Постанова

від 30.10.2019 по справі 151/382/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 151/382/19

Провадження № 22-ц/801/2087/2019

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції Моцний В. С.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 рокуСправа № 151/382/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Денишенко Т.О.,

за участі секретаря судового засідання Топольської В.О., представника ОСОБА_1 - адвоката Косаківського В.І., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОБОДІВКА-АГРО на рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2019 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОБОДІВКА-АГРО до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди,

в с т а н о в и в:

В травні 2019 року ТОВ ОБОДІВКА-АГРО звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 17.04.2008 року між ТОВ "ОБОДІВКА-АГРО" та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,0397 га, кадастровий номер 0525080400:03:000:0143, яка знаходиться в адміністративних межах Білокамінської сільської ради Чечельницького району Вінницької області та зареєстрований 08 липня 2008 року у Вінницькій регіональній філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040880400971 (далі - договір). Згідно п. 43 договору, він набирає чинності, після підписання сторонами та його державної реєстрації. Пунктом 8 договору зазначено, що строк дії договору становить 10 років. Отже, останнім днем строку дії договору вважається 08.07.2018 року.

Позивач належно виконував обов`язки за умовами договору і після закінчення строку договору продовжив користуватися земельною ділянкою відповідача та користується нею по теперішній час, що підтверджується довідкою про виплачену відповідачу орендну плату, актами звірки взаєморозрахунків з ним, відомостями (банківськими виписками) про виплату орендної плати, схемою розміщення земельної ділянки, доповідною запискою головного агронома від 03.05.2019 року про використання полів, відсутність факту повернення земельної ділянки з орендного користування позивача. При цьому зазначає, що а ні до закінчення договору, а ні протягом місяця, починаючи з 08.07.2018 року, від відповідача не надходив лист-заперечення у поновленні договору оренди землі. Також, земельна ділянка не поверталась з орендного користування відповідачеві, відповідно до чого акт приймання-передачі (повернення) земельної ділянки між власником останньої та позивачем не складався. Виплативши орендну плату відповідачеві за 2018 рік, підтверджує своє волевиявлення на продовження орендних відносин з останнім.

Позивач посилаючись на положення ч.1 ст.764 ЦК України, якою передбачено що, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, та ч.6, 8 ст.33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором; при поновленні договору оренди землі укладення відповідної додаткової угоди є обов`язковим.

Зважаючи на це, позивачем 19.04.2019 року було направлено на адресу відповідача два примірники додаткової угоди про поновлення договору на тих самих умовах, строком до 08.07.2028 року, а також листа з проханням підписати вказану додаткову угоду. Однак, відповіді на свій лист позивачем отримано не було. Відповідач не підписав додаткову угоду про поновлення договору в порядку ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", що свідчить про невизнання відповідачем права оренди позивача на земельну ділянку, а тому позивач змушений звернутись з даним позовом до суду та просить визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі, від 17.04.2008 року.

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2019 року в задоволенні позову ТОВ ОБОДІВКА-АГРО про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що право користування земельною ділянкою не було поновлено внаслідок недотримання позивачем положень ст. 33 Закону України Про оренду землі , і позивач, як особа, що згідно приписів ст. 68 Конституції України та ст.ст.1, 13 Закону України "Про оренду землі" має право використовувати земельну ділянку на підставі правовстановлюючих документів, зокрема, договору, проте здійснював користування земельною ділянкою після припинення строку дії договору оренди без оформлення відповідних правочинів, не надіслав вчасно проект угоди про поновлення договору відповідачу.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ТОВ ОБОДІВКА-АГРО подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 17.04.2008 року між ТОВ "ОБОДІВКА-АГРО" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, на земельну ділянку площею 2,0397 га, кадастровий номер 0525080400:03:000:0143, яка знаходиться на території Білокамінської сільської ради Чечельницького району Вінницької області та зареєстрований 08 липня 2008 року у Вінницькій регіональній філії державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040880400971.

Згідно п.8 договору оренди землі від 17.04.2008 року, та акту приймання-передачі об`єкта оренди, що орендується від 08 травня 2008 року ОСОБА_1 передала в оренду на строк 10 років, а ТОВ "ОБОДІВКА-АГРО" прийняла в оренду земельну ділянку, площею 2,0397 га, яка розташована на території Білокамінської сільської ради Чечельницького району Вінницької області, кадастровий номер 0525080400:03:000:0143. Крім того, в п. 8 даного договору вказано, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається із відзиву представника відповідача Косаківського В.І . відповідач ОСОБА_1 в кінці 2017 року звернулася до керівництва ТОВ "ОБОДІВКА-АГРО" щодо повернення своєї земельної ділянки, кадастровий номер 0525080400:03:000:0143, і тоді їй стало відомо, що існує договір оренди землі укладений між нею та ТОВ "ОБОДІВКА-АГРО" від 10.11.2015 року за №191-Б, зареєстрований державним реєстратором Бершадської міської ради Вінницької області Красиленко Сергієм Миколайовичем 12.06.2016 року за №15015845, тобто всупереч вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було проведено подвійну державну реєстрацію договору оренди землі на її земельну ділянку.

Так як, вказаного договору ОСОБА_1 не підписувала і доручення на укладення такого договору нікому не надавала, то звернулась до суду з позовом до позивача про визнання недійсним договору оренди землі № 191-Б від 10.11.2015 року та скасування державної реєстрації, який рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року було задоволено. Дане рішення набрало законної сили 21.01.2019 року.

Крім того, при розгляді вищевказаної справи представником ТОВ "ОБОДІВКА-АГРО" Мацаном В.І. було зазначено, що договору оренди землі від 17.04.2008 року не існує, а позивач користується вказаною земельною ділянкою, кадастровий номер якої 0525080400:03:000:0143 на підставі договору оренди землі №191-Б від 10.11.2015 року.

Як вбачається із актів звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2018 року позивачем зазначено договір оренди землі від 10.11.2015 року за №191-Б.

Дані обставини підтверджуються копією договору оренди землі №191-Б укладеного 10.11.2015 року між ТОВ "ОБОДІВКА-АГРО" та ОСОБА_1 , та рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 13 грудня 2018 року, яким вказаний договір було визнано не дійсним та скасовано його державну реєстрацію (а.с.68-73).

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення і майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови: по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п`ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яке передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно з частинами першою - п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, які передбачені статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена положеннями статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

З матеріалів справи вбачається, що строк дії договору оренди землі від 17.04.2008 року закінчився 08.07.2018 року і на протязі 60 днів до закінчення строку дії договору позивачем не було повідомлено письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Натомість позивачем лист та проект додаткової угоди було направлено лише 19 квітня 2019 року, тобто після спливу строку, установленого договором. Крім того, сторонами не було досягнуто домовленості щодо поновлення договору оренди землі, зокрема ОСОБА_1 15 травня 2019 року направила позивачу заяву - заперечення, в якій зазначила про її небажання продовжувати договір оренди землі від 17.04.2008 року на тих самих умовах до 08.07.2028 року, а це відповідно до п.9 договору, орендна плата якого у рік становить 502 грн 73 коп., що складає 2,0 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення не була укладена сторонами у строк, установлений цим договором, у зв`язку з чим договір оренди землі між сторонами не поновлений, а припинив свою дію відповідно до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, про те, що вони продовжили користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди спростовується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2014 року, відповідно до яких орендна плата сплачувалась за договором від 10.11.2015 року. Разом з тим, укладено договір з новим орендарем, який на даний час і використовує земельну ділянку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ОБОДІВКА-АГРО відмовити.

Рішення Чечельницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2019 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

Т.О. Денишенко