Ухвала

від 05.03.2021 по справі 640/11782/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

05 березня 2021 року

м. Київ

справа № 640/11782/19

адміністративне провадження № К/9901/5257/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кравчука В.М.

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року (суддя Келеберда В.І.) та

постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року (колегія у складі суддів Єгорової Н.М., Сорочка Є.О., Федотова І.В.)

у справі № 640/11782/19

за позовами Об`єднання кооперативів по будівництву та експлуатації колективних автостоянок власників особистого автотранспорту Радянського району м. Києва, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1

до Київської міської ради,

треті особи: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Публічне акціонерне товариство Київська овочева фабрика , Товариство з обмеженою відповідальністю Інститут Міського Цивільного Проектування , Товариство з обмеженою відповідальністю Столична проектно-будівельна компанія ,

про визнання протиправним та скасування рішення.

УСТАНОВИВ:

У червні-липні 2019 року ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Об`єднання кооперативів по будівництву та експлуатації колективних автостоянок власників особистого автотранспорту Радянського району м. Києва звернулися до суду із окремими позовами до Київської міської ради, у яких просили визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 14.07.2016 № 725/725 Про затвердження детального плану території по АДРЕСА_1 .

За всіма позовами було відкрито провадження, присвоєно справам № 640/11782/19, 640/11922/19, 640/11924/19, 640/11295/19.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 23.09.2019 об`єднав зазначені справи у одне провадження.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020, у задоволенні позовів відмовлено.

16.02.2021 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, що 18.02.2021 надійшла до Верховного Суду, у якій із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали оцінки наявним у справі документам; не з`ясували наявність повноважень у ДП Інститут генерального плану міста Києва та Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України надавати листи щодо відповідності функціонального призначення детального плану території; не врахували висновок КО Інститут Генерального плану міста Києва від 24.05.2016 № 11-921; не дослідили детальний план території; не надали оцінки факту порушення законних прав позивачів; необґрунтовано та безпідставно відмовили у задоволенні клопотань про залучення у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору народного депутата України VIII скликання ОСОБА_4 , депутата Київської міської ради VIII скликання ОСОБА_5 . Суди не застосували норми чинної містобудівної документації, а саме, Генеральний план міста Києва, Державні будівельні норми; Закон України Про регулювання містобудівної документації , ст. 21 Закону України Про регулювання містобудівної документації , Земельний кодекс України.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 2 і 3 ст. 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги передбачені ст. 330 КАС України.

Згідно з п. 4 ч. 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (п. 4 ч. 4 статті 328 КАС України) щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, за умови заявлення у касаційній скарзі також підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження судових рішень та належного правового обґрунтування унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд вважає, що ОСОБА_1 не зазначив у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку з посиланням на конкретний пункт ч. 4 ст. 328 КАС України та обґрунтувань, визначених п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Зважаючи на наведене, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід повернути

Зазначене не позбавляє позивача права на повторне звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою в межах розумних строків та при дотриманні вимог КАС України.

Керуючись ст. 328, 330, 332 КАС України, Суд,-

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 640/11782/19 повернути скаржнику.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя доповідач В.М. Кравчук