Рішення

від 28.10.2019 по справі 471/87/19

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/87/19

2/467/219/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2019 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

в складі:головуючого - судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Сіваченко Ю.І.,

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Козиревич О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Бурлака С.А., звернулася до Братського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 , Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання договору оренди землі недійсним, скасування державної реєстрації речового права.

Розпорядженням Братського районного суду Миколаївської області від 23 квітня 2019 року дана справа передана до Арбузинського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 14 травня 2019 року відкрито провадження по даній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 66).

Ухвалами суду від 12.06.2019 року та 25.06.2019 року за клопотанням представника позивача витребувано докази.

Правом подачі відзиву на позовну заяву відповідач та його представник не скористалися.

В підготовчому судовому засіданні представник позивача неодноразово доповнював та уточнював позовні вимоги. З рештою, до початку розгляду справи по суті, просив суд розірвати договір оренди землі без номера від 03 грудня 2012 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельної ділянки площею 9.1199 га, кадастровий номер 4821483000:02:000:0015, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Братського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_3 на підставі державного акту право власності на земельну ділянку серія ЯК № 817304, зареєстрований згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 19517314 від 21 лютого 2015 року державного реєстратора Червонищенко О.І., який зареєстровано в Братському районному управлінні юстиції Миколаївської області та стягнути із ОСОБА_2 на її користь понесені нею судові витрати.

Посилається на те, що 03 грудня 2012 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі належної їй на підставі державного акту право власності на земельну ділянку серія ЯК № 817304 площею 9.12 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Братського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 49 років. Даний договір був зареєстрований в установленому законом порядку 21 лютого 2015 року.

ОСОБА_2 , як орендар за договором оренди землі не виконує взяті на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування належної позивачу земельної ділянки з 2012 року по 2018 роки, що є систематичним порушенням останнім істотних умов договору оренди. Позивач не зверталася до ОСОБА_2 із заявою про видачу їй за вказаним договором орендної плати наперед та не розписувалася у відомостях про отримання нею орендної плати. Крім того, розписку про отримання нею від ОСОБА_2 грошових коштів вважає неналежним доказом сплати орендної плати.

Ухвалою суду від 22 серпня 2019 року справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 05 вересня 2019 року за заявою представника позивача позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації договору оренди землі без номера від 03 грудня 2012 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 19517314 від 21 лютого 2015 року - залишено без розгляду.

Ухвалами суду від 17 жовтня 2019 року за клопотання представника позивача позовні вимоги в частині визнання договору оренди недійсним залишено без розгляду, а також без розгляду залишено вимоги позивача про розірвання договору оренди землі заявлені до Братської районної державної адміністрації Миколаївської області.

В судовому засіданні представник позивача просив суд розірвати договір оренди належної на праві власності позивачу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з підстав, викладених у доповненнях та уточненнях до позовної заяви. Стверджував, що умовами укладеного між сторонами договору оренди землі визначено обов`язок орендаря належним чином сплачувати орендну плату за використання земельної ділянки в товарному сільськогосподарському виробництві, проте орендарем в порушення умов договору не сплачується взагалі орендна плата, хоча будь який договір оренди землі передбачає, що орендна плата вноситься один раз на рік. Позивач жодного разу не отримувала орендну плату починаючи з 2012 року.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, та пояснила суду, що дійсно між сторонами у грудні 2012 року було укладено договір належної позивачу земельної ділянки строком на 49 років. Даний договір оренди було зареєстровано в установленому законом порядку в 2015 році. В день підписання договору оренди землі, на прохання позивача, відповідачем було сплачено наперед за укладеним договором оренди землі, орендну плату в сумі 110 000 грн., що підтверджується власноручно написаною позивачкою розпискою та відповідно свідчить про відсутність заборгованості. З часу користування спірною земельною ділянкою, а саме з 2013 року, ОСОБА_2 до теперішнього часу сплачувались земельні податки, що також підтверджується факт сплати відповідачем ОСОБА_3 орендної плати. Вважає, що орендна плата позивачу виплачена в повному обсязі, тому підстав для розірвання договору оренди землі не має.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, вважаючи, що ним орендна плата за договором оренди землі, укладеним між ним та позивачем у грудні 2012 року, сплачена наперед. ОСОБА_3 власноручно, у день підписання договору оренди землі, написала розписку про отримання нею 110 000 грн., як сплату наперед грошових коштів за договором оренди землі, тому підстав для розірвання договору оренди землі не має. Вказану суму грошей позивач отримала на її прохання. Доказів того, що позивач зверталася до нього з проханням отримати орендну плату наперед, він не має, жодних додаткових угод щодо оренди землі із ОСОБА_3 , він не укладав. Також вказав, що належною позивачу земельною ділянкою користується на підставі договору оренди землі з весни 2013 року та щороку сплачує податки.

До початку розгляду справи по суті представник Братської районної державної адміністрації Миколаївської області надав суду клопотання про розгляд справи в його відсутність (а.с.75).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області до початку розгляду справи по суті надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність (а.с. 81-82).

Суд, вислухавши представника позивача, відповідача та представника відповідача, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

За Конституцією України, ст. 4 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п. 1 ч. 1 ст.11 ЦК України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В силу ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В той же час, відповідно до ст. 651 ЦК України допускається розірвання договору, яке може бути проведено лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, згідно з частиною 2 названої статі, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

При цьому, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Зазначене у повній мірі стосується і договорів оренди земельних ділянок.

За змістом ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі статтями 13, 16 Закону (в редакції на час укладення договору оренди) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору і вимог земельного законодавства.

За ст. 15 Закону, істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендною платою за землю, відповідно до ст. 21 Закону, - визнається платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно до ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.

Зокрема, договір може бути розірваний судом у разі систематичної несплати орендарем орендної плати орендодавцю.

Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі - систематичне невиконання умов договору, в тому числі і несплату орендної плати. При цьому, законодавець не забороняє виплату орендної плати наперед, за розміром, визначеним договором оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 817304 від 17 січня 2012 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 9.1199 га, кадастровий номер 4821483000:02:000:0015, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Братського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 39)

03 грудня 2012 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_2 договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 49 років, який зареєстровано 21 лютого 2015 року державним реєстратором Братського районного управління юстиції Миколаївської області Червонищенко О.І. за № 19517314 (а.с. 91-92, 101-118).

Відповідно до умов вказаного договору сторони домовились, що орендар набув право на особисте використання об`єкта оренди за призначенням (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) строком на 49 років, відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати орендодавцю ОСОБА_3 орендну плату, яка за один рік складає 2 754 грн. 94 коп. що становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а після закінчення строку дії договору - повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, не гіршому ніж на момент отримання в оренду. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, сплачується пеня у розмірі 0.02% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Судом установлено, що розмір орендної плати не змінювався.

Відповідно до пунктів 38, 39 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу одної із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до копії довіреності від 12 лютого 2015 року ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси з питань Державної реєстрації земельної ділянки та речових прав на неї, належної їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 817304 (а.с.93).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.103) 21 лютого 2015 року відбулася державна реєстрація договору оренди землі, укладеного між орендарем ОСОБА_2 та орендодавцем ОСОБА_3 строком на 49 років на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень № 19517314 від 21.02.2015 року кадастровий номер земельної ділянки 4821483000:02:000:0015 площею 9,1199 га, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Братського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Сторонами не заперечувалось, що спірна земельна ділянка передана відповідачу після укладення договору оренду землі, про що маються підписи сторін договору оренди в акті прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди від 03.12.2012 року (а.с. 114).

Відповідно до копії розписки, без дати її написання, ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 земельний пай 9,11 га та отримала гроші в сумі 110 000 грн. Претензій до земельного паю не має. Домовленість зворотньої сили не має. Розписка має підписи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с. 33, 153)

Питання про недійсність спірного правочину в позовній заяві не ставилось.

За аналогією права та, відповідно до ст. ч. 2 ст. 1047 ЦК України, розписка є документом, який посвідчує передання позикодавцем позичальнику визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Вона може бути складена як на доказ безпосередньо договору позики, так і на доказ будь-якого іншого боргового зобов`язання, підставою виникнення якого не є договір позики.

Розписка або інший документ (акт приймання-передачі, рахунок-фактура на товари тощо), якщо вони знаходяться у особи, засвідчують лише факт отримання грошей або речей позичальником. І у разі відсутності в ній вказівки на дійсний характер правовідносин, які спонукали особу з її видачі, вони не можуть вільно трактуватися судом, тим більше, виступати підставою виникнення договору оренди, в тому числі і оренди землі.

Розписка про отримання грошей, надана в якості доказів обставин справи позивачем, жодним чином не може бути розцінена як орендна плата, сплачена наперед (авансом), оскільки це суперечить умовам договору оренди та заперечується самою ОСОБА_3 .

Зміст розписки, на який посилається відповідач, як на підставу заперечень проти позовних вимог, (а.с. 51) може свідчити лише про те, що зазначені кошти могли бути сплачені у рахунок майбутньої купівлі-продажу земельної ділянки, що вже саме по собі, з врахуванням призначення землі, робить таку угоду нікчемною.

Крім того, в наданій сторонами розписці, без дати її складання, будь-яких відомостей, які б давали можливість дійти певних висновків, щодо предмету, ціни та інших істотних умов, необхідних для договорів даного виду не міститься. З неї неможливо дійти висновку про те, що відповідачем наперед сплачено належну суму за договором оренди.

Також, з огляду на зміст розписки не можна з впевненістю сказати, що вона стосується договору оренди від 03 грудня 2012 року і що саме по ньому сплачена грошова сума та ще й у повному обсязі.

Що ж стосується сплати орендної плати саме за договором оренди, то відповідач не надав будь якого належного та допустимого доказу що вона була вчинена, хоча за процесуальним законом, то є його обов`язком.

Дійсно, укладений сторонами 03 грудня 2012 року договір оренди не містить прямої заборони на дострокову оплату орендної плати, однак сторони чітко обумовили порядок її оплати - до 31 грудня кожного року (пункт 11 договору).

За такого з урахуванням характеру укладеного сторонами договору, його довготривалості, відсутності умов в договорі щодо дострокового виконання зобов`язань з виплати орендної плати, виконання такого зобов`язання достроково без погодження з орендодавцем суперечить суті договору оренди.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі.

Однак, на підтвердження здійснення орендної плати жодних із зазначених документів, де був би підпис орендодавця ОСОБА_3 (платіжних доручень та відомостей з виплати орендної плати) про отримання нею орендної плати, відповідачем не надано. Також не було надано відповідачем і касових ордерів, виписаних орендарем та підписаних орендодавцем; видаткових накладних, підписаних сторонами договору оренди.

Крім цього, в судовому засіданні відповідач та його представник посилалися, як на обставину заперечення проти позову те, що ОСОБА_2 протягом 2013-2018 років сплачував податок за оренду належної позивачу землі, виходячи з узгоджених в договорі оренди нормативної грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати проте, сплата ОСОБА_2 зазначеного податку в дохід держави не є доказом того, є що він також сплачував орендну плату позивачу, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, які б містили дані про отриманням ОСОБА_3 оплати за договором оренди, в грошовій, в натуральній або відробітковій формах, як то передбачено п.п. 9-12 Договору оренди, який узгоджується з нормами законодавства.

Виходячи з викладеного, суд не може вважати розписку належним доказом, яки би свідчив про отримання орендної плати за спірним договором.

За таких підстав суд не приймає до уваги надану представником відповідача інформацію Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо вартості належної ОСОБА_3 земельної ділянки (а.с. 154) та розрахунок орендної плати за договором оренди землі від 03 грудня 2012 року (а.с. 155), яка в свою чергу не містить підпису особи, яка виготовила такий розрахунок та не можуть бути прийняті судом в якості належних та/або допустимих доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Враховуючи викладене, суд вважає недоведеним належними, допустимими та достатніми доказами факт виплати орендодавцеві ОСОБА_3 відповідачем орендної плати з 2013 року та наступні роки, по 2018 рік, що свідчить про істотне порушення умов договору оренди від 03 грудня 2012 року і наявність передбачених цим договором та законом підстав для його розірвання. За такого, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В силу частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню сплачений судовий збір за одну вимогу в розмірі 768 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про розірвання договору оренди землі, задовольнити.

Розірвати договір оренди землі без номеру від 03 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 21 лютого 2015 року державним реєстратором Братського районного управління юстиції Миколаївської області Червонищенко О.І. за № 19517314.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 768 гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 31 жовтня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_3 код платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (код платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).

Суддя Арбузинського

районного суду О.М.Кірімова