Рішення

від 23.10.2019 по справі 320/2289/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 року м. Київ № 320/2289/19

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Журавель В.О.,

при секретарі судового засідання - Каштан О.В.,

за участю:

представників позивача - Довгун І.В., Мартиненко С.В.,

представника відповідача - Кулинич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Білгородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 487/4 від 29 березня 2019 р. "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_2 ";

- зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1793 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222480401:01:084:5322), яка розташована в с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, та передати її безоплатно у власність позивачу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 березня 2019 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Рішенням відповідача від 29 березня 2019 р. № 487/4 відмовлено позивачу в затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,1793 га для ведення особистого селянського господарства. Позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким що не відповідає законодавству України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

11 червня 2019 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав. Зазначає, що відповідач правомірно, із дотриманням вимог законодавства прийняв оскаржуване позивачем рішення № 487/4 від 29 березня 2019 р., яким залишено без задоволення клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер 3222480401:01:084:5322), площею 1,1793 га, для ведення особистого селянського господарства у с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область.

26 червня 2019 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач у відзиві не спростував доводів позивача про протиправність оскаржуваного рішення. Вказує, що за законодавством єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

23 жовтня 2019 р. сторони у судове засідання прибули. Представники позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував, у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Крім того, у судовому засіданні 23 жовтня 2019 р. протокольними ухвалами суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб по справі ( ОСОБА_3 та комунальне підприємство Ритуал ), відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів по справі щодо можливого використання позивачем права на безоплатну приватизацію земельної ділянки, а також відмовлено в задоволені клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи підписів ОСОБА_1

Рішення у справі (вступна та резолютивна частини) проголошено 23 жовтня 2019 р.

25 жовтня 2019 р. судом винесено ухвалу про виправлення описки в резолютивній частині рішення суду від 23 жовтня 2019 р. Повний текст рішення виготовлено з урахуванням виправлення описки в резолютивній частині рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

25 грудня 2010 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,4 га для ведення особисто селянського господарства у межах села Білогородка.

3 березня 2011 р. рішенням п`ятої сесії шостого скликання Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №49/20 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 1,4 га для ведення особистого селянського господарства в межах с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

На виконання цього рішення позивачем 2 червня 2017 р. було завершено розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 1,4 га для ведення особистого селянського господарства в межах с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

При цьому на виконання приписів статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки був погоджений представником територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Так, було надано висновок № 9815/82-17 від 27 вересня 2017 р. про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки експертом державної експертизи ОСОБА_4 .

Під час виготовлення проекту землеустрою земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3222480401:01:084:5322.

26 квітня 2018 р. позивач звернуся до відповідача із заявою про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

23 травня 2018 р. на двадцять шостій сесії VII скликання Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області прийнято рішення №358/24 Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 . Цим рішенням клопотання гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,1793 га для ведення особисто селянського господарства на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області залишено без задоволення.

26 березня 2019 р. представник позивача ОСОБА_5 звернувся до відповідача із заявою (клопотанням) про розгляд та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

29 березня 2019 р. на тридцять шостій сесії VII скликання Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області прийнято рішення №487/4 Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 . Цим рішенням клопотання гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,1793 га для ведення особисто селянського господарства на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області залишено без задоволення.

Позивач не погоджується із цим рішенням відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Після відкриття провадження у цій справі відповідач прийняв рішення тридцять дев`ятої сесії VII скликання Білоцерківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 липня 2019 р. № 536 Про надання дозволу на розподіл земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності . Цим рішенням відповідачем надано дозвіл на розподіл земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади с. Білогородка, Білогородської сільської ради, кадастровий номер 3222480401:01:084:5322, площею 1,1793 га, для ведення особистого селянського господарства, у с. Білогородка, на наступні земельні ділянки: ділянка № 1 площею 0,2058 га, ділянка № 2 площею 0,5347 га та ділянка № 3 площею 0,4388 га.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Вимогами ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 116 ЗК України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у статті 118 ЗК України.

Так, відповідно до вимог ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною 8 статті 118 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об`єкт будівництва або планується розташування такого об`єкта (крім проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи), подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (ч. 2 ст. 186-1 ЗК України).

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Частиною 6 статті 186-1 ЗК України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 р. №858-IV (далі - Закон № 858-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Відповідно до вимог ст. 50 Закон № 858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Отже, особи, які мають намір отримати на безоплатній основі у власність земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, на підставі дозволу відповідного органу місцевого самоврядування здійснюють розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Так, зокрема, розроблення такого проекту здійснюється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законодавством.

Такий проект має бути в обов`язковому порядку погоджений з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, а також структурними підрозділами районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, або виконавчим органом міської ради у сфері містобудування та архітектури (у разі якщо місто не входить до території певного району) або органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури, або структурним підрозділом обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури (у випадку, якщо такий орган не утворений).

Суд зазначає, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Як встановлено судом, рішенням відповідача від 29 березня 2019 р. № 487/4 позивачу залишено без задоволення клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,1793 га для ведення особисто селянського господарства на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

При цьому, суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено конкретних підстав того, чому клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою залишено без задоволення. Суд зазначає, що рішення з цього приводу має бути вмотивованим та містити обґрунтування відмови із наведенням конкретних, а не загальних, підстав для цього.

Разом з тим, суд зазначає, що у вказаному вище рішенні відповідача від 29 березня 2019 р. № 487/4 відсутнє зазначення про те, які порушення виявив відповідач у поданому позивачем проекті землеустрою, що відповідно до закону не надають підстав для його затвердження, або з яких саме мотивів та підстав надана відмова у затвердженні проекту землеустрою, як і відсутнє посилання на конкретні норми законів, інших нормативно-правових актів, які застосовано при прийнятті рішення про відмову.

Це означає, що вказане рішення є невмотивованим, безпідставним, протиправним і незаконним.

Вимогами ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушень - пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "належного урядування". Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб.

Судом встановлено, що у відзиві відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято правомірно з наступних підстав.

Так, в проекті землеустрою на земельну ділянку із кадастровим номером 3222480401:01:084:5322, окрім інших документів міститься акт прийому-передачі межових знаків на зберігання без дати його складання, в пункті третьому якого зазначено, що власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Під актом містяться підписи наступних власників/користувачів) суміжних земельних ділянок: ПП Тритрейд , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Білогородська сільська рада.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що 24 травня 2018 року до Білогородської сільської ради надійшла заява громадянина ОСОБА_3 , в якій було зазначено про підроблення в акті прийомки-передачі межових знаків на зберігання, що міститься в проекті землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 3222480401:01:084:5322 підпису його батька ОСОБА_7 , як власника суміжних земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222480401:01:084:5094, 3222480401:01:084:5012, 3222480401:01:084:5089, 3:22480401:01:084:5014 та 3222480401:01:084:5087. У заяві ОСОБА_3 просив Білогородську сільську раду не задовольняти заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 3222480401:01:084:5322. Одночасно повідомляє, що за вказаним фактом Києво-Святошинським відділом поліції ГУ НП в Київській області розпочато досудове розслідування за ч. 4 ст. 358 КК України, відомості про яке внесені до єдиного реєстру досудових розслідувань 31 липня 2018 року за № 12018110200004614, про що ОСОБА_3 повідомлено Білогородську сільську раду та надано копію витягу.

Відповідач зазначає, що 8 сесією 7 скликання Білогородської сільської ради прийнято Рішення № 99/1 від 08 липня 2016 року Про затвердження детального плану території для організації кладовища в районі АДРЕСА_3 , відповідно до якого затверджено детальний план території для організації кладовища, орієнтовною площею 13 га, в АДРЕСА_3 . Відповідно до Генерального плану, поєднаного з детальним планом окремих частин с. Білогородка, с. Шевченкове Києво-Святошинського району Київської області земельна ділянка, на яку було розроблено проект землеустрою із кадастровим номером 3222480401:01:084:5322 повністю входить в санітарно-захисну зону від кладовища та безпосередньо межує із ним.

Надаючи оцінку наведеним у відзиві аргументам відповідача, суд зазначає, що вони не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки їх не було враховано відповідачем при прийнятті спірного рішення, а вказані відповідачем обставини не були предметом дослідження у спірному рішенні. Доказів, що свідчать про протилежне, відповідачем до суду не надано.

Суд також звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні взагалі не вказано встановлених відповідачем обставин, які свідчать про можливо виявлені ним порушення при розгляді проекту землеустрою, поданого позивачем на затвердження, не зазначено мотивів та підстав для відмови, які обумовили прийняття відповідачем спірного рішення.

Це означає, що відповідач, приймаючи рішення про відмову у затвердженні технічної документації за клопотанням позивача, діяв протиправно.

У судовому засіданні представник відповідача стверджувала, що про окремі із вказаних обставин вказано у протоколі тридцять шостої сесії Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Суд з цього приводу зазначає, що акти сільської ради із зазначених питань приймаються у формі рішення, а тому цей протокол не може бути належним доказом у справі. При цьому суд звертає увагу, що у протоколі вказувалося не про встановлені факти, а про припущення, зроблені на підставі заяви громадянина та відомостей про реєстрацію провадження в реєстрі досудових розслідувань.

Суд також зазначає, що із аналізу статей 118, 122 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій" убачається, що рішення про надання дозволу на розробку проекту приймається уповноваженим органом державної влади згідно з визначеною законом процедурою безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та підпорядковане меті - можливості надання громадянину земельної ділянки у власність або користування.

Відмова у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок допускається лише з підстав, передбачених законом.

В силу частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У справі, що розглядалась, відповідач не навів конкретних підтверджених передбачених законом підстав для відмови у затверджені проекту землеустрою згідно з поданою ним заявою та проектом землеустрою.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,1793 га для ведення особисто селянського господарства на території с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

У будь-якому разі рішення з цього приводу має бути вмотивованим та містити обґрунтування відмови із наведенням конкретних підстав для цього.

Ураховуючи, що відповідачем при розгляді питання про затвердження проекту землеустрою не наведено передбачених законом підстав для відмови згідно з поданою заявою та виготовленим проектом землеустрою, відсутні підстави вважати, що відповідач належно розглянув заяву позивача від 26 березня 2019 року.

Разом з тим, суд зазначає, що станом на дату розгляду цього проекту у 2019 р. не було враховано прийняте відповідачем у 2016 р. рішення щодо організації кладовища та утворення його санітарно-захисної зони, яка за твердженням відповідача співпадає із земельною ділянкою кадастровий номер 3222480401:01:084:5322.

За таких обставин підстави для задоволення заявленої позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження вказаного проекту без з`ясування усіх необхідних пов`язаних з цим фактів відсутні.

Тому, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 березня 2019 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1793 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222480401:01:084:5322), яка розташована в с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

Разом з тим, суд зазначає, що повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС України. Відповідно до ч. 4 цієї норми у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, суд зазначає, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії, в даному випадку є належним способом захисту порушених прав позивача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення , вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Судом встановлено, що відповідачем після відкриття провадження у цій справі прийнято рішення тридцять дев`ятої сесії VII скликання Білоцерківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 липня 2019 р. № 536 Про надання дозволу на розподіл земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності .

Цим рішенням відповідачем надано дозвіл на розподіл земельної, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади с. Білогородка, Білогородської сільської ради, кадастровий номер 3222480401:01:084:5322, площею 1,1793 га, для ведення особистого селянського господарства, у с. Білогородка, на наступні земельні ділянки: ділянка № 1 площею 0,2058 га, ділянка № 2 площею 0,5347 га та ділянка № 3 площею 0,4388 га. Передбачено також, що роботи з розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок розпочати після укладання договору з землевпорядною організацією, яка має відповідну ліцензію на їх виконання.

Згідно з наявними відомостями вказані три земельні ділянки перебувають у комунальній власності, а надана позивачем інформація про передачу однієї з них у приватну власність фізичній особі не відповідає дійсності.

Судом встановлено, що відповідачем зазначеним рішенням було розділено земельну ділянку, щодо якої позивач не тільки отримав дозвіл на розробку технічної документації, але й виготовив цю технічну документацію та передав відповідачу на затвердження. Проте, позивачу протиправно було відмовлено у затвердженні вказаної технічної документації.

Під час розгляду справи по суті позивач звернувся до суду з клопотанням вийти за межі позовних вимог та скасувати вказане рішення, оскільки воно унеможливлює належне поновлення прав позивача.

Надаючи оцінку вказаному рішенню, суд бере до уваги, що відповідачем його прийнято хоча і після винесення спірного рішення про відмову позивачу в затвердженні розробленого проекту землеустрою, проте після відкриття провадження у справі. Це означає, що відповідачу достовірно було відомо про оскарження спірного рішення до суду.

Суд також бере до уваги, що одним із аргументів, який наводив відповідач щодо наявності підстав для відмови в затвердження проекту, поданого позивачем, було те, що санітарно-захисна зона утвореного у 2016 р. кладовища співпадає із земельною ділянкою кадастровий номер 3222480401:01:084:5322, на яку претендує позивач.

Проте, ця обставина також не була врахована відповідачем при прийнятті ним рішення від 19 липня 2019 р. № 536 Про надання дозволу на розподіл земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності .

Незважаючи на це, відповідачем прийнято вказане рішення та розділено обрану позивачем земельну ділянку на три інші земельні ділянки з тим самим призначенням, яке вказував позивач.

На думку суду це означає, що рішення відповідача щодо відмови в затвердженні проекту землеустрою, поданого позивачем 26 березня 2019 р., було свавільним, а прийняте рішення від 19 липня 2019 р. № 536 Про надання дозволу на розподіл земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності є протиправним і підлягає скасуванню.

Суд також погоджується з наведеними представниками позивача аргументами про те, що рішенням від 19 липня 2019 р. № 536 відповідач унеможливив подальше виконання процедури на отримання земельної ділянки у власність для ведення селянського господарства, на яку позивачем було розроблено технічну документацію, та унеможливить виконання рішення суду у цій справі.

Із урахуванням наведеного суд визнає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень слід вийти за межі позовних вимог і одночасно скасувати рішення Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 липня 2019 р. № 536 "Про надання дозволу на розподіл земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності".

Суд також зазначає, що зобов`язання Білогородську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 березня 2019 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1793 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222480401:01:084:5322), яка розташована в с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, є належним способом захисту порушених прав позивача.

Відповідно, в решті позовних вимог, а саме: щодо зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1793 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222480401:01:084:5322), яка розташована в с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, та передати її безоплатно у власність позивачу, необхідно відмовити із наведених вище мотивів та підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доказів щодо прийняття оскаржуваних рішень відповідно до норм чинного законодавства.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем було порушено права позивача на розгляд його звернення про затвердження проекту землеустрою та порушено вимоги, передбачені частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були протиправними. Права позивача при розгляді заяви про затвердження проекту землеустрою порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1536 грн. 80 коп. згідно з квитанцією від 7 травня 2019 р. № N07F05270M.

Суд, керуючись ч. 3 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо часткового задоволення позовних вимог присуджує позивачу 1500 грн. 00 коп. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 29 березня 2019 р. № 487/4 "Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 ".

Скасувати рішення Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 липня 2019 р. № 536 "Про надання дозволу на розподіл земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності".

Зобов`язати Білогородську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 березня 2019 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1793 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 3222480401:01:084:5322), яка розташована в с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (код ЄДРПОУ - 04358477) судові витрати у сумі 1500 (одну тисячу п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_1 .

Відповідач - Білогородська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, адреса: вул. Володимирська, 33, с. Білогородка, Києво-Святошинський район, Київська область, 08140, код ЄДРПОУ - 04358477.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 31 жовтня 2019 р.