування документів.

В судовому засіданні представник позивача Онисько М.В. підтримала позов та просила задовольнити такий на підставі наведених у позовній заяві обставин та поданих доказів.

Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. Справу розглянуто у відсутність відповідача за участю його представника.

Представник відповідача адвокат Лапчак І.Я. заперечив проти задоволення позову та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю на підставі наведених у відзиві та додаткових поясненнях доводів та поданих на їх підтвердження доказів.

Заслухавши в судовому засіданні та розглянувши викладені у заявах по суті справи доводи сторін, дослідивши подані на підтвердження обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, докази та оцінивши їх у сукупності за внутрішнім переконанням, суд зробив наступні висновки.

Суд встановив, що 12.11.2016 року відповідач ОСОБА_2 на підставі Договорів купівлі-продажу набув право власності на нерухоме майно - 110/1000 та 7/1000 часток у праві спільної часткової власності на будівлю Цеху безалкогольних напоїв та АБК площею 2413,6 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі Договору, укладеного в м.Виноградів 21.12.2016 року між співвласниками вказаної будівлі, відбувся виділ у натурі часток нерухомого майна та припинення права спільної часткової власності. В результаті виділу ОСОБА_2 набув право власності на вбудовані приміщення Цеху безалкогольних напоїв та АБК (сім вбудованих приміщень загальною площею 2413,6 кв.м.)

Рішенням Виноградівської міської ради від 24.01.2017 року №08 вбудованим приміщенням Цеху безалкогольних напоїв та АБК по АДРЕСА_1 присвоєна нова нумерація, за якою будівлі в цілому присвоєно номер 19, а кожному з вбудованих приміщень окремий порядковий номер, що пишеться через дріб. Таким чином кожне з семи вбудованих приміщень, що належать за Договором про виділ в натурі від 21.12.2016 року ОСОБА_2 , отримали номери відповідно 19/1, 19/2, 19/3, 19/11, 19/12, 19/13, 19/14.

Дані обставини підтверджені змістом Договору про виділ у натурі частки нерухомого майна, укладеного у м.Виноградів 21.12.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Рішко О.І. Ці обставини не заперечені відповідачем та визнані ним в процесі судового розгляду справи.

Будівля Цеху безалкогольних напоїв та АБК розташована на землях комунальної власності.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.03.2018 року №116451830 земельна ділянка з адресою АДРЕСА_1 , площею 0,3407 га, кадастровий номер 2121210100:07:005:0129 перебуває у комунальній власності м. Виноградів .

Актом про визначення розміру збитків, затвердженого розпорядженням голови Виноградівської РДА від 23.01.2019 №21, встановлено, що ОСОБА_2 , землекористувач, не сплачував кошти за користування земельною ділянкою, готовий укласти договір оренди у разі виділення йому відповідної частки із зазначеної земельної ділянки, а внаслідок відмови ОСОБА_2 від підписання договору оренди власнику земельної ділянки було нанесено збитки у вигляді неодержаних доходів у сумі 23461,51 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що внаслідок відмови відповідача підписати договір оренди земельної ділянки власнику останньої було завдано збитків у вигляді неодержаних доходів, розмір яких встановлено комісією у сумі 23461,51 грн.

А оскільки відповідач на вимогу позивача збитки добровільно не відшкодував, то позивач звернувся із даним позовом до суду.

В свою чергу відповідач зазначає, що не відмовлявся платити за користування земельною ділянкою і буде платити, однак вказує на те, що між ним та позивачем не досягнуто згоди по істотним умовам договору оренди земельної ділянки - щодо її меж, площі та її цільового призначення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

В основі обгрунтовання позову Виноградівської міськради лежить Акт про визначення розміру збитків від 10.01.2019 року затверджений розпорядженням Голови державної адміністрації №21 від 23.01.2019 року.

Збитки нараховані внаслідок відмови Відповідача від підписання договору оренди земельної ділянки, про яку в ДЗК згідно Витягу НВ-2102484882018 від 09.02.2018 року наданого Виноградівській міській раді на її заяву від 02.02.2018 року ЗВ-210288932018 внесено наступні відомості: кадастровий номер 2121210100:07:005:0129; розташована в АДРЕСА_1 ; цільове призначення - 03.15 для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; площа 0,3407 га; зареєстрована 09.02.2018 року відділом у Виноградівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській на підставі Технічної документації проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою від 16.01.2018 року розробленою ФОП ОСОБА_3 .

На вищезазначеній земельній ділянці знаходиться цех безалкогольних напоїв співвласником якого є Відповідач, придбаного ним у Виноградівського промкомбінату, що належав останньому на підставі свідоцтва про право особистої власності на цех безалкогольних напоїв від 19.12.2000 року.

Технічна документація проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою від 16.01.2018 року розроблялась ФОП ОСОБА_3 на підставі рішення Виноградівської міської ради від 16.11.2017 року № 419, п.1.2 якого надано дозвіл ОСОБА_4 на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності орієнтовною площею 0,31 по АДРЕСА_1 та зобов`язано замовників у встановленому законом порядку подати на затвердження сесією техдокументацію їз землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок (п.2).

Згідно технічного завдання від 16.01.2018 року (стор.3-4 документації) замовником технічної документації виступила Виноградівська міська рада. (п. 11 Порядку затвердженого Постановою КМУ від 23.05.2012 року №513, далі - Порядок 513)

Вказана технічна документація щодо інвентаризації земель за адресою АДРЕСА_1 , затверджена Виноградівською міськрадою 22.02.2018 року рішенням вісімнадцятої сесії сьомого скликання №507.

предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача, як власника об`єктів нерухомого майна збитків за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

Позивач у позовній заяві застосував до спірних правовідносин приписи ст. 22 Цивільного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, з підстав того, що відмова відповідача від підписання договору оренди призвела до ненадходження до міського бюджету орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. За змістом пунктів 2, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Натомість предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд зауважує, що збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Відтак, суд вказує про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) та № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Як вбачається з матеріалів справи, в позові не міститься посилань на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Натомість приписами ч. 1ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тобто, даною імперативною нормою встановлено, що суд не може самостійно визначати підстави позову та керується лише тими, які заявлені позивачем.

За таких обставин, правові підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як збитки, в аспекті ст. 22 Цивільного кодексу України, відсутні, оскільки позивачем не вірно обрано спосіб відновлення порушеного права.

Правовий висновок щодо застосування до подібних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц.

Також суд зазаначає, що відповідно до частин першої, другої статті 22 Закону № 858-ІV землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

За приписами частини першої статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Пунктом к частини другої статті 25 Закону № 858-ІV передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель є одним з видів документації із землеустрою.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 26 вказаного Закону замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором. Подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, для внесення відомостей до Державного земельного кадастру від імені замовника документації здійснюється її розробником, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено частинами першою, другою статті 35 Закону № 858-ІV, інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

За правилами частини першої статті 57 Закону № 858-ІV технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про інвентаризацію земель (у разі якщо інвентаризація земель проводиться щодо земель державної чи комунальної власності); г) копії документів, що містять вихідні дані, які використовувалися під час інвентаризації земель; ґ) матеріали топографо-геодезичних вишукувань; д) переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номерів, не наданих у власність чи користування, що використовуються без документів, які посвідчують право на них, що використовуються не за цільовим призначенням, невитребуваних земельних часток (паїв), відумерлої спадщини; е) пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, що посвідчують право на земельну ділянку, та Державному земельному кадастрі; є) робочий і зведений інвентаризаційні плани; ж) матеріали погодження технічної документації із землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.

Згідно із пунктом 1 Порядку 513, цей Порядок установлює вимоги до проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складення за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель (далі - технічна документація).

За приписами пунктів 8 - 12 Порядку № 513 підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення. Замовниками технічної документації можуть бути органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (далі - замовники). Розробниками технічної документації (далі - виконавець) є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою. Для проведення інвентаризації земель замовник укладає з виконавцем договір про розроблення технічної документації, в якому відображаються вартість і строк виконання робіт із землеустрою, що не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору. До договору додається технічне завдання на виконання робіт з інвентаризації земель за формою згідно з додатком та їх кошторис. Роботи з інвентаризації земель включають підготовчі, топографо-геодезичні та камеральні роботи, складення і оформлення технічної документації в паперовій та електронній формі.

Пунктом 28 Порядку №513 визначено, що технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України.

Крім того, стаття 30 Закону № 858-ІV передбачає, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

За приписами частини тринадцятої статті 186 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.

У разі, якщо на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, зміст технічної документації щодо інвентаризації земель за адресою АДРЕСА_1, не відповідає ст. 57 ЗУ "Про землеустрій", ст.34 Про державний земельний кадастр ; вона не погоджена територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до ч. 2 ст. 35 ЗУ Про землеустрій , п.13 ст.186, ч.1 ст. 186-1 ЗК України, а тому не відповідає вимогам закону.

Не відповідність вимогам закону технічної документації призвело до незаконного формування та незаконної реєстрації 09.02.2018 року в державному земельному кадастрі (ДЗК) земельної ділянки площею 0,3407 га, кадастровий номер 2121210100:07:005:0129, віднесення її до категорії земель - землі житлової та громадської забудови з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15 згідно Наказу Держкомземе від 23.07.2010 № 548), як об`єкта цивільних прав, - що є порушенням ст.79-1 ЗК України та п.п.107-111 Порядку ведення ДЗК, затвердженого Постановою КМ України від 17 жовтня 2012 р. № 1051.

Неправомірне формування і реєстрація в ДЗК 09.02.2018 року земельної ділянки, на підставі технічної документації їз землеустрою розробленої ОСОБА_3 від 16.01.2018 року, що не відповідає вимогам закону, - порушує набуте відповідачем у відповідності до ст.120 ЗК України, ст.ст. 377, 415 ЦК України, цивільне речове право на користування земельною ділянкою на якій знаходиться будівля цеху безалкогольних напоїв, співласником якої він є, за тим цільовим призначенням, яке відповідає цільовому призначенню розміщеної на ній будівлі п. ж), ч.1, ст. 19 ЗК України; секція J, код 11 за КВЦПЗ.

Цільове призначення землі під будівлею цеху безалкогольних напоїв визначене цільовим використанням та призначенням саме будівлі, частину якої відповідач купив від Виноградіського промкомбінату.

Відповідач не змінив цільове використання цієї частини будівлі, а тому цільове призначення землі під вказаною будівлею не змінено.

За відповідачем закріплено речове (абсолютне) право на земельну ділянку для обслуговування цеху безалкогольних напоїв, як за сингулярним правонаступником Виноградівського промкомбінату, якому Виноградівська РДА у 2000 році видала свідоцтво про власність на цех безалкогольних напоїв і частковим якого є відповідач.

Право власника землі під будівлею цеху безалкогольних напоїв, обмежується речовим правом на користування нею належним власнику будівлі цеху безалкогольних напоїв, в силу чого, власник землі може здійснювати акти розпорядження нею, які не торкаються права користування та не погіршують становище користувача землі (власника будівлі цеху).

Правомочність передбачає незалежність розпорядження річчю або правом від волі інших осіб і об`єктивних обставин.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що власник не мав правомочності на зміну категорії і цільового призначення землі на якій розміщений цех безалкогольних напоїв без згоди відповідача.

Визнання юридичного акту, обумовленого формальними ознаками, залежить від дотримання субєктом встановлених законом вимог до такого роду юридичних актів.

Неправомірні акти (діяння) не приводять до того об`єктивного правового результату, які при нормальних умовах з ними пов`язуються. Позбавлені наслідків акти не захищаються об`єктивним правом, оскільки для нього вони не існують.

Отже, суд приходить до висновку про неправомірність формування земельної ділянки площею 0,3407 га, кадастровий номер 2121210100:07:005:0129, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення згідно КВЦПЗ - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (03.15) за адресою АДРЕСА_1 , чим порушено речове право відповідача на користування земельною ділянкою площею, конфігурацією та призначенням, необхідними для безпечної експлуатації будівлі цеху безалкогольних напоїв відповідно до земельних, будівельних, санітарних та протипожежних норм.

Також суд приходить до висновку, що Акт про визначення розміру збитків від 10.01.2019 року, затверджений Розпорядженням голови державної адміністрації 23.01.2019 року №21, спрямований на зміну цивільних речових прав та обов`язків відповідача, ОСОБА_2 , та не може бути підставою для нарахування орендної плати (збитків, недоодержаних доходів).

З огляду на викладене, Акт про визначення розміру збитків від 10.01.2019 року є таким, що порушує права і свободи Відповідача, оскільки даний Акт від 10.01.2019 року є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Суд вважає, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Rysovskyyv. Ukraine" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyelerv. Italy", "Oneryildizv. Turkey", "Megadat.comS.r.I. v. Moldova", "Moskalv. Poland"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelasv. Croatia" і "ToscutaandOthersv. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildizv. Turkey", та "Beyelerv. Italy"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, interalia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Крім того, при вирішенні позовних вимог про стягнення з відповідача 23461,51 грн. суд погоджується з позицією відповідача щодо неправильного способу захисту, який обрав позивач.

Рішення Виноградівської міської ради про надання Відповідачу земельної ділянки в промислових цілях для обслуговування цеху безалкогольних напоїв відсутнє.

Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини щодо фактичного користування землею без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки заощадив кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу.

Порядок №284, на який посилається позивач при визначенні та відшкодування збитків, не підлягає застосуванню до спірних позадоговірних (кондикційних) правовідносин щодо використання земельної ділянки без проведення плати за неї, які (правовідносини) склалися між сторонами з приводу збереження відповідачем майна (грошових коштів у розмірі орендної плати) без достатньої правової підстави.

Частиною другою статті 2 Земельного кодексу України визначено, що суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно п. "а" ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Згідно зі статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі, орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний дохід - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення, викупу, або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Отже, власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених Земельним кодексом України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284.

Відповідальність особи у вигляді обов`язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв`язку між поведінкою і збитками, вини.

Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача збитків полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Як встановлено судом та, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідач та позивач не досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди земельної ділянки, зокрема щодо її меж, площі та цільового призначення. На основі цього суд дійшов висновку про відсутність факту ухилення відповідача від підписання договору оренди.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що безпідставним є покладення площі земельної ділянки 0,3407 га в основу розрахунку неодержаної орендної плати за період із 12.11.2016 року до моменту державної реєстрації земельної ділянки вказаною площею 0,3407 га за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

До вказаного моменту - до 28.02.2018 року - такого об`єкта цивільного права не існувало.

Також у справі відсутні докази, що відповідач користувався земельною ділянкою комунальної власності саме такої площі і з такими цільовим призначенням та категорією з моменту набуття права власності на нерухоме майно, що знаходиться на ній (12.11.2016 р), до 28.02.2018 року, коли було зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку.

Крім того, у матеріалах справи відсутній витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2016 та 2017 роки, що не дає змоги суду на підставі належних, достовірних та допустимих доказів перевірити правильність оспореного відповідачем розрахунку орендної плати за землю.

Також позивач не обґрунтував та не довів підстави застосування для розрахунку збитків ставки орендної плати на рівні 8% у період із 25.07.2018 року по 31.12.2018 року як нібито розмір орендної плати, встановлений договором, укладеним з іншими співвласниками майна. Такий договір у матеріалах справи відсутній.

Таким чином доводи відповідача про необґрунтованість розрахунку збитків та про безпідставність застосування при визначенні розміру збитків Порядку №284 є слушними та суд взяв їх до уваги.

Таким чином, обґрунтовані і небезпідставні зауваження відповідача щодо меж земельної ділянки, її площі та цільового призначення, свідчать про відсутність факту злісного ухилення його від оформлення землекористування та про його готовність оформити право землекористування, однак з врахуванням його прав та законних інтересів.

Відтак, позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, яка б спричинила йому збитки, вини відповідача у понесених позивачем збитках, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на останнього обов`язку по відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу за час фактичного використання земельної ділянки у визначеному позивачем розмірі відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У з`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, у відповідності до положень ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Виноградівської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення неодержаного доходу - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне судове рішення складено 30.10.2019 року.

ГоловуючийТ. Ю. Левко