Постанова

від 16.10.2019 по справі 383/926/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 383/926/16-ц

провадження № 61-12879св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О., (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство Світоч ,

відповідачі:ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Бобринецька міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства Світоч на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2017 року у складі судді Бондаренко В. В. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року Приватне підприємство (далі - ПП) Світоч звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Бобринецької міської ради Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що ПП Світоч є власником будівлі зерноскладу, розташованої по АДРЕСА_1 , на підставі рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 березня 2008 року. З метою обслуговування вказаної будівлі, рішенням Бобринецької міської ради Кіровоградської області від 04 березня 2008 року ПП Світоч надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 6 000 кв. м в оренду строком на 25 років. На підставі цього ж рішення між ПП Світоч та Бобринецькою міською радою Кіровоградської області укладено договір на право тимчасового користування земельною ділянкою на підставі чого підприємством вносилася орендна плата за землю. Однак, всупереч раніше прийнятим актам, Бобринецька міська рада Кіровоградської області прийняла рішення № 43 від 24 грудня 2010 року та № 406 від 16 листопада 2011 року, згідно з якими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виділено земельну ділянку площею 0,0650 га кожному, які отримавши державні акти на вказані земельні ділянки відчужили їх ОСОБА_4 , а останній на підставі договорів купівлі-продажу відчужив їх ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що вказані рішення є незаконними й видані на їх підставі державні акти на право власності на земельні ділянки та укладені договори про їх відчуження є недійсними, оскільки, передаючи земельні ділянки у власність фізичним особам, міська рада не звернула уваги на те, що спірна земельна ділянка перебуває в оренді ПП Світоч , не належить до земель населеного пункту, являє собою асфальтне покриття.

Ураховуючи викладене, ПП Світоч просило: визнати незаконними та скасувати рішення третьої сесії Бобринецької міської ради Кіровоградської області від 24 грудня 2010 року № 43 Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність безкоштовно земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнати незаконним та скасувати рішення третьої сесії Бобринецької міської ради Кіровоградської області від 16 листопада 2011 року № 406 Про надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯК №428762, виданий 31 травня 2012 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0650 га та серії ЯК № 428763, виданого 31 травня 2012 року ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0650 га; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0650 га, укладений 20 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0650 га, укладений 09 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0650 га, укладений 19 лютого 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0650 га, укладений 19 лютого 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2017 року у задоволенні позову ПП Світоч відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутні підстави для визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів на землю та договорів відчуження земельних ділянок, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у позивача права на спірні земельні ділянки, які належать відповідачу чи розташованого на них асфальтового замощення, а отже і не доведено порушення відповідачами прав позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу ПП Світоч відхилено, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2017 рокузалишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При цьому зазначено, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки виділені міською радою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні ділянки не є власністю ПП Світоч і не перебували в оренді, належний ПП Світоч склад не розташований на спірній земельній ділянці.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квіті 2017 року ПП Світоч подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не враховано, що спірні земельні ділянки площею 0,0650 га кожна, які були передані у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не перебували у їхньому користуванні, не є землями Бобринецької міської ради, не знаходяться під господарськими будівлями та дворами, не є землями сільськогосподарського призначення, як зазначено в оспорюваних рішеннях міської ради, оскільки вказані земельні ділянки представляють собою асфальтове покриття. Крім того, суди не звернули уваги на доводи ПП Світоч про те, що Бобринецька міська рада Кіровоградської області, приймаючи рішення про передачу у власність громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є асфальтовим покриттям, перевищила свої повноваження, оскільки відповідно до статті 20 ЗК України надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам відбувається згідно з її цільовим призначенням, зокрема, громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення. Також поза увагою судів залишилось те, що асфальтове замощення, розташоване біля приміщення зерноскладу, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 рок № 127, відноситься до господарських споруд, а тому з урахуванням положень статті 186 ЦК України, є приналежністю головної речі та виконує функцію допоміжного господарського призначення. Договір оренди землі від 30 січня 2008 року, був укладений між ПП Світоч та Бобринецькою міською радою у письмовій формі та зареєстрований виконкомом відповідної місцевої ради за місцем розташування земельної ділянки і відповідно до статті 640 ЦК України є укладеним, а тому зумовлює виникнення для сторін прав та обов`язків. Також суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зміст договору купівлі-продажу від 25 лютого 2004 року, не з`ясували чи виділялась СВК Бобринець , як попередньому власнику будівлі зерноскладу, спірна земельна ділянка для обслуговування цього майна, якщо так то у яких розмірах та чи перейшло за договором купівлі-продажу нерухомості право на земельну ділянку новому власнику будівлі зерноскладу, не встановили площі земельної ділянки необхідної для обслуговування будівлі зерноскладу, не визначилися з правовим режимом земельної ділянки.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданих запереченнях, ОСОБА_3 просить відхилити касаційну скаргу ПП Світоч та залишити без змін оскаржувані судові рішення, які є законними та обґрунтованими.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

13 березня 2018 року справу № 383/926-16-ц за позовом ПП) Світоч до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Бобринецької міської ради Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування земельних ділянок передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року вищевказану справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

До таких висновків Верховний Суд дійшов з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 25 лютого 2004 року ПП Світоч за договором купівлі-продажу майна № 14 з ПМВТБП Агросервіс-Інтекс асоційованого члена Української універсальної товарної біржі, Брокерська контора № 53 та СВК Бобринець (головою ліквідаційної комісії) придбав на торгах майно, що перебувало в податковій заставі СВК Бобринець , а саме будівлю зерноскладу з двох частин, за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 березня 2008 року, яке набрало законної сили, визнано дійсним договір купівлі-продажу будівлі зерноскладу з двох частин, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 25 лютого 2004 року між ПП Світоч та Головою ліквідаційної комісії СВК Бобринець Чугуєвим В. Г. та визнано за ПП Світоч Бобринецького району Кіровоградської області право власності на зазначену будівлю зерноскладу.

Рішенням двадцять п`ятої сесії Бобринецької міської ради четвертого скликання від 25 квітня 2005 року № 758 надано дозвіл ПП Світоч на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 6 000 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 для передачі її в оренду строком на 25 років з метою обслуговування господарських будівель зі складу земель технічної інфраструктури м. Бобринець. Однак проект відведення земельної ділянки виготовлено не було.

24 грудня 2010 року рішенням третьої сесії Бобринецької міської ради шостого скликання № 43 та додатку до нього ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення у власність безкоштовно земельних ділянок по 0,0650 га для ведення особистого селянського господарства з метою надання у власність громадянам, загальною площею 0,1300 га, в тому числі 0,1300 га - під господарськими будівлями і дворами, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Бобринецької міської ради в межах міста Бобринець Кіровоградської області.

Рішенням дванадцятої сесії Бобринецької міської ради шостого скликання №406 від 16 листопада 2011 року затверджено проект землеустрою та надано у власність безкоштовно громадянам (згідно додатку) земельні ділянки загальною площею 0,1300 га для ведення особистого селянського господарства, з них сільськогосподарські землі - під господарськими будівлями та дворами - 0,1300 га, що знаходяться в запасі Бобринецької міської ради за адресою (в межах м. Бобринець) Кіровоградської області та дозволено виготовити державні акти на право власності вказаними земельними ділянками, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Згідно списку громадян, яким надано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства наведеного в додатку до рішення № 406 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано кожному земельні ділянки по 0,0650 га.

На підставі вказаного рішення 31 травня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видано державні акти на право власності на земельну ділянку площею по 0,0650 га кожному.

09 грудня 2015 року ОСОБА_2 , за договором дарування земельної ділянки, передала земельну ділянку з кадастровим номером 3520810100:50:154:0008 розміром 0,065 га у власність ОСОБА_4 безоплатно.

20 листопада 2015 року ОСОБА_1 , за договором купівлі-продажу земельної ділянки, продала належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3520810100:50:154:0007 ОСОБА_4

19 лютого 2016 року ОСОБА_4 , за договорами купівлі-продажу земельної ділянки, продав належні йому земельні ділянки з кадастровим номером 3520810100:50:154:0007 площею 0,065 гектарів та з кадастровим номером 3520810100:50:154:0008 площею 0,065 гектарів ОСОБА_3

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим кодексом. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений частинами шостою - дев`ятою статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно із статтею 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Державний акт на право власності на земельну ділянку є документом, який видається на підставі рішення повноважного органу про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до пункту г частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як встановлено судами рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 березня 2008 року, яке набрало законної сили, визнано дійсним договір купівлі-продажу будівлі зерноскладу з двох частин, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 25 лютого 2004 року між ПП Світоч та Головою ліквідаційної комісії СВК Бобринець Чугуєвим В. Г. та визнано за ПП Світоч Бобринецького району Кіровоградської області право власності на зазначену будівлю зерноскладу. Вказаним договором не визначено прав щодо розміру земель, розташованих під будівлею зерноскладу та суміжних з нею земель.

Рішенням двадцять п`ятої сесії Бобринецької міської ради четвертого скликання від 25 квітня 2005 року № 758 надано дозвіл ПП Світоч на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 6 000 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 для передачі її в оренду строком на 25 років з метою обслуговування господарських будівель зі складу земель технічної інфраструктури м. Бобринець.

Однак проект відведення зазначеної земельної ділянки виготовлено не було, що визнається ПП Світоч .

Згідно договору на право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, від 30 січня 2008 року, укладеного між Бобринецькою міською радою та ПП Світоч , останнє прийняло в користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 6 000 кв. м строком з 01 січня 2008 року по 01 січня 2009 року. Вказаний договір не містить відмітки про його державну реєстрацію.

Частинами другою та третьою статті 125 ЗК України в редакції, чинній на час укладення зазначеного договору, перебачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки договір на право тимчасового користування, в тому числі на умовах оренди від 30 січня 2008 року, укладений між Бобринецькою міською радою та ПП Світоч , не пройшов державної реєстрації, тому він не породжує прав та обов`язків з користування (оренди) землі для зазначених в ньому сторін. При цьому вказаний договір не містить умов щодо продовження його дії, тобто на час прийняття оспорюваних рішень позивач не мав права користування (оренди) вказаною земельною ділянкою.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ПП Світоч зазначало про те, що земельні ділянки, які були надані у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є заасфальтованим током, замощенням, яке знаходиться біля будівлі зерноскладу, належного їм на праві власності, є приналежністю до складу, як до головної речі.

За змістом статті 377 ЦК України в редакції, чинній на час набуття права власності ПП Світоч на нерухоме майно, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно із статтею 120 ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю та споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на неї визначається відповідно до договору оренди ділянки.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди попередніх інстанцій установили, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що замощення покрите асфальтом призначено для обслуговування розташованих будівель та пов`язане з будівлею, яке належне позивачу на праві власності, а тому асфальтне замощення може використовуватися за своїм призначенням незалежно від розташованих поряд будівель та є самостійним об`єктом цивільних прав.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, обґрунтовано виходили із недоведеності позову, оскільки позивачем не надано належних та достовірних доказів наявності у нього права на спірні земельні ділянки, що належать відповідачу. При цьому судами правильно зазначено, про те, що використання ПП Світоч разом з відповідачем та іншими особами земельної ділянки, на якій розташоване замощення, для власних потреб без правових підстав саме по собі не наділяє позивача правом власності на вказаний об`єкт - асфальтове замощення чи правом користування земельними ділянками на яких розміщене замощення.

Доводи заявника в касаційній скарзі про те, що згідно довідки-характеристики від 22 квітня 2008 року № 135 саме ПП Світоч на праві власності належить замощення (асфальт), яке було передано у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не спростовують правильність висновків судів, оскільки інвентаризаційна справа не є правовстановлюючим документом.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального або процесуального права, та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Отже, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які правильно застосовані апеляційним судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з держанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуПриватного підприємства Світоч залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук