Постанова

від 23.09.2020 по справі 569/18166/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 569/18166/18

провадження № 61-3454св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Хоменко Андрій Петрович,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Іваницька Наталія Олександрівна,

третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хоменка Андрія Петровича, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2019 року у складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про скасування запису в реєстрі прав власності.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 червня 2011 року у справі № 2-797/11 затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 .

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 08 липня 2011 року було доповнено ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 02 червня 2011 року, вказавши про визнання права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_5 на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 як на окремі об`єкти.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 22 листопада 2016 року ухвалу Рівненського міського суду від 08 липня 2011 року скасовано, а питання доповнень ухвали Рівненського міського суду від 02 червня 2011 року передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Рівненського міського суду від 16 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16 січня 2017 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні клопотання про доповнення ухвали Рівненського міського суду від 02 червня 2011 року.

Вважала, що є власником 21/100 часток житлового будинку АДРЕСА_4 . Власниками 79/100 іншої частини будинковолодіння у рівних долях є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 31 липня 2013 року, укладеного між відповідачами.

Зазначала, що у квітні 2016 року Комунальне підприємство Здолбунівське МБТІ повідомило її про визнання недійсним технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_5 , у зв`язку з тим, що станом на 08 вересня 2014 року поштової адреси АДРЕСА_5 на частину житлового будинку, який належить ОСОБА_1 , не існувало.

Відповідачі, у свою чергу, не звертаються до уповноважених органів щодо скасування права власності на квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , тому ОСОБА_1 вважала, що реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_3 порушує її право на розпорядження належним майном.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 , як на окремий об`єкт.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги у розмірі 3 129,75 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено порушення її прав на розпорядження належним майном через існування реєстрації права власності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хоменка А. П. залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2019 року- без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що районний суд обґрунтовано виходив із того, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що існування частини житлового будинку АДРЕСА_4 у правовому режимі квартири АДРЕСА_3 порушує її права чи законні інтереси.

Апеляційний суд вказав, що оскільки договори дарування квартири та земельної ділянки від 31 липня 2013 року, укладені між відповідачами є чинним, тому відсутні правові підстави для скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

При цьому апеляційний суд відхилив усі доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Хоменка А. П., оскільки вони висновків суду першої інстанції не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Хоменко А. П., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Хоменка А. П.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 569/18166/18 з Рівненського міського суду Рівненської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Хоменка А. П. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про те, що реєстрація права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 не впливає на права та інтереси ОСОБА_1 .

Вказує, що районний суд дійшов помилкового висновку про те, що ухвалами Рівненського міського суду Рівненської області від 02 червня 2011 року та від 08 липня 2011 року у справі № 2-797/11 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були виділені земельні ділянки під окремі квартири, оскільки чинним законодавством України не передбачена можливість виділення земельних ділянок для окремих власників квартир.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У травні 2020 року представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Іваницька Н. Ю. подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Рішення судів попередніх інстанцій є мотивованими, ґрунтуються на підставі належних та допустимих доказів, судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

У серпні 2020 року відповідач ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Зазначає, що реєстрація права власності за ним та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2 будь-яким чином не впливає на права та інтереси ОСОБА_1 .

Також у серпні 2020 року третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Хоменка А. П. є необґрунтованими, отже, підстав для її задоволення немає.

Зазначає, що у АДРЕСА_2 зареєстрована малолітня донька відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому у випадку скасування реєстрації права власності відповідачів на вказану квартиру, дитина буде позбавлена місця проживання, що є неприпустимим порушенням прав та законних інтересів ОСОБА_6 .

У серпні 2020 року відповідач ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що касаційна скарга є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не містить достатніх аргументів, які дозволяють сумніватися в законності оскаржуваних рішень.

Зазначає, що викладені у касаційній скарзі аргументи та доводи є аналогічними з доводами апеляційної скарги, а суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку всім обставинам справи.

Фактичні обставини, встановлені судами

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 червня 2011 року у справі № 2-797/11 затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої:

1. За ОСОБА_2 визнано частину садиби на АДРЕСА_4 .

Відповідно до поповерхового плану в дану частину будинку входять: жила кімната 2-1 площею 16 кв. м, жила кімната 2-6 площею 7,1 кв. м, жила кімната 2-8 (мезанін) площею 8,5 кв. м, кухня 2-4 площею 7,5 кв. м, санвузол 2-3 площею 5,5 кв. м, коридор 2-1 площею 1,4 кв. м, коридор 2-2 площею 6,7 кв. м, кладова 2-7 площею 1,0 кв. м та надвірні будівлі, позначені на плані земельної ділянки: сараї к , В , Л , гараж-сарай З , вбиральня Ж ;

2. За ОСОБА_1 визнано частину садиби на АДРЕСА_4 , до якого належать: жила кімната 1-1 площею 16,0 кв. м, веранда 1-1 площею 8,8 кв. м, тамбур 1 площею 1,7 кв. м, гараж Д , сарай Б , сарай г , вбиральні Е , огорожа № 1 та № 2, відмостка;

3. ОСОБА_2 відмовляється на користь ОСОБА_1 від гаража Д , сарая Б , сарая г , вбиральні Е , огорож № 1 та № 2, відмостки, вартість яких за згодою сторін складає 18 991 грн, та дає згоду на визнання права власності на самовільно збудовані і реконструйовані ОСОБА_1 приміщення а2, а3 і самовільне будівництво до сарая Б , а ОСОБА_1 у якості компенсації за передане майно зобов`язалася перерахувати на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 18 991 грн у строк до 01 липня 2011 року;

4. Сторони зобов`язалися при проектуванні реконструкції будівель та зміні розмежування території погоджувати проекти, розроблені відповідно до діючого законодавства України. Зміна власника на гараж Д , сарай Б , сарай г , вбиральню Е , огорож № 1 та № 2, відмостки враховуються при визначенні розміру часток власності на будинковолодіння на АДРЕСА_4 ;

5. Сторони зобов`язалися відмовитися від усіх позовних заяв щодо нерухомого майна, яке входить у вартість садиби на АДРЕСА_4 , які розглядаються судами усіх рівнів та дотримуватися правил добросусідства, співпрацювати при вчиненні дій, що забезпечують права і свободи кожного з них;

6. Мирова угода підлягає розірванню у випадку невиконання умов пункту 3 в односторонньому порядку;

7. Мирова угода відповідає вільному волевиявленню двох сторін, інтересів інших третіх осіб, держави та громади міста не порушує, факт відсутності їх підтверджує та укладена в трьох автентичних примірниках, що подаються на затвердження Рівненському міському суду з підписами двох співвласників садиби.

Мирова угода може бути зареєстрована в Комунальному підприємстві Рівненське міське бюро технічної інвентаризації після повної оплати ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 18 991 грн.

Провадження у справі закрито.

Ухвалою Рівненського міського суду від 08 липня 2011 року клопотання ОСОБА_2 про доповнення ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 02 червня 2011 року задоволено:

Доповнено ухвалу Рівненського міського суду від 02 червня 2011 року наступним змістом:

пункт 1) в кінці абзацу - та визнати право власності на окремий об`єкт - квартира АДРЕСА_3 ;

пункт 2) в кінці абзацу - та визнати право власності на окремий об`єкт - квартира АДРЕСА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 22 листопада 2016 року ухвалу Рівненського міського суду від 08 липня 2011 року скасовано, а питання доповнень ухвали Рівненського міського суду від 02 червня 2011 року передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Рівненського міського суду від 16 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 16 січня 2017 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні клопотання про доповнення ухвали Рівненського міського суду від 02 червня 2011 року.

31 липня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір дарування в рівних долях (по 1/2 ідеальній частці кожному) належної дарувальнику на праві приватної власності квартири з надвірними будівлями АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В. М. та зареєстрований в реєстрі за № 3407 (а. с. 9 т. 1).

31 липня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено договір дарування належної дарувальнику земельної ділянки в рівних долях (по 1/2 ідеальній частці кожному) загальною площею 0,0543 га на АДРЕСА_6 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель в споруд, кадастровий номер № 5610100000:01:028:0537, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В. М. та зареєстрований в реєстрі за № 3410 (а. с. 51 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Хоменка А. П. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Отже, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12 , частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз вказаних норм матеріального та процесуального права дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене.

Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, взявши до уваги усі надані сторонами докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вона не довела вимог свого позову, а саме того, що існуванням реєстрації права власності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 порушуються її права на розпорядження належним майном.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що оскільки договори дарування квартири та земельної ділянки від 31 липня 2013 року, укладені між відповідачами є чинним і не оспорюються сторонами, тому відсутні правові підстави для скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Хоменка А. П. про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що після затвердження судом мирової угоди у справі № 2-797/11 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 були виділені земельні ділянки під окремі квартири не заслуговують на увагу, оскільки районний суд не надавав оцінки правомірності виділення земельних ділянок на підставі рішень Рівненської міської ради, а лише констатував даний факт.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хоменка Андрія Петровича залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк