Рішення

від 10.10.2019 по справі 640/9407/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2019 року № 640/9407/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Прогресивної соціалістичної партії України

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

представники позивача: Вітренко Н.М., Вітренко М.Ю., Марченко В.Р.;

сторін: відповідача - Борисевич Ю.В.,

(у судовому засіданні 10.10.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

В С Т А Н О В И В:

Прогресивною соціалістичною партією України (адреса: 01011, м. Київ, вул. П. Мирного, 27/51, ідентифікаційний код - 00013497) (далі - позивач або ПСП України або Партія) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Міністерства юстиції України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код - 00015622) (далі - відповідач або МЮ України або Міністерство), у якому ПСП України просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність МЮ України, яка полягає у створенні штучних перешкод для проведення реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про Прогресивну соціалістичну партію України, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в тому числі змін до статуту, програми та у складі керівних органів;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Міністерства юстиції України про відмову у державній реєстрації змін до відомостей про Прогресивну соціалістичну партію України, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в тому числі змін до статуту та програми від 02.04.2019 № 159/19.4;

- зобов`язати державного реєстратора Міністерства здійснити реєстрацію змін до відомостей про Прогресивну соціалістичну партію України, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за заявою Прогресивної соціалістичної партії України від 28.01.2019, в тому числі змін до Статуту ПСПУ, програми ПСПУ, у складі керівних органів ПСПУ, затверджених рішеннями 2-го етапу XXXII позачергового з`їзду ПСПУ та Центрального Комітету ПСПУ від 25.01.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 30.07.2019.

Вказаної дати судом оголошено перерву, справу призначено на 28.08.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2019 закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судове засідання на 19.09.2019.

В судовому засіданні 19.09.2019 судом оголошено перерву до 10.10.2019.

У призначену дату в судовому засіданні представники позивача позовні вимоги, за викладених у позові підстав, підтримали в повному обсязі та просили задовольнити позов.

Мотивуючи позовні вимоги ПСП України зазначає, що протиправна бездіяльність Міністерства грубо порушує конституційні та відповідні виборчі права позивача, внаслідок чого Партія була позбавлена можливості висунути свого кандидата на участь у виборах Президента України.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Зокрема, відповідач у відзиві вказує, що Міністерство, при розгляді поданих Прогресивною соціалістичною партією України документів, діяло у відповідності до норм чинного законодавства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.07.1996 Прогресивна соціалістична партія України зареєстрована Міністерством юстиції України.

Позивач відмічає, що з прийняттям 21.05.2015 Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки , яким внесено зміни до ряду інших законодавчих актів, в тому числі до Закону України Про політичні партії в Україні , політичні партії зобов`язані привести свої статутні документи у відповідність до законодавства, зокрема, внести відповідні зміни до статуту та програми партії.

За твердженнями позивача, Партія у вересні 2015 року виконала вимоги вказаних законів та за рішенням вищого керівного органу - З`їзду Партії - внесла необхідні зміни до своїх статутних документів і подала у встановлений термін усі необхідні документи до МЮ України для проведення державної реєстрації. Втім, Міністерство неодноразово відмовляло в реєстрації змін до відомостей про ПСП України.

В розрізі обставин відмови Міністерством в реєстрації змін до відомостей про Партію позивач звернув увагу, що ПСП України в липні 2017 року була вимушена звернутися до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України.

04.07.2018 по справі № 826/8543/17 Київським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову, якою рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.03.2018 скасовано, ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов Прогресивної соціалістичної партії України до Міністерства юстиції України, державного реєстратора Заєць Юлії Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства юстиції України про відмову у державній реєстрації змін до відомостей про Прогресивну соціалістичну партію України, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у тому числі змін до статуту та програми від 26.05.2017 № 844/19.4; зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути подані 24.03.2017 документи Прогресивної соціалістичної партії України та прийняти відповідне рішення щодо державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань згідно поданих партією документів.

ПСП України відзначає, що на виконання рішення суду у справі № 826/8543/17, Міністерство юстиції України провело правову експертизу документів XXXI позачергового з`їзду ПСПУ від 18.03.2017, але висунуло нові штучні, незаконні претензії до статутних документів ПСПУ, які не гуртуються ані на Конституції України, ані на нормах і принципах міжнародного права, ані на положеннях законів України (рішення державного реєстратора Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 390/19.4).

За таких обставин, з метою максимального зняття претензій Міністерства юстиції України, Партія була вимушена провести ще один з`їзд.

Так, 03.10.2018 відбувся 1-ий етап XXXII позачергового з`їзду ПСПУ. Делегати з`їзду детально розглянули претензії Міністерства юстиції України та 12.10.2018 весь необхідний пакет документів був поданий до Міністерства юстиції для проведення державної реєстрації.

Однак, листом-повідомленням від 17.12.2018 № 32645-33-18/19 Міністерство юстиції України повідомило ПСП України про чергову відмову у державній реєстрації змін до відомостей про Партію, в тому числі змін до статуту та програми.

Позивач зауважує, що надалі, 25.01.2019 був проведений 2-ий етап XXXII позачергового з`їзду ПСП України, за наслідками проведення якого внесене редакційне виправлення до пункту 4.2.1.4. Статуту ПСП України, а також ретельно розглянуті претензії Міністерства юстиції України зазначені у повідомленні про відмову в державній реєстрації від 17.12.2018.

28.01.2019 Партією подано до МЮ України на реєстрацію необхідний пакет документів.

Проте, у своєму листі-повідомленні № 159/19.4 від 02.04.2019 державним реєстратором МЮ України Орла Ю.С. надано відповідь про відмову у державній реєстрації змін у складі керівних органів, до статуту програми та інформації для здійснення зв`язку з Партією, що містяться в Єдиному державному реєстрі, прийнятих на підставі рішень 2-го етапу XXXII Позачергового з`їзду ПСП України та Центрального Комітету Партії від 25.01.2019, про що прийнято рішення про відмову у державній реєстрації змін до відомостей про Прогресивну соціалістичну партію України, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в тому числі змін до статуту та програми за № 159/19.4 від 02.04.2019 (в тексті - Рішення або Спірне рішення або Оскаржуване рішення).

На думку позивача, Рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, всупереч Конституції та законів України, а до Партії з боку Міністерства застосовано дискримінаційний підхід при розгляді поданих 28.01.2019 документів.

З викладеними позивачем твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві відмітив, що згідно проведеної правової експертизи документів встановлено, що окремі документи Партії, подані для державної реєстрації зміни у складі керівних органів, до статуту, програми та інформації для здійснення зв`язку з Партією, що містяться в Єдиному державному реєстрі, суперечать вимогам Конституції та законів України. Зокрема, усупереч вимогам статті 8 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань : статут Партії у новій редакції, затверджений 2-им етапом ХХХП Позачергового З`їзду Партії від 25.01.2019, не містить порядку скликання та проведення, утворення та повноважень конференції обласного комітету Партії та конференції республіканського комітету АР Крим (пункт 3.1.1 Статуту Партії); партійних зборів (конференцій) партійних організацій (структурних утворень Партії) (пункт 3.2 Статуту Партії); конференцій організацій Партії (пункти 4.1.2.1 та 4.2.1.2 Статуту Партії); порядку створення, загальної структури та повноважень партійних організацій Партії, організацій Партії, структурних осередків Партії, місцевих партійних організацій, окремих організацій Партії (пункти 3.1.2, 3.4.1, 3.4.2, 4.1, 4.3, 4.3.2.1, 5.1.1.3, 5.1.1.4, 6.1, 6.5, 6.6, 6.8, 8.1, 8.2 Статуту Партії).

На переконання МЮ України, інформація, зазначена в поданій Партією заяві, не відповідає інформації, зазначеній в протоколах 2-го етапу XXXII Позачергового З`їзду та Центрального Комітету Партії від 25.01.2019. Крім того, Партією подано Заяву старого зразка, яка є видозміненою та не відповідає встановленій формі.

Відповідач акцентував, що інформація щодо посад керівних органів Партії, номерів телефонів та інших засобів зв`язку не узгоджується з інформацією, яка міститься у відомостях про керівні органи Партії, а деякі документи викладені російською мовою.

Міністерство висловило позицію про відсутність порушень ним норм Закону України Про політичні партії в Україні та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань при розгляді документів поданих Прогресивною соціалістичною партією України для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а оскаржувана позивачем відмова Міністерства юстиції України у проведенні державної реєстрації змін ніяким чином не може співвідноситись з порушенням відповідачем принципу недискримінації та норм Конституції України, оскільки остання не містить жодної заборони чи обмежень у користуванні правом на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки , Законом України Про політичні партії в Україні , Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (скорочено в тексті - Закон), Порядком державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи , затв. Наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5 (в рішенні - Порядок), наказом Міністерства юстиції України від 18.11.2016 № 3268/5 Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , та іншими нормативно-правовими актами, виданими на їх виконання (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплений у ст. 6 КАС України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини констатує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (постанова від 28 серпня 2018 року, справа № 820/3789/17).

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За п.п. 1, 2 Положення про Міністерство юстиції України , затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері електронних довірчих послуг, нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.

Мін`юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

За пп. 83 13 п. 3 Положення про Міністерство юстиції України Мін`юст здійснює відповідно до закону державну реєстрацію політичних партій, всеукраїнських профспілок, їх об`єднань, всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців, відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій, постійно діючих третейських судів, засновниками яких є всеукраїнські громадські організації, всеукраїнських творчих спілок, символіки громадських формувань; реєстрацію статуту територіальної громади м. Києва; реєстрацію статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук; державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності.

У відповідності до п.п. 1, 2 р. І Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи , цей нормативний акт визначає процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації.

Уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації - посадова особа чи особа, яка перебуває у трудових відносинах із суб`єктом державної реєстрації, що відповідно до законодавства отримала ідентифікатор доступу до Єдиного державного реєстру виключно для цілей прийняття та повернення документів для державної реєстрації, а у випадку державної реєстрації громадських формувань, символіки громадських формувань у випадках, передбачених законами, - посадова особа Міністерства юстиції України та його територіальних органів в межах повноважень, визначених Законом.

Відповідно до п.п. 1-4, 6 розд. V Порядку, державна реєстрація політичних партій проводиться на підставі правового висновку за результатами правової експертизи поданих для державної реєстрації документів.

Правовий висновок готується державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру в межах строку розгляду документів для державної реєстрації, встановленого Законом, але не пізніше ніж за 2 дні до закінчення такого строку.

Правовий висновок повинен містити: дату: число, місяць, рік; прізвище, ім`я та по батькові державного реєстратора; назву поданої заяви відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5 Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18 листопада 2016 року за № 1500/29630.

У разі подання заяви для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, додатково зазначається вид (перелік) таких змін; прізвище, ім`я, по батькові заявника; найменування політичної партії; обґрунтування з посиланням на конкретні норми законодавства щодо відповідності вимогам Конституції та законів України, статуту (положенню) відповідної політичної партії документів, поданих для державної реєстрації. У разі державної реєстрації створення політичної партії також зазначається кількість підписів громадян України, зібраних на підтримку рішення про створення політичної партії не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим.

У разі невідповідності вимогам Конституції та законів України поданих для державної реєстрації документів у висновку зазначаються відповідні положення законодавства, яким суперечать (з якими не узгоджуються) подані для державної реєстрації документи та/або норми статуту (положення), які порушені при прийнятті політичною партією відповідних рішень.

Правовий висновок підписується державним реєстратором та після проходження процедури візування в установленому законодавством порядку подається на затвердження Міністру юстиції України або його заступнику відповідно до розподілу повноважень.

Правовий висновок в межах повноважень, визначених Законом, затверджується Міністром юстиції України або його заступником відповідно до розподілу повноважень.

На підставі затвердженого правового висновку державний реєстратор приймає рішення про проведення державної реєстрації або про відмову в такій реєстрації, яке формується за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру в електронній формі, та підписує його.

Таким чином, зважаючи на наведені приписи Конституції України та Порядку, діяльність державного реєстратора Міністерства юстиції України включає надання правового висновку, на підставі якого останнім приймається мотивоване рішення про проведення державної реєстрації або про відмову в такій реєстрації з підстав, передбачених чинним законодавством, що являє собою невід`ємну частину процедури розгляду заяви для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, а тому як прийнятий посадовою особою Міністерства юстиції України, як суб`єктом розгляду, правовий висновок, так і прийняте на його підставі рішення, мають відповідати критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, для встановлення обставин протиправності Спірного рішення, необхідним є перевірка судом правового висновку та Рішення на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

В площині питань процедури адміністративного оскарження Рішення, суд констатує, що згідно преамбули Закону України Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки , Верховна рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, керуючись положеннями Загальної декларації прав людини, беручи до уваги резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1096 (1996) від 27 червня 1996 року щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів, № 1481 (2006) від 26 січня 2006 року щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, № 1495 (2006) від 12 квітня 2006 року щодо боротьби з відродженням нацистської ідеології, № 1652 (2009) від 29 січня 2009 року щодо відношення до пам`ятників, що мають суперечливу історичну інтерпретацію у державах - членах Ради Європи, резолюцію Парламентської Асамблеї ОБСЄ SC (09) 3 R від 29 червня - 3 липня 2009 року щодо неприпустимості звеличення тоталітарних режимів, відкриття історичних та політичних архівів, вивчення тоталітарної спадщини та підвищення поінформованості громадськості, декларацію Європейського Парламенту від 23 вересня 2008 року щодо проголошення 23 серпня днем пам`яті жертв сталінізму і нацизму, резолюцію Європейського Парламенту від 23 жовтня 2008 року в пам`ять про Голодомор - штучний голод в Україні 1932-1933 років, резолюцію Європейського Парламенту від 2 квітня 2009 року щодо європейської свідомості та тоталітаризму, Спільну заяву з нагоди 70-х роковин Голодомору - Великого голоду 1932-1933 років в Україні, прийняту на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, прийняла закон, яким засуджено комуністичний та націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарні режими в Україні, визначено правові основи заборони пропаганди їх символіки та встановлено порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму.

Зазначеним законом України, з поміж іншого, регулюється питання приведення політичними партіями установчих документів, найменування та/або символіки у відповідність із вимогами цього Закону, та в п. 3 ст. 7 відмічено, що юридичні особи, політичні партії, інші об`єднання громадян, зареєстровані на день набрання чинності цим Законом, у разі порушення його вимог зобов`язані протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом привести свої установчі документи, найменування та/або символіку у відповідність із вимогами цього Закону.

Наразі суд окреслює, що спеціальним законом, який регулює діяльність політичних партій, виступає Закон України Про політичні партії в Україні .

Відповідно до ст. 2 Закону України Про політичні партії в Україні , політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Згідно ст. 3 Закону України Про політичні партії в Україні , політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.

Рішення про створення політичної партії приймається на її установчому з`їзді (конференції, зборах). Це рішення має бути підтримано підписами не менше 10 тисяч громадян України, які відповідно до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим.

На установчому з`їзді (конференції, зборах) політичної партії затверджуються статут і програма політичної партії, обираються її керівні та контрольно-ревізійні органи.

Політична партія створюється групою громадян України у складі не менш як 100 осіб.

Рішення про створення політичної партії приймається на установчому з`їзді (конференції, зборах) політичної партії, що оформлюється протоколом, який підписують головуючий та секретар.

Протокол установчого з`їзду (конференції, зборів) про створення політичної партії має містити такі відомості: 1) дата та місце проведення установчого з`їзду (конференції, зборів); 2) рішення про обрання головуючого та секретаря; 3) рішення про створення політичної партії із зазначенням мети діяльності; 4) рішення про визначення найменування та, за наявності, скороченого найменування політичної партії; 5) рішення про затвердження статуту і програми політичної партії; 6) рішення про обрання керівника, визначення кількісного та персонального складу керівних та контрольно-ревізійних органів політичної партії відповідно до затвердженого статуту; 7) прийняття рішення про організацію збору підписів громадян України на підтримку рішення про створення політичної партії; 8) рішення про визначення особи (осіб), яка має право представляти політичну партію для здійснення реєстраційних дій.

Обласні, міські, районні організації, первинні осередки політичної партії або інші структурні утворення, передбачені статутом партії, утворюються в порядку, визначеному статутом партії.

Рішення про утворення обласної, міської, районної організації, первинного осередку політичної партії та іншого структурного утворення, передбаченого статутом партії, приймається на установчих зборах (конференції) обласної, міської, районної організації, первинного осередку політичної партії або іншого структурного утворення, передбаченого статутом партії, оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар.

Діяльність політичної партії може здійснюватися лише після її реєстрації. Не допускається діяльність незареєстрованих політичних партій (ст. 10 Закону України Про політичні партії в Україні ).

Політичні партії повинні мати програму. Програма політичної партії є викладом цілей та завдань цієї партії, а також шляхів їх досягнення.

Політичні партії повинні мати статут. Статут політичної партії має містити такі відомості: 1) найменування політичної партії; 2) перелік статутних органів політичної партії, порядок їх утворення, їхні повноваження і термін цих повноважень; 3) порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній; 4) права та обов`язки членів політичної партії, підстави припинення чи зупинення членства в політичній партії; 5) порядок створення, загальну структуру та повноваження обласних, міських, районних організацій політичної партії та її первинних осередків; 6) порядок внесення змін та доповнень до статуту і програми політичної партії; 7) порядок скликання та проведення партійних з`їздів, конференцій, зборів та інших представницьких органів політичної партії; 8) джерела матеріальної та фінансової підтримки політичної партії, її місцевих організацій, порядок здійснення витрат політичної партії; 8 1 ) порядок здійснення внутрішньопартійного фінансового контролю (аудиту) за надходженнями і витратами політичної партії, її місцевих організацій, а також порядок утворення (призначення на посаду та звільнення з посади), повноваження і термін повноважень органів чи посадових осіб, відповідальних за здійснення такого контролю (аудиту); 8 2 ) порядок залучення аудиторської фірми для проведення зовнішнього незалежного фінансового аудиту звітності про доходи, майно, витрати і фінансові зобов`язання політичної партії, її місцевих організацій; 9) порядок ліквідації (саморозпуску), реорганізації політичної партії, використання її коштів та іншого майна, що залишилися після її ліквідації (саморозпуску); 10) розмір квот, що визначає мінімальний рівень представництва жінок і чоловіків у виборчому списку кандидатів у народні депутати України від партії у загальнодержавному окрузі, кандидатів у депутати місцевих рад в багатомандатних виборчих округах і має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку (ст.ст. 7, 8 Закону України Про політичні партії в Україні ).

Вказаний нормативно-правовий акт, поряд з правовим регулюванням окреслених вище питань як то: правової основи і регламентації діяльності політичних партій; програми та статуту політичної партії; створення політичної партії; також регулює питання реєстрації політичної партії.

Так, за ст. 11 Закону України Про політичні партії в Україні , реєстрація політичних партій, їхніх обласних, міських і районних організацій, первинних осередків або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", після перевірки поданих матеріалів.

З моменту реєстрації політичної партії у визначеному законом порядку вона набуває статусу юридичної особи.

Про утворення обласних, міських, районних організацій або інших структурних утворень політичної партії, передбачених статутом партії, повідомляється суб`єкт державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у 10-денний строк з дня їх утворення.

Реєстрація обласних, міських, районних організацій або інших структурних утворень політичної партії, передбачених статутом політичної партії, здійснюється з набуттям статусу юридичної особи, якщо наявність такого статусу передбачена статутом партії, або без статусу юридичної особи.

Реєстрація первинного осередку політичної партії здійснюється без надання статусу юридичної особи шляхом повідомлення про утворення первинного осередку.

Реєстрація обласних, міських і районних організацій або інших структурних утворень, передбачених статутом партії, а також легалізація первинних осередків політичної партії здійснюються лише після реєстрації політичної партії.

Політична партія протягом шести місяців з дня реєстрації забезпечує утворення та реєстрацію в порядку, встановленому цим Законом, своїх обласних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим.

Політична партія щорічно інформує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, про обласні, міські, районні організації партії або інші структурні утворення, передбачені статутом партії.

Політична партія забезпечує внесення змін до відомостей про політичну партію, її обласні, міські і районні організації або інші структурні утворення, передбачені статутом партії, а також про первинні осередки політичної партії, що містяться в Єдиному державному реєстрі, в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у 10-денний строк після прийняття рішень з цих питань.

Рішення про зміни до відомостей про політичну партію, її обласні, міські і районні організації або інші структурні утворення, передбачені статутом партії, а також про первинні осередки політичної партії, що містяться в Єдиному державному реєстрі, приймаються в порядку, визначеному статутом партії, та оформляються протоколом засідання відповідного уповноваженого органу.

З огляду на приписи Закону України Про політичні партії в Україні щодо реєстрації політичної партії, суд відмічає, що у визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" порядку відбувається внесення до відомостей про політичну партію, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Цим Законом регулюються відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

При цьому, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 17 Закону, для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подається заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам: 1) документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію); 2) текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами); 3) документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; 4) документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством; 5) заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена; 6) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.

Форми заяв про державну реєстрацію затверджуються Міністерством юстиції України (ст. 15 Закону).

Розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, здійснюється у такі, зокрема, щодо політичної партії, творчої спілки, місцевого осередку творчої спілки - не пізніше 30 робочих днів з дати подання документів для державної реєстрації.

Строк розгляду документів може бути продовжений суб`єктом державної реєстрації за необхідності, але не більше ніж на 15 робочих днів (ст. 26 Закону).

Порядок державної реєстрації, підготовки та оформлення рішень про реєстрацію громадських формувань, символіки та проведення інших реєстраційних дій визначається Міністерством юстиції України в Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи (ч. 8 ст. 25 Закону).

Зважаючи на ч. 8 ст. 25 Закону, слід відзначити, що Порядком державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи визначається процедура проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації.

Згідно розд. І Порядку, заява про державну реєстрацію - документ установленого Міністерством юстиції України зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Державна реєстрація проводиться державною мовою.

Державна реєстрація проводиться у строки, встановлені Законом.

Державна реєстрація проводиться суб`єктом державної реєстрації в межах повноважень, визначених Законом, незалежно від місцезнаходження юридичної особи, фізичної особи - підприємця чи громадського формування в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації на підставі документів, поданих в електронній формі, що проводиться незалежно від місцезнаходження такої особи чи формування в межах України.

До особливостей проведення державної реєстрації політичних партій відноситься те, що державна реєстрація політичних партій проводиться на підставі правового висновку за результатами правової експертизи поданих для державної реєстрації документів.

Правовий висновок готується державним реєстратором за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру в межах строку розгляду документів для державної реєстрації, встановленого Законом, але не пізніше ніж за 2 дні до закінчення такого строку.

Правовий висновок повинен містити: дату: число, місяць, рік; прізвище, ім`я та по батькові державного реєстратора; назву поданої заяви відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5 Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18 листопада 2016 року за № 1500/29630.

У разі подання заяви для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, додатково зазначається вид (перелік) таких змін; прізвище, ім`я, по батькові заявника; найменування політичної партії; обґрунтування з посиланням на конкретні норми законодавства щодо відповідності вимогам Конституції та законів України, статуту (положенню) відповідної політичної партії документів, поданих для державної реєстрації.

У разі невідповідності вимогам Конституції та законів України поданих для державної реєстрації документів у висновку зазначаються відповідні положення законодавства, яким суперечать (з якими не узгоджуються) подані для державної реєстрації документи та/або норми статуту (положення), які порушені при прийнятті політичною партією відповідних рішень.

Правовий висновок підписується державним реєстратором та після проходження процедури візування в установленому законодавством порядку подається на затвердження Міністру юстиції України або його заступнику відповідно до розподілу повноважень.

Правовий висновок в межах повноважень, визначених Законом, затверджується Міністром юстиції України або його заступником відповідно до розподілу повноважень.

На підставі затвердженого правового висновку державний реєстратор приймає рішення про проведення державної реєстрації або про відмову в такій реєстрації, яке формується за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру в електронній формі, та підписує його.

Окреслена підстава для відмови у державній реєстрації відображена у п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону, за яким підставою для відмови у державній реєстрації є суперечність документів вимогам Конституції та законів України.

З огляду на зауважені приписи Закону та Порядку випливає, що підготовлений державним реєстратором правовий висновок, що складається за результатами здійсненої правової експертизи документів поданих для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, а також рішення про відмову в реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, повинні містити обґрунтування не відповідності вимогам як Конституції, так і законам України поданих політичною партією для державної реєстрації змін документів. При цьому, у висновку зазначаються відповідні положення законодавства, а саме Конституції та законів України, яким суперечать (з якими не узгоджуються): а) подані для державної реєстрації документи та/або б) норми статуту (положення), які порушені при прийнятті політичною партією відповідних рішень.

Як свідчать матеріали справи, 09.07.1996 Міністерством зареєстровано ПСП України, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

25.01.2019 проведений 2-ий етап XXXII позачергового з`їзду ПСП України, за наслідками проведення якого складено протокол б/н.

28.01.2019 Партією подано до МЮ України заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка була зареєстрована за № 2678-33-19.

За наслідками розгляду заяви від 28.01.2019 Партії, 28.03.2019 державним реєстратором Орла Ю.С. складено правовий висновок, затверджений першим заступником міністра МЮ України Сукмановою О.В. , зі змісту якого видно: Що правовою експертизою встановлено, що окремі документи Партії подані для державної реєстрації зміни у складі керівних органів, до статуту програми та інформації для здійснення зв`язку з Партією, що містяться Єдиному державному реєстрі, суперечать вимогам Конституції та законам України.

Відповідно до статті 3 Закону України Про політичні партії в Україні політичні партії провадять свою діяльність відповідно Конституції України, Закону, а також інших законів України та згідне партійним статутом, прийнятим у визначеному Законом порядку.

Статтею 8 Закону встановлено, що статут політичної партії мас містити, зокрема:

перелік статутних органів політичної партії, порядок їх утворення, їхні повноваження і термін цих повноважень;

порядок скликання та проведення партійних з`їздів, конференцій, зборів та інших представницьких органів політичної партії;

порядок створення, загальну структуру та повноваження обласних, міських, районних організацій політичної партії та її первинних осередків.

Проте усупереч вимогам статті 8 Закону статут Партії у новій редакції, затверджений 2-им етапом XXXII Позачергового З`їзду Партії від 25 січня 2019 року, не містить:

порядку скликання та проведення, утворення та повноважень конференції обласного комітету Партії та конференції республіканського комітету АР Крим (пункт 3.1.1 Статуту Партії); партійних зборів (конференцій) партійних організацій (структурних утворень Партії) (пункт 3.2 Статуту Партії); конференцій організацій Партії (пункти 4.1.2.1 та 4.2.1.2 Статуту Партії);

порядку створення, загальної структури та повноважень партійних організацій Партії, організацій Партії, структурних осередків Партії, місцевих партійних організацій, окремих організацій Партії (пункти 3.1.2, 3.4.1, 3.4.2, 4.1, 4.3, 4.3.2.1, 5.1.1.3, 5.1.1.4, 6.1, 6.5, 6.6, 6.8, 8.1, 8.2 Статуту Партії).

Відповідно до статей 8, 9, 10, 11, 21, 24 Закону йдеться про обласні, міські, районні організації політичної партії та її первинні осередки як про окремі структурні утворення політичної партії.

Проте в пункті 4.1 Статуту Партії міститься посилання на діяльність структурних осередків Партії.

Слід зазначити, що відповідно до пунктів 4.1.2.2 та 4.3.2.3 Статуту Партії засідання комітету первинного осередку Партії скликається за ініціативою секретаря комітету; до повноважень комітету регіональної організації належить, зокрема, обрання секретаря та його заступника (-ів).

Проте згідно з пунктами 4.1.2.3 та 4.3 посадовими особами місцевої організації Партії є, зокрема, секретар первинного осередку Партії; посадовими особами регіональної організації Партії є секретар комітету регіональної організації та його заступник.

Водночас зауважимо, що інформація, зазначена в Заяві, не відповідає інформації, зазначеній в протоколах 2-го етапу XXXII Позачергового З`їзду та Центрального Комітету Партії від 25 січня 2019 року (протоколи б/н).

А саме, у графі зміна відомостей про органи управління юридичної особи зазначені найменування органів управління Партії: З`їзд та Центральний Комітет Партії, проте рішення щодо змін в частині найменувань даних органів управління 2-им етапом XXXII Позачергового З`їзду Партії від 25 січня 2019 року не приймалося.

Тобто Партією під час оформлення Заяви не враховано вимоги щодо заповнення вищезазначеної графи, в якій мають відображатися виключно зміни до відомостей про Партію, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та формувань для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подається, зокрема, заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Згідно зі статтею 15 Закону форми заяв про державну реєстрацію затверджуються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29 серпня 2018 року № 2824/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 серпня 2018 року № 978/32430, внесено зміни до деяких форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5 Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 листопада 2016 року за № 1500/29630.

Проте Партією подано Заяву старого зразка, яка є видозміненою та не відповідає встановленій формі.

Водночас звертаємо увагу, що інформація щодо посад керівних органів Партії, номерів телефонів та інших засобів зв`язку не узгоджується з інформацією, яка міститься у відомостях про керівні органи Партії.

Також принагідно зауважуємо, що статтею 15 Закону встановлено, що документи, що подаються для державної реєстрації, повинні, зокрема, бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію).

Проте до реєструючого органу Партією подано деякі документи, викладені російською мовою.

Додатково з метою інформування Партії звертаємо увагу, що відповідно до пункту 1.7 та інших пунктів Статуту Партії регіональні, місцеві організації Партії утворюються без статусу юридичної особи в порядку, визначеному Статутом Партії.

Проте слід зазначити, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру Партія має міські, районні, обласні організації Партії зі статусом юридичної особи, що надалі унеможливить діяльність вже зареєстрованих структурних утворень Партії зі статусом юридичної особи.

Таким чином, у державній реєстрації змін у складі керівних органів, до статуту, програми та інформації для здійснення зв`язку з Прогресивною соціалістичною партією України, що містяться в Єдиному державному реєстрі, прийнятих на підставі рішень 2-го етапу XXXII Позачергового З`їзду Партії та Центрального Комітету Партії від 25 січня 2019 року, може бути відмовлено .

На підставі означеного правового висновку державним реєстратором Орла Ю.С. прийнято Рішення.

Згідно мотивувальної частини Спірного рішення видно, що встановленою є суперечність окремих документів Партії вимогам Конституції та законів України.

В аспекті викладених відповідачем у правовому висновку обґрунтувань, і прийнятого на підставі цього висновку Рішення про суперечність окремих документів Партії вимогам Конституції та законів України, суд зауважує, що за ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

За ст. 36 Конституції України, громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Як вже відмічалося судом, політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (ст. 3 Закону України Про політичні партії в Україні ).

Згідно ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та формувань , відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

З урахуванням приписів Конституції України, Закону України Про політичні партії в Україні , Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та формувань та Порядку, в процедурі проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій, і зокрема при визначенні підстав для відмови у державній реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру, державним реєстратором має бути обґрунтовано зазначено про суперечність документів Партії вимогам Конституції України.

З огляду на викладені у правовому висновку обґрунтування підстав для відмови Партії у державній реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру, зважаючи, що у разі невідповідності вимогам Конституції України поданих для державної реєстрації документів у висновку зазначаються відповідні положення законодавства, яким суперечать (з якими не узгоджуються) подані для державної реєстрації документи, враховуючи, що підставою для відмови у державній реєстрації є суперечність документів вимогам Конституції України, що свідчить про обов`язок зазначення у такому висновку, а між іншим, і в рішенні про відмову в реєстрації змін, конкретних підстав суперечності документів вимогам Конституції України, як нормативно-правовому акту найвищої юридичної сили, вимоги з чого недотримано Міністерством, позаяк відсутніми є посилання на суперечність поданих Партією документів реальним вимогам Конституції України, Оскаржуване рішення, за висновками суду, прийняте, в рамках окресленого, не у відповідності до приписів п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Додатково, в площині питань визначених відповідачем деяких положень законодавства, яким суперечать (з якими не узгоджуються) подані позивачем для державної реєстрації документи та/або норми статуту (положення), які порушені при прийнятті Партією відповідних рішень, суд відмічає, що згідно ст.ст. 15, 17 Закону, з метою державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, зацікавленою особою подається заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, форма якої затверджується Міністерством юстиції України.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18.11.2016 № 3268/5 Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (редакція від 04.01.2019), затверджено форму заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (додаток 3).

Заява про державну реєстрацію - документ установленого Міністерством юстиції України зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр).

Наказом Про внесення змін до деяких форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 29.08.2018 № 2824/5 Міністерства юстиції України, внесно зміни до форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5 Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 листопада 2016 року за № 1500/29630.

Як слідує зі змісту затвердженої форми № 3, форма затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 серпня 2018 року № 2824/5).

Матеріали справи свідчать про заповнення Партією заяви від 28.01.2019 за формою, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 18 листопада 2016 року № 3268/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 серпня 2018 року № 2824/5), про що відображено у вступній частині.

Окрім того, суд акцентує, що відповідачем не вказано про обґрунтування суті видозмін поданої Партією заяви.

Таким чином, невмотивованими є викладені Міністерством у правовому висновку обґрунтування порушення Партією ст.ст. 15, 17 Закону в частині поданої 28.01.2019 заяви за формою.

Щодо зазначення відповідачем у правовому висновку того, що інформація щодо посад керівників органів Партії, номерів телефонів та інших засобів зв`язку не узгоджується з інформацією, які міститься у відомостях про керівні органи Партії, а також стосовно утворення регіональних, місяцевих організацій Партії без статусу юридичної особи, слід примітити про відсутність у висновку обґрунтування порушення положень законодавства з якими не узгоджуються норми статуту Партії. В свою чергу, відзначеним з боку відповідача є про викладення зазначених ним наголосів в порядку інформування.

В частині викладеного у правовому висновку твердження про порушення ПСП України ст. 15 Закону через подання деяких документів російською мовою, суд констатує, що за цією статтею Закону документи, що подаються для державної реєстрації, мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію).

Матеріали справи свідчать про подання Партією: заяви від 28.01.2019; статуту; протоколів від 25.01.2019; реєстру осіб, які брали участь в роботі 2-го етапу XXXII Позачергового З`їзду Партії 25.01.2019; програми Партії - державною мовою, і додатково, за бажанням позивача, додані заяви від 27.12.2018 і від 25.01.2019 - іншою мовою, що не вказує про суперечність поданих Партією документів вимогам ст. 15 Закону в цій частині.

Статтею 8 Закону, визначені відомості, які мають бути відображені в статуті політичної партії, до яких відносяться: 1) найменування політичної партії; 2) перелік статутних органів політичної партії, порядок їх утворення, їхні повноваження і термін цих повноважень; 3) порядок вступу до політичної партії, зупинення та припинення членства в ній; 4) права та обов`язки членів політичної партії, підстави припинення чи зупинення членства в політичній партії; 5) порядок створення, загальну структуру та повноваження обласних, міських, районних організацій політичної партії та її первинних осередків; 6) порядок внесення змін та доповнень до статуту і програми політичної партії; 7) порядок скликання та проведення партійних з`їздів, конференцій, зборів та інших представницьких органів політичної партії; 8) джерела матеріальної та фінансової підтримки політичної партії, її місцевих організацій, порядок здійснення витрат політичної партії; 8 1 ) порядок здійснення внутрішньопартійного фінансового контролю (аудиту) за надходженнями і витратами політичної партії, її місцевих організацій, а також порядок утворення (призначення на посаду та звільнення з посади), повноваження і термін повноважень органів чи посадових осіб, відповідальних за здійснення такого контролю (аудиту); 8 2 ) порядок залучення аудиторської фірми для проведення зовнішнього незалежного фінансового аудиту звітності про доходи, майно, витрати і фінансові зобов`язання політичної партії, її місцевих організацій; 9) порядок ліквідації (саморозпуску), реорганізації політичної партії, використання її коштів та іншого майна, що залишилися після її ліквідації (саморозпуску); 10) розмір квот, що визначає мінімальний рівень представництва жінок і чоловіків у виборчому списку кандидатів у народні депутати України від партії у загальнодержавному окрузі, кандидатів у депутати місцевих рад в багатомандатних виборчих округах і має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку.

Як убачається з положень статуту Партії, пункти 3.1.1., 3.1.2., 3.4.1., 3.4.2., 3.2., 4.1., 4.1.2.1., 4.2.1.2., 4.3., 4.3.2.1., 5.1.1.3., 5.1.1.4., 6.1., 6.5., 6.6., 6.8., 8.1., 8.2. містять відомості, що стосуються: порядку вступу до ПСП України; вимоги до кандидатів в члени Партії; структуру первинних осередків ПСП України, загальну структуру Партії, порядок створення та повноваження організацій партії та її первинних осередків (структурних утворень); визначення зборів місцевої організації Партії; статутних органів і посадових осіб місцевих організацій ПСП України; статутних органів і посадових осіб Партії, їх повноваження; джерела матеріальної та фінансової підтримки Партії; припинення діяльності ПСП України або її структурних підрозділів.

За таких обставин, з огляду на відображення у статуті Партії сутнісних відомостей, що передбачені п.п. 2, 3, 5, 7, 8 Закону, враховуючи, що у правовому висновку не міститься реального обґрунтування суперечності статуту Партії нормам Закону, а фактично наведено лише перелік відповідних положень статуту та Закону, необґрунтованими є викладені відповідачем висновки про не узгодженість норм статуту Партії положенням Закону, а відповідно про їх суперечність йому у такій частині.

Отже, з урахуванням того, що прийнятий відповідачем правовий висновок слугував підставою для прийняття Рішення, приймаючи до уваги викладені висновки щодо необґрунтованості правового висновку, суд, в аспекті відповідності Рішення критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України, вважає, що наявними є підстави для визнання його протиправним, як такого, що не відповідає положенням п.п. 1, 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, що, як наслідок, обумовлює його скасування.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

За переконанням суду, відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення, та не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.

Поряд із зауваженим, суд акцентує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАС України).

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суду надано право прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

На рахунок наведених судом процесуальних приписів ч. 2 ст. 9 та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд заявляє таке.

За дорученням голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду підготовлено Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, яким висунені такі доктринальні положення:

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Отже, орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), за якою під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Правову позицію щодо юридичних питань меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та про те, що державний орган повинен діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, викладено в постановах від 06 червня 2018 року та від 07 червня 2018 року Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від (справа № 808/163/16 та № 822/276/17 відповідно).

Також судом зауважується, що у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, в розрізі критеріїв судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень суб`єктом владних повноважень, з урахуванням наявності підстав для скасування Спірного рішення, зважаючи, що Оскаржуване рішення прийнято на підставі невмотивованого правового висновку, що, враховуючи викладене в сукупності, свідчить про здійснення Міністерством розгляду заяви від 28.01.2019 Партії не в повному обсязі, враховуючи наявність у МЮ України повноважень в частині прийняття, за результатами розгляду заяви для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, відповідного рішення за такою заявою, а також належності у Міністерства, як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику у сфері державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, законних прав щодо здійснення відповідних дій (дискреційних повноважень), суд приходить до висновку, що заявлені у позові вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме про: визнання протиправним та скасування Рішення та, по-перше, з огляду на порушення прав позивача у відповідній частині, а по-друге, відштовхуючись від правової природи та підстав даного спору і оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, про наявність підстав для зобов`язання Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву від 28.01.2019 та подані Партією документи щодо здійснення реєстрації змін до відомостей про Прогресивну соціалістичну партію України, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з урахуванням висновків суду, та прийняти відповідне рішення щодо державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно поданих Прогресивною соціалістичною партією України документів, що, в сукупному аспекті ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень в розрізі ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 5 та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, є, за висновком суду, належним ефективним захистом таких прав, свобод та інтересів Партії, яка звернулася до суду із відповідною позовом.

В частині вимог позивача про визнання протиправної бездіяльності МЮ України, яка полягає у створенні штучних перешкод для проведення реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про Прогресивну соціалістичну партію України, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в тому числі змін до статуту, програми та у складі керівних органів, суд звертає увагу, що зважаючи на здійснення відповідачем розгляду скарги в межах строків, визначених п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 26 Закону, з огляду на прийняття рішення на підставі затвердженого правового висновку, суд відхиляє, як необґрунтовані, вимоги Партії визначені в п. 1 позову б/н від 30.05.2019.

Окремо, в частині зазначених в постанові від 31.10.2019 Київського апеляційного адміністративного суду по справі 640/3399/19 фактів щодо позбавлення Міністерством права ПСП України на участь у передвиборчій кампанії виборів президента України 2019 року, суд вказує, що за ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, а тому суд відхиляє, як невмотивовані, відмічені твердження Партії.

Судом вже підкреслювалося, що у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 3 842,00 грн. підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, як то відповідача у справі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Прогресивної соціалістичної партії України - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 02.04.2019 № 159/19.4 Міністерства юстиції України про відмову у державній реєстрації змін до відомостей про Прогресивну соціалістичну партію України, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

3. Зобов`язати Міністерство юстиції України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код - 00015622) повторно розглянути заяву від 28.01.2019 та подані документи Прогресивної соціалістичної партії України (адреса: 01011, м. Київ, вул. П. Мирного, 27/51, ідентифікаційний код 00013497) щодо здійснення реєстрації змін до відомостей про Прогресивну соціалістичну партію України, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з урахуванням висновків суду, та прийняти відповідне рішення щодо державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно поданих Прогресивною соціалістичною партією України документів.

4. У іншій частині позову відмовити.

5. Cтягнути на користь Прогресивної соціалістичної партії України (адреса: 01011, м. Київ, вул. П. Мирного, 27/51, ідентифікаційний код 00013497) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код - 00015622) понесені Прогресивною соціалістичною партією України витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 28.10.2019.

Суддя К.С. Пащенко