Постанова

від 30.10.2019 по справі 826/11642/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11642/17 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В. О., Мельничука В. П.

за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві, у порядку ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року (справу розглянуто у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київського державного нотаріального архіву, Уповноваженої Верховної ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни, треті особи: Нотаріальна палата України, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Міністерство юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила:

- визнати незаконною відмову Київського державного нотаріального архіву в прийнятті та розгляді звернення позивача від 27.02.2017, що призвело до порушення її права на звернення та права на свободу вираження поглядів;

- визнати незаконним невизнання Уповноваженої Верховної ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни права позивача на звернення до КДНА, що призвело до порушення її права на свободу вираження поглядів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішенням, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції:

- не надав оцінки факту подання позивачем саме до Київського державного нотаріального архіву звернення від 27.02.2017 за допомогою рекомендованого поштового відправлення № 0314209349994 з оголошеною цінністю та вжиттю ПАТ Укрпошта всіх належних та законних заходів для прийняття відповідачем вказаного рекомендованого поштового відправлення, що свідчить про відмову в прийнятті та розгляді звернення від 27.02.2017 ;

- встановивши незаконність невизнання Уповноваженою Верховної ради України з прав людини Лутковською Валерією Володимирівною права позивача на звернення до Київського державного нотаріального архіву, та не застосовуючи ст.34 Конституції України та ст..10 Конвенції, не встановив протиправне втручання у свободу вираження поглядів і переконань.

Крім того, апелянт до апеляційної скарги включив заперечення на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2018, якою задоволено заяву судді Федорчука А.Б. про самовідвід у даній справі та на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019, якою розгляд даної адміністративної справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

16.10.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника позивача ОСОБА_4 . надійшло клопотання про розгляд справи у період з 16.10.2019 по 25.10.2019, з огляду на заплановану відсутність позивача та представника позивача в м.Києві, на підтвердження вказаних обставин долучив роздруківки чартерних пасажирських квитків .

Відповідно до ст.313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки визнано судом поважними.

Колегія суддів вважає неповажними повідомлені представником позивача причини неявки, а тому відсутніми підстави для відкладення розгляду справи, оскільки неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При цьому, позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи (т.7 а.с. 125).

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, а причини неявки визнано судом неповажними, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

25.10.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника позивача ОСОБА_4 надійшло клопотання про направлення справи до суду першої інстанції для належного розгляду зауважень сторони позивача на протоколи судових засідань.

Згідно ст.231 КАС України, учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом і протоколом судового засідання та протягом п`яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо їх неповноти або неправильності. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису і протоколу судового засідання не пізніше п`яти днів з дня їх подання в порядку письмового провадження. За ініціативою суду розгляд зауважень щодо технічного запису і протоколу судового засідання може здійснюватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Разом з тим, до суду апеляційної інстанції жодного запиту щодо направлення справи до Окружного адміністративного суду міста Києва для розгляду зауважень позивача на протоколи судових засідань не надходило.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019 розгляд даної справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи здійснено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників процесу (у письмовому провадженні).

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Згідно пояснень позивача приватний нотаріус ОСОБА_1 24.02.2017 звернулась до КДНА з метою передати до нього примірника номенклатури з підсумковими відомостями за 2016 рік, а також погодити описи справ за 2014 рік.

ОСОБА_1 під час відвідування КДНА дійшла висновку про те, що останнім не забезпечено ефективну організацію своєї роботи, зокрема, на думку позивача, не забезпечено можливість звернення громадян згідно Закону України "Про звернення громадян" та Закону України "Про доступ до публічної інформації", порушено права та законні інтереси громадян, створено умови для корупції.

В подальшому, позивачем направлено заяву від 27.02.2017 №45/01-16 (а.с. 16-20 т. 1) щодо усунення недоліків в організації роботи КДНА, рекомендованим листом з повідомленням про вручення №0314209349994 на адреси КДНА, Київського відділення Нотаріальної плати України, ГТУЮ у м. Києві, Мінюсту. В заяві позивач просила змінити діючий порядок прийому нотаріусів.

Зазначене поштове відправлення відповідачем КДНА отримано не було.

Оскільки за одержанням вищевказаного листа представники КДНА не з`явились, відповідно до пункту 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2019 №270 його повернуто 01.04.2017 за зворотною адресою та вручено особисто ОСОБА_1 04.04.2017 у відділені поштового зв`язку №142 м. Київ.

У зв`язку із цим, 12.04.2017 позивач звернулась до Уповноваженої Верховної ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни із заявою щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно відмови в отриманні та розгляді КДНА заяви від 27.02.2017 в порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" (а.с. 38 т. І).

Листом від 04.05.2017 №3/13-М289417.17-2/26-199 відповідач, Уповноважена Верховної ради України з прав людини Лутковська Валерія Володимирівна повідомила позивача про відкриття провадження у справі та запропонувала надати копію заяви від 27.02.2017 (а.с. 39 т. І).

За результатом розгляду звернення ОСОБА_1 Уповноважена ВРУ листом від 16.06.2017 №2/12-М289417.17-3/26-199 повідомив про відсутність правових підстав для вжиття заходів реагування щодо порушення КДНА права позивача на звернення громадян (а.с. 40-42 т. І).

Також, у даній відповіді Уповноваженим ВРУ зазначено, що дія Закону України "Про звернення громадян" не поширюється на позивача, оскільки вона є приватним нотаріусом.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог вказував, що той факт, що ОСОБА_1 є приватним нотаріусом не позбавляє її права на звернення до Київського державного нотаріального архіву із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються діяльності останнього, позиція Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, викладена у листі від 16.06.2017 №2/12-М289417.17-3/26-199 щодо непоширення Закону України "Про звернення громадян" на право звернення приватним нотаріусом, особливо з питань, пов`язаних із здійсненням професійної діяльності хоч і суперечить положенням законодавства, однак не скасовує права позивача на звернення, яке надане їй Конституцією України та законом та не порушує прав, свобод та інтересів, оскільки не тягне за собою жодних правових наслідків. При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, які б давали позивачу право звертатись до суду із вимогою щодо незаконності визнання або невизнання відповідачем певних правових фактів, а тим більше, якщо таке визнання або невизнання не має жодних правових наслідків для позивача, тобто відсутнє порушене право позивача.

Також, суд першої інстанції вказував, що КДНА не відмовлявся у прийнятті та розгляді звернення ОСОБА_1 від 27.02.2017, а тому позовні вимоги про визнання незаконною відмову КДНА у прийнятті і розгляді звернення позивача задоволенню не підлягають.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним невизнання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини права ОСОБА_1 на звернення до КДНА, колегія суддів зазначає про таке.

У відповідності до статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Відповідно до положень Закону України "Про звернення громадян" усі громадяни України та особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території мають право звертатись до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб зі зверненнями, оформленими у відповідності до вимог даного Закону. При цьому норми даного Закону не встановлюють обмеження щодо професійної діяльності таких осіб та неможливість звернення з питаннями, пов`язаними зі здійсненням професійної діяльності.

Право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів є конституційним правом кожної особи та воно не ставиться в залежність від професії особи, що звертається з таким зверненням. Єдине виключення встановлено щодо звернень військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що той факт, що ОСОБА_1 є приватним нотаріусом не позбавляє її права на звернення до Київського державного нотаріального архіву із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються діяльності останнього.

Натомість, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, які б давали позивачу право звертатись до суду із вимогою щодо незаконності визнання або невизнання відповідачем певних правових фактів.

Окрім того, вирішуючи спір суд повинен пересвідчитись, зокрема з поміж іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Обгрунтовуючи наявність порушених прав та інтересів позивач вказує, що Уповноваженою ВРУ порушено її право гарантоване ст.34 Конституції України та ст.10 Конвенції, має місце протиправне втручання у свободу вираження її поглядів і переконань.

Відповідно до ст.34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Свобода висловлювань гарантується ст.10 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), зокрема, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Позивачем не надано доказів того, що вказаний лист Уповноваженого ВРУ від 16.06.2017 №2/12-М289417.17-3/26-199 щодо непоширення Закону України "Про звернення громадян" призвів до порушення прав, свобод та інтересів позивача, зокрема, того, що позивачу було відмовлено у розгляді її звернення на підставі листа Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.06.2017 №2/12-М289417.17-3/26-199.

Відтак, позивач не навів суду обґрунтованих доводів, що свідчать про те, що листом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 16.06.2017 №2/12-М289417.17-3/26-199 щодо непоширення Закону України "Про звернення громадян" на право звернення приватним нотаріусом були порушені права позивача у цій справі, оскільки вони не призвели до жодних правових наслідків для неї.

Окрім того, позивачем необґрунтовано, яким саме чином було порушено Уповноваженою ВРУ її право на свободу думки і слова, на вільне вираження її поглядів і переконань.

Відтак, колегія суддів вважає, що лист Уповноваженої ВРУ не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право подавати звернення або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже саме по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов`язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом скасування таких рішень.

Наразі, колегія суддів зауважує, що зміст позовних вимог в цій частині дають підстави стверджувати, що в даному випадку має місце твердження про ймовірність порушення прав позивача, а не їх порушення.

Відтак, таке визнання або невизнання не має жодних правових наслідків для позивача, тобто відсутнє порушене право позивача.

Водночас, позивач не скористалася своїм правом на оскарження дій вчинених на надання відповіді за її зверненням, натомість обрала інший спосіб захисту порушеного, на її думку, права, як подання адміністративного позову про визнання незаконним невизнання Уповноваженої Верховної ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни права позивача на звернення до КДНА.

Щодо позовних вимог про визнання незаконною відмови Київського державного нотаріального архіву в прийнятті та розгляді звернення позивача від 27.02.2017, що призвело до порушення її права на звернення та права на свободу вираження поглядів, колегія суддів зазначає про таке.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині вказував, що факт неотримання КДНА листа ОСОБА_1 від 27.02.2017 не є відмовою у прийнятті звернення громадян.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (частина 1 статті 5 Закону України "Про звернення громадян").

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

При цьому, забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення (частина 2 статті 7 Закону України "Про звернення громадян").

Приписами статті 18 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, на одержання письмової відповіді про результати розгляду заяви чи скарги, що кореспондує встановленому у ст. 19 даного Закону обов`язку державного органу письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відтак, громадяни мають право звернутися до визначеного кола органів із запитом (заявою, пропозицією, скаргою) та отримати на неї письмову відповідь з наданням повної та об`єктивної інформації.

Апелянт вказує, що КНДА відмовив у прийнятті та розгляді її звернення від 27.02.2017, шляхом неотримання листа, направленого позивачем, в той як ПАТ Укрпошта всіх належних та законних заходів для прийняття відповідачем вказаного рекомендованого поштового відправлення, що свідчить про порушення її права на звернення.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 направила 27.02.2017 цінний лист на адресу КДНА (03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський,76-Г ), в якому містились заява від 27.02.2017 №45/01-16, опис справ тимчасового (до 10 років включно) терміну зберігання за 2014 рік, опис справ тривалого (понад 10 років) зберігання за 2014 рік, опис справ постійного терміну зберігання за 2014 рік.

Відповідно до інформації з офіційного сайту Укрпошти відстеження поштового відправлення даний лист 01.03.2017 надійшов до відділення зв`язку, 04.03.2017 лист не вручений під час доставки, 01.04.2017 лист повернуто за зворотною адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання, 04.04.2017 лист отриманий відправником.

Зі змісту листа ПАТ "Укрпошта" від 24.07.2017 №101.8.5.3-М-3858, вбачається, що за результатами перевірки Київської міської дирекції Укрпошти встановлено, що лист з оголошеною цінністю №0314209349994 від 27.02.2017 на адресу КДНА (проспект Повітрофлотський, 76 Г, м. Київ, 03151) надійшов 01.03.2017 до відділення поштового зв`язку №151 м. Київ та цього ж дня повідомлення про його надходження залишене в канцелярії КДНА. Повторне повідомлення залишене 04.03.2017. Оскільки за одержанням вищевказаного листа представники КДНА не з`явились, відповідно до пункту 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2019 №270 його повернуто 01.04.2017 за зворотною адресою та вручено особисто ОСОБА_1 04.04.2017 у відділені поштового зв`язку №142 м. Київ (а.с. 24 т. І).

Аналогічні за змістом пояснення були надані ПАТ "Укрпошта" у листі від 15.05.2017 №101.8.5.3-С-1350 на запит Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини від 04.05.2017 №3/13-М289417.17/26-199 (а.с. 219-220 т. ІІІ).

Відповідач, Київський державний нотаріальний архів стверджував, що уся поштова кореспонденція, яка надходить на адресу КДНА приймається і опрацьовується у встановленому порядку. На підтвердження вказаних доводів надав суду першої інстанції витяг з журналу реєстрації вхідних документів (а.с. 124-149 т. І) та копії пояснювальних записок посадових осіб КДНА, згідно яких усі листи адресовані архіву були прийняті та вони не відмовлялись від отримання будь-якої кореспонденції (а.с. 143-144 т. ІІ).

Суд першої інстанції вважав, що з наданих учасниками справи до матеріалів справи доказів не видається за можливе встановити обставини неотримання КДНА цінного листа №0314209349994 та вказував на відсутність належних і допустимих доказів того, що лист неотриманий у зв`язку із допущенням бездіяльності працівників КДНА та того, що лист не був доставлений у встановленому порядку працівниками Укрпошти.

При цьому, суд першої інстанції вважав, що факт неотримання КДНА листа ОСОБА_1 від 27.02.2017 не є відмовою у прийнятті звернення громадян.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про поштовий зв`язок основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку зокрема є забезпечення надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості.

Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості (ч. 2 ст. 13 Закону України Про поштовий зв`язок ).

Зі змісту листа ДП "Укрпошта" вбачається, що між ДП "Укрпошта" та КДНА був договір про доставку вручення поштових відправлень укладено не було.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2019 №270 (далі - Правила №270) вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу.

Пунктом 114 Правил №270 встановлено, що одержувач може відмовитися від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, про що на поштовому відправленні, бланку поштового переказу або повідомленні про надходження поштового відправлення, поштового переказу робиться відповідна позначка, яка засвідчується його підписом. Підпис представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти, скріплюється печаткою (за наявності) цієї юридичної особи.

Такі поштові відправлення, поштові перекази повертаються за зворотною адресою.

У разі коли одержувач відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються в приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом установленого пунктом 116 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), після закінчення якого - повертаються поштовим оператором за зворотною адресою.

Положеннями пункту 116 Порядку №270 передбачено, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно. (пункт 117 Порядку №270).

Так, лист, адресований КДНА, яким направлене звернення ОСОБА_1 від 27.02.2017, був повернутий відправнику саме у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Натомість, відповідач КДНА стверджує, що уся поштова кореспонденція, яка надходить на адресу КДНА приймається і опрацьовується у встановленому порядку.

При цьому, згідно листа ПАТ "Укрпошта" від 24.07.2017 №101.8.5.3-М-3858, що 01.03.2017 повідомлення про надходження поштового відправлення №0314209349994 залишене в канцелярії КДНА. Повторне повідомлення залишене 04.03.2017.

Однак, за одержанням вищевказаного листа представники КДНА не з`явились.

Правилами №270 визначено порядок доставки та вручення поштових відправлень, поштових переказів

Відповідно до п.91 Правил поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку.

Пунктом 94 Правил № 270 передбачено, що порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв`язку за місцем обслуговування.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Згідно пункту 96 Правил № 270 реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об`єкті поштового зв`язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об`єкті поштового зв`язку.

Відповідно до п.102 Правил № 270 в об`єкті поштового зв`язку вручаються, зокрема, поштові відправлення з оголошеною цінністю.

Згідно п. 104 Правил № 270 поштові перекази, посилки, листи чи бандеролі з оголошеною цінністю, а також прямі контейнери, згруповані поштові відправлення з позначкою "Консигнація", відправлення "EMS", міжнародні поштові відправлення з оголошеною цінністю, дрібні пакети, мішки "M" видаються адресату за умови пред`явлення ним документа, що посвідчує особу, або уповноваженій ним особі за умови пред`явлення нею документа, що посвідчує особу, та відповідної довіреності, засвідченої в установленому законодавством порядку.

Отже, вручення оператором поштового зв`язку реєстрованого поштового відправлення, адресованого юридичній особі, в даному випадку КДНА, має здійснюватись: по-перше - в об`єкті поштового зв`язку, по-друге-представникові юридичної особи, уповноваженій на одержання пошти на підставі довіреності.

Разом з тим, жодних доводів щодо обставин, що призвели до неотримання представниками КДНА поштового відправлення №0314209349994 відповідачем КДНА не наведено.

Колегія суддів зауважує, що бездіяльністю є певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов`язків і згідно з законодавством України.

Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Таким чином, бездіяльність - безпідставне ухилення від здійснення передбачених конституцією та іншими законами функцій і повноважень влади та/або несвоєчасне, несумлінне чи інше неналежне виконання суб`ктами владних повноважень своїх функцій та повноважень.

У свою чергу, відповідно до п.3 Правил вручення поштових відправлень (поштових переказів) є виробничою операцією, що власне полягає у видачі поштових відправлень (поштових переказів) особисто адресатові (одержувачу) чи його представникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу положень ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

В той же час, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

При цьому, колегія суддів зауважує, що порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Наразі, відповідачем КНДА не доведено, що ДП Укрпошта недотримано порядку направлення поштового відправлення та ним неотримано повідомлення про надходження поштового відправлення.

Натомість, за заявою позивача ДП Укрпошта проведено перевірку на предмет дотримання Правил № 270 щодо надання послуг поштового зв`яз ку з пересилання поштового відправлення, направленого КДНА.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність письмового фіксування факт відмови від одержання поштового відправлення не свідчить про те, що одержувач звертався за отримання такого відправлення.

Відтак, зазначене дає підстави дійти висновку, що відповідачем КДНА допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неотриманні Київськимо державним нотаріальним архівом поштового підправлення позивача, в якому містилося звернення від 27.02.2017.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За частиною першою статті 6 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Дії або рішення суб`єкта владних повноважень вважаються такими, що суперечать принципу верховенства права, не тільки у тих випадках, коли такими діями порушуються суб`єктивні права і процесуальні гарантії, прямо передбачені чинним законодавством, але й у тих випадках, коли такі дії не задовольняють правомірних очікувань осіб, стосовно яких вони вчиняються (ухвалюються).

Правомірне очікування виникає у особи в тому випадку, коли внаслідок правового регулювання зі сторони суб`єкта владних повноважень у особи наявне розумне сподівання, що стосовно до неї суб`єкт владних повноважень буде діяти саме так, а не інакше.

Наявність законних очікувань (яку в кожному окремому випадку встановлює Суд) є передумовою для відповідного захисту. В свою чергу, умовою наявності законного очікування в розумінні практики Європейського суду з прав людини є достатні законні підстави (sufficient legal basis) в національному праві або усталена практика публічної адміністрації. Іншими словами, законне очікування - це очікування можливості (ефективного) здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями відповідного права.

Позивач, направляючи відповідне звернення до КДНА правомірно очікував, що таке звернення буде отримано останнім.

З матеріалів справи взагалі не вбачається наявність певних доводів відповідача КДНА щодо підстав неотримання ним поштового відправлення позивача, підтверджених відповідними доказами.

А тому, колегія суддів приходить до висновку про доведеність факту не вчинення жодних дій КДНА щодо отримання та приймання вхідної кореспонденції, що в кінцевому результаті позбавило права позивача на розгляд його звернення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення вимог частково, шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо неотримання Київським державним нотаріальним архівом звернення позивача від 27.02.2017, направленого поштовим відправленням №0314209349994.

Щодо заперечень апелянта на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2018, якою задоволено заяву судді Федорчука А.Б. про самовідвід у даній справі та на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.04.2019, якою розгляд даної адміністративної справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з приписами ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Ст.257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, за винятком справ, зазначених у ч.4 ст. 257 КАС України, в яких суд дійде висновку про їх незначну складність.

Наразі, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно визначив, що судочинство у цій адміністративній справі необхідно здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Перевіряючи заперечення апелянта на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2018, якою задоволено заяву судді Федорчука А.Б. про самовідвід та обґрунтованість такої ухвали колегія суддів вважає, що суд діяв у відповідності до приписів КАС України.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, колегія суддів вважає наявними правові підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Київського державного нотаріального архіву, Уповноваженої Верховної ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни, треті особи: Нотаріальна палата України, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, Міністерство юстиції України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, в частині вимог про визнання незаконною відмови Київського державного нотаріального архіву в прийнятті та розгляді звернення позивача від 27.02.2017, шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо неотримання Київським державним нотаріальним архівом звернення позивача від 27.02.2017, направленого поштовим відправленням №0314209349994.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції - скасуванню в частині з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність щодо неотримання Київським державним нотаріальним архівом звернення ОСОБА_1 від 27.02.2017, направленого поштовим відправленням №0314209349994. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року - залишити без змін

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконною відмови Київського державного нотаріального архіву в прийнятті та розгляді звернення ОСОБА_1 від 27.02.2017 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити частково .

Визнати протиправною бездіяльність щодо неотримання Київським державним нотаріальним архівом звернення ОСОБА_1 від 27.02.2017, направленого поштовим відправленням № 0314209349994.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 травня 2019 року - залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді В.О.Аліменко,

В. П. Мельничук

Повний текст складено - 30.10.19.