Рішення

від 25.10.2019 по справі 569/18166/18

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/18166/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2019 м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в складі:

головуючого суддi - Кучиної Н.Г.,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

представника позивача - ОСОБА_1

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_2 - адвоката Курганської О.В.

представник відповідача ОСОБА_3 - адвоката Іваницької Н.О.

представника служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради - Подкаури О.М.

pозглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвне цивільну спpаву № 569/18166/18 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування запису в реєстрі прав власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулась із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування запису в реєстрі прав власності, в якому просить скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , як на окремий об`єкт.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.11.2016 року Апеляційним судом Рівненської області у справі №2/797/11 була скасована ухвала Рівненського міського суду Рівненської області по справі від 08.07.2011 року, якою була затверджена мирова угода про визнання права власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на окремі об`єкти - квартира АДРЕСА_1 . А, 16.02.2017 року Апеляційним судом Рівненської області у справі №2/797/11 була також скасована ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 16.01.2017 року про доповнення за клопотанням ОСОБА_5 ухвали суду від 02.06.2011 року про затвердження мирової угоди.

Тому, станом на день звернення до суду ОСОБА_4 є власником 21/100 частини будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Власниками 79/100 іншої частини даного будинковолодіння в рівних долях є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 31.0.2013 р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ..

На початку квітня 2016 року листом №14 від 23.03.2016 року КП Здолбунівське МБТІ повідомило ОСОБА_4 про визнання недійсним технічного паспорту на її житловий будинок по АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в свою чергу не звертаються до відповідних органів про скасування права власності на квартиру АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , у зв`язку чим позивач вважає, що реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 порушує її права на розпорядження належним їй майном.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що після укладення мирової угоди 02.06.2011 року ОСОБА_5 і ОСОБА_4 фактично стали власниками окремих нерухомих об`єктів, адже земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були виділені під квартиру АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Також, зазначає, що дані квартири були зареєстровані як окремі об`єкти і згідно інвентаризаційних справ та мали окремі рахунки для сплати комунальних послуг. Таким чином, ОСОБА_5 відповідно до договору дарування було подаровано відповідачам саме квартиру АДРЕСА_1 .

Тому, позовні вимоги вважає безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4

Представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Іваницькою Н.О. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що єдиним доказом, яким аргументує позивач позовні вимоги є листи щодо реконструкції відповідачами квартири АДРЕСА_1 . Скасування ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 08.07.2011 року ніяким чином не впливає на правомірність договору дарування від 31.07.2013 р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який не визнавався недійсним. Позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 02 жовтня 2018 року залишено позовну заяву ОСОБА_4 без руху, надано позивачу 10-ти денний строк з дня вручення ухвали для виправлення недоліків позовної заяви, а саме подання документів, що підтверджують сплату судового збору у в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

23 жовтня 2018 року представником позивача - ОСОБА_1 подано позовну заяву із усунутими недоліками зазначеними в ухвалі та надано документи що підтверджують сплату судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09 год. 00 хв. 23 листопада 2018 року з повідомленням (викликом) сторін. Надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на подання письмового відзиву. Надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на подання відповіді на відзив, а відповідачам - заперечення.

Ухвалою суду від 15 березня 2019 року позовну заяву залишено без руху на підставі п. 10, ч. 3 ст. 175, ч. 11 ст. 187 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не міститься підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

22 березня 2019 року на електронну адресу суду представником позивача - ОСОБА_1 направлено позовну заяву із зазначенням підтвердження позивача про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою суду від 27 березня 2019 року продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 14 год. 30 хв. 11 квітня 2019 року. Надано відповідачам п`ятнадцятиденний строк із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на подання письмового відзиву. Надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву на подання відповіді на відзив, а відповідачам - заперечення.

Ухвалою суду від 25 липня 2019 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Курганської О.В. та визнано явку позивача ОСОБА_4 обов`язковою. Розгляд справи відкладено на 23.09.2018 року о 16:30 год. з викликом сторін по справі.

Додатковою ухвалою суду від 25 липня 2019 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 - Службу у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Позивач - ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась. 17.10.2019 року подала до суду нотаріально посвідчену заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених в позовній заяві, просив їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Курганська О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову. Суду пояснила, що позаяк нерухомі об`єкти позивачки не знаходяться на земельній ділянці відповідачів, а в нерухомому майні відповідачів відсутня частка ОСОБА_4 , то даний позов не може бути задоволений.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Іваницька Н.О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позивачем будь-яких порушень її прав на нерухоме майно зі сторони відповідача - ОСОБА_3 ..

Представник служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради - Подкаура О.М. надала суду пояснення, що у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована малолітня дочка відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому у разі скасування реєстрації права власності відповідачів на квартиру АДРЕСА_1 , дитина буде позбавлена місця проживання, що є неприпустимим порушенням прав та законних інтересів ОСОБА_9 .

Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідачів, представників відповідачів, третьої особи, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до таких висновків.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Судом встановлено, що 02.06.2011 року Рівненським міським судом затверджено мирову угоду у справі №2-797/11 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , якою здійснено поділ спільних майнових об`єктів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 як власників 21/100 та 79/100 частин відповідно будинковолодіння АДРЕСА_1 та виділено майнові об`єкти в натурі.

Згідно ч. 2 ст. 367 Цивільного кодексу України, у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Таким чином, поділ майна тягне за собою, як правовий наслідок, припинення права спільної часткової власності і створення окремих, незалежних один від одного об`єктів нерухомого майна.

Тобто, після укладання мирової угоди 02.06.2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 із співвласників одного домоволодіння стали власниками окремих, виділених судом, об`єктів нерухомості.

Аналізуючи зміст мирових угод від 02.06.2011 року та від 08.07.2011 року можна прийти до висновку, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 були виділені земельні ділянки також під окремі нерухомі об`єкти.

22.11.2016 року ухвалою Апеляційного суду Рівненської області було скасовано ухвалу Рівненського міського суду від 08.07.2011 року у справі №2-797/11 про доповнення мирової угоди.

Також судом встановлено, що відповідно до витягу про державну реєстрацію прав №31247189 від 09.09.2011 року та будинкової книги квартири АДРЕСА_1 КП Рівненське міське бюро технічної інвентаризації на підставі ухвали Рівненського міського суду від 02.06.2011 року у справі №2-797/11 було зареєстровано право власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 .

В подальшому, 31.07.2013 року відповідач ОСОБА_5 подарував відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 згідно договору дарування №3407 від 31.07.2013 року, а також свою частину земельної ділянки під будинком відповідно до договору дарування №3410 від 31.07.2013 року.

Крім того, згідно матеріалів справи, 20.06.2014 року Управлінням містобудування та архітектури присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 частині земельної ділянки, яка належить на праві власності по 1/2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а 23.01.2015 р. 21/100 частині будинку АДРЕСА_1 належній на праві власності ОСОБА_4 присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2 .

Позивач вказує в позовній заяві, що 21.03.2016 року КП Здолбунівським МБТІ було погашено її технічний паспорт за адресою АДРЕСА_2 та визнано його недійсним. Тим не менше, судом не приймаються дані твердження до уваги, адже вони не підтверджені жодним належним доказом.

Як було зазначено позивачкою у позові та підтверджено її представником ОСОБА_1 у судовому засіданні, вона не має можливості виготовити технічний паспорт на своє нерухоме майно через існування реєстрації права власності відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .

Такі доводи позивача та його представника не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи, тому є лише припущеннями позивача, адже спростовані долученими представниками відповідачів доказів до матеріалів справи, зокрема будівельними паспортами ОСОБА_4 від 2012 та 2014 років, витягом з реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції, які навпаки свідчать про існування будівництва за адресою знаходження майна позивача та можливості оформлення ОСОБА_4 всіх необхідних документів для проведення будівництва.

Згідно адресної картки на квартиру АДРЕСА_1 разом з відповідачем ОСОБА_3 проживає його малолітня дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків.

Конкретне місце проживання дитини у віці від десяти до чотирнадцяти років згідно до статті 160 СК України визначається за згодою батьків.

Європейський суд у рішенні "Савіни проти України" у п. 47 наголосив на тому, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права та гарантовані ст. 8 Конвенції.

Згідно ст.ст. 3,18 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Тому, суд погоджується із доводами представника служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, що скасування права власності на квартиру, у якій проживає малолітня ОСОБА_9 може призвести до позбавлення місця проживання дитини.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи, керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 вищевказаної статті встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналогічна норма викладена в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477- "Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права."

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна.

Ч. 4 ст. 41 Конституції України, якої встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним;

Згідно з ч. 1 ст. 316 та ч. 1 ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Тому, суд погоджується із доводами відповідачів, що позивачем не підтверджено наявність достатніх правових підстав та не надано необхідних доказів для скасування реєстрації права власності відповідачів на спірну квартиру. Позивачем та його представником не доведено ряд обставин, в тому числі не доведено якими діями відповідачі порушують права позивача, у який спосіб відповідачі порушили порядок реєстрації права власності на нерухоме майно позивача.

У позовній заяві ОСОБА_4 просить скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , як на окремий об`єкт. Проте, такого реєстру, як Реєстр прав власності на нерухоме майно не існує, адже згідно Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141 та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 в Україні для реєстрації прав власності на нерухоме майно діє Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

При вирішенні вимог представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Іваницької Н.О. щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, то суд застосовує такі норми права.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

15 лютого 2019 року між ОСОБА_3 та адвокатом Іваницькою Н.О. було укладено договір про надання правничої допомоги №06/2019.

Згідно з додатком №1 від 21.10.2019 року до надання правничої допомоги №06/2019 вартість однієї години надання послуг адвокатом Іваницькою Н.О. становить 417.30 грн.. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №43 від 21.10.2019 року відповідач - ОСОБА_3 сплатив адвокату Іваницькій Н.О. за комплекс юридичних послуг 5144, 95 грн., з них 2015, 20 грн. - витрати на прибуття до суду, на компютерні послуги, оплату поштових відправлень, телефонні розмови.

Стаття 137 ЦПК України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу при розгляді справи в суді позивачем, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги від 15 лютого 2019 року, квитанції про сплату юридичних послуг; співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт вважає, що стягнення витрат за надання професійної допомоги адвоката, які поніс відповідач підлягають до часткового задоволення у розмірі 3129, 75 (три тисячі сто двадцять дев`ять грн. 75 коп.), без урахування суми 2015, 20 грн. - витрат на прибуття до суду, на комп`ютерні послуги, оплату поштових відправлень, телефонні розмови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування запису в реєстрі прав власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати пов`язані з наданням правничої допомоги в сумі 3129, 75 (три тисячі сто двадцять дев`ять грн. 75 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач - ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_2

Відповідач - ОСОБА_3 , АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_3

Третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, м. Рівне, вул. Соборна, 12.

Суддя: Н.Г.Кучина