Постанова

від 16.03.2020 по справі 299/1480/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 299/1480/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 березня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуга С.Д., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Микуляк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виноградівської міської ради на рішення Виноградівського районного суду, ухваленого 23 жовтня 2019 року головуючим суддею Левко Т.Ю. у справі за позовом Виноградівської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, -

встановила:

Виноградівська міська рада Закарпатської області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути із відповідача збитки, у тому числі неодержаний дохід, нанесені власнику земельної ділянки Виноградівській міській раді внаслідок відмови відповідача підписати договір оренди земельної ділянки - у розмірі 23461,51 грн.

Позов мотивовано тим, що 12.11.2016 року відповідач придбав нерухоме майно - частину будівлі площею 2413,6 кв.м., яка розташована на земельній ділянці в АДРЕСА_1 . 21 грудня 2016 року власники цілісного майнового комплексу по АДРЕСА_2 уклали договір про виділ у натурі нерухомого майна. Земельна ділянка площею 0,3407 га по АДРЕСА_1 , на якій розміщене майно, є комунальною власністю - власністю Виноградівської міської ради. ОСОБА_1 відмовляється укладати договір оренди земельної ділянки. Несплата відповідачем орендної плати за землю завдала збитків позивачу у вигляді неодержаних доходів. Ці збитки позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 1166 ЦК України як відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок (ст. 211 ЗК України) та як відповідальність за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. 23.01.2019 року Виноградівською РДА затверджено акт визначення в порядку, визначеному Постановою КМУ №284 розміру збитків, у тому числі неодержаних доходів внаслідок відмови ОСОБА_1 від підписання договору оренди земельної ділянки площею 0,3407 га по АДРЕСА_1 - у сумі 23461,51 грн., яку і просить стягнути з відповідача.

Рішенням Виноградівського районного суду від 23.10.2019 року в задоволенні позову, відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням Виноградівська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд необґрунтовано взяв до уваги відзив відповідача та докази долучені до нього, оскільки такий не було подано у строк встановлений судом. Суд неправомірно дав оцінку щодо цільового призначенню земельної ділянки, оскільки це не стосується предмету спорі та ніким не оспорюється. Також не погоджується з висновком суду щодо обрання неналежного способу захисту. Вважає хибним висновок суду, що між сторонами виникли кондикційні, а не деліктні правовідносини. В обґрунтування чого посилається на судові рішення ВГСУ у справі №916/4941/15, ВСУ у справі №6-2588цс15, а також рішення судів першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що 12.11.2016 року відповідач ОСОБА_1 на підставі Договорів купівлі-продажу набув право власності на нерухоме майно - 110/1000 та 7/1000 часток у праві спільної часткової власності на будівлю Цеху безалкогольних напоїв та АБК площею 2413,6 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 .

На підставі Договору, укладеного в м. Виноградів 21.12.2016 року між співвласниками вказаної будівлі, відбувся виділ у натурі часток нерухомого майна та припинення права спільної часткової власності. В результаті виділу ОСОБА_1 набув право власності на вбудовані приміщення Цеху безалкогольних напоїв та АБК (а.с.12, 13).

Рішенням Виноградівської міської ради від 24.01.2017 року №08 вбудованим приміщенням Цеху безалкогольних напоїв та АБК по АДРЕСА_2 присвоєна нова нумерація, за якою будівлі в цілому присвоєно номер 19, а кожному з вбудованих приміщень окремий порядковий номер. Таким чином кожне з семи вбудованих приміщень, що належать за Договором про виділ в натурі від 21.12.2016 року ОСОБА_1 , отримали номери відповідно 19/1, 19/2, 19/3, 19/11, 19/12, 19/13, 19/14 (а.с.60).

Будівля Цеху безалкогольних напоїв та АБК розташована на землях комунальної власності.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.03.2018 року №116451830 земельна ділянка з адресою АДРЕСА_1 , площею 0,3407 га, кадастровий номер 2121210100:07:005:0129 перебуває у комунальній власності м. Виноградів (а.с.11).

Актом про визначення розміру збитків, затвердженого розпорядженням голови Виноградівської РДА від 23.01.2019 №21, встановлено, що ОСОБА_1 , землекористувач, не сплачував кошти за користування земельною ділянкою, готовий укласти договір оренди у разі виділення йому відповідної частки із зазначеної земельної ділянки, а внаслідок відмови ОСОБА_1 від підписання договору оренди власнику земельної ділянки було нанесено збитки у вигляді неодержаних доходів у сумі 23461,51 грн. (а.с.9, 10).

Вказаний акт затверджено розпорядженням голови Виноградівської РДА від 23.01.2019 за №21 (а.с.8).

Позивач звертався до відповідача із вимогою сплатити вказану суму (а.с.6), однак така залишилася без реагування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання, які виникли між сторонами є кондикційними, а не деліктними, і з цих підстав позов не пред`являвся. Також суд послався на те, що технічна документації щодо інвентаризації земель за адресою АДРЕСА_1 не відповідає вимогам закону і це призвело до незаконного формування та незаконної реєстрації 09.02.2018 року такої ділянки в державному земельному кадастрі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується лише частково.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. А згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування судом до них положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт е частини першої статті 141 ЗК України).

За змістом глави 15 ЗК України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Відтак, відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними .

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 за №629/4628/16-ц.

Отже, суд дійшов вірного висновку, що між сторонами виникли кондикційні, а не деліктні правовідносини. Доводи апеляційної скарги вказаного висновку суду не спростовують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права. Посилання апелянта на відповідні судові рішення є недоречним, оскільки такі суперечать правовому висновку Великої Палати.

А оскільки позивач звернувся до суду з позовом виключно з підстав, передбачених ст.ст. 22, 1166 ЦК України, і його позов жодним чином не обґрунтовано приписами ст.ст. 1212-1215 ЦК України, то суд вірно відмовив у задоволенні позову через обрання неналежного способу захисту.

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на прийняття судом відзиву відповідача з пропуском строку на його подання, оскільки це не призвело до неправильного вирішення справи, позаяк відзив та долучені до нього документи жодним чином не впливають на обрання позивачем неналежного способу захисту.

Водночас апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення не вправі був давати оцінку правомірності процедури розробки технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, її формування, реєстрації в ДЗК та зміну цільового призначення, оскільки дані обставини не є предметом розгляду даної справи та в даному провадженні не оспорюються. Та доводи апеляційної скарги в цій частині вимоги є доречним.

Зазначене є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду.

За наведених обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині його правового обґрунтування.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд , -

постановив:

апеляційну скаргу Виноградівської міської ради, задовольнити частково .

Рішення Виноградівського районного суду від 23 жовтня 2019 року , змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на неправомірність розробки технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, її формування, реєстрацію в ДЗК та зміну цільового призначення.

Резолютивну частину рішення суду першої інстанції, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 18 березня 2020 року.

Суддя-доповідач

Судді