Рішення

від 17.10.2019 по справі 640/11782/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2019 року\ № 640/11782/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., при секретарі судових засідань Перегудової Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовами Об`єднання кооперативів по будівництву та експлуатації колективних автостоянок власників особистого автотранспорту Радянського району м. Києва, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Публічне акціонерне товариство Київська овочева фабрика , Товариство з обмеженою відповідальністю Інститут Міського Цивільного Проектування , Товариство з обмеженою відповідальністю Столична проектно-будівельна компанія , про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради №725/725 від 14.07.2016 року,

за участю:

представника позивача 1- Михайлюка О.П.;

позивача 3 - ОСОБА_2;

позивача 4 - ОСОБА_5;

представника відповідача - Власенко І.І.;

представника третьої особи 1- Жуковського В.П.;

представника третьої особи 2 - Дубинської О.Г.;

представника третьої особи 4 - Полтавець І.В.;

вільних слухачів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Об`єднання кооперативів по будівництву та експлуатації колективних автостоянок власників особистого автотранспорту Радянського району міста Києва (далі - позивач 1) з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач, Київрада) про визнання незаконним та скасування рішення № 725/725 від 14.07.2016 року Про затвердження детального плану території по вулиці Академіка Туполєва, 12 у Шевченківському районі міста Києва .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач 1 зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідача затверджено детальний план території, функціональне призначення земельних ділянок якого не відповідає функціональному призначенню, визначеному чинним Генеральним планом міста Києва до 2020 року.

Крім того, вказав, що оскаржуваним рішенням, затверджено детальний план території на якій знаходиться гаражні бокси членів Об`єднання, які належать їм на праві приватної власності, а отже дане рішення напряму зачіпає права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 01.08.2019 року о 11:30 год. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позов та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернулись ОСОБА_1 (далі - позивач 2), ОСОБА_2 (далі - позивач 3), ОСОБА_3 (далі - позивач 4) про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради №725/725 від 14.07.2016 Про затвердження детального плану території по вулиці Академіка Туполєва, 12 у Шевченківському районі міста Києва .

У поданих адміністративних позовах позивачі вказали на аналогічні підстави для скасування спірного рішення, як і позивач 1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2019 об`єднано для спільного розгляду і вирішення адміністративні справи №640/11782/19, №640/11922/19, №640/11924/19, №640/11295/19 та присвоєно їм загальний №640/11782/19.

Відповідач до суду надіслав письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що прийняття рішення про розробку та затвердження детальних планів території у межах міста Києва нормами чинного законодавства віднесено до виключної компетенції Київради, на яку покладено обов`язок реалізації планування території на місцевому рівні. Крім того, зазначив, що позивач 1 не скористався своїм правом на внесення зауважень та пропозицій до проекту спірного рішення, якщо вважав, що цим рішенням порушено його права та законні інтереси.

У судових засіданнях представник позивача 1 та позивачі 3 та 4 підтримали свої позовні вимоги та просили задовольнити їх повністю з підстав, зазначених у позовах та поясненнях по суті позовних вимог, на обґрунтування яких надано письмові докази, а представник відповідача не визнав позовні вимоги та разом із представниками третіх осіб 1, 2, 4 просили відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових відзивах на позовні заяви та поясненнях по суті позовних вимог, наданих суду разом із письмовими доказами на їх обґрунтування.

Інші учасники справи про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, своїх представників до суду не направили.

17.10.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Обставини, встановлені судом:

На виконання вимог Законів України Про регулювання містобудівної діяльності , Про місцеве самоврядування в Україні , Про столицю України - місто-герой Київ , пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 559 Про містобудівний з кадастр , з метою реалізації Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року, затвердженої рішенням Київської міської ради від 15.12.2011 № 824/7060, остання прийняла рішення від 13.11.2013 № 518/10006 Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації , яким затвердила Програму створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві (далі - Програма).

Метою Програми слугувало розроблення і затвердження генерального плану столиці України - м.Києва, обґрунтованого визначення на основі затверджених детальних планів територій планувальної організації та функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталів, мікрорайонів, інших частин території м. Києва, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, а також встановлення єдиних умов та обмежень (регламентів) забудови територій на основі затверджених планів зонування для інтенсивного втілення в життя принципів містобудівної політики інтегрованого міського розвитку столиці України як стабільного європейського міста, створення повноцінного життєвого середовища, збереження традиційних особливостей, історичного середовища та природно-ландшафтного комплексу міста, розвитку ефективної інженерної та транспортної інфраструктури.

Відповідно до пункту 2 рішення Київради від 13.11.2013 № 518/10006 Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручено виступити замовником створення (оновлення) містобудівної документації відповідно до Програми.

На Пленарному засіданні І сесії Київської міської ради VІІІ скликання прийнято рішення від 14.07.2016 №725/725 Про затвердження детального плану території по вулиці Академіка Туполєва, 12 у Шевченківському районі м.Києва (далі - детальний план території).

Зі змісту рішення Про затвердження детального плану території по вулиці Академіка Туполєва, 12 у Шевченківському районі м.Києва вбачається розміщення на території мікрорайону №3 житлового району Нивки комплексної середньо та багатоповерхової житлової та громадської забудови.

Позивачі не погоджуючись з зазначеним рішенням, вважаючи його таким, що порушує права та законні інтереси позивачів, останні звернулися до суду з даними позовами.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини регулюються Законами України Про регулювання містобудівної діяльності , Про місцеве самоврядування в Україні , Про столицю України - місто-герой Київ , постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 559 Про містобудівний кадастр , постановою Кабінету міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 Про порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно з частинами 1, 3 статті 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Відповідно до пункту 42 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації

Згідно з часинами першою, четвертою статті 12 Закону України Про основи містобудування до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території; визначення територій для містобудівних потреб; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону.

Тобто, прийняття рішення про розробку та затвердження детальних планів території у межах міста Києва нормами чинного законодавства віднесено до виключної компетенції Київради, на яку покладено обов`язок реалізації планування території на місцевому рівні.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення прийнято відповідачем з метою реалізації Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року, затвердженої рішенням Київської міської ради від 15 грудня 2011 року № 824/7060.

Відповідно до пункту 2 рішення Київської міської ради від 13 листопада 2013 року № 518/10006 Про затвердження міської програми створення (оновлення) містобудівної документації Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) доручено виступити замовником створення (оновлення) містобудівної документації відповідно до затвердженої Програми.

Одним з визначених розділом 2 Програми завдань є встановлення орієнтовних меж окремих територій та вартості робіт зі створення містобудівної документації.

Згідно пункту 5 Програми організація розроблення містобудівної документації у місті Києві здійснюється Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тобто замовником відповідно до Переліку містобудівної документації, що розроблятиметься у 2014 - 2017 роках з урахуванням інвестиційних намірів щодо забудови окремих територій.

При цьому, замовник містобудівної документації:

- організовує в установленому порядку поновлення матеріалів топографо-геодезічної зйомки територій міста Києва, проведеної у минулі роки, необхідних для розроблення містобудівної документації відповідно до Програми;

- забезпечує урахування питань, пов`язаних з розміщенням об`єктів будівництва, іншого використання територій, з погодженням проектів землеустрою, наданням містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів при розробленні містобудівної документації;

- визначає та уточнює межі розроблення містобудівної документації;

- забезпечує організацію фінансування розроблення містобудівної документації шляхом залучення інвестиційних коштів або подання відповідного бюджетного запиту;

- готує завдання на розроблення містобудівної документації та подає його на затвердження заступнику голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов`язків, готує інші вихідні дані;

- визначає розробника містобудівної документації;

- забезпечує урахування громадських інтересів шляхом публікації оголошення про розроблення містобудівної документації, організації проведення громадських слухань після отримання проекту містобудівної документації від розробника;

- у разі необхідності та за наявності інвестиційних пропозицій готує проект рішення Київської міської ради про зміни у переліку містобудівної документації, наведеної у додатку до Програми;

- при розробленні зонінгу уточнює завдання на розроблення детальних планів відповідної території.

Розробник містобудівної документації:

- готує проект договору на розроблення або внесення змін до містобудівної документації;

- збирає вихідні дані за дорученням замовника;

- розробляє містобудівну документацію або вносить до неї зміни відповідно до вимог державних будівельних норм, державних стандартів;

- бере участь у проведенні громадських слухань, розгляді архітектурно-містобудівною радою та сесією Київської міської ради розробленої ним містобудівної документації;

- пропонує замовнику у разі необхідності залучати інші науково-дослідні та проектні організації до проведення додаткових досліджень, розроблення окремих розділів містобудівної документації;

- зберігає оригінал розробленої містобудівної документації, зміни до неї на паперових і електронних носіях в порядку, встановленому законодавством.

Як встановлено судом, Містобудівна документація розробляється комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Інститут Генерального плану міста Києва та іншими проектними і науково-дослідними організаціями, які мають відповідну ліцензію, сертифікованих спеціалістів і технічну базу, на замовлення Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), згідно з переліком.

Під час розроблення містобудівної документації пропозиції замовника щодо використання територій вносяться ним на розгляд та врахування розробником у проекті містобудівної документації.

Інвестиційні наміри юридичних та фізичних осіб щодо забудови та іншого використання територій враховуються розробником у проекті містобудівної документації у разі їх узгодження із замовником.

Для проведення громадських слухань, проведення погоджень, розгляду на архітектурно-містобудівній раді та експертизи виготовляється один примірних містобудівної документації на електронних носіях та на паперових носіях, що коригується за результатами кожного етапу та передається замовнику для подання на затвердження.

Подання містобудівної документації на затвердження Київській міській раді забезпечує Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та постійна комісія Київської міської ради з питань земельних відносин, містобудування та архітектури.

Відповідно до пункту 75 Додатку до рішення Перелік містобудівної документації для внесення змін та територій для розроблення містобудівної документації у Києві (в редакції, чинній на момент розробки проекту детального плану територій) передбачено розробку детального плану території по вул. Академіка Туполєва, 12 у Шевченківському районі Києва.

Згідно з пунктами 2, 3, 7 частини першої статті 1, частини другої статті 2, частини першої статті 16, частин першої, четвертої, п`ятої, восьмої, дев`ятої статті 19, частин першої, другої статті 20, частин першої-третьої статті 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Детальний план території не підлягає експертизі.

Для професійного обговорення проектних рішень у сфері містобудування центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, уповноважені органи містобудування та архітектури можуть утворювати архітектурно-містобудівні ради як дорадчі органи, що діють на громадських засадах.

Результати розгляду проектів містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою враховуються під час подальшого доопрацювання та затвердження таких проектів.

Громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у ч. 1 цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Відповідно до статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території, відповідно до частини третьої статті 19 зазначеного Закону.

Згідно частин 4-7 статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами та правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року № 290 Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації визначено, що рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Рішення про розроблення детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, або внесення змін до нього приймає відповідна районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є: при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; при розробленні детального плану території, яка розташована за межами населеного пункту, - районна державна адміністрація, а в разі відсутності адміністративного району - відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідачем 13.11.2013 прийнято рішення №518/10006, яким затверджено Програму створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві №518/10006.

Відповідно до п. 75 переліку містобудівної документації для розроблення (оновлення) у м. Києві у 2013-2016 роках (додаток до Програми №518/10006), у 2013-2016 роках передбачено розроблення ДПТ.

На підставі рішення №518/10006 Департаментом разом із ТОВ "Міськцивілпроект" (виконавець) та СПАТ "Київська овочева фабрика" (інвестор) укладено договір №27/05-2014 від 30 травня 2014 року про розробку детального плану території.

Замовником детального плану території виступив Департамент, а розробником - ТОВ Міськцивілпроект .

Згідно з пунктом 11 завдання на розроблення детального плану території, що є додатком №1 до договору №27/05-2014 від 30.05.2014, встановлені вимоги до забудови шляхом передбачення, крім іншого, комплексної забудови території, що забезпечить належну інфраструктуру громадського обслуговування (у т.ч. розміщення дитячих установ) за містобудівним розрахунком; визначення розміщення на території житлової малоповерхової, багатоповерхової та громадської забудови.

З матеріалів справи вбачається, що у газеті Хрещатик (випуск № 36 (4806) від 04.04.2016 Департаментом містобудування та архітектури (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інститут міського цивільного проектування (як розробником) оприлюднено повідомлення про початок громадських слухань детального плану територій по вул. Академіка Туполєва, 12 у Шевченківському районі м. Києва та повідомлено, що експозицію проекту детального плану територій розміщено в приміщенні Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 24 та на сайті www.kga.gov.ua.

Також у вказаному повідомленні зазначено, що процедура розгляду та врахування пропозицій громадськості до проекту детального плану території триватиме до 05.05.2016. У вказаній публікації містяться відомості про мету, склад та зміст містобудівної документації; архітектурно-планувальні рішення щодо розміщення забудови на ділянці тощо.

У газеті Хрещатик (випуск № 59 (4829) від 03.06.2016) оприлюднено повідомлення про завершення розробки проекту ДПТ та повідомлено, що було ураховано пропозиції та зауваження громадськості, юридичних, фізичних осіб за результатами громадських слухань, рекомендації та зауваження, викладені в рецензії та у висновках державних органів, а також враховано рекомендації і пропозиції, що були надані в протоколі засідання архітектурно-містобудівної ради при Департаменті містобудування та архітектури від 25.05.2016 у справі №007-а-16.

Також, на офіційному сайті Департаменту містобудування та архітектури (htts://kga.gov.ua/rss/1287-zavershennуа-rozrobki-ргоекtu-detalnogo-planu - terbtoriji - ро-vulitsi-akademika-tupoleva-12-u-shevchenkivskomu-rajoni-m-kieva) розміщено звіт про результати розгляду та врахування пропозицій громадськості, юридичних осіб, отриманих під час громадських слухань.

Питання проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів при розробленні проектів містобудівної документації, яким є детальний план території, на місцевому рівні врегульовано у статті 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а також Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні (далі - Порядок № 555).

Пунктом 4.9 Порядку № 555 передбачено проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні в порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні .

Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , пункту 7 Порядку № 555 пропозиції до проектів містобудівної документації мають право подавати:

1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

2) юридичні особи, об`єкти нерухомого майна яких розташовані на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях;

4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію;

5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.

Згідно з частиною 6 статті 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , пропозиції громадськості мають бути обґрунтовані в межах відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, будівельних норм, державних стандартів і правил та надаватися у строки, визначені для проведення процедури громадських слухань.

Пунктом 8 Порядку № 555 визначено, що пропозиції, подані особами, не визначеними пунктом 7 цього Порядку, або подані після встановленого органом місцевого самоврядування строку, залишаються без розгляду Пропозиції, надані після встановленого строку, не розглядаються.

Підставою для подання пропозицій до проектів містобудівної документації відповідному органу місцевого самоврядування є повідомлення про початок процедури їх розгляду (пункт 6 Порядку № 555).

При цьому, відповідно до пункту 5 Порядку № 555, повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити:

1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі;

2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації;

3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення;

4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації;

5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій;

6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій;

7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Осіб, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, призначає орган місцевого самоврядування. Зазначені особи є відповідальними за автентичність проектів містобудівної документації.

Водночас, як встановлено пунктами 9, 10 Порядку № 555, відповідно до частини 6 статті 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , пропозиції подаються громадянами у письмовому вигляді із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові, місця проживання, особистим підписом і повинні містити обґрунтування з урахуванням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів та правил.

Особи, які забезпечують проведення робіт з розгляду таких пропозицій, повідомляють через засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, та офіційний веб-сайт відповідного органу місцевого самоврядування про місце подання таких пропозицій.

Пунктом 11 Порядку № 555 визначено, що пропозиції громадськості підлягають реєстрації органом місцевого самоврядування та розглядаються розробником і замовником проектів містобудівної документації у місячний строк. За результатами розгляду пропозицій заявнику надається відповідь про їх врахування або обґрунтована відмова. У разі наявності пропозицій громадськості, рішення про врахування яких розробник і замовник не можуть прийняти самостійно або мають місце спірні питання, особи, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, повідомляють про це відповідному органу місцевого самоврядування для прийняття останнім рішення щодо утворення погоджувальної комісії.

Відповідно до звіту про результати розгляду та врахування пропозицій та зауважень громадськості, юридичних, фізичних осіб під час проведення громадських слухань проекту детального плану територій вбачається, що пропозиції щодо проекту детального плану територій надані лише 1 особою - помічником депутата Верховної Ради України гр. ОСОБА_17 , у звіті міститься інформація щодо врахування зауважень і пропозицій вказаної особи.

Жодних пропозицій чи зауважень від позивачів не подавалось до проекту детального плану територій.

Враховуючи зазначене, беручи до увагу, що позивачами не було надано доказів протилежного, судом визнаються необґрунтованими доводи про те, що оскаржуваним рішенням територіальну громаду позбавлено права брати участь у вирішенні питань розвитку, планування, забудови та іншого використання території міста, оскільки при його прийнятті були дотримані наведені вище вимоги щодо проведення громадського обговорення проекту детального плану території.

Також, суд звертає також увагу, що проект детального платну території отримав усі необхідні погодження, що підтверджується, зокрема, листом департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 23 травня 2016 року №0570291-9912, листом департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 23 травня 2016 року №064-4752, листом головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві від 23 травня 2016 року №230, листом головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві від 24 червня 2016 року №65/9/5052, листом головного управління національної поліції у місті Києві №055-5440 від 19 травня 2016 року, листом департаменту освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 20 травня 2016 року №063-4624, а також ДПТ розглянутий та рекомендований до затвердження Архітектурно-містобудівною радою при Департаменті (протокол від 25 травня 2016 року у справі №007-а-16).

При цьому, суд не погоджується із доводами позивачів стосовно того, що детальний план території не відповідає положенням Генплану до 2020 року, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що відповідно до схеми функціонального зонування чинного Генплану до 2020 року, територія по вулиці Академіка Туполєва, 12 у Шевченківському районі міста Києва поділяється на кілька ділянок різного призначення, а саме: території сільськогосподарського призначення, території громадських будівель та споруд, території середньо- та малоповерхової житлової забудови, багатоповерхової житлової забудови та садибної забудови.

Внаслідок того, що ситуація на території об`єднала декілька форм використання, ця територія віднесена до поліфункціональної зони використання, як встановлено схемою планувальній структури Генплану до 2020 року. На даний час, на території земель комунальної власності по вулиці Академіка Туполєва, 12 Генпланом до 2020 року, а саме: встановленою схемою організації промислових та комунально-складських територій, визначені наступні напрямки використання території: поліфункціональне використання без збереження пріоритету існуючих функцій.

Детальний план території бере за основу встановлене схемою функціонального зонування Генплану до 2020 року призначення, а саме - функцію житлової та громадської забудови, та систематизує її показники. З огляду на викладене, розробку детального плану території у такий спосіб не можна вважати зміною зонування території, а навпаки слід вважати його уточненням. Саме у такий спосіб, згідно зі статтею 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , детальний план території уточнює положення Генплану до 2020 року та визначає його планувальну організацію і розвиток частини території.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до листа ДП Інститут генерального плану міста Києва (розробник Генплану до 2020 року) від 28 жовтня 2016 року №216, положення детального плану території не суперечать чинному Генплану до 2020 року, не змінюють функціональне зонування його територій, а саме уточнюють положення чинного Генерального плану та систематизують містобудівну ситуацію, яка була зафіксована під час розробки та затвердження чинного Генерального плану. А, згідно з листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 10 листопада 2016 року №8/14.3-1198-16, передбачене проектними рішеннями ДПТ функціональне призначення території (для житлової та громадської забудови) не суперечить визначеному у Генеральному плані поліфункціональному використанню без збереження пріоритету існуючих функцій, а є уточненням положень Генплану щодо планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини населеного пункту.

Під час розгляду справи судом також з`ясовано, що детальним планом території передбачено комплексну забудову території, яка включає реконструкцію існуючих інженерних мереж та будівництво нових інженерних мереж і об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури для забезпечення надання якісних послуг тепло- електро- та водопостачання мешканцям території, а також збільшення пропускної спроможності автотранспорту на прилеглих вулицях.

Зокрема, передбачено шляхи вирішення питання щодо транспортного обслуговування майбутнього житлового комплексу - організацію 6-рядного дорожнього руху, із розширенням проїзної частини до 24,0 м по вулиці Щербакова, від вулиці Стеценка до проспекту Перемоги, у межах діючих червоних ліній - 50 м; розширення проїзної частини до 15,0 м із організацією 4-х рядного дорожнього руху по вулиці Академіка Туполєва від проспекту Перемоги до вулиці Стеценка без розширення вулиці у межах червоних ліній тощо.

Крім того, нормами чинного законодавства як початковий етап проектування та будівництва об`єктів визначено отримання замовником або проектувальником вихідних даних (пункт 1 частини п`ятої статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ). Зокрема, до таких вихідних даних віднесено технічні умови (пункт 2 частини першої статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ) .

Відповідно до частин 1першої, четвертої статті 30 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки.

У технічних умовах враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж розташовується на межі земельної ділянки замовника або за його згодою на території такої земельної ділянки.

Згідно з пунктом 6 Порядку надання вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №489, за відсутності на відповідній території необхідного джерела водо-, тепло-, електро-, газопостачання, його недостатньої потужності або за бажанням замовника може бути передбачено застосування автономних систем інженерного забезпечення в установленому законодавством порядку.

У технічних умовах обов`язково передбачаються виключно ті роботи і в тих обсягах, що необхідні для здійснення інженерного забезпечення проектованого об`єкта.

Тобто, для будівництва об`єктів на території, що охоплюється ДПТ потенційним замовникам в обов`язковому порядку необхідно буде отримати технічні умови, як складову частину вихідних даних, та виконати їх умови. Саме у технічних умовах відповідними контролюючими органами буде визначено пропускну спроможність інженерних мереж та необхідність її збільшення.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивачів відносно того, що детальний план території не відповідає положенням Генплану до 2020 року, детальний план території затверджено без урахування державних та громадських законних прав та інтересів, а також не враховано негативний вплив на функціонування водо-, електро- і теплопостачання мікрорайону та на вулично-дорожню мережу.

Крім того, слід звернути увагу на наявність рішення в адміністративній справі №826/14323/16 від 29.11.2019, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_18 та народного депутата України ОСОБА_19 , заявлених до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 14 липня 2016 року №725/725 Про затвердження детального плану території по вулиці Академіка Туполєва, 12 у Шевченківському районі м. Києва .

Відповідно до вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому, суд констатує, що спір вирішено ще попереднім рішенням суду у справі №826/14323/16, та оцінка судом обставин справи не викликає сумнівів в її правильності.

Слід також зазначити, що відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Європейського суду з прав людини у справах: Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 07.07.2011, Колишній король Греції інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.07.1986 у справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Отже, суд приходить до висновку, що затвердження спірним рішенням детального плану території взагалі не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, викладеним у статті 1 Першого протоколу.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до вимог частин другої, шостої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пункт другий частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Не поширюють свою дію ці положення й на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних (можливо, позасудових) форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 травня 2018 року у справі №766/7172/17.

Між тим, позови не містять обґрунтованих доводів, підтверджених належними та допустимими доказами, які б могли бути визнані судом як такі, що підтверджують існування реального негативного впливу на конкретні права чи інтереси позивачів у зв`язку з прийняттям оскаржуваного акту, а судом не встановлено порушення прав, свобод та законних інтересів позивачів у зв`язку з прийняттям оскаржуваного акту.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачів.

За правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачами витрати зі сплати судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративних позовів Об`єднання кооперативів по будівництву та експлуатації колективних автостоянок власників особистого автотранспорту Радянського району м. Києва, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради №725/725 від 14.07.2016 року відмовити повністю.

Підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач 1: Об`єднання кооперативів по будівництву та експлуатації колективних автостоянок власників особистого автотранспорту Радянського району м. Києва (03055 , Київ, вул.Борщагівська, 1, код ЄДРПОУ 23494365)

Позивач 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Позивач 3: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Позивач 4: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Київська міська рада (01044, Київ, вул.Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141)

Третя особа 1: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (01001, Київ, вул.Хрещатик, 32, код ЄДРПОУ 26345558)

Третя особа 2: Публічне акціонерне товариство Київська овочева фабрика (08114, Київська область, с.Гореничі, вул.Столична, 1-А, код ЄДРПОУ 00849304)

Третя особа 3: Товариство з обмеженою відповідальністю Інститут Міського Цивільного Проектування (01023, Київ, вул.Еспланадна, 20, оф.310, код ЄДРПОУ 35895771)

Третя особа 4: Товариство з обмеженою відповідальністю Столична проектно-будівельна компанія (01601, Київ, вул.Печерський Узвіз, 5, код ЄДРПОУ 40247069)

Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2019 року.

Суддя В.І. Келеберда